9 клас зарубіжна література

Постійне посилання на онлайн уроки 

https://meet.google.com/ais-czfs-soy

 Література рекомендована для читання влітку .(10 клас)

1.   Гомер « Одіссея» ( уривки із твору).

2.   Данте Аліг’єрі «Божественна комедія».

3.   Вільям Шекспір «Гамлет».

4.   Ернест Гофман «Крихітка Цахес на пріззвисько Цинобер».

5.   Волт Вітмен  «Листя трави».

6.   Стендаль «Червоне і чорне», «Ваніна Ваніні».

7.   Густав Флобер « Пані Боварі».

8.   Оскар Вайльд «Портрет Доріана Грея».

9.   Шолом- Алейхем « З ярмарку».

10.       Шарль Бодлер збірка «Квіти зла».

11.       Поль Верлен поезія « Осіння пісня».

12.       Моріс Метерлінк «Синій птах».

13.       Ромен Гарі « Повітряні змії».

14.       Паоло Коельйо «Алхімік».

15.       Йоанна Ягелло  «Кава з кардамоном».

 

  

 

 м

29.05.2023 року. 9-А, 9-Б кл.

Тема уроку . Урок позакласного читання. Ерік Вольф Сігел (1937–2010). «Історія одного кохання».  

 

        Кожна людина має свій шлях у житті, шлях радості  й печалі, турбот і піклувань, любові і розчарування, шлях вічності і шлях скінченності. Кожен шукає в житті собі друга, партнера, того, хто здатний зрозуміти, розділити радощі та печалі. Усі ми прагнемо любові, прагнемо любити і хочемо, щоб любили нас, а для цього потрібен об’єкт нашої любові. Саме це штовхає нас шукати ту єдину (єдиного), котра стане втіленням наших мрій і сподівань. Так . Сьогодні ми поговоримо про кохання.

 

Асоціативна розминка.Запишіть до зошитів.

Які асоціації викликає у вас слово "кохання" ?

              любов                     КОХАННЯ                        ніжність

поцілунки

                          

                      

                          побачення              бажання           подарунки

                                                          бути поряд

 

Ерік Сігал (16 червня 1937, Бруклін, Нью-Йорк  — 17 січня 2010, Лондон) — американський письменник і сценарист.

Народився в родині рабина. Закінчив Гарвард у 1958. Ерік Сігал був професором античної літератури в Гарварді, Йелі і Прінстоні, поєднуючи викладацьку діяльність з написанням кіносценаріїв.

Наприкінці 1960-х рр. викладав класичну літературу в Єльському університеті (США).

1968 — написав сценарій до анімаційного музичного фільму «Жовтий підводний човен» (Yellow Submarine), присвяченого групі  The Beatles.

1969 — написав повість про любов студента Гарварду і студентки Редкліффського коледжу, яка вмирає у фіналі від раку. Повість Сігала не викликала цікавості видавців, і літературний агент автора запропонував йому написати на її основі сценарій, який придбала кіностудія Paramount Pictures.

Фільм «Історія любові» (Love Story, режисер Артур Гіллер) за сценарієм Сігала вийшов на екрани 1970 року. Картина, головні ролі в якій зіграли Райан О'Ніл і Елі Макгроу, стала лідером прокату 1971 і була номінована на 7 премій «Оскар», у тому числі за найкращий сценарій, проте отримала лише одну нагороду — за музику (автор — Френсіс Лей, музична тема з фільму набула світової популярності). «Історія любові» з моменту її виходу на екрани постійно є у  списках найромантичніших фільмів.

Після початку зйомок Paramount Pictures запропонувала Сігалу знов переробити сценарій на повість. Книга «Історія любові», що надійшла у продаж до прем'єри фільму, стала бестселером в США і була перекладена 33 мовами (в тому числі українською — переклад Пінчевського Марка, Тереха Олександра був опублікований у журналі «Всесвіт»).

1977 року видали продовження твору — «Історію Олівера» (Oliver's Story), яка також була екранізована.

Згодом Сігал  викладав античну літературу у Гарвардському і Принстонському університетах. Автор низки наукових праць.

З 1975 був одружений на Керен Маріані Джеймс, мав двох дочок.

Останні 25 років життя мав хворобу Паркінсона. 19 січня 2010 похований на одному з цвинтарів Лондона.

Цікаво знати

Фільм, що вийшов услід за книгою, врятував студію «Парамаунт Пікчерз», що знаходилася на межі банкрутства: вкладені у виробництво два мільйони повернулися двомастами мільйонами прибутку і семи номінаціями на «Оскар», включаючи сценарну для Сіґела. Фільм Артура Гіллера «Історія кохання» став лідером прокату у 1970 році, але отримав лише одного Оскара – за музику, автором якої є Френсіс Лей. Музична тема твору набула світової популярності. З моменту виходу на екрани «Історія кохання» регулярно включається до списків найромантичніших фільмів.

 

 Спробуймо узагальнити те, що дізналися про письменника і його творчість. (Занотуйте основне до зошитів)

Словникова  робота.Запам’ятайте.

Белетристика (з фр. Belles Lettres – досл. “красне письменство») – в широкому значенні – твори художньої літератури  взагалі, у вужчому – художня проза.  Дуже часто белетристикою називають прозу, для якої характерний гострий сюжет, інтрига, несподівані повороти, що завжди приваблюють широкі кола читачів. Все частіше в сучасному літературознавстві белетристика позначає легку, жваву доступну розповідь про якусь подію чи наукову проблему, відому постать з метою їх популяризації.

Бестселер (з англ. bestseller – той, що добре продається) – це дуже популярна книга, яка купується читачами краще за інші видання. Термін «бестселер» не визначає літературної якості твору, він  лише говорить про його велику популярність.

 

 Діти,«Історія одного кохання» дивним чином поєднує сюжет про Попелюшку (сіру мишку в окулярах), яка завоювала сучасного принца, з мотивами шекспірівської «Ромео і Джульєтти» та сентиментальних повістей, де щастю героїв заважають життєві обставини чи лихі люди. Більш начитані знайдуть тут дзеркальне відображення студентської любовної історії юного Майкла Корлеоне з «Хрещеного батька». Знавці історії американської літератури відшукають переспів сюжету забутої нині п’єси І.Зангвілла «Плавильний котел» (1908)  та мотив змішання народів у плавильному чані Америки. У творі немає оригінального сюжету, немає постановки злободенних проблем часу. І хоча «Історія одного кохання» написана за стандартами «масової літератури», але вона має свої художні достоїнства, поетизує людські почуття, відстоює людяність і віру в краще.

Незважаючи на явні запозичення з класичної літератури і стереотипність подій та героїв, Сігел має власну манеру творчості: небагатослівна проста розповідь, почуття гумору, влучна і точна оцінка життєвих ситуацій, використання катарсису у фіналі. Про життя героїв розповідається в стилі газетної публікації. Ми нічого не знаємо про зовнішність героїв, ні про їхні характери. Автор дає дуже загальну інформацію про персонажів: марка автомобіля, який належить герою, книги, які він читає, музика, яку герої слухають, розмір зарплати, яку отримує герой, точна адреса, де він живе. Ніякого психологізму, ніякої індивідуалізації ви не знайдете. Чому? Такий спосіб американського мислення. Якщо американець знає все вище перераховане, у нього автоматично складається образ героя, є чітке уявлення про людину та її життя. Американський літературознавець Марк Спілка назвав це «розрядженим стилем», мовляв Сіґел «залишив у тексті та фільми пробіли для аудиторії, щоб вона сама заповнила їх тим, що знає, відкинула те, чого боїться, і насолодилася тим, чого завжди прагнула».

Творчість Е.Сіґела знаходиться на межі серйозної і масової літератури, її не можна однозначно назвати класикою американської літератури. Критики вважають її швидше не літературним, а соціальним явищем. Президент Ніксон в інавгураційній промові закликав дати американцям, у першу чергу молоді, нову позитивну програму, яка б об’єднала американське суспільство. Сіґел чітко вловив стан суспільства, його запити та подав Америці ідею повернення до вічних цінностей життя. «Історія одного кохання» появилась вчасно – читач втомився від війни, соціальної напруги, економічних проблем і модерністської елітарної творчості. Книга Сіґела співпала з очікуваннями «мовчазної більшості», яка не погоджувалася з шляхом хіппі, шляхом радикалів і терористів, і створила позитивний ідеал, відродила віру в «американську мрію» як стиль життя.

Однак, якби твір не мав ознак художності, він не став би ніколи популярним.

 Запишіть до зошитів, запам’ятайте.

Елітарні твори (від франц. еlitе — краще, добірне) вирізняються інтелектуальною та естетичною ускладненістю, наявністю багатого підтексту та зашифрованої образності; часто суттєву роль у них відіграють літературний і культурний контексти.

Масова література – один з двох потоків сучасного літературного процесу (іншим є елітарна література). Масова література – це розважальні й дидактичні твори, які друкуються великими накладами і є складовою «індустрії культури». Використовуючи стереотипи масової свідомості, а також примітизуючи художні відкриття «високої» літератури, такі твори передбачають спрощене, комфортне читання. Їх типові ознаки – пригодницький або романтичний сюжет, який має зовнішню напружену динаміку і часто щасливий фінал – «хепі-енд». До масової літератури належать бульварні, любовні, детективні, кримінальні романи (бойовики), жанри коміксу, трилеру, фантастичні романи, фентезі. Така література поширилася у ХХ столітті, але існувала й рініше. Згадаємо хоча б «Дон Кіхота», який зруйнував жанр масової тоді літератури – лицарський роман. Тож здавна масова література запозичує теми, сюжети, образи класичних творів.  

     « Що була вона вродлива. І розумна. Що любила Моцарта, Баха, бітлів. І мене..."

- Про кого ці слова?( ….)

- Хто їх говорить? (….)

-  Як починається історія Олівера і Дженні? Відповіді запишіть.

  Усно дайте відповіді на запитання, співставте із зап

–  Яким є соціальний статус героїв? (Олівер – син мільйонера, нащадок старовинної аристократичної родини, Дженніфер – дочка незаможного італійського емігранта – пекаря, який виховував дочку самотужки, мати загинула в автокатастрофі).

–  Від імені кого ведеться розповідь? (Олівер розповідає про історію свого кохання до Дженні).

–  Про що дізнаються читачі в експозиції твору? (Про завчасну смерть молодої дівчини (дожила до 25 років), «яка була вродливою, розумною, любила Моцарта, Баха, бітлів і Олівера).

–  Які почуття і  думки викликав у вас такий початок повісті?

–  Де відбулося знайомство молодих героїв? (У бібліотеці Редкліффа.).

 –  Чому, попри сильне почуття до Олівера, Дженні вирішила поїхати до Парижу на навчання? (Дівчина не вірила у майбутнє з сином мільйонера через соціальну нерівність між закоханими).

–  Як поставилися батьки Олівера і Дженні до їхнього рішення одружитися? (Батько Дженніфер – прихильно, бажає їм щастя. Батько Олівера після невдалої спроби вмовити сина не квапитися з одруженням відмовляє Оліверу у грошовій підтримці).

–  Що перемагає: меркантильні інтереси чи кохання?

–  На які жертви й обмеження прийшлось піти Оліверу і Дженні через одруження без благословення Берретта ІІІ? (Дженні після закінчення коледжу працює в приватній школі, молодята працюють під час літніх канікул, вони живуть у дешевій незатишній квартирі у кварталі для бідних. Закохані економлять на відвідуванні кіно, концертів, не запрошують до себе гостей і не ходять у гості самі, Дженніфер виконує усю домашню роботу).

–  Чому Оліверу було відмовлено у стипендії, а Дженні платять лише мінімальну зарплатню? (Заступник ректора Томпсон не бажає погіршувати стосунки з мільйонером Барреттом ІІІ і засуджує Олівера за конфлікт з батьком. Директриса приватної школи, де працює Дженні, економить на її зарплатні, тому що в дівчини багатий свекор і начальниця робить вигляд, що не вірить у скрутні обставини подружжя).

 –  Чи вплинули матеріальні негаразди на стосунки між молодятами, чи не охололо їхнє кохання? (Життєві труднощі лише посилили кохання Олівера і Дженніфер: вони не можуть  один без одного прожити і дня).

–  Про що тепер мріє молоде подружжя? (Герої повісті мріють про народження сина).

–  Який удар долі чекав на закоханих після медичного обстеження? (З’ясувалося, що Дженні невиліковно хвора, вона помирає).

–  Як проявляється мужність Олівера після отримання жахливої звістки? (Хлопець робить усе, щоб останні дні життя Дженніфер були щасливими, а коли дівчина потрапляє у лікарню, Олівер тимчасово залишає роботу і просить лікарів зробити усе, щоб полегшити, її страждання, не рахуючись із грошима).

–  Які почуття викликає у читачів трагічний фінал твору?

  

 Заповніть, запишіть   "Риси  вдачі"

Дженні	Олівер
Спільне
Відмінне

 

Проблемне питання

Чому вони  різні і водночас такі схожі ?

Очікувана  відповідь

 Протилежності   притягуються.

 Усно прокоментуйте вислови відомих письменників про любов.

"Думка в подарунок"

Любов - це сильний ліхтар, що висвітлює весь світ, а без цього світла наша планета була б просто пустелею, а люди - пилом. (Бреддон)

Кохати – це означає не дивитись один на одного, а дивитись разом в одному напрямку. ( А. де Сент-Екзюпері)

   Любов — це смолоскип, що має світити  на ваших дорогах. (Ф. Ніцше)

Кохання може все і все здолає… (В. Шекспір)

 

Домашнє завдання.

Для всіх: докладніше ознайомитися із біографією письменника; характеризувати головні образи   повісті «Історія одного кохання»,  

 

 

 

 

 

 

 м

 17.05.2023 р. 9-А,9-Б кл.

Тема. Тема знецінення культури у романі Бредбері. Провідні мотиви твору – книги (читання), пожежі, тотального контролю, інакомислення тощо.

  

                   Тепер вам зрозуміло, чому книги викликають таку ненависть,

чому їх так боятися? Вони показують нам пори на обличчі життя.

Той, хто шукає тільки спокою, хотів би бачити перед собою

 воскових осіб, без пор и волосся, без емоцій.

Фабер

 

 Діти, дехто вважає, що прочитати художню книжку або подивитися кінофільм за її мотивами — це те саме. Насправді, читаючи книжку, людина активно використовує процеси мислення, замислюється над прочитаним, домальовує в уяві картини, що виникли зі словесних образів. Перегляд кінофільму, телепередачі дозволяє лише пасивно спостерігати, споживати готовий продукт. Тому таке інфантильне споживання поступово спричиняє бездуховність, пасивність, байдужість і, зрештою, залежність від усіх тих, хто замовляє подібну продукцію. Прозріння, як у творі Рея Дуґласа Бредбері «451° за Фаренгейтом», буває гірким, а інколи має навіть дуже сумні наслідки для особистості та суспільства.

На попередньому уроці  ми аналізцвали першу   частину   твору Р. Д. Бредбері «451° за Фаренгейтом» та з’ясували, що вплинуло на прозріння головного героя.

Бредбері поділив своїх героїв на 2 групи, які читають книги і які не читають.

  Письмово дайте відповідь на запитання, доведіть її.

 З ким були б ви, якби опинилися в цьому  суспільстві

1) з тими, хто спокійно обходиться без книг;

2) з тими, хто таємно читав книги і зберігав їх у пам'яті;

3) з тими, хто знищував книги.

- Зізнайтеся собі чесно, чи потрібні вам книги, коли є телебачення, кіно, комп'ютер? (Так.  Ні.)

 Що ж таке книга по Бредбері?

Книга - інтелектуальність (знання)

Книга - думка

Книга - життя ("пори на обличчі життя")

Книга - індивідуальність, особистість (автора, читача)

Книга - співрозмовник (суперечка)

Книга - культура

  Висновок: книга - душа, духовність

  Кого запам'ятав (вивчив напам'ять) Монтег? (Екклезіаст - автор однієї з книг, що входять до Старого Завіту.)

Читання  уривка з Еклезіаста

Из Екклезиаста.

Есть время жить – и время умирать.

Всему свой срок. Всему приходит время.

Есть время сеять – время собирать.

Есть время несть – есть время сбросить бремя.

Есть время убивать – и врачевать.

Есть время разрушать – и время строить.

Сшивать – и рвать. Стяжать – и расточать.

Хранить молчанье – слова удостоить.

Всему свой срок. Терять и обретать.

Есть время славословий и проклятий.

Всему свой час. Есть время обнимать.

И время уклоняться от объятий.

Есть время плакать – и пускаться в пляс.

И побивать каменьями кумира.

Есть час любви – и ненависти час.

И для войны есть время – и для мира.

 

Діти, у романі зображено майбутнє споживацьке суспільство, де панує тоталітаризм і майже повний контроль над людиною. Керівництво держави намагається підпорядкувати собі навіть думки людей: книги заборонено, незаконним вважають читання і переховування будь-якої літератури, за дотриманням порядку мають слідкувати пожежники. Після того, як будинки почали будувати вогнетривкими, завданням пожежників стало: негайно виїжджати на сигнал тривоги, швидко розпалювати вогонь і спалювати усе дотла, потім негайно повертатися до пожежної станції, щоб бути напоготові до нових сигналів тривоги.

Бредбері малює нам світ, люди якого втрачають зв'язок не тільки з накопиченою предками інтелектуальною спадщиною, а й з природою, один з одним.   Наведіть приклади споживацького суспільства у романі, запишіть їх.

Опрацюйте зміст таблиці, висновок запишіть.

  

Тематика	Жанр	Ознаки стилю
Майбутнє. Взаємини в тоталітарному суспільстві. Ставлення до книг як до джерела духовності. Негативні наслідки технічного прогресу	Фантастична проза. Роман-антиутопія	Технічна достовірність. Фантастика, поєднана з казковістю, містикою, страшними легендами, романтикою
Висновки. Автор добре розуміє значення технічних досягнень для життя людства, але застерігає: майбутнє може нести лихо. Потрібно протистояти небезпеці. Байдужість до прекрасного — шлях деградації суспільства. Наше майбутнє залежить від нас. Бредбері також добре бачить і майбутнє технократичної цивілізації — її позитивні й негативні сторони

 

Усно дайте відповіді на запитання.

1. Назвіть сучасні технічні винаходи, появу яких свого часу передбачив Бредбері.

2. Як би ви реагували на змальовану письменником фантастичну ситуацію щодо книг, телебачення, якби це справді сталося?

3. Як ці картини перегукуються з нашим часом? Яку небезпеку це може становити?

Письмово дайте відповіді на запитання.

1. Наскільки особисто ви здатні протистояти загальноприйнятій думці, поведінці, способу життя?

        2. Яку книгу ви б запам’ятали, щоб передати нащадкам?Свою думку обгрунтуйте.

Роман Бредбері був екранізований в 1966 році. У 1984 році в рамках телеальманаха «Цей фантастичний світ» був знятий телеспектакль «Знак саламандри», створений за мотивами роману Бредбері і розповіді Едварда Людвіга (Edward William Ludwig) «Маленький злочинець». З 2007 року в санкт-петербурзькому театрі «Ювента» демонструється вистава «Симфонія вогню», поставлена за мотивами роману. Ідея Р. Бредбері була використана при створенні фільму «Еквілібріум». У 2011 група Арія в своєму альбомі Фенікс за мотивами роману випускає композицію «Симфонія вогню».». Пісня «Симфонія Вогню» - це не повість. У ній не ставилося завдання переказати в віршах і покласти на музику зміст всієї книги, хоча описується перша частина, де герой був пожежним і відчував задоволення від знищення, та ж частина, де розповідається про душевні муки героя, де він кидає виклик бездумному,тоталітарному суспільству, рабом якого він був, залишається майже незачепленою.

 

Домашня робота.

1. Письмово прокоментуйте слова Бредбері :  «Хто ми, як не наші книжки, і якщо гинуть книжки, безслідно зникаємо і ми».

2.Характеризувати образ Фабера.

 

 

 

 

 15.05.2023 р. 9-А, 9-Б кл.

Тема уроку. Складне прозріння особистості в тоталітарному суспільстві.(за романом Бредбері )

    Діти, подумайте, як Гай відносився до своєї роботи і що він відчуває , виконуючи свої професійні обов'язки? Відповідь запишіть  у зошити.     Може б і надалі Гай залишився  простим пожежником, який жив звичайним, нічим не примітним життям. Він не замислювався над сенсом свого існування. Пожежник палив книги, так як це було його роботою. Але  одного разу все змінилося. Він познайомився і потоваришував з дівчиною на ім'я Кларіс. Вона любила міркувати про життя, гуляти, насолоджуватися красою природи. Крім того, вміла мислити самостійно .

    З її вуст він почув, що вона божевільна і їй 17 років, але насправді Кларіс вразила Гая своєю неординарність. Завдяки їй він зрозумів, що людей, які його оточують,  важко вже назвати людьми. Всі вони живуть в телевізійному світі, а їх "родичі" - герої серіалів. Ці люди думають стереотипами. Головному герою, завдяки цьому знайомству,  вдається вийти за  рамки "юрби", не бути в ній загубленим. 

       Цитати, які наводить ця жінка, її бачення світу - все це поступово змінює внутрішній світ головного героя. Його здивувало, наприклад, коли вона сказала: "Знаєте, чим пахнуть палие листя? Корицею!" Вони багато про що говорили, йдучи вулицею. Вона здивувала його, розповідаючи про школу, спілкування з ровесниками, свої захоплення та захоплення знайомих їй людей, стосунки в їхній родині тощо.

  Прочитайте діалоги і подумайте!  Про що розмовляють Кларіс і Монтег? Як це їх характеризує? Чому вони подружились? Відповіді запишіть у зошити.

Кларіс цікавиться життям Монтега

Про книги  

—А ви коли-небудь читаєте книжки, які палите? Він засміявся.

 — Це протизаконно!

 — Авжеж, авжеж...

 — Це непогана робота. В понеділок палити книжки Едни Міллей, в середу — Уїтмена, в п'ятницю — Фолкнера, перетворювати їх на попіл, а потім спалювати навіть попіл. Отакий наш професійний девіз.

Про почуття

Кульбаба. Певне, остання. Я й не сподівалася знайти кульбабу такої пізньої осені. Є така прикмета — потерти нею під підборіддям, чули? Дивіться. — Вона, всміхаючись, доторкнулася підборіддям до квітки.

— Навіщо це?

— Коли залишиться слід, — значить, я закохана. Є слід?

Монтегові нічого нелишалось, як подивитися на її підборіддя.

— Ну що? — запитала дівчина.

— Жовте.

— Чудово! А тепер перевіримо на вас…

Подивившись на його підборіддя, Кларіс насупилась.

 — Ну що? — запитав Монтег.

— Як вам не соромно! — вигукнула вона. — Ви ні в кого не закохані!

 

Ставлення один до одного

—Моїй дружині тридцять, але ви з вигляду часом набагато старша. Не можу позбутися цього відчуття.

—Ви теж якийсь дивний, пане Монтег. Іноді я навіть забуваю, що ви пожежник.

—Коли я вчора сказала щось про місяць, ви глянули на нього. Ті, інші, ніколи б так не зробили. Інші просто пішли б, не слухаючи мене. А то й пристрахали б. Люди тепер не мають часу одне для одного. Мало хто так добре ставиться до мене, як ви.

Монтег цікавиться життям у сім’ї Кларіс

Сімейні стосунки

—Що тут таке? — Монтегові не часто доводилося бачити стільки світла в житловому приміщенні.

— Нічого, просто мама, тато й дядько сидять разом і розмовляють.

— Зараз таке рідко зустрінеш, так само, як і пішохода. Не пригадую, чи я казала, що мого дядька арештували ще раз — ішов пішки. Так, ми дуже дивні люди. — Але про що ви розмовляєте?

Підслухана розмова

Впустіть мене. Я мовчатиму. Я хочу лише послухати вашу розмову". Однак він і далі стояв на холоді, лице його нагадувало крижану маску; він прислухався до чоловічого (певне, дядькового) голосу, який неквапливо вів:

— Зрештою, ми живемо в таку пору, коли люди не мають ніякої цінності. Людина — наче паперова серветка: в неї висякуються, зминають, викидають. Ніхто не має свого обличчя

  Отже, зустріч не була марною, це знайомство як момент відродження душі Монтега, як надія для Кларисси знайти хоч одного "близького по духу", тобто друга, який її розуміє, не вважає божевільною. Бо насправді, божевільна не вона, а суспільство. І їй таки удалось вихопити його з юрби як той щасливий квиток. Ось вам доказ. 

 

Монтег про Кларіс

  "  В її очах, наче в двох блискучих краплинах прозорої води, він побачив своє відображення, темне й крихітне, але точне до дрібниць".

Поряд із дівчиною змінюється Монтег. Вона - як чиста вода, Гай  в її очах побачив  своє відображення - це дорога до себе, це спроба знайти себе у юрбі.  

Він стає зовсім іншим, вчиться спостерігати, аналізувати, думати. "   Неймовірно — чи ж багатьох ти ще знаєш, хто б міг так відбивати твоє власне світло? Люди більш подібні до... — він якусь хвилю підшукував порівняння і знайшов його у своїй роботі, — ...до смолоскипів, що палають, доки їх загасять.  Хіба часто побачиш на обличчях інших людей відбиток свого власного лиця, своїх найглибших, потаємних, трепетних думок?"

Розуміння прийшло тоді, коли, розкривши йому очі, вона  раптом зникла.  Письмово дайте відповідь на запитання.Чи здалася вам Кларіс дивною? Чи щаслива вона? А Монтег? Що таке , на вашу думку щастя?

 

 "...потім  Кларіс зникла. Спочатку він ніяк не міг збагнути, чим цей день не схожий на інші, а все полягало в тому, що ніл:— не було видно Кларіс. Лужок безлюдний, дерева голі, на вулицях ні душі. Щось скоїлося, щось порушилося..." Події будуть далі розвиватися так, ніби хід речей для Гая став чужим. Бо знайшовши інше світобачення, він  на життя, свою дружину , себе самого, свого начальника Бітті. Життя втрачає для Гая сенс. Суспільство, що оточує його, в тому числі і його дружина, починає вселяти огиду, адже він бачить всю його потворність, яка рухає всіх до катастрофи самознищення. 

 

 

·                     Але це не лише історія про двох друзів. У творі йдеться про те, що недавно завершилася атомна війна, однак патрульні бомбардувальники все ще літають над американським містом. Уряд вирішив приборкати людей: їм забороняється багато думати, можна лише працювати і розважатися.

Життя людей після атомної війни

    А також одного разу Гай став свідком великого злочину - жінку спалили разом з книжками, бо вона відмовилася вийти зі свого будинку. Саме на цій пожежі він вперше відкрив палаючу книгу.

      Далі події розвиваються стрімко і напружено. Монтег потайки починає приносити додому книги замість того, щоб спалювати їх. Він замислюється про життя, про свою роботу. Зникнення  Кларіс, а також зустріч з жінкою, яка загинула через відмову покинути будинок, підсилюють внутрішній розлад головного героя. 

     Звичайно, Монтег під підозрою і ретельним наглядом начальника, механічного пса і всієї системи. Проте він вже не хоче далі так жити. Він намагається схилити на свій бік дружину Міллі, знайти спільників, зрозуміти , що йому робити далі. Так символічно, що в руках Гая знаходиться Біблія, можливо, остання в світі, де знищити книгу -це обов'язок кожного. А він не криється з нею. Він , Міллі і багато хто ще - над прірвою. 

Зрада Мілдред стала поштовхом, до бунту , до втечі Гая Монтега. Він намагався її прихилити до своїх думок, проте вона обрала не Гая.  Система не збиралась його відпускати.
          Життя для Гає набуває іншого змісту, кольору. Він пізнає інший вогонь, який не нищить, а зігріває. А ще стає свідком гибелі міста від скинутих бомб. Він порятувався, але як складеться далі його життя? Подумайте!

    Домашня робота.  Знати зміст твору, характеризувати героїв роману, які не читають книги. Письмово дати відповідь на запитання 2 на ст.294

 

 м

  08.05.2023 р. 9-А , 9-Б кл.

Тема уроку. Рей Дуглас Бредбері. Життєвий і творчий шлях  письменника. . «451° за Фаренгейтом». Тривога за майбутнє суспільства у романі.

       Тестові завдання за змістом роману Г.Лі «Убити пересмішника» для учнів на 1-7 балів.(виконати у зошит)

1. Провідними темами роману є (оберіть декілька варіантів відповіді:

 А) тема самотності, співчуття, здатності людини до співпереживання; Б) тема кохання;

В) тема боротьби з соціальною нерівністю, расовою непрязню; Г) тема стосунків батьків і дітей.

2. Події роману "Убити пересмішника" відбуваються у містечку:

А)  Вашингтон; Б)   Мейкомб;  В)   Монтгомері;  Г)Монровіль

3.Аттікус Фінч, батько Всевидько і Джема, працював:

А) суддею; Б) шерифом ; В) адвокатом ; Г) прокурором.

4.Справжнє ім’я  головної героїні Всевидько :

А) Джемма ; Б) Анна Марія ; В) Джин-Луїза ; Г)Келпурнія.

 5.   Аттікусу Фінчу вдалося врятувати Тома Робінсона від розгніваних жителів завдяки тому, що:

 А) адвокат поставив надійну охорону біля камери;  Б) Аттікус зумів їх переконати, що Робінсон невинний ;В)  діти Аттікуса пішли за батьком, дорослі не посміли при дітях здійснити злочин.

 6. Тітка Олександра І  дядько Джім :

А) сусіди  Аттікуса Фінча ; Б)  далекі родичі Аттікуса ; В) добрі знайомі; Г) брат і сестра Аттікуса Фінча.

7.Установіть відповідність:

   1) Страхолюд Редлі                       А) куховарка ; Б) сусідський хлопчик; 

   2) Джем Фінч                                  В)сусід Аттікуса ; Г) син Аттікуса;

   3)  Ділл                                             Д) далекий родич   Аттікуса;

   4) Келпурнія                                     Е ) сестра Аттікуса.

   5) Олександра

8.»… справжня мужність – це, коли ти знаєш наперед, що не переможеш, а все одно борешся, борешся до кінця.» Ці слова належать:

А) Б.Юелу; Б)  судді Тейлору ; В) Тому Робінсону ; Г) Аттікусу Фінчу.

9. Страхолюд Редлі був відокремлений від світу : А)  власним братом; Б) рішенням  поліції ; В) власними батьками; Г) адвокатом Аттікусом.

10. Версію про те , що Боб  Юел сам впав на власний ніж висунув : А) Аттікус; Б) шериф Тейт ; В)  суддя.

11.  Тематика роману…

12. Г.Лі написала : А) 1 роман; Б) 2 романи; В) багато романів.

     Сьогодні ми розпочинаємо знайомство із творчістю Р.Д. Бредбері, познайомтеся із відомостями про письменника, зробіть короткий запис до зошитів  

        Народився 22 серпня 1920 року в маленькому містечку Уокіган в незаможній сім’ї. Батько був електриком. У дитячі роки його оточували любов і турбота близьких людей, тому дитинство назавжди лишилось золотою порою, а родина – найбільшою цінністю в житті.

·        Магія книги захопила Рея, коли тітка подарувала йому фантастичний комікс «Жив-був якось». А світ наукової фантастики відкривається Рею 1928 р., коли йому до рук потрапляє перший випуск журнала Х’юго Гернсбека «Дивовижні історії». Відтоді його уява стає заручницею «країни фантазії».

·        «У мене не було коштів, щоб вступити до університету, втім, в університеті нічого не дають для становлення особистості, письменник повинен навчати себе сам. Я відвідував публічну бібліотеку, працював там 3-4 дні щотижня. До 20 років я вже прочитав усі значні п’єси, знав американську, французьку, італійську, англійську історії…»

·        У 1932 році почав писати. Перше оповідання опубліковано у 1938 році. Щотижня Рей Бредбері пише по оповіданню, але публікує лише деякі, решту спалює. Всесвітнє визнання принесли у 1951 році «Марсіанські хроніки», у 1953 – «451 градус за Фаренгейтом».

·        Він був почесним доктором літератури коледжу Вітьє, лауреатом численних літературних премій.

·        Цікаві факти: улюбленим героєм був капітан Немо; виховувався на сімейній легенді про прабабусю, яку нібито спалили під час процесу над відьмами у 1692 році; автор понад 800 творів різних жанрів; друге ім’я дістав на честь актора Дугласа Фербенкса.

·        І в 90 років письменник-фантаст починав кожен день з того, що сідав за рукопис, бо вірив, що нове оповідання продовжує йому життя.

·        1954 року – нагорода Національного Інституту Мистецтв і Письменства. Двічі йому присуджувалась премія О. Генрі. Був лауреатом медалі Національної Книжної Фундації, лауреатом Еммі. Йому присвячена зірка на голлівудській Алеї Слави, всього ж на рахунку Бредбері 8 нагород і 2 номінації в галузі кіно. 2000 року Бредбері одержав Медаль Національної Книжкової премії за підсумком усієї прижиттєвої творчості; 2004-го – Національну Медаль Мистецтв Президента Дж. Буша; 2007-го – Пулітцерівську премію «за визначну, плідну і глибоко впливову кар’єру як незрівнянного автора наукової фантастики і фентезі».

·        Бредбері не користувався комп’ютером, а свої тексти набирав старою друкарською машинкою. Утім, коли 2011 року видавництво Simon&Schuster висловило намір видати «451° за Фаренгейтом» у електронній формі, Бредбері дав згоду на це – хоча й після деякого опору. У робочому кабінеті письменника-фантаста Рея Бредбері висить автомобільний номер «Р- 451». Це – як нагадування про небезпеки, які чекають на людину, коли вона занадто захопиться перетворенням матеріального світу, забувши про космос душі. На відміну від багатьох мешканців Сполучених Штатів, Бредбері не водив автомобіль. Про себе іронічно казав з цього приводу, що сучасні технічні досягнення викликали у нього паніку. Лише раз у житті скористався літаком...

 Пригадайте , запишіть до зошитів

Фантастика – щось химерне, вигадане, мало ймовірне, створене уявою, показане в дуже перебільшеному чи надзвичайному вигляді

Оповідання, новела – невеликий епічний твір про якусь незвичайну подію з несподіваним фіналом.

Антитеза – протиставлення.

    Історія створення роману.

Двадцять п’ять тисяч слів, що стали основою книги, були написані впродовж 9 днів ще у 1951 році і коштували 9 доларів 80 центів. Ці гроші – плата за роботу з друкарською машиною в бібліотеці імені Лоренса Павелла в Каліфорнійському університеті у Лос-Анджелесі, – складалися із 10 центів щопівгодини. Поспіх був викликаний тим, що Бредбері, шукаючи усамітнення (а працювати вдома він не мав змоги: згодом іронічно зауважував, що, коли доводилось обирати між письменством й іграми із дочками, обирав останнє), знайшов його саме у згаданій бібліотеці. Спокій, щоправда, там надавався відносний, бо поряд стукали друкарськими машинками ще з десяток студентів.

«451 градус за Фаренгейтом» – роман Рея Бредбері. Роману передувала невелика повість «Пожежний», написана в 1951 році. А в 1953 була опублікована і сама книга, що принесла письменникові поряд з «Марсіанські хроніки» світову популярність. Характерно, що обидва твори не можна віднести до наукової фантастики в «чистому» вигляді – в кожному з них етичні проблеми мають настільки важливе значення, що стають фактично сюжетоутворюючими, визначаючи і поетичні принципи.

         Усно прокоментуйте  цитати Р. Бредбері.

1.Є вчинки, набагато страшніші, ніж спалювання книги. Наприклад — не читати їх.

          2.Посміхайтеся, не давайте біді насолоди.

          3.Важка праця окупляється.

     4. Люди повинні навчати себе самі.

 

  Домашня робота. Прочитати уривки із  роману «451° за Фаренгейтом».

Підручник ст.277-294.

03.05.2023 року. 9-А, 9-Б кл.

 Тема уроку. Г.Лі «Убити пересмішника». Моральні ідеали у романі.

     Діти ,у романі «Убити пересмішника» два сюжети книги розгортаються поступово по двох паралельних лініях, щоб до кінця книги зійтися в одній точці. (запис у зашиті )

Перша - обертається навколо «Опудала» Артура Редлі, який живе в напівзруйнованому будинку на одній вулиці з Фінч і, за чутками, є таким собі монстром. Глазастик, Джим і їх сусід Дилл пустують, всіляко намагаючись виманити Опудала

Друга лінія сюжету роману - про батька Всевидька і Джима, адвоката Аттікуса Фінча. Місцевий суддя призначає його захисником чорношкірого чоловіка Тома Робінсона, який помилково звинувачується в згвалтуванні білої дівчини. Аттікус підозрює, що програє справу, але все одно сміливо протистоїть труднощам, в якийсь момент героїчно вставши між своїм клієнтом і натовпом лінчевателей.

    Усно дайте відповіді на запитання, співставте із запропонованими.

         Який епізод з роману (пов'язаний з персонажем Редлі та дітьми) є важливим для розуміння тих моральних цінностей, на яких наполягає Г. Лі?

   Коли діти Аттікуса Фінча повертаються зі шкільної вечірки, на них нападає Боб Юел, у бійці він ламає Джему руку. Однак несподівано на допомогу дітям приходить Страшило Редлі, який випадково опинився на місці злочину. Артур Редлі, захищаючи дітей у суцільній пітьмі, випадково вбиває нападника його ж зброєю.

             Які наслідки має ця подія?

Аттікус розуміє, що Редлі не зможе уникнути несправедливого покарання, тому готовий свідчити, що нападника, який відкрито погрожував йому та його дітям, захищаючись, вбив хлопчик. Шериф Тейт сперечається з Аттікусом про доцільність звинувачення у вбивстві Джема, і врешті-решт адвокат приймає версію Тейта, що Юел сам впав на власний ніж.

       Як сприймає цю ситуацію Всевидько?

 Всевидько була свідком трагедії, вона все добре бачила і зрозуміла, що має підтвердити версію шерифа, тобто сказати неправду. Для неї не зробити це означає: «Ну, це було б ніби як збити пересмішника, адже так?».

       Як закінчується історія відносин дітей і Редлі?

Артур Редлі просить Джин-Луїзу провести його додому і після прощання на порозі його садиби зникає знову. Стоячи на веранді Редлі, Всевидько уявляє життя з точки зору Страшила і шкодує, що вони ніколи не відплачували йому за ті подарунки, які він робив.

Образи Том Робінсон і Страшила Редлі

Це трагічні образи, дещо схожі між собою. Том - темношкірий, через це зазнав у житті багато ненависті та несправедливості, він не заподіяв нікому зла, але засуджений людською жорстокістю. Артур Редлі - загадковий самітник, приречений провести життя в старому будинку, відокремлений від людей, які його ніколи не приймуть. Це дві нещасні людини, беззахисні у своїй доброті і щирості, це ті пересмішники, що відчувають на собі ницість суспільства.

 Особливості побудови сюжету твору

У романі прописані дві сюжетні лінії: «дитяча» та «доросла». «Дитяча» ведеться від імені маленької дівчинки Всевидька, але через спогади (ми про це здогадуємось) дорослої Джин-Луїзи Фінч. Ми, читачі здогадуємося , що це спогади дорослої Джин-Луїзи Фінч тому, що у  дитячій мові яскраво відчутні інтонації, що передають досвід дорослої людини, дається оцінка подіям тощо. Світ очима дитини подається щиро і безпосередньо, але розуміння життя залишається на рівні дитячого досвіду).

     У чому полягає функція «дорослої» сюжетної лінії?

Відтворює існування населення провінційного містечка Мейкомба, у якому існують: расова дискримінація, ворожість і упередженість мешканців міста, лицемірна демократія і багатовікові розмежування на багатих та бідних; заангажовані, як і решта мешканців, представники влади та громадськості Мейкомба: шериф, суддя, вчитель, лікар.

    Письменницька манера Г. Лі своєрідна, оригінальна. Авторка знайшла свій шлях, що дозволив показати світ дорослих очима дитини, при цьому не спрощуючи і не оминаючи злободенних проблем. Разом із головною героїнею твору читач дивиться на світ, який поділяється на світ Добра і Зла.

Моральні ідеали у творі Г. Лі. (запишіть у зошити)

   Діти,  разом із героями твору Г. Лі ми засвоїли важливі поняття та істини, ми отримали уявлення про те, як формується особистість, які цінності визначають її сутність. Порядність, честь, справедливість, совість, людяність, шляхетність, мужність, щирість, відвертість, дружба, любов - саме ці цінності необхідні людям у «Дорослому» світі, адже «всі люди різні», їм так важко порозумітися один з одним. А найголовнішим відкриттям для читачів Г. Лі є переконання, що «майже всі люди хороші, коли їх, урешті-решт, зрозумієш.»

Істини, які починають розуміти Всевидько і Джем.

           У дорослому житті потрібно вчитися знаходити компроміси.

             Людину можна взнати, якщо влізти в її шкуру.

             Більшість людей хороші, коли їх нарешті зрозумієш.

Домашня робота.1.Письмово  дати відповіді на запитання.

Гарпер Лі вважала свій роман «історією чистої та простої любові». Як ви вважаєте, любові до кого?

Які проблеми, розкриті у творі, залишаються актуальними дон

2.Опрацювати матеріал підручника ст.275-277 ( творчість Бредбері)

 

 

01.05.2023 року. 9-А, 9-Б кл.

Тема уроку .Н.Г.Лі «Убити пересмішника». Образна система твору.

 Діти, ознайомившись з  романом Г. Лі «Убити пересмішника», зворушливою, доброю, світлою книгою, не зважаючи на те, що її герої переживають драматичні події, ми прониклися до героїв великою симпатією, адже вони мали силу зберегти в складних життєвих умовах людяність, честь, порядність, ми відчули авторську манеру зображення дійсності очима дитини, познайомилися з особистим ставленням авторки роману до актуальних проблем тогочасного американського суспільства. Завданням  сьогоднішнього уроку уроку буде   характеристика героїв твору.

Письмово дайте відповіді на запитання.

1.  Які теми означені у романі «Убити пересмішника»?   

2. Яке місце у системі образів твору займає Аттікус Фінч?

3. Чому діти, попри небажання батька, все таки прийшли на судовий процес?

  Характеристика персонажів твору: Всевидько, Джема, Ділла, Страхолюда Редлі, Тома Робінсона.

Джин-Луїза Фінч (Всевидько)

На початку твору це восьмирічна дівчинка, вона майже не пам'ятає матері, її разом із братом Джемом, який старший від неї на чотири роки, виховує батько. Поряд з дітьми знаходиться негритянка Келпурнія, яка опікується ними, веде господарство, це добра і порядна жінка. Джин-Луїза, або Всевидько, бере участь в усіх хлоп'ячих іграх, лазить по парканах і деревах у своєму постійному комбінезоні, який ні за що на світі не згоджується проміняти на спідницю чи сукню.

 Усно дайте відповіді на запитання.

- Які риси характеру притаманні Всевидько?

- Які відносини були у неї з її братом?

- Чим захоплювалася мала дівчинка?

- Як Джин-Луїза ставалися до школи (навчання)?

- Як склалися її відносини з молодою учителькою?

- Чому Всевидько не змогла порозумітися з тіткою Олександрою?

- Які «незручні питання» Всевидько ставить дорослим?

- Які відповіді задовольняють дівчинку?

Джем Фінч

Джем - звичайний, на перший погляд, дванадцятирічний хлопчина, яких багато можна зустріти на вулицях провінційного Мейкомба. Він уважний і турботливий старший брат, але має свої вимоги щодо поведінки сестри в школі у його присутності. Він слухняний син і вихована дитина. Джем поважає свого батька, наслідує його, мріє стати юристом.

 Усно дайте відповіді на запитання.

- Які риси характеру має Джем Фінч?

- Доведіть, що Джем - турботливий старший брат.

- Якими були стосунки Джема з батьком?

- Як витівки Джема характеризують хлопчика?

- Як Джим ставиться до поглядів тітки Олександри на виховання?

- Наведіть приклади епізодів твору, які свідчать свідчать про те, що Джем дорослішає?

Ділл

Близький друг Джема і Всевидька. Хлопчина, який має у своєму дитячому житті доволі серйозні проблеми - непорозуміння в родині, складні стосунки з матір’‎ю, тіткою. Кмітливий вигадник, шукач пригод, щиро закоханий у свою подружку Джин-Луїзу.

- Які риси характеру має Ділл?

- Що свідчить про його романтичну натуру?

- Які проблеми мав хлопчина у родині?

 -Отож, діти в романі Г. Лі творять навколо себе свій особливий, загадковий, казково-романтичний світ зі сховками, таємницями, загадками, у якому мають силу негритянські забобони про страшні місця, про скитання душ померлих; світ, де вкоренилися давні плітки навколо сім'ї Редлі, остаточно зробивши молодшого Редлі Страхолюдом, життя якого описують моторошними подробицями; це «туманний світ, де немовлята сплять і лишень чекають, аби їх зібрали, наче квіти, рано-вранці». Але саме ці діти стають свідками найскладніших ситуацій, і якось непомітно починають розуміти і відчувати людей, дорослішати, осмислюючи «дорослі» проблеми. Автор показує, як змінюється уявлення Всевидька і Джема про світ, а починається це, напевне, з уявлення про їхнього батька.

Письмово дайте відповіді на запитання:

1. Якої думки про свого батька були Всевидько і Джем?

2. Чим, на вашу думку, відрізняється родина Аттікуса Фінча від інших родин Мейкомба?  

3. Який персонаж роману, крім Аттікуса Фінча, мав вплив на формування маленьких особистостей, Джема, Всевидька, Ділла?      

4. Якою людиною виявився Страхолюд Редлі?          

    Разом із героями твору Г. Лі ми засвоїли важливі поняття та істини, ми отримали уявлення про те, як формується особистість, які цінності визначають її сутність. Порядність, честь, справедливість, совість, людяність, шляхетність, мужність, щирість, відвертість, дружба, любов - саме ці цінності необхідні людям у «Дорослому» світі, адже «всі люди різні», їм так важко порозумітися один з одним. А найголовнішим відкриттям для читачів Г. Лі є переконання, що «майже всі люди хороші, коли їх, урешті-решт, зрозумієш.»

Домашня робота. Усно –характеризувати образ Аттікуса Фінча. Письмово- дати відповіді на запитання.

1.Який епізод з роману (пов'язаний з персонажем Редлі та дітьми) є важливим для розуміння тих моральних цінностей, на яких наполягає Г. Лі?

    2.Які наслідки має ця подія?

    3.Як сприймає цю ситуацію Всевидько?

    4.Як закінчується історія відносин дітей і Редлі?

 

 

 

 

19.04.2023 року.9-А , 9-Б кл.

Тема уроку. Контрольний твір за драмою  Г.Ібсена «Ляльковий дім» та  драмою Б. Шоу «Пігмаліон».

    Діти, контрольні твори пишіть  на листках , здаємо роботи  сьогодні (19.04.23 р.)  після останнього уроку, хто перебуває за межами селища , фотографує роботу і присилає у вайбер, а у понеділок приносить до школи.

Орієнтований обсяг письмового твору- 2,5- 3 ст.

Пам"ятка щодо написання твору.

З кількох запропонованих тем обрати не найлегшу, а ту, яка вас цікавить і хвилює.

1.   Добре обдумати тему, визначити, який обсяг матеріалу вона охоплює.

2.   Визначити основну думку майбутнього твору, намагатися зберегти її під час роботи над твором.

3.   Скласти план, чітко та стисло сформулювати думку кожного пункту. Пам’ятайте, що назва основної частини в складному плані – це теза, яку треба довести.

4.   Підберіть епіграф, який висловлює основну думку твору.

5.   Напишіть вступ, який би доречно розпочинав тему. На початку твору висловіть головну думку, потім обґрунтуйте її, доповніть фактами із твору, у разі потреби наведіть цитати.

6.   Стежте за послідовністю викладу думок.

7.   Дотримуйтеся пропорційності частин твору і стежте за зв’язком між ними.

8.   Висловлюйте власне ставлення до всього, про що пишите, робіть власні висновки, узагальнення.

9.   Наприкінці твору зробіть загальний висновок, зумовлений змістом роботи.

10.        Правильно і грамотно висловлюйте свою думку.

11.       Дотримуйтеся вимог до зовнішнього оформлення.  

  Теми творів:

     1.Що потрібно для щасливої родини? Що дає людині кохання, сім’я? ( за драмою Г.Ібсена «Ляльковий дім»).

2.  «Кожна із моїх п’єс – це послання до людства» ( Б.Шоу). Послання до людства у драмі Б.Шоу «Пігмаліон» (за драмою Б.Шоу «Пігмаліон»).

3.Продовжте історію Елізи , героїні драми Б.Шоу «Пігмаліон».

 

 

 

 

 

 

17.04.2023 року. 9-А, 9-Б кл.

ТЕМА. Бернард Шоу. «Пігмаліон». Ідеї «одухотворення» людини й життя засобами мистецтва, збереження національної  культури, розвитку мови.

Діти , на попередньому уроці ми з’ясували особливості композиції п’єси «Пігмаліон». Комедія «Пігмаліон» має композиційну структуру драми-дискусії. У ній виділяються такі елементи: зав’язка  (дія І і ІІ), розвиток дії (дія ІІІ і IV), дискусія (дія V  ).  

          Зав’язка п’єси. У ній відбувається знайомство основних дійових осіб між собою. Головна героїня Елайза – вулична торговка квітами – бідно одягнена, говорить мовою англійських низів «кокні», а її торгівля більше схожа на жебрацтво. Однак, ми бачимо, що дівчина не позбавлена почуття власної гідності, вона змогла у злиднях зберегти моральні поняття, тверезий погляд на життя. Самоповага, природна обдарованість, уявлення Елайзи про краще життя, у якому треба бути чистим, де правильно говорять, навчаються манер, стали визначальними для її подальшого перетворення у витончену й одночасно сильну жінку. Елайза прагне піднестися над життєвими обставинами. Вона міркує, якщо дивак-вчений навчить її говорити правильно, то це допоможе їй підвищити соціальний статус і стати продавчинею у квітковій крамниці. Реаліями життя викликана її «ділова розмова» і візит у «повному параді» до професора фонетики, що взявся перетворити вульгарну замазуру на світську даму. В образі професора Гіггінса автор представляє тип ученого, що цілком поринув у свою науку. Експеримент з Елайзою цікавий йому сам по собі. Спочатку дівчина служить лише «піддослідним матеріалом» і він байдужий до її внутрішнього світу, так само він грубо й гордовито ставиться до світських дам також. Герой вільний від станових забобонів, мислить широко й вільно.

         Розвиток дії. Процес навчання Елайзи безпосередньо не показаний. Можна простежити лише його поетапні результати: це сцена в салоні місіс Гіггінс і сцена нічної розмови дівчини з професором після тріумфального завершення експерименту. Гіггінс та його талановита учениця докладають чимало зусиль для досягнення мети. Елайза вбирає все краще, що дає їй сприятливе середовище, однак, за словами професора, йому вже треба думати не тільки, як дівчина говорить, але й про те, що вона говорить. На цій невідповідності форми та змісту тримається комізм сцени в салоні місіс Гіггінс. Говорячи про погоду, дівчина збивається на дикторський тон, а потім і зовсім на звичному жаргоні розповідає історію з особистого життя «в народі». Салонні інтонації й бездоганна вимова колишньої квіткарки поєднуються з вульгарною лексикою лондонських нетрів.

         Кульмінацією комедії є сцена нічної розмови Гіггінса та Елайзи, у ній відображено головний результат експерименту – вулична торговка не тільки навчилася говорити й набула світських манер, а й  усвідомила себе особистістю. Парадокс даної ситуації полягає в тому, що Елайза –Галатея «бунтує» проти свого творця, проти пасивної ролі «матеріалу для експерименту», що він їй відводить. Дівчина дає урок своєму вчителю, але той, як показує драматург, засвоює його набагато гірше за ученицю. Порівнюючи цих двох героїв, автор підкреслює багатство натури Елайзи, її незалежний характер, показуючи, що свідома обмеженість професора науковими інтересами позбавляє його людяності.

         Дискусія і відкритий фінал. Суттю дискусії є ідейний конфлікт між Елайзою і Гіггінсом. Ставши в результаті виховання й розвитку  природних задатків гордою і сильною жінкою, колишня квіткарка жадає від професора визнання за нею цих якостей. Натомість професор, який однаково байдуже ставиться як до леді, так і до квіткарки, пропонує дівчині свій ідеал – активне й вільне від пристрастей життя. Ці позиції несумісні, характери героїв однаково сильні і навряд чи один із них поступиться іншому. От чому і неможлива «щаслива розв’язка » у стосунках Гіггінса-Пігмаліона і Елайзи-Галатеї. Тому фінал і залишається відкритим, а дискусія продовжується і тоді, коли закінчується п’єса.

      Проблематика п’єси «Пігмаліон» (  виділене запишіть у зошити): «одухотворення» людини й життя засобами мистецтва, збереження національної культури, розвитку мови, створення «нової людини», мовна «філологічна», місце жінки у суспільстві, життєва позиція людини.

  Жанр пєси Б.Шоу «Пігмаліон»: роман у 5 діях. Ознаки епічного твору: опис героїв ,поширені пояснення, увага до психологічного стану персонажів, наявність авторської оцінки. Ознаки драми: діалогічна структура, наявність ремарок, «режисерська драматургія»( автор зазначив кожний сценічний рух героїв).

Особливості поетики твору: основні художні засоби- парадокси і дискусії,  засоби комічного поєднані з реальним трагізмом  буття суспільства духовно багатої людини, найбільший парадокс- це людина.

 

Вплив мистецтва на людину

         Ефект впливу мистецтва на особу виявляється в змінах її свідомості й поведінки на краще. Науковець Л.С. Виготський відзначав, що мистецтво втягує в коло соціального життя найособистіші складники нашої істоти. Для цього мистецтво володіє значним арсеналом специфічних засобів, відсутніх в інших формах людської свідомості.

          Ідеологічні аспекти в художньому творі, будучи органічно вплетеними в тканину живих, зримих художніх образів, впливають на свідомість людини непомітно, як і на розум, почуття, волю.

 

 

Особливості конфлікту п’єси «Пігмаліон»
Соціальний конфлікт	«...Соціальний конфлікт у комедії щонайтіснішим чином пов'язаний із конфліктом філологічним... Драматург розглядає мовлення громадянина як важливу ознаку його соціальної належності. Шоу розглядає просвіту, зокрема - мовленнєве вдосконалення людей, як засіб вирішення суспільних проблем, подолання прірви між класами... Драматург ставить актуальну й зараз проблему ролі мовленнєвої культури в житті як окремої людини, так і цілого суспільства, нації, держави».
«Філологічний конфлікт»	«...Незнання правильної літературної мови як соціальна ознака дуже дорого коштує мовцеві як у переносному, так і в прямому значенні слова «дорого». «Філологічний конфлікт» Бернард Шоу розвиває передусім на соціальному грунті: як справедливо зауважує Хігінс, кокні-Елайза ніколи не досягне успіху в житті та кар'єрі, доки буде розмовляти на своєму арго... Мовна недосконалість (як складова недосконалості загальноосвітньої) - перепона на шляху до соціальних вершин» (за Ю. Ковбасенком).
Драматичний конфлікт	Зіткнення не просто почуттів, але почуттів інтелектуально огранених (адже за переживаннями кожного з головних героїв п'єси стоять певні ідеї), надає драматичному конфліктові «Пігмаліона» особливої гостроти. Водночас - забезпечує йому принципову «відкритість», зумовлює неможливість його розв’язання...» (за. В. Гладишевим).

    Висновок. Твір «Пігмаліон» Б.Шоу – не про кохання , а про силу творчості, про духовне пробудження людини під впливом мистецтва, про можливість здобуття особистістю внутрішньої краси та свободи.

     Перегляньте трейлер вистави «Моя леді» за п’єсою Б.Шоу «Пігмаліон» Сумського академічного театру драми та музичної комедії імені М. Щепкіна. Режим доступу:

https://www.youtube.com/watch?v=N3plgCufEtk

         Перегляньте телевізійну версію вистави Малого театру «Пігмаліон», 1957 рік.

Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=bBrlscGX1HI&t=1075s

Домашня робота. Підготуватися до контрольного класного твору за драмою  Ібсена «Ляльковий дім», Б.Шоу «Пігмаліон».

 

 

 

 

 

 

 

05.04.2023

Т е м а уроку.  Г.Ібсен «Ляльковий дім». Підтекст. Символіка .Відкритість фіналу.

 

…Під сварливою і паскудною оболонкою

Я завжди приховував глибоке ставлення до життя.

Г.Ібсен

     Тестові завдання за змістом твору.Виконати учням на початковий та середній рівні.

   1.З якою пташкою порівнюється Нора?

А) З солов’єм; б) з журавлем; в) з жайворонком; г) з канарейкою

   2. В якій країні лікувався Хельмер після звільнення з міністерства?

А) У Франції; б) в Італії; в) у Німеччині; г) в Англії

   3. Нора не довірила чоловікові свою таємницю таку його рису, як…

А) егоїзм; б) гординю; в) задерикуватість; г) самолюбство

   4. Чиї «підгнили корені характеру»?

А) Нори; б) Хельмера; в) Крогстада; г) фру Лінне

   5. Що повинна була отримати Нора назад від Крогстада?

А) боргове зобов’язання; б) заповіт; в) листа; г) розписку

   6. Хельмер вважав, що не має права під впливом дружини змінювати…

А) своє рішення; б) свій костюм; в) свою поведінку; г) складений заповіт

   7. Кого просила Нора вийняти небажаного листа з ящика?

А) Крогстада; б) доктора Ранка; в) служницю; г) фру Лінне

   8. Який танок готувала на вечір Нора, мов несамовита?

А) Самбу; б) тарантелу; в) вальс; г) танго

   9. Скільки років, за словами Хельмера, Нора була для нього «лицеміркою, брехухою … злочинницею»?

А) десять; б) п’ять; в) вісім; г) дванадцять

   10. Торвальд вважав, що врятував свою дружину з пазурів…

А) лева; б) яструба; в) орла; г) тигра

   11. Хельмер не готовий був пожертвувати для коханої людини…

А) своїм благополуччям; б) своєю гординею; в) своїм багатством; г) своєю честю

   12. Нора йде з дому, щоб пізнати…

А) себе; б) світ; в) чоловіка; г) суспільство

 

   Запишіть,запам’ятайте. Підтекст — прихований, внутрішній зміст висловлення. Підтекст може створюватися не лише за допомогою вербальних (мовних) засобів, а й інших, невербальних (наприклад, у драматичному творі — мелодія, мовчання, зміна освітлення, звукові ефекти тощо), зокрема акторської гри.

                    Запитання та завдання.Усно.

   Розкрийте сутність фінансово-юридичної операції, яку здійснила Нора без відома чоловіка. Які закони вона порушила?

   Які процедурні складники операції засвідчують про соціальну залежність жінки?

   У діалозі між Норою й Крогстадом ідеться про закони тодішнього суспільства. Порівняйте й прокоментуйте позиції героїв.

        Аналіз таблиці «Такі різні рол»і. Висновок запишіть.

 

Ролі Нори до розкриття таємниці	Ролі Нори після розкриття таємниці
Лялька і дитина (пташка, білочка) для Торвальда (він прагне керувати ї вихованням і розвитком, пишатися нею відповідно до власних уявлень про сім’ю)	Вона усвідомила себе людиною, обстоює власні погляди на життя і свій шлях
Об’єкт для шантажу (з боку Крогстада)	Незалежна жінка не дозволить собі бути залежною від будь-кого
Мати, яка турбується про своїх дітей	Мати, яку відсторонили від виховання дітей. Мати, яка сама полишила дітей і йде з дому
Дружина, яка віддано кохає чоловіка, тому готова порушити закон	Непотрібна жертва (порушення закону було марним, бо чоловік не оцінив учинку жінки, хвилюється лиш за себе)
Жінка без соціальних прав і без можливостей обирати власну долю	Жінка, яка ще не має прав, але обирає новий шлях. Вона не хоче жити у фальшивому, ляльковому домі
Добра подруга (для Крістіни Лінне)	Зраджена подруга (Лінне могла зупинити лист Крогстада, але не зупинила)
Ідеал (для доктора Ранка)	Не ідеал (доктор Ранк помер, тепер немає більше нікого, хто сильно кохає і шанує Нору)
Висновок. Нора була ким завгодно, тільки не собою. Живучи заради інших, вона не мала власного життя й інтересів	Висновок. Нора починає важкий шлях пошуку власної сутності і власної долі. Вона не знає, куди піде, але вона точно знає, що жити в колишній системі цінностей (в ляльковому домі) вона не хоче. Їй потрібні правда і право на власні рішення

 

     Значення образів-символів.Запишіть, запам’ятайте.

   «Ляльковий дім» - символ відчуження, недовіри, фальші у родині, у стосунках чоловіка й жінки.

   Мигдалеве печиво – символ родинного затишку й добробуту, а також – певні обмеження для Нори та її внутрішніх прагнень.

   Різдво і ялинка – руйнування сім’ї Хельмерів, втрата християнських цінностей у світі, а також – надія на народження нових стосунків, відновлення втрачених моральних ідеалів.

   Відкритий фінал спрямований на продовження дії п’єси в часі. 

        Творчі завдання. Усно.

   Придумайте діалог між Норою та Торвальдом, який міг би відбутися через кілька років після того, як героїня пішла з дому.

   Намалюйте дім, у якому ви хотіли б жити в майбутньому. Розкажіть про його облаштування, свою уявну родину, стосунки з людьми, звичаї, традиції.  

       

  «Новаторство Г.Ібсена-драматурга». Ознайомтеся, запам’ятайте.

   1) Розгляд проблеми «покликання», яке співзвучно духові новітнього світу.

   2) Повсякденна реальність – джерело драматичного.

   3) Побутові деталі максимально наближені до дійсності, в якій живуть глядачі (читачі).

   4) Використання підтексту, внутрішнього плану для розкриття найголовнішого в образах героїв.

   5) Герої «Лялькового дому»  - пересічні представники норвезького класу, водночас вони і носії певних моральних принципів. Їхні суперечки постають як найскладніший ідейний конфлікт, який під пером Ібсена набуває і філософського, і соціального тлумачення; герої Ібсена – втілення людських ідеалів.

   6) Поєднання трагічного і комічного.

   7) Жанр п’єси автор сам назвав «п’єсою на три дні», не віддаючи переваги ні драмі, ні трагедії, ні комедії, твір має синтетичний характер.

   8) Композиція має інтелектуально-аналітичний характер (від ілюзії щастя до його краху та розуміння брехні у житті героїв).

   9) Відкритий фінал як початок нової колізії (Нора робить крок у невідоме самостійне життя, щоб стати людиною).

       

    Домашня робота . 9-Б кл .-придумати продовження історії Нори, записати у зошити. 9-А кл.- ознайомитися із життєвим і творчим шляхом  Б.Шоу( підр. ст .253-258),письмово дати відповіді на запитання1,3( підручник  ст.259)

 

 03.04.2023 року. 9-А, 9-Б кл.

   Тема  уроку.     Г. ІБСЕН «ЛЯЛЬКОВИЙ ДІМ» .Особливості драматичного конфлікту  та розвиток сценічної дії. Композиція п’єси. Образна система. Підтекст. Символіка. Відкритість фіналу.

                                                             Моє життя, моє щастя..

                                                                                   Нора.

         «Чоловік і жінка, немов цар і цариця, увінчані ко­жен своєю короною. І він, і вона правлять своїм світом посеред роду людського. У кожного з них — свої особливі права. Чоловік — це зовнішній бік світу, а жінка — внутрішній, прихований; чоловік завойовує і підкоряє, а жінка як невичерпне підземне джерело, яке дає силу дереву життя», — говорив мудрець Еліягу Кі. Ми можемо із цим погоджуватися чи не погоджуватися, але всі, напевне, ви­знають ту істину, що чоловік і жінка — рівноправні представни­ки роду людського, які не можуть обійтися одне без одного. Тому несправедливо, коли хтось когось уважає істотою нижчого сорту, рангу. Це довела ібсенівська героїня Нора, яка, не зважаючи на традиції та існуючу мораль, різко виступила проти приниження її особистості. «Ляльковий дім» їй не підійшов. Про це та багато ін­шого — сьогодні на уроці.

        Назва твору – це перше, на що ми звертаємо увагу. Давайте складемо асоціацію до слова дім та словосполучення ляльковий дім. Запишіть до зошитів

Дім –  …..

Ляльковий дім –  .....

 Дію драматичного твору рухають конфлікти Запишіть, запам’ятайте   конфлікти  у драмі Г. Ібсена «Ляльковий дім».

 

Конфлікти у драмі Г. Ібсена «Ляльковий дім»

Основний	Між прагненнями Нори та писаними законами суспільства, а також між уявним та реальним життям Нори
Зовнішній	"бурхливий", навколо Крогстада
Внутрішній	У самій Норі

 

       Нора, на перший погляд, здавалося легковажною і несерйозною жінкою. Вона щебетала і співала, насолоджуючись життям і любов'ю свого чоловіка Торвальда, тією затишною гармонією, яку вона створила у власному домі. Проте, ми дізналися про таємницю жінки: вісім років змушена потай від чоловіка сплачувати великий борг, економлячи на собі і не втрачаючи при цьому природної життєрадісності і чарівної жіночності. На таке могла бути здатна лише сильна та вольова жінка, яка вміло по-справжньому кохати і захищати свою любов. Тому стало зрозумілим, що Нора не така вже й проста, якою видалася спочатку.

       Чоловік Нори Торвальд Хельмер виголосив нібито справедливі слова, але за ними крилася якась жорстокість. Він звик милуватися своїми чеснотами і тому насторожила його зверхнє ставлення до дружини, нерозуміння її душевного стану. Дізнавшись про її вчинок, він сприйняв його як ганебний і навіть не задумався над тим, що саме змусило її так діяти.

Він не хоче, чи не може йти на компроміс, не вміє прощати, йти  на зустріч людині яку любить. Усно дайте відповідь на запитання:

1. На який вчинок  Нора йде заради коханого?

2.  Чому так довго мовчала?

3. Які відношення між Норою та Хельмером? (не має взаємного почуття, він любить тільки себе, бачить і чує тільки себе, його думка завжди правильна).

   Запишіть у зошити проблеми драми:

   секрет сімейного щастя і благополуччя;

   становище жінки в тогочасному буржуазному суспільстві;

  "святість шлюбу";

    місце людини в житті, людські цінності життя.

Людина повинна знайти себе, своє щастя, покликання, бо тільки справжня людина, а не іграшка в чиїхось руках мала право на сімейне щастя, на виховання дітей.

 За драмою Г. Ібсена «Ляльковий дім» прокоментуйте ланцюжок

«дочка-лялька ^ дружина-лялька ^ особистість» , порівняйте із очікуваною відповідю 

      Спочатку Нора була красивою іграшкою для батька, який ні в чому їй не відмовляв; потім вона стала такою самою іграшкою в руках чоловіка — він дбав про її вбрання, про те, щоб вона вміла добре танцювати й могла вразити своїм виконанням знайомих Торвальда на вечірці; не дозволяв їсти варення та мигдалеве печиво, мабуть, не лише з міркувань економії, а й щоб у неї не зіпсувалася фігура; поведінка Торвальда, коли Нора опинилася у складній ситуації через шантаж Крогстада, розкрила жінці очі на її чоловіка: він не той, за кого вона вважала його все своє подружнє життя — не сильний, не чесний, не люблячий. Тому героїня повстає, згадує, що вона — людина, особистість, яка заслуговує на відповідне до себе ставлення.

  Міні-дискусія .

Чи вважаєте ви Нору переможницею?

Чи варта повага до неї як до людини ціни, яку жінка заплатила за цю повагу? Свою позицію аргументуйте.

 Оберіть одну із   позицій:

  «Так, Нора — переможниця»,

  «Ні, Нора — не переможниця, тому що ціна поваги занадто висока (позбавити себе найрідніших — дітей, родини, оселі)».  

     Висновки. У «Ляльковому домі» центральною постала проблема становища жінки в буржуазному суспільстві. Проте «жіноче питання» — один із аспектів звільнення людської особистості взагалі. Безпосереднім об’єктом зображення драматург обрав родину, котра багато в чому може здаватися ідеальною. А фінал п’єси, як бачимо,— катастрофа, позбавлена будь-яких елементів компромісу. Але такий фінал не можна назвати трагічним. Героїня не загинула, а, навпаки, стала переможницею, тому що ніби віднайшла себе і мала достатньо мужності, аби здійснити свою волю і відкинути все, що їй заважало. Водночас ця перемога мала трагічний відтінок, тому що вона означала болісний розрив Нори з усім її попереднім життям (особливо з дітьми) і зробила її самотньою у протистоянні суспільству з його нормами моралі. Отже, перемога Нори, тобто її внутрішнє звільнення та обрання нею свого справжнього шляху, не означала завершення її боротьби, навпаки, справжні випробування героїні ще попереду — після того, як опуститься завіса. Тільки тоді почнеться боротьба Нори за своє самоствердження, за пізнання справжніх законів життя.

  Визначення теми, ідеї, проблематики, жанру, художньою своєрідності твору.  

Тема	Зображення духовного занепаду суспільства, яке ілюструє приклад руйнування сім’ї Торвальда і Нори
Ідея	Заклик до збереження сімейних і відновлення загальнолюдських цінностей
Проблематика	Проблема сім’ї, духовної єдності людей, честі, кохання, правди, совісті, дружби, людської гідності
Жанр	Соціально-психологічна драма

        Кінцівка твору вказала на наявність у суспільстві "справжньої людини", яка прагнула до свободи та внутрішньої незалежності і була здатна заради певних цілей піти на будь-які жертви, відмовитися від компромісів.

 «Мені треба з’ясувати, хто правий – суспільство чи я», – говорить героїня п’єси своєму чоловікові. Ось цьому з’ясуванню і присвячується п’єса, саме його виносить драматург на суд читача.

  Домашня робота. Для всіх учнів: опрацювати конспект, знати зміст 3 дії драми, характеризувати образи Хельмера , фру Лінне, доктора Ранка, Крогстада .

 

15.03.2023 року. 9-А, 9-Б кл.

Тема. «Стара» і «нова драма». Зміни в драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття.  Роль Г. Ібсена в розвитку світової драми, його новаторство.

       Маю надію, що ви здогадалися про те, що темою нашого уроку стане театр та драма, зокрема. Сьогодні ми ознайомимося з основними тенденціями розвитку драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття, познайомимося з іменами видатних драматургів цього періоду. Визначимо роль Генріка Ібсена у тих змінах, що відбуватимуться у світовій драмі. 

     Ми з вами не раз працювали над поняттям «драма», «драматичний твір». Давайте пригадаємо ознаки драми.  

1.     Основною ознакою драматичного твору є призначення його для театрального спектаклю.

2.    Текст драматичного твору складається з двох частин - мови героїв і ремарки, що вказують режисеру на декорації і дії персонажів.
3.  Події вдрамі відбуваються в теперішньому часі. На це вказують дієслова у формі теперішнього часу;
4.  У драматичному творі майже немає описових елементів тексту, прямої мови, а про всі події читач дізнається з розмов дійових осіб; 
5. Властива одна сюжетна лінія й головна подія, герої показані в критичний момент свого життя, а дії у творі стиснуті в часі;

 6. Емоційно-чуттєва напруга.

7. Ведучі жанри драми: трагедія, комедія, драма (як жанр), трагікомедія, водевіль, мелодрама.

 Пригадайте  імена відомих драматургів,твори, яких ви вже вивчали.

  Есхіл, Шекспір, Кальдерон, Мольєр .

   Отже, як висновок, перед нами звичайні герої, окремі з них як узагальнений тип персонажа, що опиняється в незвичайних ситуаціях, автор твору розповідає, оцінює, робить висновок. Кінець п`єси розв`язано.  

          XIX ст. увійшло в історію світової літератури як епоха новаторських пошуків митців, появи нових мистецьких напрямків, жанрів прози, поезії.    Звичайно, мистецтво театру не змогло уникнути впливу нових ідей, філософських концепцій.  

        Що ж таке драматичний театр сьогодні? Відомо, що це місце, де будь-хто з нас може  ознайомитися і побачити виставу. Для людей ХІХ ст.. театр набув значення набагато більшого. Адже театр, це і клуб для спілкування, і виставка моди, нагород і статків, і місце побачень, статус. Про драматургів і їхні п’єси  говорили, сперечалися, лаяли і хвалили, вони спонукали до роздумів, захоплювали ідеями, вели до подвигів.

   У другій половині XIX ст. починається докорінна перебудова драматургії, яку пов’язують з народженням і розвитком «нової драми». 

    Драматурги шукали нових форм мистецтва, прагнули наблизити драму до сучасності, приділити більше уваги внутрішньому світу людини. Якщо в старому театрі зображувалась трагедія окремої людини, то оновлена драма розкриває загальну трагедію життя людства і отримує назву «нова драматургія».

     Ібсен, відомий норвежський драматург, так визначав мету будь-якої драми:

  "П'єса не закінчується і падінням завіси після п'ятої дії — справжній фінал знаходиться поза її межами; поет намітив напрям, у якому доводиться шукати цей фінал, після цього — наша справа, справа кожного читача чи глядача самому дійти до цього фіналу шляхом особистої творчості".
 
  У центрі уваги «нової драми» кінця ХІХ - початку XX ст. постала особистість з її переживаннями і почуттями. Нові драматурги не ставили за мету точно відобразити певні події, їхні твори - своєрідна метафора життя особистості (особливо її внутрішнього життя) та світу.

                          Риси «нової драми»      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Запишіть до зошитів.

     «Нова драма» на зламі століть поставила в центрі уваги особистість, але не соціальну, а духовну, індивідуальність переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Драматурги намагалися показати «трагедію життя», а не «трагедію в житті», закликали до осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку гармонії. Театр став «інтелектуальним», «дискусійним». На перший план вийшов внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У «новій драмі» стали помітними риси модернізму: символізму, імпресіонізму, неоромантизму та ін.

     Засновником «нової» драми був норвежець Генрік Ібсен. Успіх його п’єс надихнув інших драматургів:

Г. Гауптмана (Німеччина),Б. Шоу (Англія), А. Стріндберга (Швеція),

М. Метерлінка (Бельгія),Е. Золя (Франція), А. Чехова (Росія).

 

       Новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття його злободенних соціальних і моральних проблем. Перед глядачами постали звичайні для них картини побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. Автори порушували нові проблеми, наприклад, жіноче питання. Посилився критичний, викривальний пафос п’єс.

       Було переосмислено природу всіх елементів драматичного твору. Оскільки в житті сумне часто поєднується з комічним і навпаки, розвивається жанр трагікомедії. Замість «любовних трикутників», таємниць, кримінальних злочинів (зовнішньої інтриги), у центрі уваги — ідейні конфлікти (Б. Шоу), внутрішня прихована інтрига (М. Метерлінк), складна гра підтекстів (А. Чехов).

     Герої відзначаються суперечливими характерами, інколи важко визначити, хто з них головний персонаж (як, наприклад, у А. Чехова). Дійові особи розмовляють сучасною літературною мовою, використовуючи побутову та жаргонну лексику. П’єси більше не мають зрозумілого, завершеного закінчення: читачеві й глядачеві пропонується відкритий проблемний фінал — запрошення до дискусії, роздумів і власних висновків.

    «Нова драма» стала одним із найцікавіших загальноєвропейських явищ, яке зробило свій вагомий внесок у справу гуманізації суспільства.

    Отже, на основі почутого додамо елементи «нової драми». Результатом її буде наступна таблиця.

Об’єкт порівняння	«Стара драма»	«Нова драма»
Трагедія	Життя персонажа	Життя особистості в суспільстві
Предмет зображення	Людина в незвичних ситуаціях	Людина у власноруч створеній ситуації
Центр уваги	Зовнішнє зіткнення окремих особистостей	Внутрішні глибинні протиріччя самої дійсності, зіткнення ідей
Драматичний конфлікт	Види й чесноти людини	Ідеали людини
Жанр	Трагедія, комедія, драма	Синтетичний – трагікомедія («драма ідей»)
Головний герой	Узагальнений тип людини	Людина середнього класу, неординарна особистість
Решта героїв	Головні та другорядні, позитивні та негативні	Усі важливі, характери неоднозначні
Автор	Відтворює дійсність, навчає, робить висновок	Відтворює духовні пошуки. Не дає однозначних відповідей
Читач, глядач	Спостерігає, отримує враження	Переживає разом із героями, дискутує з ними та про них
Кінець (фінал) твору	Завершений розв’язкою	Відкритий, незавершений, спонукає до суперечок, роздумів

  Робота зі словником літературознавчих термінів до теми «Оновлення драматургії» .Запам’ятайте.

1.       Дія — 1) акт драматичного твору;  2) перебіг подій у художньому творі, через які розкриваються конфлікт, сюжетні колізії, риси характеру певного персонажа, дійової особи чи ліричного героя (сценічна дія).  

2. Дія зовнішня - вчинки, події, зіткнення персонажів.                                            

3. Дія внутрішня - життя душі героїв, умонастрої, зіткнення ідей, позицій.

4. „Ібсенізм" - особливість художнього мислення, творчого методу, який  полягає у розкритті трагізму життя через психологічні колізії, поєднання зовнішньої та внутрішньої дії, інтелектуально-аналітич­ному підході до подій та образів, філософському осягненні дійсності, широкому використанні підтексту, символіки тощо.

5. Інтрига - зав'язка, основна ситуація драми, навколо якої розвивається дія.

6. Конфлікт — (лат.соnflictus — зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення супереч­ностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колізіями.

7.  Підтекст - прихований, внутрішній зміст висловлювання.

 

Творчість Ібсена стало одним з вищих досягнень реалістичної західноєвропейської драматургії та мало великий вплив на світову драматургію і театр. (Матеріали презентації)

  Доберіть слово, словосполучення, речення, яке характеризуватиме «нову драму», співставте із запропонованими (душевна, глибока, чуттєва, недовершена, важка, сумна, без кінця, вражаюча, аналітична тощо.)

 

   Домашнє завдання.  Знати основні тенденції розвитку драматургії кінця ХІХ — початку ХХ ст. Опрацювати матеріал підручника ст. 233-236,  визначити та записати до зошитів періоди творчості Ібсена. .Прочитати  уривки із п’єси  Г. Ібсена «Ляльковий дім».

 

  13.03.2023 року.9-А, 9-Б кл.  

Тема. Позакласне читання. «І подібні пригоди бувають у світі…».                                     М.В.Гоголь. Повість «Ніс»

      Діти, ви уже знаєте, що М.Гоголь  присвятив  Петербургу цілий цикл, який назвав «Петербурзькі повісті», що складається з п’яти творів: Невський проспект», «Шинель», «Записки божевільного», «Портрет» і «Ніс». Зображуючи достовірну картину життя петербуржців 30-х років ХІХ століття, він майстерно поєднує реальні картини з фантастичними. Саме на тлі міста з’являються образи як поважних людей, так і «маленької людини», практично розчавленої навколишньою дійсністю.      На уроці ми попрацюємо з повістю М.Гоголя «Ніс»,  з’ясуємо її особливості, проаналізуємо події, поведінку героїв, звернемо увагу на деталі твору, зробимо висновки.

     У 1836 року саме в пушкінському журналі «Современник» друкується вперше повість «Ніс», не дивлячись на те, що журнал «Московский наблюдатель» відмовився друкувати повість, назвавши її «поганою, вульгарною, тривіальною».  

        Нагадаємо коротко сюжет повісті:   історія ця  почалася 25 березня в Петербурзі. Вранці цирульника Івана Яковича розбудив запах свіжого хліба, який спекла його дружина Прасковія Йосипівна. Іван Якович сів за стіл,почав різати гарячий хліб і виявив всередині буханки людський ніс. Він впізнав його: це був ніс майора Ковальова.

         А в цей час, прокинувшись, майор Ковальов, підійшовши до дзеркала, виявив, що у нього пропав його ніс. Він починає ретельні пошуки своєї зниклої частини тіла. Навіть зустрічає його на вулиці, одягненого  як справжній статський радник. Ніс не захотів розмовляти  зі своїм господарем, і тому довелося звернутися в поліцейський відділок.

      Через деякий час пропажу повернули, але ніс не хотів приростати на місце. Не допоміг навіть лікар. Втомлений і зневірений майор Ковальов ліг спати, а наступного ранку виявив пропажу… на призначеному місці. Ось так закінчується повість «Ніс».

 Усно дайте відповіді на запитання.

 1. Хто такий Ковальов?  

2.Який портрет Ковальова?   

3.З якою метою він приїхав в Петербург?   

4.З якою метою він щодня прогулювався по Невському проспекту?   

 

 

     Діти, у основі повісті Гоголя лежить гротескна ситуація. Згадаємо, що таке гротеск? ГРОТЕСК (фр. комічний, смішний) – це художній прийом, який зображує події і героїв у фантастично-потворному вигляді. З прийомом гротеску буде розбиратися 3 група.

     Схарактеризуйте гротескну ситуацію в повісті М.Гоголя «Ніс». З якою метою автор створює  її?

    Усно схарактеризуйте  образ Ковальова, відповідь  співставте із запропонованою .

     Ковальов – зовні ефектна, але самолюбна і пихата людина, яка ганяється за високим статусом;  щоб додати собі благородства і ваги, називає себе майором; схиляється перед тими, хто має високий чин та звання; хвалиться знайомствами з впливовими людьми: статською радницею Чехтарьовою і штабс-офіцершою Підтикіною; кар’єрист;  нещирий зі знайомими:  не той, за кого себе видає; мріє про шлюб за розрахунком: у нареченої  повинно бути не менше 200 тисяч приданого.

  Реальні події повісті «Ніс» :

  точний час події: пропав ніс  25 березня, знайшовся 7 квітня;   б)точне місце дії: Петербург – тодішня  столиця російської держави, дія розпочинається на Вознесенському проспекті міста, цирульник Іван Якович живе  на Вознесенському проспекті, хоче викинути ніс на Ісакієвському мосту,  Ковальов живе на Садовій вул., гуляє по Невському проспекту, зустрічається з носом  в Казанському соборі тощо); в) реальні персонажі: цирульник Іван Якович,  п’яниця страшенний, у якого завжди руки смердять, і майор Ковальов, який мріє про місце віце-губернатора.

  Фантастичні події повісті «Ніс»:  

а)ніс знаходиться в буханці хліба; б)ніс безболісно покинув господаря; в)ніс  -  пан у мундирі, гаптованому золотом, в замшевих панталонах, в капелюсі, при боці шпага, приїхав каретою, в соборі молився; г)ніс розмовляє з Ковальовим в соборі; д)поліцейський чиновник спіймав носа, коли той у диліжансі їхав до Риги з чужим паспортом; е)ніс несподівано опинився на своєму місці.

    Абсурдні об’яви .

Записки до газети: відпускається на службу непитущий кучер; пропонується  нова коляска, вивезена 1814 року з Парижа; відпускається в найми дворова дівка дев’ятнадцяти років, що привчена до прання;  міцні дрожки без однієї ресори; молодий та гарячий кінь у сірих яблуках, сімнадцяти літ за віком; нове насіння з Лондону ріпи т редису; дача з усіма угіддями; старі підошви… Мета автора: показати абсурдність життя, несправедливість суспільних закладів, користолюбство, байдужість до долі «маленької людини».

  Письмово дайте відповіді на запитання.

  1.  Як почував себе майор Ковальов, коли втратив носа?    

  2. Чи змінилася поведінка майора Ковальова після втрати носа?   

  3.  Ви помітили, що на всіх своїх героїв Гоголь одягнув маски. Які жахливі риси характеру ховаються під ними?   

       Створюючи цю повість автор  хотів  сказати, що і подібні  пригоди бувають в світі; зірвати маски з персонажів, щоб показати, якими недосконалими їх зробило сучасне життя столиці 30-х років ХІХ століття; висміяти суспільство, в якому гонитва за високим положенням і чинами призводить до втрати найважливішого – моральних цінностей.  Так буває, що під зовнішньою благопристойністю, яскравим іміджем персонажа ховається бездуховність, відсутність моральних цінностей.

    Який урок ми отримали з цієї повісті? Відповідь  співставте із запропонованою.

     Якщо людина турбується лише про зовнішню привабливість, а не задумується над своїм внутрішнім світом, вона може загубити себе як особистість..

  Складіть  сенкан , запишіть у зошит. Повість «Ніс».

 

  Домашня робота.  Написати твір-роздум «За що я ціную людину?»

 

 

 

 

 

 

01.03. 2023 року. 9-А, 9-Б кл.

Тема уроку. Образ Акакія Акакійовича в повісті Гоголя «Шинель», засоби його створення.   

     Сьогодні на уроці ми проаналізуємо  образ Акакія Акакійовича; розкриємо роль шинелі в його житті, чим вона була для нього, а також спробуємо визначити вплив інших персонажів на долю головного героя. Епіграфом до уроку будуть відомі вже вам слова Ф. Достоєвського. Прошу протягом уроку знайти відповідь на таке питання: чи справді ми вийшли з «шинелі», чи, може, й досі в ній переховуємось і яким є ставлення автора до свого персонажа?  До нього ми ще повернемось наприкінці уроку.

    Охарактеризуйте світ  Башмачкіна. Доведіть прикладами з тексту повісті, що «поза цим переписуванням, здавалося, для нього нічого не існувало» (Не думав про свій одяг, не звертав уваги на те, що відбувається на вулиці, за всім бачив «рівним почерком написані рядки; зовсім не помічав смаку обіду, час дозвілля проводив за переписуванням паперів тощо).

 Усно дайте відповіді на запитання ,відповідь співставте із запропоновною: 

 1.   З якою метою приходив Башмачкін у департамент? (Займатися улюбленою справою – переписуванням паперів).

 2.З якою метою ходили туди чиновники? (Зробити кар’єру, заробити повагу, піклувалися про матеріальне благополуччя).

 3.Чому чиновники знущаються і насміхаються з Башмачкіна? (Він нетакий, як усі. В їхніх очах він був смішним і неповноцінним).

 4. Чому Акакій Акакійович майже не помічає насмішок колег?(Він перебуває усвоєму світі каліграфії. Башмачкін не реагує на зовнішні подразники, оскільки під час роботи в його свідомості не залишалось місця для інших думок).

    Порівняйте, як проводять вечори чиновники і як це робить Башмачкін. Зробіть висновок: чиє дозвілля більш змістовне? Відповідь запишіть у зошит.

      Розкажіть про прізвище та вибір імені героя. Дізнайтесь, що означає ім’я «Акакій» , використовуючи словники.

     Подумайте, чи відповідав Башмачкін значенню свого імені? Поділіться своїми спостереженнями.

    Прослідкуй за текстом, які стосунки були на роботі у Акакія Башмачкіна з колегами та начальством.

     Знайдіть у тексті матеріал, який розповідає про те, яким працівником був наш герой

      Як ви думаєте, чому Башмачкін не зміг зробити кар'єру?

        Якою була мова Акакія Акакійовича Башмачкіна ?  

      Яким було особисте життя Башмачкіна? Знайдіть підтвердження своїх думок?

          Запишіть у зошити про найсвятковіший день у житті Акакія Акакійовича(послуговуючись цитатним матеріалом).  Як він розпочався, що було у департаменті, як провів вечір після роботи. Які почуття та емоції пережив герой? 

Беззахисний                                 терпить образи                                 невиразна зовнішність

                                     Головна мрія -нова шинель                      живе непомітно

Незрозуміла мова                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

        Відповідальний працівник

Матеріальна скрута            не прагне кар’єрного зросту

   Немає особистого життя                                                                                                                

      самотній                                  Любить свою роботу                                                                

Чи мав Башмачкін мету в житті, мрію?

Чи є у вас мрія?  На що ви здатні заради своєї мрії?

Як історія перевернула життя бідного чиновника?

Як він вирішив віднайти кошти на пошиття шинелі?

 Чи варто йти на такі жертви заради своєї мрії, на прикладі Башмачкіна? Чи може нова шинель взагалі бути мрією?

  Отже, ми бачимо, що перед нами постає образ  «маленької» людини, нікому не потрібної, самотньої, забутої суспільством. М.В. Гоголь піднімає важливу проблему взаємовідносин людини і середовища, суспільства в якому перебуває. Давайте проаналізуємо на прикладі взаємовідносин Башмачкіна і його оточення.

 

Як є? Самотній Нікому  не потрібний Немає друзів Почувається чужим у місті Колеги знущаються та насміхаються	Як має бути? Проблема взаємовідносин Башмачкіна і суспільства Взаємоповага Взаєморозуміння Толерантне ставлення один до одного
Причини  Не живе повноцінним життям Робота- заміна Башмачкіну все Не спілкується ні з ким Не прагне змін у житті	Висновок Башмачкін почувається самотнім та зовсім беззахисним у ворожому йому оточенні

 Відповідь   запишіть  у  зошити. Чим для Акакія Акакійовича була шинель?

      Отже, для Башмачкіна шинель була річчю надзвичайно важливою. Можливо,навіть занадто важливою? Як часто в своєму житті ми великого значення  надаємо нашим речам або тим, які  хочемо придбати. Всі думки, всі вчинки підпорядковуються одному прагненню: отримати її, бажану річ. І тоді вона ніби виростає, збільшується, поглинає всі наші поривання...

    Чи не те саме трапилося й з Акакієм Акакійовичем? Чим в такому разі  шинель є для нього?(Господарем, що позбавляє людину особистості; хижаком, що «поглинає» свою жертву).

.Робота з епіграфом .

   Враховуючи попередню бесіду, дайте відповідь на запитання: чи справді людство вийшло з гоголівської «Шинелі», чи й досі в ній перебуває? Відповідь обгрунтуйт, співставте із запропонованою.

    Повість Гоголя ніби застерігає: будь-яка людина може опинитися на  місці Акакія Акакійовича, якщо всі свої інтереси і прагнення зосереджуватиме на отриманні якоїсь речі, не зможе жити без неї. Жертвою шинелі можемо назвати також і генерала, адже він сам помістив себе у певні рамки, за які не міг вийти, бо втратить свою «значущість», тобто теж ховався у «шинелі».

  Певною мірою й сам Гоголь ховався у власну «шинель»: для Миколи Васильовича була дуже важливою суспільна думка про нього та про його твори. Часто позиція письменника у житті не збігалася із загальноприйнятою,тому він був трішки замкнутим, «схованим в шинель».   

 

.Домашня робота.Характеризувати  другорядних персонажів повісті ( усно). Письмово охарактеризувати образ «значної особи».   

 

 

 

 

27.02.2023.року. 9-А, 9-Б кл.

Тема уроку. Побутовий , психологічний і філософський плани повісті «Шинель». Духовне знецінення  особистості в умовах антигуманного суспільства.

У робочих зошитах запишіть елементи композиції повісті «Шинель».

Експозиція -      …..

Зав’язка - ……

Розвиток дії - …..

Кульмінація - ….

Розв’язка -…..

Епілог - …

Співставте записане із матеріалом , що нижче.

      «Сюжет «Шинелі» дуже простий. Бідний маленький чиновник приймає важливе рішення й замовляє нову шинель. Поки її шиють, вона перетворюється на мрію його життя. Першого ж вечора, коли він її вдягає, шинель у нього відбирають злодії на темній вулиці. чиновник помирає з горя, і його привид блукає містом. Ось і вся фабула, але, звісно, справжній сюжет (як завжди у Гоголя) — у стилі, у внутрішній структурі цього... анекдоту»,— так переказав сюжет повісті Володимир Володимирович Набоков.

    Експозиція повісті М. В. Гоголя «Шинель» — історія обрання імені для героя, його портрет і робота в департаменті. Зав’‎язка сюжету пов’‎язана з виникненням ідеї пошити нову шинель або полагодити стару. Розвиток дії — відвідування Башмачкіним кравця Петровича, збирання коштів на шинель за рахунок жорсткої економії на своїх потребах, перший вихід у обновці, відвідування іменин, на яких мали «обмити» й шинель. Кульмінацією дії є крадіжка нової шинелі. Розв’‎язка — марні намагання героя повернути шинель; смерть Башмачкіна, який застудився без теплого одягу й горював через втрату своєї мрії. Завершує повість епілог — фантастична історія про привида чиновника, який шукає свою шинель.

     Оповідь у «Шинелі» ведеться від першої особи. Оповідач добре знає життя чиновників, висловлює своє ставлення до того, що відбувається у численних ремарках. «Що ж робити! Винен петербурзький клімат»,— зазначає він щодо негарної зовнішності героя. Саме клімат і змушує Акакія Акакійовича шукати засобів для придбання нової шинелі, через яку потім він і гине. Цей мороз — алегорія усього гоголівського Петербурга.

     Усі художні засоби, які використовує Гоголь у повісті: портрет, деталі інтер’‎єру помешкання, у якому проживає герой, сюжет, гра слів, каламбури та інші засоби комічного — наводять на думку, що перед нами — «маленька людина», яка, з одного боку, викликає співчуття, а з іншого — навіть певний осуд.

 Літературний диктант.Запишіть.

1.  Виразником авторського ставлення до героя є…

 2. Ідея придбати нову шинель  у Башмачкіна з’явилася….

 3.  Вартість пошиття нової шинелі …

 4. Грошей було в Башмачкіна …

  5. Акакій Акакійович пішов на такі жертви заради здійснення мрії …

 6. Прагнення пошити шинель вплинуло на героя…

 7. Поведінк Акакія Акакійовича на вечорі в помічника столоначальника …

 8. До втрати шинелі Башмачкіним поставилися чиновники, будочник …..

 9. Кого з персонажів творів, вивчених у попередніх класах, нагадує «значна людина», до якої звернувся по допомогу Акакій Акакійович?  

 10. Розмова Акакія Акакійовича з генералом призвела до того ,що …..

  11.  Акакій Акакійович залишив по собі спадок  ….

  12. На смерть героя  відреагували  в департаменті …..

Побутовий план повісті. Це характеристика світу у якому живе герой.  Петербург- місто соціальних контрастів. До «маленької людини» воно вороже, дрібні чиновники почуваються незатишно. Щоб вижити у Петербурзі треба бути нахабним, жорстоким , людиною при грошах, «значною особою». Зверніть увагу на опис помешканнягероя, де «Маленька людина» не є людиною, вона живе не повною мірою.

Психологічний план .Психологізм- художнє зображення внутрішнього світу персонажів, їхніх думок, переживань, розкриття  складності та суперечності духовних процесів свідомого та підсвідомого.Автор закликає до людяності, розкриває велику трагедію «маленької людини».

Філософський план. Призначення людини в цьому світі, проблема добра і зла.Автор говорить про християнську любов до людини.

 Домашня робота. Знати зміст твору. Уміти характеризувати образ Башмачкіна. До робочих зошитів записати «Світи Башмачкіна: зовнішній та внутрішній, у старій і новій шинелі.

 м

22.02.2023 року. 9-А, 9-Б кл.

Тема: М. В. Гоголь «Шинель». Особливості сюжету і композиції твору. Образ столиці як чужого й ворожого для людини простору.

 

Запишіть до зошитів. Тести за комедією Гоголя «Ревізор»

1.     Визначте варіант походження комедії «Ревізор»:

а) подарував автору О. Пушкін ) вигадав сам Гоголь ;в) взято із других джерел.

2. Визначте причини, за якими чиновники приймають Хлестакова за ревізора:

а) розповіді Хлестакова; б) страх перед вищими чинами:

в) непорозуміння ;г) звістка про приїзд ревізора.

3. Яке прислів’я  Гоголь узяв за епіграф до комедії:

а) «Не кивай на дзеркало, коли пика крива» ;б) «Не в свої сани не сідай»;

в) »Одна голова добре, а дві краще» ;б)  «Старий друг краще нових двох».

4.Провідна риса характеру Хлестакова:

а) легковажність; б) боягузтво ;в) підступність; г) безвідповідальність.

5.Визначте провідні риси характеру чиновників:

      а) страх перед начальством;     б) хабарництво;      в) дурість;   г) чиношанування.

6. Соціальні верстви, що відображені в комедії:

а) духовенство; б) чиновництво ;в) міщанство ;г) поміщики.

7.  Як побудована система хабарництва в комедії:

      а) кожен чиновник має на це право;     б) існує певна субординація;

     в) кожен вирішує сам ,як брати хабарі.

8.Визначте, до якої групи можна віднести місто, описане М. Гоголем в комедії:

     а) плід фантазії автора з надуманими проблемами;

     б) типове російське провінційне містечко;

     в) унікальне місто, що вмістило всі недоліки Росії.

9.Позитивний герой комедії «Ревізор»:

     а) немає жодного;     б):звинувачувальний сміх самого Гоголя;

     в) Марія Антонівна;     г) Хлестаков.

10. Засіб проти ревізора, що городничий вважає найдієвішим проти ревізора:

     а) хабар;     б) лестощі, підлабузництво;     в) залякування.

11. Вид комічного, використаний Гоголем у комедії:

     а) гумор;     б) іронія;     в) сарказм;     г) сатира.

12 Комедія «Ревізор»  закінчується:

     а) від’їздом Хлестакова;    б) німою сценою;    в) приїздом справжнього ревізора..

      Ми продовжуємо знайомство із творчістю М.В.Гоголя, зокрема із повістю «Шинель», яка увійшла до циклу «Петербурзькі повісті».

       М. Грушевський уважав Гоголя «одним із найгеніальніших людей, яких дала Україна». «Наш безсмертний Гоголь»,— говорив про нього Т. Шевченко. Уже своїм сучасникам Гоголь відкрився як справжній чарівник слова, який діставав його із гущавини народного життя і перетворював на поетичний феномен. Він бачив у слові не тільки засіб інформації, а, передусім, джерело поезії.   «Петербурзькі повісті» — новий крок у розвитку російського реалізму. До цього циклу належать повісті: «Ніс», «Портрет», «Шинель» та ін. Усі вони об’‎єднані спільним місцем подій — Петербургом. Гоголь був підготовлений до створення «петербурзьких повістей» тією суворою школою життя, яку йому самому довелось пройти в юнацькі роки. Приїхавши до Петербурга в 1829 році, двадцятилітній Гоголь був вражений картинами глибоких суспільних протиріч, трагічних соціальних катастроф. Він на власному досвіді переконався, яке важке становище бідного приниженого чиновника. Саме цей життєвий досвід дозволив Гоголю так достовірно зобразити в своїх повістях Петербург з його зовнішньою пишністю і глибокими соціальними контрастами.

Краса розкішних палаців і гранітних набережних, вишукано вбрані дами й благородні кавалери, що прогулюються спокійно містом, — це лише один із проявів Петербурга. Адже існує й інший, зовсім не привабливий для вищого світу Петербург — місто дрібних чиновників, художників, місто трударів-бідняків, жертв злиднів і примх багатіїв.

  Одним із великих відкриттів Гоголя є образ «маленької людини, який став великою загадкою для сучасників і послідовників митця. Ф. Достоєвський, палкий шанувальник творчості М. Гоголя, зауважив: «Всі ми виросли із гоголівської шинелі», — тим самим підкресливши, що гірка тема маленької самотньої людини стала найбільш пронизливою і найбільш трагічною в російській літературі. Учитель. «Маленькі люди» в літературі — різні герої, яких об’‎єднує те, що вони посідають найнижчі місця у соціальній ієрархії. Ця обставина визначає їхню психологію та поведінку в суспільстві (приниженість, поєднана з відчуттям несправедливості, скривдженої гордості). Знаменита фраза про те, що «усі ми вийшли з гоголівської «Шинелі»», означає, мабуть, що гірка і пронизлива тема «маленької людини» на довгі роки стала найтрагічнішою в російській літературі. На жаль, ця тема актуальна й досі. Про головного героя  Башмачкіна напевно відомо лише одне: він — маленький. Не добрий, не злий, не благородний — просто маленький. Але його варто пожаліти й полюбити, тому що він — брат твій, як навчає автор. У цьому — художнє відкриття М. В. Гоголя: він говорив про любов не до позитивного персонажа, якого легко любити, а до людини взагалі.

 Якось письменник почув історію про бідного чиновника, який дуже любив полювати. Ціною жорсткої економії і виснажливої понаднормової праці вінзібрав гроші та придбав дорогу рушницю . Але першого ж дня  , коли він на човні вирушив Фінською затокою, рушниця впала у воду. Утрата так засмутила чиновника, що він захворів і перебував на межі життя і смерті.Товариші дізналися про  цю пригоду, зібрали гроші й купили йому таку саму рушницю. Із цієї історії виник задум написати повість, у якій розповідалось би про бідного чиновника, що виплекав свою мрію , а потім утратив бажане.

Домашня робота. Прочитати повість «Шинель», підручник ( ст.216-227).Письмово дати відповідь на запитання1,3 ( підручник ст.227)

 

 м

 15.02.2023 року. 9-А, 9-Б кл.

Тема уроку: М.В. Гоголь «Ревізор». Творча історія  п’єси. Критика суспільства.

Епіграфом до комедії «Ревізор» Гоголь узяв прислів’я «Не киввй на дзеркало, коли пика  крива».

На вашу думку , як слід розуміти зміст цього епіграфа? Відповідь запишіть.

Добираючи цей епіграф, автор використовує прийом алегорії.

Яка фраза , на вашу думку, є зав’язкою комедії? Так, перша фраза городничого : «Я запросив вас….». Таку зав’язку називають швидкою.

Які розпорядження дає городничий чиновникам міста? Чого боялися чиновники міста? Запишіть у зошит.

Передивіться презентацію.

Домашня робота.Характеристика образу городничого та 2 чиновників ( письмово)

13.02.2023 року  9-А, 9-Б кл.

Тема уроку: М.В.Гоголь. Петербурзький етап життя і творчості письменника. М.Гоголь і  Україна.

 Його ім’я ставлять поруч із іменами Шекспіра, Сервантеса, Данте. Все його життя до сих пір залишається нерозгаданою таємницею. Його переслідувала містика і після його смерті залишилося більше запитань, ніж відповідей. Ім’я цієї постаті – Микола Васильович Гоголь.

Микола Васильович Гоголь народився 20 березня (1 квітня) 1809 року в містечку Великі Сорочинці Полтавської губернії. Згідно з сімейними переказами він походив із старовинного українського козацького роду і був нащадком відомого козака Остапа Гоголя, що був у кінці XVII століття гетьманом Правобережної України.

У сім’ї Гоголів було 12 дітей: 6 хлопчиків та 6 дівчаток. Двоє старших не вижили, тому Микола був найстаршим серед дітей. Батько Гоголя, Василь Панасович Гоголь-Яновський був чудовим оповідачем і писав п'єси для домашнього театру українською мовою. Таке захоплення батька визначило інтереси майбутнього письменника — у Гоголя рано виявився інтерес до театру. Мати Гоголя, Марія Іванівна , уроджена Косяровська, видана заміж 1805 року у віці чотирнадцяти років. Наречений був удвічі старший за неї. Тож вона для Миколи була радше старшою сестрою, аніж матір’ю. Коли батька не стало, хлопцеві було всього 15. Він став єдиною опорою та надійним плечем для матері та молодших дітей.

 У 1818-1819 роках — навчався в Полтавському повітовому училищі. Потім в 1821 році він вступив в клас Ніжинської гімназії, де вивчав юстицію. У шкільні роки письменник не відрізнявся особливими здібностями у навчанні. Добре йому давалися тільки уроки малювання і вивчення російської словесності.

Гоголь починає писати свої перші твори. Його літературним дебютом був твір «Ганц Кюхельгартен», хоча це видання чекав трагічний фінал. Можна виокремити його збірки: «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Мирго-род», «Арабески», «Петербурзькі повісті». Під якими псевдонімами не писав М.Гоголь: Пасічник Рудий Панько, В. Алов, П.Глечик, Г.Янов, N.N

Мріючи про літературну діяльність, 1828 року Гоголь поїхав до Петербургу. Матеріальна незабезпеченість примусила його поступити на службу чиновником Департаменту уділів.   Із 43 прожитих років у Петербурзі він прожив лише 8. Він не любив столиці Російської імперії. Гоголь писав, що при згадці про Петербург мороз проходить по шкірі і вона вкривається сирістю. Ніщо там не приносило йому радості і Петербург залишився до письменника холодним і байдужим. 

У Миколи Васильовича є збірка під назвою «Петербурзькі повісті». До неї увійшли такі твори: «Невський проспект», «Ніс», «Портрет», «Шинель», «Нотатки божевільного», «Коляска».

У Петербурзі Гоголь відчув себе драматургом. Тут на сцені Александрійського театру відбулася прем’єра його п’єси «Ревізор». На ній був присутній імператор Микола І. Після перегляду він промовив: «Ну й п’єска. Всім дісталося, а мені - найбільше». Цими словами імператор висловив своє позитивне ставлення до творіння Гоголя і врятував від нещадної критики з боку літературознавців.

У Петербурзі перед Гоголем відкрилося нове життя зі своїми болючими проблемами.   Усі негаразди існування “маленької людини” Гоголь відчув на власному досвіді. У похмурому казенному Петербурзі Гоголь згадував рідну сонячну Україну.

Так виник задум “Вечорів на хуторі біля Диканьки” – книги, у якій втілено його мрію про красиве, вільне життя людини. через рік у журналі “Вітчизняні записки” з’‎явилася повість “Басаврюк, або Вечір проти Івана Купала”, перша з циклу “Вечорів…”.  . Гоголь став популярним, ним та його творами захоплювались читачі, критики, відомі літератори.

Туга за батьківщиною, за мальовничою Україною змусила М. Гоголя наприкінці 1833 р. клопотати про місце професора історії в Київському університеті Св. Володимира. Спонукала до цього ще й дружба з М. О. Максимовичем, професором-земляком, етнографом, фольклористом, істориком, ботаніком, майбутнім ректором Київського університету.    У цей же час він працював над книгами “Арабески”, “Миргород” (1835).

1835 року займає кафедру історії у Санкт-Петербурзькому Імператорському університеті, але через короткий час змушений полишити професорську діяльність. Він остаточно порвав з педагогічною діяльністю.

Пушкін клопотав про надання Гоголеві кафедри загальної історії. Проте питання про призначення до Києва так і не було розв’‎язане. Це не завадило Миколі Васильовичу відвідувати Київ, гуляти його вулицями, оглядати Андріївську церкву й Києво – Печерську лавру. Після перебування в Києві Гоголь переробив “Тараса Бульбу”. Тепер він остаточно пориває з педагогічною діяльністю: “Вже не дитячі думки, не обмежене коло моїх знань, а високі, сповнені істини й жахливої величі думки хвилювали мене”. Гоголь розпочав роботу над другим томом “Мертвих душ”.

З другої половини 1830-х рр. подальший розквіт таланту М. Гоголя пов’‎язаний із його драматургією. Етапною навіть в історії театру стала його соціальна комедія “Ревізор” (1836).

Останні роки життя письменника сповнені драматичних пошуків себе. Прямим підтвердженням тому було видання “Вибраних місць із листування з друзями” (1847). 1848 року письменник повернувся на батьківщину, невтомно працював над другим томом “Мертвих душ”. Та свої корективи внесла тяжка хвороба. Одного вечора Гоголь змусив слугу запалити комин – і спалив свої рукописи.

Не стало М. В. Гоголя 1852 р. Спочатку письменника поховали на кладовищі Свято-Данилівського монастиря, а 1931-го останки письменника перепоховали на Новодівочому кладовищі в Москві.

Для сучасників Гоголь був людиною-загадкою, яка постійно змінювалася: то весела, то похмура, то відкрита, то замкнена або навіть пихата. Це відбивалося навіть у його зовнішності. Існує багато прижиттєвих портретів Гоголя.    Один із кращих портретів Гоголя створив живописець О. А. Іванов, який мешкав поруч із Гоголем у Римі й постійно малював письменника. На цьому портреті Гоголь по-домашньому відкритий, проте певна таємниця все ж зберігається. Здається навіть, що одне око Гоголя дивиться весело, а друге – сумує.

 «Доповни речення».Запишіть у зошити. 

Микола Васильович Гоголь народився у містечку _______________________________ ________________ у ________ році. Освіту майбутній письменник здобував у ________________________________, а згодом у _________________________________________________. У 1828 р., мріє про літературну діяльність і переїжджає до _________________. Його перший твір мав назву ___________________________________________. Збірки, які вийшли з-під пера Гоголя: ___________________________________ ____________________________________________________________________. Письменник багато подорожував і відвідав _______________________________ ____________________________________________________________________. Серед найвідоміших творів письменника - ________________________________ ____________________________________________________________________. Життя Миколи Гоголя обірвалося у ___________ році. Похований письменник у _______________.

Популярність образу Гоголя та його вплив на розвиток культури та архітектури. 

Багато творів Гоголя були екранізовані або за їх мотивами були створені кінороботи. Серед них – «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Вій», «Пропала грамота», «Дума про Тараса Бульбу». В Україні існує щорічний фестиваль сучасного мистецтва ГогольFest. Письменнику та його творам присвячено багато монет. На його честь споруджено багато монументів (додаток 2). У місцях, де Гоголь тривалий час жив і працював, відкрито музеї, зокрема, у с.Гоголеве Полтавської області та у Москві, де письменник провів свої останні роки життя. Все це свідчить про те, що нащадки пам’ятають про письменника, шанують його та намагаються увіковічнити його ім’я.

Свого часу Гоголь захоплювався німецьким романтизмом, що не минуло марно. Потяг до містики споріднював Гоголя з Гофманом та братами Грімм. .Деякі його сюжети узято з новел і казок цих письменників. Дещо він запозичав з української народної творчості та петербузького міського фольклору,  а  сюжет «Ревізора» і «Мертвих душ» подарував письменнику Пушкін.

Домашня робота. 1, Знати творчість М.Гоголя.2.Знати зміст комедії Гоголя «Ревізор», ( високий, достатній рівні  - читати твір повністю, середній, початковий- ст.208-213, підручник).3.Письмово дати відповідь на запитання 1 на ст.214.

  

 

  

 

  м

  01.02.2023 року.  9-А, 9-Б кл.

Тема: Повість «Гобсек» у структурі «Людської комедії». Сюжетно-ком -

                   позиційні особливості твору («розповідь у розповіді»)

Усно дайте відповіді на запитання.

1. Опишіть ваші враження від повісті.

2. Назвіть головного героя твору. Що ви можете про нього сказати?

3.З якими персонажами повісті, окрім Гобсека, ви познайомилися?  

4. Як усі герої пов’язані з Гобсеком?

Опрацюйте, запам’ятайте.

         Оноре де Бальзак створив надзвичайно цікавий образ лихваря, який відрізняється від інших скнар у світовій літературі.      Гобсек-лихвар – це породження самого життя, основ сучасного йому суспільства, де скрізь точиться боротьба між бідняками й багатіями. Життя навчило його, що гроші дають владу над людьми і перемагає той, у кого є гроші.     

         Перший варіант повісті, написаний 1830 р., мав назву «Небезпеки безпутнього життя». Того ж року цей нарис з’явився у першому томі збірки «Сцени приватного життя». У першому варіанті повість майже  повністю була присвячена Анастазі де Ресто, її особистому життю, відзначалися позитивні риси лихваря Гобсека, котрий допоміг адвокату Дервілю, пробачив борг бідній дівчині Фанні Мальво, врятував сім’ю де Ресто від розорення, а у фіналі навіть став депутатом.

         Другий варіант твору, написаний 1835 року, мав назву «Батечко Гобсек». На перший план виходить образ Гобсека. Повість була вміщена у «Сценах паризького життя». Тут автор позбавив лихваря багатьох позитивних рис, змінив фінал, зосередивши увагу на безмежній пристрасті героя до збагачення.

         У 1848 році повість під назвою «Гобсек» увійшла до «Сцен приватного життя» «Людської комедії». Це вже твір про «живоїда», який набув широкого, узагальненого значення.

Заповнити таблицю «Хто герой?».Запишіть до зошитів.

Гобсек
Дервіль
Подружжя де Ресто
Ернесто де Ресто
Віконтеса де Гранльє
Камілла де Гранльє
Максим де Трай
Фанні Мальво

 

Літературний диктант.Запишіть у зошити.

1.     Сюжет повісті «Гобсек» розпочинається у……

2.      Віконтеса, дізнавшись про почуття Камілли до молодого графа де Ресто, не хоче їхнього зближення  тому, що…..

3.      Оповідачем у повісті  є…….

4.      Мета з якою Дервіль розповідає про Гобсека полягає в тому,…..

    5.  Гобсек ніколи не говорив голосно тому, що….

    6.  Від Гобсека залежить доля багатьох героїв повісті тому, …  

    7.   Героїня повісті для якої немає нічого святого в житті…  

     8.   Гобсек возвеличував  у житті …

    9.   За словами Гобсека  владу над світом мають….

   10.  Гобсек і Дервіль були сусідами…. років.

   11. Дервіль називав Гобсека ….  

   12. Оселя у якій жив Гобсек була….тому, ….           

                Чи погоджеєтеся ви із  буквенним портретом героя?

Позитивні риси		Негативні риси
Гострий розум	Г	Грошолюб
Обережний, ощадливий	О	Обмежений
Бажає працювати	Б	Байдужий
Спостережливий	С	Скупий
Економний	Е	Егоїст
Комерційний хист	К	Кам’яне серце

         Для свого твору «Гобсек» автор обирає досить цікавий прийом «оповідання в оповіданні». Тобто прийом обрамлення: історія про лихваря "взята в рамку" опису розмови у салоні віконтеси де Гранльє. Заможній адвокат Дервіль, відомий своєю солідною клієнтурою, розповідає в аристократичному салоні історію, яка стосується самого початку його адвокатської кар’єри.

         «Оповідання в оповіданні» – це був досить типовий прийом у літературі 19 ст. та й літературі попередніх часів, наприклад, знаменитий «Декамерон» Джованні Боккаччо.

 Усно  визначте композиційні елементи повісті  (скласти схему, поєднавши компоненти сюжету з їх відповідниками).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          

 

         За словами українського літературознавця Д. Наливайка, гроші у Бальзака– це не тільки економічна сила, а й матеріалізоване вираження особистої вигоди й хижого егоїзму. У своїй «Людській комедії» письменник послідовно крок за кроком показує, як згубно діє ця сила на суспільні звичаї, сімейні відносини, мораль, політику, правосуддя, на різні сфери соціального і приватного життя..

 Домашня робота. 1.Знати зміст твору, уміти характеризувати образ Гобсека.

2.Письмово  прокоментувати  слова Гобсека  «..одно слово, я володію світом, не стомлюючи себе, а світ не має наді  мною ніякої влади…»  

          

 

30.01.2023 року.  9-А , 9-Б кл.

Тема уроку: «Людська комедія»: історія написання, художня структура, тематика і проблематика, образи. Повість «Гобсек» у структурі «Людської комедії».

  Запишіть у зошити. Літературний диктант.

1.     О.де Бальзак- відомий…….

2.     Прізвище батька письменника було……, він змінив його на ….

3.     За бажанням батька Бальзак навчався у …….

4.     На сімейній раді родичі визнали невдалою драму ……

5.     Першим твором письменника під власним ім’ям був роман…..

6.     Бальзак здобув славу після видання роману…..

7.     Авторкою листа із підписом «Іноземка» була….

8.     Переписка між Бальзаком і «іноземкою» тривала….

9.     Враження від України митець висловив у творах….

10.Задум об’єднати всі твори виник у Бальзака у….

11.До «Людської комедії» увійшло…… творів

12.Назва «Людської комедії»  співзвучна із…

         Діти,  літературна спадщина Бальзака неосяжна за обсягом.  Тільки ранніх творів у нього величезна кількість.  З 1822 по 1825 рік під різними псевдонімами Бальзак написав ряд романів, які часто мали заплутаний сюжет, мелодраматичну інтригу та багато містичного.  Позначався вплив літературних авторитетів - Ж. Ж. Руссо, В. Скотта.  У цей період Бальзак ще не визначився як реаліст, але вже в перших романах звертають на себе увагу критичні висловлювання письменника про ситуацію, що складалася в буржуазному суспільстві.

        Справжня історія творчості Бальзака починається з 1829 року, коли вийшов його роман «Шуани».  Це був перший твір, який приніс успіх.   У 1830 році виходить збірка «Сцени паризького життя», куди увійшли реалістичні новели: «Гобсек», «Шагренева шкіра», «Євгенія Гранде» та інші;  в 1834-1835 - «Батько Горіо».

      У 1834 році Бальзак прийшов до думки про те, щоб все написане об'єднати в один великий твір.  Так зародилася ідея «Людської комедії».  Правда, назву циклу своїх творів письменник знайшов пізніше.  Вона народилася під впливом розмови з приятелем про «Божественну комедію» Данте.  Але в слово «комедія» Бальзак вкладає інший, ніж у Данте, сенс.  Уже в самій назві він підкреслює іронічне ставлення до суспільства, яке він вивів у своїх романах. Задум Бальзака був грандіозний.  Він хотів написати «історію моралі» сучасної йому Франції.

          «Людська комедія, - писав Бальзак, - повинна зачепити всю соціальну дійсність, не оминувши жодного положення людського життя, жодного типу, жодного чоловічого або жіночого характеру, жодної професії, жодної життєвої форми, жодної соціальної групи, жодної  французької області, ні дитинства, ні старості, ні зрілого віку, ні політики, ні права, ні військового життя.  Основне - історія людського серця, історія соціальних відносин, - не вигадані факти, а ті, що відбуваються всюди і зараз».  Бальзак ділить свій твір на три частини:

·        «Етюди звичаїв»;

·        «Філософські етюди»;

·        «Аналітичні етюди».

Перша частина містить шість розділів:

а) «Сцени приватного життя» («Гобсек», «Батько Горіо», «Полковник Шабер» та інші);

б) «Сцени провінційного життя»;

в) «Сцени паризького життя»;

г) «Сцени політичного життя»;

д) «Сцени воєнного життя;

е) «Сцени сільського життя».

Друга частина, «Філософські етюди», не має підрозділів

     Бальзак задумав 27 романів і новел, написав 22.

Третя частина, «Аналітичні етюди», повинна була складатися з п'яти творів.  Написано два.

Всього за планом Бальзака мало бути 144 твори.  Створено 96.

  . Складання паспорта-характеристики твору .Опрацюйте, запам’ятайте. Запишіть до зошитів жанр твору, тему, ідею, проблематику, композицію.

Автор	Оноре де Бальзак
Назва	“Людська комедія”
Жанр	Роман-епопея (роман-епопея або цикл романів, в яких зображуються значні історичні події, що висвітлюють різнобічне життя народу, класову боротьбу суспільства, складне поєднання дійових осіб.)
Задум автора	Містить 96 завершених творів (оповідань, повістей, романів та есе.) і 48 незавершених творів
Тема	Художнє узагальнення життя французького суспільства 1816-1848 рр.
Ідея	Намагання пояснити закономірності дійсності, формування людини під впливом середовища
Головний мотив	Дії та вчинки людей, героїв Бальзака підпорядковані прагненню збагачення
Проблематика	Влада золота, багатства; кохання, вірність і зрада; батьки та діти; моральність та аморальність; чесніть та безчестя; працьовитість та лінь
Композиція	Має три частини: 1. “Етюди про звичаї” 2. “Філософські етюди” 3. “Аналітичні етюди”.
Художня своєрідність	Принцип циклічності: персонажі переходять з одного твору в інший, одні й ті самі герої живуть і діють у різних творах як головні персонажі або як другорядні
Новаторство	1. Утверджує реалізм у літературі ХІХ століття. 2. Порушує “антихудожні теми”: збагачення і банкрутство, фінансові авантюри, боротьба навколо заповіту. 3. Створює новий літературний жанр – роман-епопею

 – “Людська комедія” – унікальне явище у літературі.

“Людська комедія” в цифрах:

– 1834 р. (виник задум “Людської комедії”; є й інші дати.) – задумано 144 твори.

– Писав протягом 20 років.

– Написано 96 творів.

 Домашня робота.

1. Уміти характеризувати композицію та структуру «Людської комедії». Знати зміст повісті “Гобсек”.

2.У робочі зошити письмово  дати розгорнуті відповіді на запитання 2, 3 ( підручник ст.186).

 

18.01.2023 року. 9-А, 9-Б кл.

Темауроку . Поняття про реалізм та історія його формування. Характерні ознаки реалізму як літературного напряму. Взаємодія реалізму з іншими напрямами XIX ст.  

  Дев’ятнадцяте століття — одна з найцікавіших і найяскравіших сторінок у розвитку літератури світу: наприклад, реалізм як літературний напрям (особливо у прозі) розквітнув саме в середині цього століття. Письменники-реалісти вивчали мотиви поведінки та приватне життя різних людей, для того щоб зображати це життя об’єктивно й неупереджено, показуючи як позитивні, так і негативні його ознаки, порушуючи у своїх творах «низькі» та «брудні» теми — гроші, злочини, аморальні вчинки. Одним із найважливіших принципів реалістичного мистецтва є показ літературного героя в тісному зв’язку з оточенням, яке впливає на формування його характеру. ретельно аналізуючи дійсність, різну соціальну поведінку, митці-реалісти створювали типи — узагальнені образи людей, характерні для певної групи суспільства чи соціальної групи (своєрідний аналог видів і підвидів у біології). Сьогодні ми спробуємо з’ясувати історію виникнення цього літературно-мистецького напряму та визначити його характерні ознаки.

  «Яке воно — XIXстоліття ?»

Назвіть асоціації, які викликає у вас слово реалізм, або доберіть до цього сдова синоніми, епітети.Запишіть у зошит

     Своїх класичних форм реалізм набів у Франції у 1830 роки, а згодом поширився рештою країн Європи. Сам термін реалізм з’явився значно пізніше, ніж саме явище: уперше його застосували маловідомі французькі письменники Шанфльорі та Дюранті в  збірці « Реалізм» (1857) та однойменному журналі.

      Теоретично обгрунтували новий напрям Стендаль ( у трактаті «Расін і Шекспір») та О. де Бальзак ( у передмові до «Людської комедії»).

     На формування реалістичного світогляду вплинули філософія  позитивізму, розвиток природничих і суспільних наук ( економіки, соціології, психології).

    Реалізм ( речовий, дійсний)- літературно- мистецький напрям, який полягає  у всебічному відображенні взаємин людини й середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування особистості. Запам’ятайте, запишіть у зошит.

Передивіться запропоновані нижче графічні схеми.     

 

 

  «XIX століття в історії»

 

  «XIX століття в науці й техніці»

 

  «XIX століття в особистостях».

 

 «Не повтори мене».

 Називають по 1 ключовому слову для характеристики XIX ст. Можливі варіанти: багате, цікаве, різнобарвне, визначне... Запишіть .

 

УСНО ДАЙТЕ ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ

—     Де, на вашу думку, відбувалися найвизначніші відкриття ХІХст. — в науці й техніці чи в культурі?

—     Чи залежить розвиток мистецтва від розвитку науки?

Дарвін увів у науку ряд принципів, які запозичила література:

—     принцип класифікації (літературний принцип універсалізм; класове суспільство в Бальзака);

— принцип еволюції (романісти зображають художній образ у розвитку, розкривають причини, які впливають на формування характеру персонажа);

—     принцип детермінації (соціальна детермінація героя).

Загальна характеристика літератури реалізму.

Перелом в духовному житті Європи був пов'язаний з розвитком нового етапу буржуазно- капіталістичного устрою. Потреби промисловості, що бурхливо розвивалася, вимагали точних знань матеріального світу і відповідно розвитку природничих наук. Філософсько-естетичні шукання романтиків не могли сприяти виконанню цих завдань. Дух нової ідеологічної атмосфери починає визначатися філософією позитивізму. У центрі уваги літератури реалізму — аналіз засобами художнього світосприймання соціальної суті, соціально-політичних суперечностей суспільства. Тому основним в специфіці цього літературного напряму і творчого методу є художнє осмислення дійсності як чинника соціального, а отже, і розкриття соціальної детермінованості подій і характерів. Стосовно літератури XIX ст. реалістичним слід вважати тільки той твір, який відображає суть певного соціально-історичного явища, коли його персонажі мають типові, узагальнені риси того або іншого соціального прошарку або класу, а умови, за яких вони діють, є не випадковим плодом фантазії письменника, а віддзеркаленням закономірностей соціально-економічного і політичного життя епохи.

Словникова робота.ЗАПИШІТЬ У ЗОШИТИ (ЩО ТАКЕ ПОЗИТИВІЗМ )

Позитивізм — напряму науці й філософії. Позитивісти оперують лише даним, фактичним, безсумнівним і обмежують ним свої дослідження.

Позитивізм — філософська основа реалізму.

Огюст Конт — автор ідеї трьох стадій розвитку людського знання:

—     теологічне знання (людина пояснює світ через дію надприродних сил);

— метафізичне знання (філософія як джерело знання; все, що відбувається, бачиться як прояв діяльності якогось трансцендентного духу);

—     позитивне знання (науково обґрунтоване знання; тільки наука дає корисне знання).

Мета позитивістської філософії — виявити закономірності, які діють у соціальному світі, його розвитку. У людському світі, як і в природному, діють ті самі закони, тобто все соціальне можна пояснити через природне.

Усно дайте відповіді на запитання.

—     Що вам відомо про мистецтво XIX ст. із уроків історії та художньої культури ?

—     Які художні твори цього періоду ви можете назвати?

—     Які з них вам найбільше подобаються ? Чим саме?

—     Назвіть українських письменників-реалістів та їхні твори.

Запам’ятайте типологічні риси  реалізму:

•      тяжіння до достовірності, об'єктивності;

•     звільнення від канонічності, переважання індивідуальних стилів над «спільними»;

•     пізнавальне спрямування (зв'язки з природознавством, історією, соціологією, психологією);

•     намагання відтворити світ як складну єдність;

•     увага до проблем взаємодії людини і середовища, до типових характерів за типових обставин;

•     перенесення центру уваги на соціальну сферу;

•      поява синтетичних індивідуальних стилів, поєднання в них реалістичних та романтичних елементів..

Домашня робота. Опрацювати матеріал  уроку, знати його.У робочі зошити записати основні віхи творчості та особливості світогляду О.де Бальзака (підручник ст. 175-180).

     

   

16.01.2023 року.  9-А, 9-Б кл.

Тема уроку: Позакласне читання . П.Меріме  «Кармен». Жанрові та композиційні особливості твору

   Діти, продовжуємо роботу над новелою П.Меріме «Кармен».Ознайомтеся із історією створення твору.   У 1830 та 1840 роках Меріме відвідував Іспанію. Перший візит тривав із червня по грудень 1830 року, другий — із серпня по жовтень 1840 року. Іспанські враження лягли в основу новели письменника «Кармен», що була створена 1845 року.

    Деякі дослідники вважають, що у головної героїні був прототип: у «Листах з Іспанії», написаних під час першої подорожі країною, Меріме згадує про якусь Карменсіту, служницю в трактирі. Валенсійський селянин Вісенте, який супроводжував письменника, називав її відьмою. Згадка про це міститься в четвертому листі циклу під назвою «Іспанські відьми».

 Учні , які мають достатній та високий рівні навчальних досягнень   складіть невеликий (на 4—5 слів) кросворд за змістом новели «Кармен», запишіть.

 Завдання для всіх.  Письмово дайте відповіді на запитання:

1.  Яке враження на вас справила новела Меріме?

2.  Хто з героїв твору вам найбільше сподобався?

3.   Чому?

    4. Де відбувається дія новели?

 Композиція твору.Ознайомтеся, запам’ятайте.

 Твір побудовано як оповідання в оповіданні. Його відкриває епіграф — цитата з твору давньогрецького поета Паллада. Дія починається з подорожі оповідача-вченого Іспанією. Під час подорожі він знайомиться з контрабандистом доном Хосе (перший розділ) і циганкою Кармен (другий розділ). Лише потім оповідач дізнається про те, як доля звела цих героїв і чим усе закінчилося (третій розділ). Останній, четвертий розділ новели — це культурно-етнографічна довідка про походження, особливості характеру, життя і мови іспанських циган.)

    Як ви гадаєте, для чого письменник включив у новелу розповідь про дослідження оповідача та останній розділ?  Відповідь співставте із запропонованою.(Розповідь про спокійне життя вченого відтіняє трагічну історію кохання Кармен і Хосе, що складається з надзвичайних пригод, великих і маленьких драм. Останній розділ допомагає краще зрозуміти мотиви вчинків Кармен, показує, що вона типова представниця свого народу.)

Словесне малювання ( усно)

Яким ви уявляєте оповідача? Розкажіть про нього від першої особи, використовуючи цитати з твору.

Письмово дайте відповідь на перші два запитання.

1. Яке враження на вас справила розповідь оповідача про Кармен? Якою за характером, звичками ви уявили молоду жінку?

2. Про що ви дізналися завдяки детальному портрету Кармен?

   Поміркуйте усно. 1.   Чи змінилося ваше ставлення до героїні, коли ви прочитали розповідь Хосе? Як саме?

2. Які вчинки Кармен ви засуджуєте, а які викликають у вас захоплення?

3. Чому оповідач і Хосе неодноразово називають Кармен демоном, дияволом?

 Домашня робота.Письмово дати відповіді на запитання

1. На вашу думку, Кармен — це позитивний чи негативний персонаж?

2. Яким у творі постає Хосе? Чому він став убивцею та контрабандистом?

3. Чи можна сказати, що Хосе має слабкий характер? Обґрунтуйте свою відповідь.

 

 

21.12.2022 року. 9-А, 9-Б кл.

 Тема уроку: Провідні теми і проблеми роману Конрада «Серце пітьми»

Запишіть у зошити тестові завдання за змістом твору «Серце пітьми».

1.Д.Конрад- автор творів: а) «Олмейрова примха»,  б) «Собор Паризької богоматері», в) «Серце пітьми».

2.Ч.Марлоу відправився до Африки : а) розважитися, б) дослідити екваторіальний континент, в)вивезти слонову кістку та агента Куртца.

3. У творі «Серце пітьми» використано літературний прийом: а) розповідь у розповіді, б) розповідь від першої особи, в) обрамлення.

4.По приїзду до Африки Марлоу стає свідком : а) відповідальної роботи працівників компанії, б) насильства, знущань, які спричиняють працівники компанії місцевому населенню, в) доброго ставлення Куртца до працівників.

5. Потрапити до компанії Марлоу допоміг : а) знайомий, б) дядько, в) тітка.

6 Із розмови із  начальником Центральної станції Марлоу дізнався , що: а) справи компанії ідуть погано, б) Куртц захворів, в) темношкірі  бунтують.

7. Куртц , на думку агента першого розряду: а) посланець милосердя, науки, прогресу, б) звичайна людина , в) найкращий заготовлювачів слонової кістки.

8.Під час мандрівки Марлоу до станції Куртца на пароплав нападали: а) дикі звірі, б) озброєні вояки, в) тубільці.

9.Станція Куртца була огорожена : а) дерев’яним парканом, б) палями на яких були людські голови, в) кам’яним  парканом.

10. Ім’я Куртца у перекладі із нім. Означає : а) «короткий», б) «високий», в) «низький».

11. Марлоу відвідав наречену Куртца і сказав ,що останні слова Куртца були : а) « Жах.Жах», б) ім’я нареченої Куртца, в) «Жити чесно, умерти…»

12.Пітьма поглинула душу : а) Куртца, б) Марлоу , в) працівників компанії.

           Художні особливості роману.

1.Наявність невеликої кількості персонажів, які детально представляють та відіграють важливу роль у розвитку сюжету.

2.Романтичний контраст між світлом і тьмою- матод вираження авторської ідеї незбагненності життя.

3.Центральна метафора твору- метафора темряви.

4.Авторське засудження жахливих наслідків колоніальної політики Європи.

5. Образ Африки – один із центральних.

6.Протиставлення цивілізації і природи.

7. Дослідження незбагненності людської душі.

       Проблематика твору.

Порушення соціальних проблем: засудження колоніалізму, засудження жорстокості  проти чорношкірих, антирасистська проблематика.

Порушення моральних проблем:  пітьма у душі людини,  лицемірство людини, коли істинне зло прикривається під маскою та образами добра, вірність у коханні та стосунках.

 Домашня робота. Повторити вивчений матеріал упродовж теми «Література романтизму», підручник ст.51-79, письмово виконати завдання одного із рівнів ст.78,79

 

19.12.2022 року.  9-А , 9-Б кл.

Тема уроку: Д.Конрад «Серце пітьми». Марлоу і Куртц у боротьбі з «безмірною пітьмою».

Сьогодні ми з вами продовжуємо аналізувати твір Д .Конрада «Серце пітьми».

Запишіть у зошити . Літературний диктант.

1.Д.Конрад  - відомий ….

2.Після смерті батька його виховував……

3.Конрад покинув навчання у Краківській гімназії у зв’язку із……

4.Служба у англійському флоті тривала…

5.Твір «Серце пітьми» вперше був опублікований у…. , а виданий окремим виданням у….

6. Особливістю композиції твору «Серце пітьми» є ….

7.Головними героями твору є ….

8.Події роману відбуваються у ….

9.Ч. Марлоу , потрапивши до Африки був вражений …

10.Завданням Марлоу у Африці було…

11. Куртц виділявся серед інших агентів тим, ….

12.Останні слова , які Куртц промовив перед смертю, були…

     Із історією  англійця Ч. Марлоу ви ознайомилися , виконуючи домашнє завдання. Щоб з’ясувати у чому полягає дзеркальність образів Марлоу і Куртца  нам необхідно дослідити історію Куртца , визначити причину ,яка привела його до Африки .

     Куртц , як і Марлоу, виходець із Європи. Він - ліберал , демократ , що сповідує ідеї Прогресу і Просвітництва місцевому   населенню в колонізованих країнах. Начебто благородна мета у Куртца , але головний бухгалтер компанії у розмові із Марлоу відгукується про нього з презирством і іронією.

    Куртц, так само як і Марлоу, якого прислали ті самі люди, належить до «цієї нової банди банди служителів доброчесності».

       Далі Марлоу, аж до зустрічі з Куртцом, буде отримувати все більше суперечливої інформації про цю людину від начальника станції, окремих агентів, російського дивака, охрещеного Марлоу Арлекіном, палкого прихильника як ідей, так і особистості Куртца, а також із тексту трактату про «просвітлення дикунів», написаного Куртцом.

     Так поступово у свідомості Марлоу образ-символ світоча прогресу розмивається, перетворюючись на фігуру виняткової складності і суперечливості. Марлоу розуміє, що його попередні уявлення про Куртца виявилися помилковими. «Кращий представник цивілізації» залякує тубільців, силою зброї забирає у них слонову кістку, оголошує себе для них «богом». Перебування Куртца на місці служби, безпосередня участь у виконанні завдань, що ставляться компанією по отриманню якомога більшої кількості слонової кістки, кардинально змінює його позицію, перетворюючи його не просто в імперіаліста, але в жорстокого варвара.

      Проте спроба стати богом за життя, піднісши себе над іншими людьми, зазнала краху: надлюдину, що досягла, здавалося б, останньої сходинки «драбини до неба», чекає падіння нижче первісного варварства, за оцінкою Марлоу, який нагороджує Куртца симптоматичним епітетом «pitiful Jupiter» («жалюгідний Юпітер»). Крім того, саме ім'я новонародженого бога набуває зворотного щодо своєї етимології символічного значення, адже «Куртц» у перекладі з німецької означає «короткий», а містер Куртц виявляється дуже високою людиною як зауважує Марлоу, його ріст не менше семи футів, тобто більше двох метрів.

     Марлоу постійно намагається відповісти на запитання, що собою являє Куртц і постійно відчуває неможливість дати однозначну відповідь на це запитання: для нього Куртц і просто божевільний, і геніальний містифікатор, і видатна особистість. Взаємовиключні судження оповідача про героя немов ведуть між собою напружений діалог, у якому немає переможців.  

      Куртц не раз характеризується як «універсальна» особистість. Він талановитий художник -живописець: Марлоу в захваті від його невеличкого ескізу, який спостерігає в будинку головного бухгалтера компанії, намальований Куртцом за рік до основних подій, коли він очікував нагоди відправитися на Внутрішню станцію.

    Куртц- пристрасний поет; про його вірші і те, як він їх декламував Марлоу розказує російський Арлекін. «Мисливець за слоновою кісткою» має й неабиякі музикальні здібності про це згадує його кузен, професійний органіст, під час зустрічі з Марлоу, який через рік після смерті Куртца приїздить до Європи.

      Куртц блискучий публіцист; його трактатом про те, як виправити тубільців, зачитуються всі, кому він потрапляє до рук. Він палкий, надихаючий своїм словом оратор (один із представників компанії у зв'язку з цим стверджує, що Куртц міг би стати «лідером якої-небудь радикальної партії») . Власне, Куртцове володіння словом, причому усним словом, мистецтвом переконання для Марлоу стає першочерговим доказом того, що той є «видатною людиною».

     Сам Куртц усвідомлює себе як “людина великих задумів” і свою діяльність як колосальні зусилля з приведення “темного” світу до світла. Він уважає себе “вільною” людиною, яка вступила на шлях самотності, де все дозволено. Для початку Куртцу потрібно тільки показати, що він дійсно здатний принести користь, і він, як говорять, творить великі справи, заготовляючи цілі гори слонової кістки.

      Особливо показовим для осягнення суперечностей Куртца є його проект щодо виправлення чорношкірих. Цей проект сповнений чудових слів про високу місію білої людини, про те, що білі “повинні здаватися дикунам істотами надприродними, приходячи до них могутні, немов боги...”. Але Марлоу, читаючи записи Куртца, не можна не помітити, як поступово наростають суперечності, проголошувана мета викривлюється, а засоби її досягнення починають працювати проти самої мети . Вона дуже проста, і, після зворушливого заклику до всіх альтруїстичних почуттів, вона вас засліплює й лякає, як спалах блискавки в яснім небі: “Винищуйте всіх тварюк!”.

     Куртц- “універсальний геній”, як говорить про нього секретар начальника станції, отримав прекрасну освіту, головним чином в Англії, як підкреслює Марлоу. Він увібрав у себе кров багатьох народів: його матір напіванглійка, батько напівфранцуз, прізвище за походженням явно німецьке. Художник, поет, музикант і журналіст, Куртц опиняється за межами “культурного світу”, і тут виникає, як наголошує Марлоу, ситуація, яку з висоти того культурного світу неможливо передбачити чи теоретично осягнути, ситуація колосального пресингу з боку “пітьми”.  

    Потрапивши в саме серце пітьми, Куртц заглядає в неосяжну глибину власної душі й виявляє в ній буйство первісних страстей і інстинктів. Марлоу неодноразово повертається до цієї думки і всіляко її обігрує, підкреслюючи, що “дика глушина... пошепки розповіла йому про нього самого те, чого він не знав”, внаслідок чого європеєць виявився неспроможним протистояти “важким німим чарам глушини, що, здавалося, тягла його безжалісно до себе, пробуджуючи забуті й звірячі інстинкти й спогади про вдоволені й дивовижні пристрасті”  

      Куртц приїхав у «серце пітьми», щоб заробити гроші для шлюбу зі своєю «нареченою» дівчиною, але володіючи вогнепальною зброєю («громом і блискавкою»), він стає властелином місцевих племен. «Торговельний агент» очолює набіги на сусідні племена й не вимінює, як того вимагають нібито «доброчесні» правила торгівлі, яку веде компанія, а попросту віднімає слонову кістку. Він повністю розриває контакти із Центральною торговельною станцією, але передає туди дорогоцінних слонових бивнів більше, ніж всі інші агенти разом узяті, і викликає змішані почуття жаху й замилування.

     Але кінець Куртца трагічний. Він сам себе заблокував у місцевості, де клімат згубний для європейців, без ліків і медичної допомоги. Не дивно, що приступи пропасниці зрештою вимотали його, і він помирає на пароплаві Марлоу. Утопічний проект, просвітницька місія перетворилися на свою протилежність зусиллями самого автора і провідника. При цьому начальник Центральної станції лицемірно шкодує про його «нераціональний метод»: «Фірмі містер Куртц приніс більше шкоди, ніж користі. Він не розумів, що час для енергійних виступів ще не прийшов... обачність ось мій принцип! Ми повинні діяти обережно..». Що стоїть за цією обережністю, Марлоу бачив на власні очі, коли добирався до станції, цілі табори конаючих чорношкірих від непосильної праці, голоду і жорстокого обходження з боку білих.

     Показово, що образ Куртца виникає в темряві й асоціюється з мороком, пітьмою метафізичною: «Його огортав непроникний морок »; «Я лежу тут, у темряві , і чекаю на смерть», говорить Куртц. Навіть у пізніші спогади Марлоу про Куртца, перед самою зустріччю з його нареченою, вторгається видіння, окутане мороком: «я побачив його на носилках; він прожерливо відкривав рот, наче хотів проковтнути всю землю і всіх людей. Він жив, жив, як і раніше ненаситний привид, що прагнув блискучої видимості і страшної реальності; привид темніший за темряву ночі і шляхетно задрапірований у складки вишуканого красномовства..». Так крізь образ Куртца проступає образ вічної й непереможної пітьми , непізнаваного хаосу, що прийняв у себе трагічного героя, який ризикнув змагатися з нею.

     Останні слова вмираючого Куртца «Жах! Жах!»  звучать як містичне одкровення. Ці слова позірно завершують шлях пізнання капітаном Марлоу загадки жахливої і водночас величної особистості. Власне смерть і похорон Куртца майже не описані, тільки декілька знижених побутових деталей: обід у кают-компанії, мухи на скатертині, рій мошкари в лампі, зацікавлені обличчя і коротке повідомлення: «Більше я не підходив до цієї видатної людини».

Домашня робота.Із викладеного вище матеріалу записати у зошити характеристику образу Куртца.

 

07.12.2022 року.  9-А, 9-Б кл.

Тема уроку: Нові обрії європейського роману. Джозеф Конрад «Серце пітьми» Історична основа твору та її авторське переосмислення.

Передивіться навчальне відео.

 

 

 

 

 

 

 

Домашня робота. Читати уривки із роману Д. Конрада «Серце пітьми»( у інтернеті).Уміти переказувати матеріал із навчального відео.

 05.12.2022 року. 9-А , 9-Б кл.

Тема. На терезах вічності: образ Мазепи в мистецтві (літературі, музиці, живописі).

   

 У світовій, і в українській літературі ім′я Мазепи посіло гідне місце. Воно за довгі роки обросло всілякими легендами та міфами.  Але дозвольте з вами не погодитися, що про гетьмана згадують лише у творах літератури. Те, що Мазепа і велична, і трагічна постать, свідчить той факт, що «Мазепіана» охопила і музичне та художнє мистецтво. Твори різні за звучанням, тематикою, сюжетами, манерою зображення, але їх об’єднує одне – образ Мазепи. Про це сьогодні на уроці.                                        

 Запишіть до зошитів.  Вправа «Так. Ні».  

1.     Образ Мазепи – улюблений образ просвітницької літератури. (...)

2.     Справжнє ім′я Мазепи – Іван Степанович Мазепа-Колединський (…)

3.     Належав до українського католицького шляхетного роду. (…)

4.     Навчався у Києво-Могилянській академії, єзуїтській колегії у Варшаві, згодом в Італії, Німеччині, Голландії (…).

5.     Мазепа служив пажем при російському цареві, де й навчився дипломатичній гнучкості. (…).

6.     Завдячуючи багатству, став гетьманом Правобережної України.(…).

7.     Мазепа дбав про інтереси України, будучи гетьманом. Займався меценатством.(…).

8.     Мазепа був відомим ловеласом, але єдиним другом і коханою жінкою була лише Мотря Кочубеївна. (…)

9.                 Останні роки життя провів у маєтку, що на Волині  (…).

10.                  Основою для більшості творів світової літератури стали легенди про «походеньки» молодого Мазепи до чужих жінок. (…).

11. У творі Байрона образ Мазепи має чіткий реалістичний характер. (…).

12.  Образу Мазепи властиві риси байронічного героя.(…)                                           

 

  У літературі Мазепа, завдяки романтичній поезії Байрона, став легендарним героєм. Красива, приваблива історія була підхоплена поетами, художниками і композиторами. Мазепі присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні композиції, 17 літературних творів, 6 скульптур.

Отож, «Мазепа у творах української класики».

Українські письменники, звертаючись до цього образу, розкривали перед читачами образ гордої, розумної, мислячої, дипломатичної, національно свідомої, героїчної особистості. Про гетьмана писали такі українські письменники, як Богдан Лепкий, Володимир Сосюра, Степан Руданський, Юрій Федькович, Людмила Старицька-Черняхівська, перекладали з інших мов – М.Рильський , А.Малишко.

 

В.Сосюра, поема «Мазепа».

В.Сосюра почав працювати над поемою «Мазепа»1929 р.. а завершив її у 1959-60 рр. тривала перерва зумовила ідейно-стильову відмінність частин твору. Перші 11 розділів подані у романтичних барвах і розповідають про любовні пригоди молодого Мазепи. Друга частина має виразне соціально-філософське спрямування й уводить нас у коло складних проблем української історії.

«Мазепа» - одна із найбільших концептуальних поем В.Сосюри. її морально-етичний пафос полягає у тому, що і найтяжчий гріх перед народом, і діяння в його імя виважуються на терезах усієї долі народу, а не окремої миті історії. Автор показує, що зрадивши Петра, гетьман не зрадив України. Спроба здійснити приховувані навіть від найближчого оточення задуми призвела до поразки Мазепи, проте це трагічна помилка не відступника, а державного діяча. Мазепа постає перед нами «з усмішкою сумною, колишній велет, богатир… од рук його одпали люди, його покинули в біді». Останні слова – «Прощай навіки, Україно, мені уже недовго жить…»

 Окрема сюжетна лінія поеми – стосунки з юною Мотрею. Це                                             

почуття зорею освітило долю немолодого вже державця. Мотря сала його вірним другом і коханою жінкою. Але не дружиною. Його листи – шедевр епістолярії. Послухайте уривок із одного листа:

«Моя сердечне коханая Мотренько!

Поклін мой отдаю Вашій Милості, моє серденько, а при поклоні посилаю гостинця – книжечку і обручик діяментовий, прошу тоє завдячне прийняти, а мене в любві своїй неодмінно ховати. За тим цілую уста коралевії, ручки біленькіє і всі Ілонки тіла твого біленького, моя люба коханая!»

Життєвий шлях Мазепи, по суті, завершився. Його мрії розбилися:

Проти, прости, Вкраїно-мати,

Мене і спільників моїх!

Я мов Іуда той проклятий,

На рідний не ступлю поріг.

 

   Б.Лепкий , тетралогія «Мазепа»

У літературному процесі к. XIX — поч. XX ст. помітна постать Богдана Лепкого (1872-1941) — письменника, літературного критика, вченого, перекладача, видавця, педагога, художника.  

 «Мазепа» Лепкого не та демонічна постать, якою він постає у творах класиків західноєвропейської літератури...». Більше того, він нерідко проступає до читача з, внутрішнім  плачем, бо обсіли його голову чорні птахи безвиході.

   Колоніальна політика Петра І, знущання над українським народом

 спонукало Івана Мазепу порвати з Москвою. До гетьмана з усіх боків йдуть

скарги на різні кривди і нестерпні тягарі, які терпіло населення України від

російських властей. Розриву з Москвою вимагала також козацька старшина. В кінці 1706 року козацькі полковники Апостол і Горленко звернулися до Мазепи такими словами: "...твою душу і кості діти наші проклинатимуть, якщо ти після себе залишиш козаків у такій неволі". Всі вимагали того, щоб гетьман використав тяжке становище Росії і врятував Україну за допомогою союзу з Карлом ХІІ.

 Умови, за яких гетьман Мазепа з козацькими полками приєднався до Карла ХІІ, були визначені у пакті, за яким шведська сторона зобов’язувалась захищати Україну й утримуватися підписання миру з російським царем аж до повного звільнення України від влади Москви і відновлення її прав.

  Хіба можна, враховуючи політичні цілі гетьмана Мазепи, вважати його зрадником українського народу? Ні. Український народ так вважати не може. В наш час, на підставі вивчення історичних документів, спроба Мазепи розірвати з Москвою розглядається як акт патріотизму, а не віроломства

 Особливій критиці піддавалась трилогія Богдана Лепкого "Мазепа". Фатальні наслідки щодо подальшої долі "Мазепи" мала стаття літературного критика В.Державіна на сторінках журналу "Критика" -1936 року. Автор закінчував її такими словами: "Трилогія Б.Лепкого - це суцільний історичний фальш, добірна колекція ундофашистських концепцій і ідейок, невдало замаскованих подобою об'єктивного історизму. З-за цього "історизму" визирає обличчя класового ворога - західноукраїнського фашиста, який на втіху собі, хоч уявно, в історичній давнині конструює, що безсильний створити реально". Висновок звучить як безапеляційний вирок.

 

С.Руданський, вірші-думи «Мазепа, гетьман український»

 . На початку однойменної поеми його показано в момент тяжких роздумів: почалася Північна війна, гетьману треба робити вибір. Мазепа шукає політичну вдачу для України, яка тепер, здавалося б, отримала шанс «підійнятися /з неволі на волю» і «по самі Карпати /могучеє та сильнеє /Царство збудувати». Виступ гетьмана проти Петра I автор поеми

називає повстанням; він йому явно симпатизує, тож ні про яку Мазепину

зраду в творі не йдеться (концептуально це дуже відрізняється від пізнішої

 праці М.Костомарова). У сюжет уплетено історію Мазепи й Мотрі Кочубеївни, проте їй відведено далеко не основну роль: на першому плані все ж перипетії військово-політичного характеру. Драматургія подій осені 1708 р. передана з урахуванням непростих взаємин всередині козацької старшини, сумнівів самого Мазепи, який розуміє, що перед Україною — «дві безодні», отож — пройти треба буквально по лезу ножа. Зрештою, Мазепа вирішує, що краще «до шведів пристати», і саме з таким закликом звертається до старшини. Далі автор поеми показує страшну помсту Петра, знищення Батурина, сцену анафемування Мазепи в Глухові; оглядає

панораму битв за Ромни, Гадяч, Лубни, Веприк; потім його погляд повертається в бік Запорожжя, звідки на підтримку Мазепи виступає отаман Кость Гордієнко. Завершується ж поема прощанням Мазепи зі своїми сподвижниками і романтичним епілогом (колишня слава переходить у спомин чумака, який, проїжджаючи далекими землями, згадує старовину).

 

 «Мазепа у творах світової літератури».

До появи цього твору тема Мазепи була добре «розкручена» в європейських літературах. Завдяки Дж. Байрону Мазепа став одним із героїв-символів європейського романтизму. До його образу зверталися різні автори ХІХ ст., зокрема й знаменитості. Романтичним героєм-коханцем він постає не лише в Байрона, а й у В.Гюго. К. Рилєєв у поемі «Войнаровський» спробував створити героїчний образ Мазепи як борця за свободу. Зовсім інше бачення українського гетьмана подав О. Пушкін у поемі «Полтава». Тут він постає підступною, аморальною людиною, яка протистоїть Петру І. Відомо, що російський класик свідомо полемізував із байронівським та рилєєвським трактуваннями образу Мазепи.

         Ю.Словацький, «Мазепа».

«Мазепа» Словацького викликав зацікавлення і в українських письменницьких колах. Переклад українською у 1926 р. здійснив Микола                                                     

Зеров.

Герой твору, подорожуючи, опиняється в Польщі. А щоб його, пише автор, «звідтіля повернути, мені досить буде прив’язати його до Мазепиного коня». Далі Словацький не без іронії говорить про романтичну легенду, за якою Мазепа, прив’язаний до коня, долає за одну ніч сотні верств, не зустрівши на шляху жодного села чи міста. Та й у самій трагедії автор іронізує над витвореним образом Мазепи-гульвіси.   

 Мазепа – простолюдин. Воєвода так і каже: «хлопський син». Хоча про це прямо не говориться в трагедії, але всім зрозуміло: Мазепа не поляк, він українець. Навіть у певному сенсі стає символом українства. До того ж, у сенсі моральному Мазепа помітно перевершує Воєводу.

Звісно, не все так просто. І не варто в трагедії «Мазепа» вбачати твір «антипольський» чи «проукраїнський». Його символіка не зводиться до протистояння польського та українського. Словацький (хай іноді наївно) шукав порозуміння між українцями й поляками. Зрештою, він сам говорив, що в нього є дві батьківщини – Польща й Україна .    

      Як бачимо, пророцтво поета про те, що будуть пам’ятати тільки Петра, а Мазепу забудуть, не збулося. У 1994 році на Київщині в Мазепинцях було відкрито пам’ятник гетьманові.Занотуйте  коротко до зошитів.

 «Мазепа у музиці».

    Перелік музичних творів, у котрих використано мотив Мазепи, налічує 21 позицію. Усі вони створені між 1837-1925 рр. з шостою симфонією Ф.Ліста «Мазепа» і оперою П.Чайковського «Полтава», створеною за однойменною поемою О.Пушкіна.

         Опера П.Чайковського «Полтава» вперше була поставлена 3 ( 15 ) лютого 1884 р. в Великому театрі в Москві і одночасно в [[Маріїнський театр \| Маріїнському театрі]] в Санкт-Петербург е 19 лютого 1884 р. У 1885 опера                                                      

була поставлена поставлена в Тифлісі. У 1903 відновлена в Маріїнському театрі. На радянській сцені вперше поставлено 6 жовтня 1922.

  

 Довершить ваше бачення образу «Мазепа у живописі».

 Збереглася значна кількість картин із зображенням гетьмана Мазепи, які зберігаються в музеях різних країн, у тому числі і на Україну. Особливістю цих картин є те, що особа Івана Мазепи на картинах не збігається. На думку дослідника портретів гетьмана Мазепи Лариси Шендрік найбільш вірогідним є зображення гетьмана на картині, що зберігається в Гріпсгольме (Швеція): Действие третье

«Портрет гетьмана Івана Мазепи» - невідомий художник, картина зберігається в замку Гріпсгольм, (Швеція);

ю історію Карлу ХІІ» - художники А. Деверо, Ю. Коссак;

«Муки Мазепи» - художник Л. Булянже;

«Паж Мазепа». Теодор Жеріко

«Мазепа на вмираючому коні». Ежен Делакруа. (1824, Гельсінкі)

«Мазепа серед вовків». Орас Верне. (1826). Копія Д. Ф. Херрінг (1833, галерея Тейт);

«Покарання Мазепи» - художник Булянже;

«Козаки знаходять Мазепу» - художник Є. Харпентер;

«Гетьман Іван Мазепа» - офорт Норблена де ла Горда (ХVIII ст.).

Серія літографій Натаніеля Кюр'є (Nathaniel Currier) (1813-1888).

  Жеріко, Булянже, Верне, що тісно пов’язані із поемою «Мазепа» Байрона.                                             

 

Домашня робота. Запам’ятати матеріал уроку. Підготуватися до контрольного класного твору за поемою Байрона «Мазепа"

 

 

 

 

 

 

 

                                                 13

 23.11.2022 року. 9-А, 9-Б кл.

     Тема. Дж.Г.Байрон. Поема «Мазепа», її історична основа та романтичний міф

Запишіть до зошитів.

Літературний диктант.

1. У поезіях Байрона ми познайомилися із ….(тип героя).

2. Ліричний герой поезії «Хотів би жити знов у горах» прагне…..

3. Ліричний герой хотів би жити в горах тому,…

4. Герой поезії порівнює свою душу з…..

5. Ліричний герой страждає в Англії бо ….

6. На батьківщині ліричний герой втомився від …

7. Поезія «Мій дух як ніч»  була написана у…

8 .В основу поезії покладена історія …

9. «Мій дух як ніч» ввійшла до циклу…

10. Ліричний герой поезії «Прометей» для смертних …

 

        За Байроном, «сильна», «природна» людина Сходу на відміну від «кволої», «штучної» людини Заходу здатна померти від кохання або вбити через ревнощі. Усюди «на схід від Заходу» Байрон знаходить такі риси. Наприклад, в Україні, де він ніколи не був, але про яку прочитав у Вольтера, нібито вона, як Ірландія, «завжди прагнула свободи»; російському цареві Петру I Вольтер протиставляв Мазепу. Цій антитезі Байрон надав суто романтичного звучання в поемі «Мазепа», написаній 1818 року. Слід наголосити, що Мазепа — найбільш симпатичний з усіх героїв Байрона. Саме про поему Байрона «Мазепа», про її головного героя, історичну основу твору та романтичний міф ми говоритимемо на сьогоднішньому уроці.    

  Пригадайте , за потребою запишіть.

Поема — віршований твір, у якому зображені значні події (що мають загальнолюдське значення) та яскраві характери. Розповідь супроводжується розкриттям авторських переживань і роздумів. Поеми бувають героїчні, дидактичні, сатиричні, бурлескні, ліродраматичні, романтичні.

 

Пригадайте історичні відомості про Івана Мазепу

Мазепа Іван Степанович — гетьман України з 1687 по 1709 рік; видатний державно-політичний і культурний діяч кінця XVII — початку XVIII ст.

Народився 20 березня 1639 року в селі Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався в Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув чудову європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов. Формування національно-політичних переконань І. Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П. Дорошенкові та І. Самойловичеві, які мали

І. Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно володів гетьманською булавою протягом майже 22 років (8081 днів). Період його правління характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури. На початку XVIII ст., в умовах Північної війни (1700–1721), гетьман І. Мазепа в союзі з польським королем Станіславом Лещинським та шведським королем Карлом ХІІ здійснив спробу реалізувати свій військово-політичний проект, метою якого був вихід з-під протекторату Московської держави й утворення на українських землях незалежної держави.

Помер у ніч з 21 на 22 вересня 1709 року в селі Варниця поблизу м. Бендери. Похований у монастирі Св. Георгія (Юрія) м. Галац

Романтичний міф про Мазепу.Коротко запишіть до зошитів.

Постать Мазепи — чи не найвизначніша в новій українській, а разом із Богданом Хмельницьким — і у всесвітній історії. Як відомо, образ Мазепи надихав багатьох митців і дослідників. Митців манила пов’язана з його особистістю легенда, в якій зображено його як романтичного героя любовних пригод. Мазепа в західному світі — постать любовного героя Вольтера або Байрона, а не історична особистість. До популяризації українського гетьмана в Західній Європі прилучився в першу чергу Вольтер у своїй відомій історії про Карла XII, в якій між іншим описав, як один польський шляхтич, бажаючи помститися за те, що Мазепа «вів романс» із його дружиною, покарав його оригінальним способом, а саме: упіймавши Мазепу, наказав роздягнути його, а опісля прив’язати до дикого коня й пустити в степи, сподіваючись, що Мазепа неминуче загине. На щастя, юнака врятували козаки. Опісля з козаками Мазепа брав участь у походах проти татар. «Завдяки своїм знанням,— пише Вольтер,— Мазепа здобув собі на Січі велику пошану, а цар уважав обов’язковим зробити його князем України».

Історія написання Байроном поеми «Мазепа»

Поему «Мазепа» Байрон написав під час перебування в Італії (у Венеції та Равенні) в 1818 або 1819 році. Дехто з дослідників уважає, що на розповіді Мазепи про його закоханість у молоді роки в юну красуню Терезу, дружину старого багатого графа-воєводи, позначилися взаємовідносини самого Байрона з юною дружиною графа Гвічіоллі, яку також звали Терезою.

На початку своєї поеми Байрон подав довідку, яка свідчила, що в її основу був покладений один із епізодів з «Історії Карла XII» французького письменника Вольтера про те, як «шляхтич» Мазепа в юності за зв’язки з жінкою польського вельможі був покараний — прив’язаний до дикого коня, якого відпустили в степ. Тоді «Мазепа від страждань і з голоду трохи не вмер». Ця подія й становить основний зміст поеми. Про неї розповідає Мазепа шведському королеві Карлу XII, коли після розгрому Петром І під Полтавою 1709 року вони втікали до Туреччини.

 С. Павличко писала: «Вольтер, а за ним і Байрон помилялися, уважаючи Мазепу польським шляхтичем, який випадково потрапив на Україну. Однак у цій помилці була своя романтика… У чужих землях Мазепа завойовує владу, славу, навіть королівський титул. Це романтичний міф, на якому частково відбилася особистість самого Байрона, який у чужій країні — Італії — став карбонарієм, а потім прагнув приєднатися до Болівара в Перу чи очолити або хоча б об’єднати національно-визвольний рух Греції».

Домашня робота. Високий рівень-прочитати поему Байрона «Мазепа», скласти і записати план твору. Достатній рівень- прочитати уривки із поеми «Мазепа» , Скласти і записати план твору. Початковий і середній рівні – знати зміст уривка із поеми «Мазепа» із підручника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 21.11.2022 року. 9-А, 9-Б кл.

Джордж Ноел Гордон Байрон. « Хотів би жити знов у горах»,  «Мій дух як ніч». Вплив творчості Дж. Байрона на розвиток романтизму в Європі. Протиставлення мрії і дійсності у ліриці поета. Фольклорні та біблійні мотиви у вірша.

         «...він любив людство, але зневажав і ненавидів людей, серед яких почувався одиноким і покинутим»,— так сказав про Джорджа Ноела Г ордона Байрона відомий російський літературний критик Віссаріон Бєлінський. Байрон уособлює все романтичне в житті, людській поведінці і творчості. Не лише в першій половині XIX ст., коли жив поет, а й пізніше досить розповсюдженим був тип молодих людей, які свідомо або несвідомо наслідували лорда Байрона чи його героїв. І Чайльд-Гарольд, і Манфред, і Корсар, і ліричні герої більшості поезій Байрона уособлюють тип романтичного індивідуаліста, розчарованого у навколишньому світі, самотнього і гордого у своїй самотності. Він жадає і не може знайти в коханні щастя. Він шукає великого діла, але не може знайти нічого, що б, на його погляд, було варте його зусиль. Рідко буває так, що справжній талант може бути визнаний за життя. Чому ж улюбленець долі, що любить людство, ненавидить людей і відчуває глибоку самотність? І до чого тут карбонарії? Відповіді на ці запитання сьогодні ми спробуємо знайти.

 Письмово дайте відповіді на запитання.

• Як ви вважаєте, чому Байрон, творчістю якого захоплювались сучасники, вважав себе самотнім?

• Чому, на вашу думку, Бєлінський вважав, що Байрон любив людство і ненавидів людей?

• Чи є щось спільного між карбонаріями та Байроном?

 

 Завдяки Байронові в європейській літературі утвердився новий поетичний жанр — станси.

Станси (у перекладі з фр. «строфа», «зупинка», «місцеположення») — у поезії XVIII-XIX ст. елегійний вірш невеликого обсягу (зазвичай чотири вірші чотиристопного ямбу) із обов’‎язковою паузою (крапкою) наприкінці кожної строфи. Найбільш відомі станси Дж. Н. Ґ. Байрона, О. Пушкіна, М. Лєрмонтова.

      Усіх, хто спілкувався з Байроном, підкоряло не лише його чуття прекрасного, але й гостре почуття справедливості. «Його очі — це розкрита брама сонця, вони створені зі світла і для світла»,— писав один із його сучасників. Та у своїй душі поетові розібратись було важко: занадто багато гнітючих дум та запитань без відповідей переповнювали її. Запишіть до зошитів, запам’ятайте.( виділене)

      Байронічний герой — тип літературного героя, створений Дж. Н. Ґ. Байроном: самотня розчарована людина (часто із загадковим минулим), яка з презирством ставиться до суспільства, що відштовхнуло її, і метиться йому, але при цьому страждає. У байронічного героя страдницька душа, сильний характер і бунтівлива вдача: такий собі вільнолюбний бунтар із вразливою душею. Джордж Байрон створює цілу низку образів таких героїв — Чайльд Гарольда, Мазепи, Прометея та ін. Послідовники творчості Байрона також створювали подібні образи.

Типовий байронічний герой — титаноборець, бунтар, одержимий «світовою скорботою», мрійник, ідеаліст, що пережив тяжке розчарування, крах своїх ідеалів, самотній мандрівник, вигнанець. Зазвичай це винятковий характер, що діє за виняткових обставин. Для нього характерні глибокі та палкі почуття, туга, меланхолія, душевні поривання, палкі пристрасті, він відкидає закони, яким підкоряються інші. Тому такий герой завжди вивищується над оточенням.

«Світова скорбота» — термін із літературознавства, який увів німецький письменник Жан Поль. Розчарування у світі і його цінностях, пересичення життям, туга й нудьга, втеча від людей, милування собою та своїм пригніченим станом, відчай через усвідомлення свого безсилля змінити стан речей, песимістичні настрої пронизують творчість багатьох письменників кінця XVIII — першої третини XIX ст.

Аналіз поезії «Хотів би жити знов у горах...»     

     Бунтівливого духу сповнена поезія Дж. Н. Ґ. Байрона «Хотів би жити знов у горах...». У вірші посилюється тема втечі від дійсності, тема «світової скорботи». Але, крім цієї теми, у поезії з’‎являється ще одна — протест Байрона проти загальноприйнятих норм моралі тогочасної Англії, яку поет називає «краєм лукавства і німоти». Самотність та розчарування відчуваються у творі. Саме дика, незаймана природа, грізна й велична у своїй первозданності, вабить ліричного героя. Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається перевірка на міцність.

У вірші спогади про минуле поєднано з гіркими роздумами про сучасне. Ліричний герой кохав, але ті, кого він кохав, померли, він мав друзів, але друзі дитинства пішли від нього. Його «самотнє серце» відчуває страшний смуток, адже всі його надії марні.

Світ, у якому живе ліричний герой, задушливий для нього. У ньому немає щирості, проявів людської відвертості, свободи, він фальшивий, у ньому людина не може вільно дихати. Це світ без руху, це замкнений простір.

«Задушливому світові» протиставлене грозове небо, де немає лицемірства. Небо — це природа, а її не можна підкорити, вона — справжня, не фальшива. Гроза — це вияв стихії, свобода дій, у грозовому небі вільно дихається. То розімкнений простір.

Душа прагне скель і висоти. Це край, у якому всі вільні. Він справжній, позбавлений лицемірства й обману. Там панує природна стихія.

Неабиякого значення для розкриття ідеї вірша мають образи сонця та орла. Сонце — це символ світла, а світло — це істина («світло істини»). Ідеалом для Байрона є орел — символ свободи, волі. Він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Це вільний птах, який в неволі приживається погано. Для поета — це висота духу, не обтяженого земними клопотами й наділеного «незлобним серцем».

Фінал вірша є розв’‎язкою конфлікту. Сила духу ліричного героя здатна пробити небо, щоб досягти іншого світу. Виразні метафори підкреслюють високі прагнення людини: «Тільки б крила були дані мені, / Що понесуть голубку до гнізда...»

     Поезія Дж. Н. Ґ. Байрона «Мій дух як ніч...» належить до циклу «Єврейські мелодії». Сюжетною основою вірша є історія старозавітних царя Саула й співця Давида. За біблійною традицією, Саул — уособлення правителя, який отримав владу Божою волею, але став неугодним Господу, тому що відвернувся від Нього. Спочатку Саул навіть відмовляється від царських почестей, сам працює на власному полі, а потім перебирає на себе дедалі більше владних повноважень і навіть припиняє визнавати божественну волю. Бог, відступившись від Саула, виявляє прихильність до юного пастуха Давида, гарного світловолосого юнака. Саул наближає хлопця до себе. Його душу мордує злий дух, якого можуть відігнати лише чарівні звуки Давидової арфи. За біблійною легендою, саме Давида вважають автором Книги псалмів («Псалми Давидові») — гімнів, звернених до Господа, тож його слово й пісню чує Бог. Юний поет потоваришував із сином Саула й одружився з його донькою. Перемоги на полі бою зробили співця надзвичайно популярним у народі. І тоді Саул задумав убити юнака, навіть не підозрюючи, що загине сам, а Давид після його смерті стане царем.

     Вірш Байрона — це звертання-монолог Саула до Давида. Його душа знемагає від неймовірного страждання: «...його дух, як ніч»; а серце ледь не розірветься через муки, адже вщерть наповнене тяжкими образами. І ніщо не може втішити царя, окрім божественних звуків арфи, адже вона в руках співця, чиї пісні любі Господу.

    Чого прагне Саул — веселощів, задоволення чи ще більшої влади? Ні, він хоче переконатися, що його душа жива, не скам’‎яніла, адже він ще здатен чути «арфи глас». Він прагне, щоб божественна пісня розбудила в серці надію, щоб сльози полилися з його очей.

Жодного натяку на конкретну особу чи якісь історичні реалії у вірші немає. Перед нами постає скорботний образ особистості, яка мужньо переносить неймовірні муки, прагнучи певного просвітлення, що їй може дати музика (мистецтво). З тексту вірша нам невідомо, від чого страждає ліричний герой, чому в нього на душі так важко. Це певне абстрагування від біблійної історії перетворило вірш на образ-алегорію стражденної душі, що прагне спокою й умиротворення, але вже ніде не може його знайти... Душу ліричного героя може врятувати лише мистецтво. Але риторичне питання наприкінці твору залишається без чіткої відповіді: «Як не поможе спів, воно [серце] од мук тяжких порветься враз!»

 Домашнє завдання. Прочитати, письмово проаналізувати поезію «Прометей». Достатній , високий рівень- розповісти про враження Чайльд Гарольда від мандрівки (від Португалії до Італії).

 

 

 

 

 

 

 

 

  02.11.2022 року.

 Тема: Утілення високого почуття кохання у віршах митця, Особливості поетичної мови творів.

 Діти, ми з вами вивчаємо творчість Генріха Гейне, відомого німецького поета – романтика.  На початку уроку я пропоную вам  нагадати  окремі віхи життя цієї людини. Запишіть у зошити.

 Літературний диктант.

     1.  Гейне  народився  у…( країна , місто,родина).

    2.  Із  родини найбільше любив … тому, …

    3. Хто першим сказав: «З вашого сина виросте велика людина» ?

    4.   Гейне опинився в родині ….  навчатися комерці.

5.     Мати Гейне  найбільше боялась ….  

6.  За   фахом Гейне …

     7.  Перший вірш митця був написаний у ….. (скільки років).

 8.  Гейне  серйозно почав писати у    …

      9.  Гейне покинув Німеччину та переїхав до Парижу тому…

 10. Найвідоміша книга  поета….

     11. Назва збірки була запозичена  у …

  12.Скільки разів видавалася книга за життя митця?

    Сьогодні прийшов час конкретно познайомитись з літературним надбанням поета і замислитись над рядками Ференці Ліста, який писав про Гейне: «Це  найвідоміша людина світу». Зануритись у ліричні рядки і визначити головні теми та ідеї авторських творів. Поміркувати, чому і в сьогоденні лірику Гейне вивчають, перекладають та створюють музичні композиції.

 Справжнього поета можна порівняти з натягнутою струною на скрипці буття. Дотик — і заспіває, заплаче душа поета. А людям залишаються вірші... Особливо це стосується тих, у кого велике і палке серце, здатне відчувати прекрасне, та чиста співоча душа. Генріх Гейне стояв біля витоків романтизму, був його фундатором разом із Байроном, Міцкевичем, Пушкіним, Шевченко. У кожного з цих поетів була своя книга, що принесла йому світову славу. Для Гейне такою книгою була збірка поезій «Книга пісень», яку сьогодні ми розгорнемо для того, щоб наблизитись до образу її творця.

 До збірки увійшли вірші, створені протягом 1816-1827 років. Переважна їх більшість написана на зразок народних пісень, про що і свідчить назва. Пригадайте , що «Книга пісень» складається з чотирьох розділів.

Перший розділ, «Юнацькі страждання», є найбільш романтичним. Перед нами — переживання і муки нерозділеної любові. Ліричний герой впадає у відчай. Він сприймає свою трагедію як найбільшу у світі. Життя і смерть борються в його свідомості. Більша частина віршів присвячена коханню. Сімнадцятирічним юнаком Гейне закохується у доньку свого багатого дядька Амалію. Але горда дівчина не звертає уваги на юного кузена. Юнак страждає, серце його шалено б'ється.Другий розділ «Ліричне інтермецо». Кохання розквітає у сновидіннях.Третій розділ «Знову на батьківщині» — любов оживає лише в пам'яті поета.Останній розділ «Північне море».Загалом «Книга пісень» - це ліричний щоденник об’єднаний темою кохання – це провідна тема. Але не тільки. Виразно прочитайте вірш  «Самотній кедр на стромині…»

 Самотній кедр на стромині

В північній стоїть стороні,

І кригою й снігом укритий,

Дрімає і мріє вві сні.

І бачить він сон про пальму,

Що десь у південній землі

Сумує в німій самотині

На спаленій сонцем землі.

(Переклад Л. Первомайського)

Очікувана відповідь, обговорення:

Саме цей вірш можна вважати зразком романтичної поезії.

- Що передає автор через образи природи? (Почуття)

- Чи зустрінеться колись кедр із пальмою (Ні)

Тобто ніколи не бути поету зі своєю коханою. Здавалось би, ми читаємо про звичайні події з життя людини. Але звичайне любовне розчарування переростає в трагедію самотності людини в бездуховному міщанському оточенні.

- Перед нами постають образи, як символи чого? (Самотності)

Прочитайте поезію «Чому троянди немов неживі..»   

Чому троянди немов неживі,

Кохана, скажи мені?

Чому, скажи, в зеленій траві

Фіалки такі мовчазні?

 

Чому так гірко дзвенить і співа

Жайворонком блакить?

Чому в своєму диханні трава

Тління і смерть таїть?

 

Чому холодне сонце поля

В задумі похмурій мина?

Чому така пустельна земля

І сіра, мов труна?

 

Чому мене, мов безумця, в пітьму

Моя печаль жене?

Скажи, кохана моя, чому

Покинула ти мене?

(Переклад Л. Первомайського)

 Усно дайте відповідь на запитання

- Яка особливість твору?  

- Для чого природа зображена, як жива?  

- У поезії знаходимо образи фіалки, трави, жайворонка. Мета?        

- Що означає слово – тління (словник – те що піддається руйнуванню )

 Діти, як ви вважаєте, чи легко перекладати літературний твір, да ще у віршованій формі?

  Переклади творів Гейне.

 Протягом другої половини ХІХ та перших двох десятиріч ХХ століття не було жодного значного українського поета, який не звертався б до лірики Гейне. Більш того – її перекладали не тільки поети Михайло Старицький, Юрій Федькович, Пантелеймон Куліш, Павло Грабовський, Михайло Вороний, Борис Грінченко та інші, а й такі майстри української прози, як Панас Мирний, Василь Стефаник, Михайло Коцюбинський. Важливою віхою в історії перекладів Гейне українською мовою був майже одночасний вихід у Львові в 1892 році збірок перекладів Л.Українки та І.Франка.

У збірці "Книга пісень” Лесі Українки належить перекладу 92 віршів Гейне. На значно вищий рівень підноситься майстерність українських перекладачів Гейне після Великої Вітчизняної війни, оскільки в цю роботу активно включаються: Павло Тичина, Андрій Малишко. У цей час Максим Рильський перекладає сонети Гейне, Микола Бажан – чіткі строфи "Диспуту”, Володимир Сосюра – мініатюри "Нової весни”, а Леонід Первомайський – лірику й сатиру. За роки Радянської влади твори Гейне видавалися українською мовою 16 разів. Їх загальний тираж перевищив понад сто двадцять тисяч примірників. Наведені цифри говорять про глибоку повагу та любов українського народу до великого поета-демократа та романтика.

Та літературні рядки Гейне були покладені на музику: Шуманом, Шубертом, Брамсом, Чайковським, Штраусом, Грігом…

  Нерадісним було кохання Гейне до Амалії. А через сім років Генріх закохується в молодшу сестру Амалії — Терезу. Але й ця дівчина не відповіла поету взаємністю. І знову — нещасне кохання, душевні страждання і — нові вірші, які пізніше увійдуть до циклу «Знову на батьківщині». Узагалі, тема нещасного кохання — не нова для поетів, але твори Гейне відрізняються тим, що в них не лише душевний біль, але й соціальний протест — ніколи б багатий дядько Соломон не погодився на шлюб своєї доньки з бідним небожем. Поет страждає через невизнання родичами його особистості. Він значно краще почувається серед простих, щирих людей, ніж серед «золотої молоді». Гейне, як і всі поети, страждає через самотність, але його ліричний герой не мовчазний і не покірний. Гейнівський герой не хоче миритися з дійсністю, його не приваблює зустріч з коханою на небесах, він прагне звичайного людського щастя на землі. Віршам Гейне властиві глибока задушевність, щирість, зрозумілість і простота, але романтична відвертість не завжди знаходить розуміння, нерідко вона викликає сміх.

  Домашня  робота.  Виразно читати поезії Гейне  «Вечірні промені ясні» ,    «Вмирають люди, і роки…»,  «Хотів би я слово єдине …». Письмово проаналізувати дві поезії (на вибір)

  .

 

 

 

 

 9-А , 9-Б клас.

31 жовтня 2022 року

 

Тема: Специфіка німецького романтизму і творчість Г. Гейне. «Книга пісень»: особливості композиції збірки, образ ліричного героя, фольклорні елементи (образи, мотиви, символи, жанрові ознаки пісні та ін.).   

  

  „Книга пісень” Г. Гейне – лірична сповідь, об’єднана єдиною спільною темою – темою кохання. Збірка складається з чотирьох циклів: «Cтраждання юності», «Ліричне інтермецо», «Знову на батьківщині», «Північне море». Однак у кожному з циклів означена тема набуває різних інтерпретацій. Почуття ліричного героя знехтувані. На цьому ґрунті виникає конфлікт закоханого і дійсності, яку герой сприймає через призму власної драми.
„Книга пісень” – своєрідний ліричний щоденник, твір, цілісний за формою і змістом. До книги ввійшли вірші, написані в різних жанрах: елегії, балади, романсу, медитації. Ліричний герой книги – людина багатої душі. Та він не лише здатний на високі почуття і любовні страждання, але й уміє аналізувати власні переживання, вдаючись часом навіть до самоіронії. У „Книзі пісень” зібрана духовна історія ліричного героя: він проходить шлях від кохання до розчарування і самотності. 

 

    А зараз давайте перейдемо безпосередньо до аналізу віршів Г. Гейне зі збірки «Книга пісень». Прочитайте поезію на ст. 60.

   У вірші відобразилось захоплення Гейне фольклором. в основу балади покладено народну легенду про Лорелей – казкову красуню, що з'являлась на скелі над Рейном і своїм звабливим співом зачаровувала всіх, хто її чув. Багато рибалок, що пропливали неподалік, розбивалися об підводне каміння чи гинули у водоверті, бо переставали стежити за ходом свого корабля, небесний голос чарівниці призводив їх до загибелі.

Письмово дайте відповіді на запитання:   

1.Хто є ліричним героєм вірша?

2.Як у поезії поєднуються міф і дійсність?

Зверніть увагу на вживання займенника " ich" у першій і останній строфах "Ich glaube" (я знаю) (автора цікавить не стільки легенда, скільки індивідуальне переживання, почуття ліричного героя)

3.Чим приваблює рибалок Лорелей?

4.Які епітети  вживаються в опису зовнішності, пісні?

   Золотий  колір має казкову таємничість, підкреслює душевну красу, а краса у фольклорі часто стає причиною загибелі людей.

      5.Який символ зображує в поезії згубну силу кохання?

Прочитайте поезію  «На півночі кедр одинокий» , підручник ст. 61

Письмово проаналізуйте її.

 Запам’ятайте. Ліричний герой збірки «Книга пісень»: відвертий та щирий у своїх почуттях, закоханий та самотній, трагедію кохання сприймає як світову скорботу, має вразливу, ніжну душу, є уособленням романтичної натури, органічно вписаний у реалії своєї історичної епохи, знаходить у собі сили посміхнутися( навіть коли його почуття не поділяють), жити далі й знову кохати.

 

     Так, кохання – надзвичайно складне, незбагненне і загадкове почуття, що має містичну силу над волею та бажаннями людини. Це відкриття епохи Романтизму. Це відкриття, яке у вірші робить Гейне. Це ще й твір про особисту трагедію поета і драму всього його покоління, що нерідко потрапляло в полон ілюзій. До образу Лорелей зверталися німецькі письменники-романтики. Але інтерпретація легенди Г. Гейне вважається найпоетичнішою.

 

 Для учнів , які були на онлайн уроці і для всіх.

  Гейне якось сказав: "Кожна людина - це всесвіт, який з нею народжується і з нею вмирає; під усякою могильною плитою лежить всесвітня історія."

   Як ви розумієте це висловлювання щодо самого поета? Відповідь запишіть.

 

 Домашнє завдання. Виразно читати поезії «Коли розлучаються двоє», «Чому троянди немов неживі», письмово аналізувати.

 

 

 

 

 Контрольна робота № 1 .Література доби Просвітництва.

 2-й варіант( 1 б. 

 Контрольна робота №1. Література доби Просвітництва.

                  1-й варіант ( 1 б.)    

          

   17.10.2022 року.9-А , 9-Б кл.

Тема уроку. Історичні, естетичні, філософські чинники розвитку романтизму. Основні  ознаки романтизму як напряму в літературі й мистецтві. Романтизм у різних країнах.    

Романтики розуміли культуру як розвиток свободи

при взаємодії душі й   природи.

Т. Бовсунівська,український літературознавець  

 Діти , розпочинаємо  роботу над новою темою «Література романтизму». На межі ХVІІІ-ХІХ століть у європейській літературі утверджується новий напрям — романтизм. Головними подіями, що вплинули на його зародження, були Французька буржуазна революція 1789-1794 рр. та наполеонівські війни. В. Гюго писав: «Письменники XIX століття — діти Французької революції».Поразка революції призвела до поширення насильства й терору, перекресли­ла віру в розум, його могутність і силу. Саме цим пояснюється те глибоке роз­чарування, що охопило багатьох митців і відобразилося в песимістичному тоні та трагічній забарвленості їхніх творів.

Для розуміння романтизму важливо враховувати, що це був саме ідейний та художній рух, тому романтизм змінювався, мав характерні особливості й у пев­ні періоди свого розвитку, і в окремих національних літературах, і в творчості окремих письменників.  

На розвиток романтизму значний вплив мала ідеалістична філософія, представниками якої були А. та Ф. Шлегелі, Ф. Шеллінг, І. Кант, И. Г. Фіхте, Й. Гердер. Для романтиків характерна увага до внутрішнього світу людини. Вони обстоювали свободу особистості як основу життя. Виступали за щирі людські стосунки, не приймали лицемірства, фальші, насильства.

З'являється новий тип героя — тираноборець, бунтар, одержимий «світовою скорботою», «несамовитий шукач життєвих насолод». Як правило, це виняткові характери, що діють за виняткових обставин. Невід'ємною особливістю, романтичного стилю є символіка, фантастика, ек­зотика. Письменників цікавить історичне минуле, фольклор, міфологія.

Романтична література має свою систему жанрів. Чільне місце серед них посідають ліричні (балада, елегія, лірична поема, дружнє послання). Серед про­зових — психологічна повість, новела, літературна казка. У цей період створю­ються жанри роману (В. Скотт, Ж. Санд, В. Гюго), поеми (Дж. Г. Байрон, Г. Гейне, А. Міцкевич), ліричної поезії.

Серед найвизначніших представників романтизму слід назвати таких письменників як Д.Г.Байрон, В.Скотт, Е.Т.А.Гофман, Г.Гейне, А.Міцкевич  Ф. Купер, Е. По та інші.

В Україні романтизм відіграв значну роль у пробудженні національної сві­домості, обґрунтуванні історичної самобутності народу, його «духу», культурних традицій, мови, літератури. Серед представників романтизму в українській літературі слід назвати М. Шашкевича, І. Вагилевича,

Я. Головацького («Руська трійця»), А. Метлинського, М. Максимовича, В. Забілу, Є. Гребінку, В. Петрен­ка, О. Афанасьєва-Чужбинського та інших.

Запишіть до зошитів.

Романтизм— літературно-мистецький напрям, якому при­таманні інтуїтивно-чуттєве світосприйняття, увага до внутрішнього світу людини, неприйняття буденності, звеличення «життя духу», конфлікт мрії та дійсності, захоплення несвідомим, таємничим, фантастичним, ірраціональним, звернення до фольклору та національної міфології.

 Запишіть,запам’ятайте «Основні риси романтизму» :

-   Конфлікт із навколишньою дійсністю.

-   Цінність людської особистості, розуміння її унікальності.

-   Увага до внутрішнього світу людини.

-   Віра в творчі сили особистості.

-   Новий тип героя — тираноборець, бунтар, одержимий «світовою скорботою».

-   Прагнення до краси.

-   Захоплення несвідомим, таємничим, ірраціональним.

-   Широке використання символіки, фантастики, екзотики.

-   Звернення до фольклору та національної міфології. Увага до національної історії.

     «Романтизм у малярстві»

Для  романтичного стилю у малярстві характерні перевага живописного на­чала над лінійним, колориту над малюнком, всілякі ускладнення, навіть хао­тичність композиції, драматизація життя, зіткнення зустрічних напрямків руху. Художники, обираючи теми для своїх творів, зверталися до незвичайних, драма­тичних моментів історії, їх цікавили героїчні легенди, екзотичні країни, люди із сильними характерами та вольовими вчинками. Романтиків також приваб­лював контраст між вічною, величною природою і бентежною душею .

Серед художників-романтиків слід назвати  Т. Жеріко, Е. Делакруа (Франція К. Д. Фридріха (Німеччина), Дж. М. В. Тернера,  В. Блейка (Англія), Ф. Гойя (І панія), О. Кіпренського, К. Брюллова, І. Айвазовського (Росія),  О. Слатіона (Україна).

 «Романтизм у музиці».

Романтизм знайшов широке відображення і в музиці. Особливо у творчості  Р. Шумана, Ф. Шуберта, Ф. Шопена, Ф. Ліста, Р. Вагнера.

Елементи романтизму виявилися у творах українських композиторів С. Г. Гулака-Артемовського та М. Лисенка.

 ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1.     Опрацювати матеріал підручника ст.51-55

2.      Письмово дати відповідь на запитання 3 ст.55

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 10.10.2022 року. 9-А , 9-Б кл.

 Тема уроку. Позакласне читання. Ф. Шиллер. «Івікові журавлі». Погляд поета на перетворюючу роль мистецтва в суспільстві.

 

 Йо́ганн-Крістоф-Фрі́дріх Шиллер

Безсмертя творчості Ф. Шиллера зумовлене, за словами його славетного співвітчизника Генріха Гейне, тим, що «Шиллер руйнував бастілії духу та будував храм Свободи — той величезний храм, що має вмістити як одну велику братерську громаду всі нації…»

Поет мріяв про перебудову суспільства шляхом естетичного перевиховання людей. Саме тому велику увагу він приділяє ствердженню самоцінності людського життя.

Шиллерівські балади пройняті драматизмом дії, пластичністю мови, живописною виразністю зображуваних картин життя. У багатьох баладах майстерно втілюється талант Шиллера-драматурга. Він виявляється в майстерному відтворенні конфлікту, у побудові діалогу, в афористичності окремих реплік.

Класичним взірцем цього є балада «Івікові журавлі».

Перегляньте відео-презентацію . Режим доступу: http://svitliteraturu.com/load/prezentaciji/7_klas/prezentacija_fridrikh_shiller_zhittevij_shljakh/43-1-0-62

Перегляньте буктрейлер «Івікові журавлі» . Режим доступу: https://www.youtube.com/watch?v=ZUWiui73_0M

Прочитайте баладу Ф.Шиллера «Івікові журавлі». Переклад М. Лукаша. Режим доступу: https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=8403

Словник літературознавчих термінів

Аполлон — бог, покровитель мистецтва у давніх греків.
Посейдонів гай — гай, присвячений богові Посейдону, покровителю морів.
Зевс — бог-громовержець, головний бог у давніх греків.
Збагнітувано — знівечено.
Приган — суддя.
Геліос — давньогрецький бог сонця.
Еринії — богині помсти, які пізніше перетворилися на милостивих богинь-евменід.      

Засоби розкриття сценічного дива (самовикриття злочинців)

Театральна вистава	Враження, яке справила театральна вистава на всіх глядачів, — ось справжнє пояснення цього дива.
П’єса	Нагадування вбивцям про їх злочин, і в час появи журавлів із вуст грішників зривається хибне слово, яке викриває їх.
Пісня	У поета одна зброя — пісня. Вона бореться за нього, виявляючи всю свою невидиму, однак невідворотну силу. Самі собою журавлі не викрили б вбивства, якби їх поява не була поставлена поетом у зв’язок з іншим, значно важливішим мотивом — змістом страшної пісні, яку виконував хор, та всім сценічним дійством.
Поезія	Караюче божество, месниця.
Мистецтво	Здійснення наруги над мистецтвом в особі його жерця, жорстоко карає вбивців, викриваючи їх і віддаючи на загибель.
Висновок	У цій баладі повною мірою виявився погляд поета на перетворюючу роль мистецтва в суспільстві. У цьому високий пафос твору, велич балади і велика сила її впливу на читачів.

 

Основа балади Ф. Шиллера «Івікові журавлі»

 В основі балади лежить антична легенда про поета Івіка ( жив у другій половині 6 ст. до н. е.).Фраза "Івікові журавлі" стала у греків приказкою її використовували, говорячи про якийсь злочин, розкритий через божествене втручання. 

 

  

 Заповніть таблицю

«Художні особливості балади Ф.Шиллера»

Джерело сюжету
Жанр, жанрові ознаки твору
Основні художні засоби (з прикладами)
Ключові образи
Значення назви
Тема
Ідея

 

  Домашня робота.Письмово дайте відповіді на запитання.

— Яке враження на вас справила балада? Який її епізод вам здався найбільш зворушливим? Чому?

— Коли вперше з’являються журавлі? Як їхню появу сприймає Івік?

—Чому перед смертю Івік звернувся до журавлів?

— Як ви розумієте слова друга загиблого поета: «А я ж гадав вінком із хвої / Славетні скроні увінчать!»?

—Чим завершується твір? Як ви вважаєте, чому Шиллер не зобразив суд і покарання душогубів?

— Які жанрові ознаки балади має вірш?

 

 

 

 

9-Б, 9-А кл. 

 05.10.2022 року.

  Тема. Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (1759–1805). «До радості». Просвітницька ідея об’єднання людства в оді «До радості» Ф. Шиллера. Пафос твору, який став гімном Євросоюзу.

 

Тримаймося за радість і один за одного.

(Із передмови до збірки «Ода до радості»)

 

   У сьомому класі ми з вами знайомилися з німецьким поетом і драматургом Шиллером. Згадайте, який твір ми читали?

Що називається баладою? Які ідеї утверджує автор у баладі «Рукавичка»?

   Сьогодні на уроці ми  продовжимо знайомство з відомим німецьким просвітником Фрідріхом Шиллером, прочитаємо його оду «До радості» та розглянемо, які ідеї Просвітництва втілено у цій оді.

    З моменту набуття незалежності у 1991 році Україна розпочала свій шлях до Євросоюзу.  Ми  повинні знати європейські цінності, навчитися мислити по-європейському, щоб стати достойними членами ЄС.  Наш сьогоднішній урок  -  маленький крок до наближення мети, бо ми будемо вивчати твір, який став гімном Євросоюзу.   Питання, на яке нам треба дати відповідь, дослідивши текст: чому ода «До радості» Ф. Шиллера стала гімном Євросоюзу.

  Літературний диктант. Запишіть у зошити.

 1. Шиллер народився   у  …

2. Здобув освіту …

3. Батько віддав сина до …

4. Митець  написав першу драму …

5.Після   постановки драми у  Мангеймському театрі Карл Євгеній…  

6. Шиллер захоплювався творами…

7. У Лейпцигу перебував під заступництвом…

8. У Веймарі склалися дружні стосунки із …

9. Періоди творчості митця…

10.У Веймарі Шиллер став…

11. Шиллер і Гете заснували …

12. Музику до оди  « До радості» написав …

 

 Запам’ятайте.Твори Шиллера українською мовою перекладали Юрій Федькович, Борис Грінченко, Пантелеймон Куліш, Олена Пчілка, Дмитро Загул, Борис Тен, Микола Лукаш та інші.

 

  Творчість Шиллера, подібно до творчості Гете, ділиться на два періоди — штюрмерський (1776—1786) та веймарський (1787—1805). Палким прибічником штюрмерства, Шиллер став ще в роки навчання в академії. Цей період носить соціально-бунтарський характер.

    У веймарський період творчості Шиллер і Гете висувають програму «естетичного виховання» людства. У творах цього періоду Шиллер відроджує красу та гармонію мистецтва античності, її політичні ідеали та моральні прагнення.

    Вагомим внеском у здобутки німецької просвітницької літератури стала також лірика Шиллера. Його рання лірика сповнена просвітницьких сподівань на щасливе майбутнє людства, яке, знищивши тиранію, здобуде довгоочікувану  свободу, на практиці реалізує гасла рівності, братерства, справедливості.

     У  веймарський період творчості Шиллер створює взірці лірики, в яких ідеалізує давньогрецький світ, що видається поетові царством радості, кохання та краси. Вершиною лірики веймарського періоду став 1797 р., який увійшов в історію німецької поезії під назвою «баладного року».

Історія створення оди «До радості».

     У Карловій академії викладав філософію талановитий педагог і вчений Абель, який став згодом другом Шиллера. На майбутнього поета лекції Абеля справили надзвичайне враження. Спираючись на вчення німецького філософа й ученого Лейбниця, викладач прагнув прищепити своїм вихованцям оптимістичне світосприймання, вселити любов до ближнього, наставляв їх на шлях пізнання навколишнього світу. Лекції Абеля не минули для Шиллера марно. Найбільш відчутним є вплив його філософської концепції в одному з найвідоміших творів поета, оді «До радості», в основу якого покладено властивий Шиллеру принциповий оптимізм, віру в людину, переконаність у тому, що люди можуть і повинні зріднитися одне з одним.

      Ода «До радості» була написана  у 1785 році для дрезденської масонської ложі (масони — це члени духовно-етичних організацій «вільних каменярів») як гімн свободи і єдності  усіх людей. У 1793 році поет знову звернувся до твору, замінивши ключове слово «свобода» на «радість».  Тепер вірш, який раніше називався «До свободи», став називатися «До радості». Ці зміни поет пояснив бажанням відмежуватися від політики.

Попри майбутню популярність вірша, сам Шиллер негативно відзивався про нього, відмічаючи те, що ода «далека від реальності», що ідеали, оспівані в ній, недосяжні. Проте ода швидко розійшлася Німеччиною, стала справжнім народним віршем, який студенти декламували на вечірках, а дівчата переписували у свої альбоми.

Складання асоціативного куща.  

З чим у вас асоціюється радість? Асоціації запишіть у зошит.

   Особливості жанру.

Ода – це урочиста пісня на честь якоїсь важливої події чи визначної особи. Що оспівує Шиллер у своїй оді? (почуття радості). 

Чим ода Шиллера відрізняється від од його попередників?

 Дайте усно відповіді на запитання.

До кого, на вашу думку, автор звертається у цьому творі? До чого закликає?

Яким Шиллер бачить ідеальне суспільство? Наведіть приклади з твору.

Чи наблизилося зараз людство до ідеалів , оспіваних поетом?

Кого поет розуміє під образом «Всесильного на престолі»? Чому він не уславлює земних правителів?

Як у творі змальовано радість?

Чому Шиллер називає радість «царицею», «іскрою Божою»?

Прокоментуйте рядки «Радість – всесвіту пружина,

                                          Радість – творчості душа».

Що для ліричного героя є радістю? (Записати у зошити)

Чи однаково розумієте радість ви і Шиллер? Чому? (Шиллер – поет-просвітник, справжній громадянин світу. у його творі відобразилися ідеї Просвітництва).

Які просвітницькі ідеї втілено у творі?

Визначте пафос твору.

Словникова робота. Запишіть до зошитів.

     Пафос - сутність, основна ідея, спрямованість, висловлена з піднесеністю, натхненням. (Академічний тлумачний словник української мови)

 Надихала ода Шиллера і багатьох композиторів на написання музики. Один із них – Бетховен.

   У 1972 році Рада Європи схвалила тему оди «До радості" Бетховена у якості свого гімну. Відомому диригенту Герберту фон Караяну було доручено написати інструментальне аранжування.

       У 1985 році гімн було схвалено президентами та главами урядів країн ЄС як офіційний гімн Європейського Союзу. Цей гімн не має на меті замінити існуючі національні гімни країн-членів ЄС, скоріше, він є ствердженням спільних цінностей та їх єднання в усьому розмаїтті національних відмінностей.

Заради рівноправ’я усіх європейських мов 2003 року було вирішено вважати гімном ЄС лише музику, без слів.Без слів, універсальною мовою музики, гімн виражає ідеали свободи, миру та солідарності, на яких тримається Європа. Пригадайте ,що Європейський Союз — економічний та політичний союз 28 держав-членів, що розташовані здебільшого у Європі.

 Домашнє завдання: знати біографію Шиллера, вивчити оду «До радості» напам’ять

     03.10. 2022 року.               9 –А, 9-Б клас

Тема. Волелюбні мотиви та протистояння образів персонажів у «Прометеї». Образ Прометея.        

 

Я створював лише те,

що палило мене зсередини й вимагало втілення.

Й.В.Гете

    Новаторство Гете і штюрмерів у тому, що вони ввели в поезію притаманний юності дух бунтарства. Яскравий приклад – гімн «Прометей», де поет пише вільним віршем, оскільки ідеал штюрмерів – вільна людина.   Ім’я Прометея буквально означає  «провидець», «той, що думає наперед», тобто бачить майбутнє.   Прометей відкриває галерею так званих вічних образів, до яких постійно звертатиметься людство.

  Дайте визначення,  які образи називаються вічними.  

   До образу Прометея не раз зверталися митці  в античній культурі, а за нового часу образ титана знаходимо в Гете, Байрона, Шеллі,  у майстрів пензля Мікеланджело, Тиціана, Сальватора Розу, композиторів Бетховена, Ліста, Танєєва, Скрябіна тощо. Образ Прометея був надзвичайно популярний і в російській та українській літературі. Його уславили К.Рилєєв, М.Огарьов, Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка, А. Малишко та інші.

Виразно прочитайте  творів про Прометея ..

                     «Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю…                                                                                  

                     Скажу одверто – всіх богів ненавиджу…».

(Есхіл. «Прометей закутий»)

Ти боротьбу обрав, Титане,

В двобої волі і страждань,

Прийняв ти муки без вагань;

А небо мстиве, невблаганне,

І доля зла, - тиран глухий, -

І дух ненависті, який

Істот собі на втіху творить,

І сам їх нищить, сам їх морить,

Дали тобі безсмертя в дар,

Та навіть ця, найважча з кар,

Твоєї волі не зламала.

…

Твій гордий дух і непокора,

Що їх і небо не поборе,

Для смертних прикладом стає.

Ти людству освітив дороги,

Ти – символ віри і тепла.

(Дж.Байрон. «Прометей»)

За горами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Споконвіку Прометея

Там орел карає,

Що день божий добрі ребра

Й серце розбиває.

Розбиває, та не вип’є

Живущої крові –

Воно знову оживає

І сміється знову.

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля…

(Т.Г.Шевченко. «Кавказ»)

      На прикладі поезії «Прометей» доведіть, що Гете боровся за право людської особистості, за її право на щастя.

 Образ Прометея у творчості Гете.   Отже, в Гете, на відміну від своїх попередників, Прометей представлений справжнім бунтарем, який кидає виклик Зевсові. Цікавість до міфологічного образу можна частково пояснити його штюрмерським захопленням на початку 1770-х років. Як слушно наголошує Д.С.Наливайко, «основний тип героя в літературі «Бурі й натиску» - це «природна людина» й водночас титанічна особистість, повна стихійно-творчих сил природи, поєднана із загадково-ірраціональними глибинами буття і чужа «впорядкованому» суспільству, де панує поверхова розважливість і дріб’язковий егоїзм. У німецького філософа і письменника є два твори, присвячені образу титана, - вірш і драма у віршах.

   Філософського змісту, поєднаного з бурхливою емоційністю, сповнений вірш «Прометей» (1774). Титан прагне зробити людей щасливими, звільнивши від тиранії Зевса. .

 Виразно  прочитайте вірш Й.В.Гете «Прометей».                      

 Усно дайте відповіді на запитання.

·         Які бунтарські думки і настрої ви знаходите у поезії «Прометей»?

·          Визначте провідні мотиви вірша. Наведіть приклади з тексту.

·         Хто такий Прометей? Схарактеризуйте цей образ.

·          Знайдіть ораторські прийоми у гімні «Прометей». У чому звинувачує Прометей Зевса?

·         Які образи протистоять один одному. На чиєму боці ваші симпатії? Чому?

·           Визначте головну думку твору Й.В.Гете «Прометей».

·          Згадайте інші літературні образи-символи, які розкривають любов до людей.

·          

 Письмово п роаналізуйте поезію Й.В.Гете «Прометей».

Як влучно зазначив О.Веселовський століття тому, «прикутий до скелі Прометей стає символом видатної, могутньої особи, що виконує своє призначення, подолавши різні перешкоди та гніт, виконує неухильно, не зважаючи на невдячність і опір маси, що задля неї вона страждає. Прометей послідовно став середньовічним християнином-подвижником, діячем просвітньої філософії XVIII віку, народним поводирем XIX століття».

     Домашнє завдання. Опрацювати матеріал за темою уроку за підручником. Написати твір-мініатюру «Іскра Прометея, запалена в мені…»

 21.09.2022 року.

Передивіться навчальне відео.

     відео

  19.09 2022 року. 9-А, 9-Б

Тема уроку.Образ Гуллівера як втілення концепції нової людини.

                              Немає людини більш сліпої, ніж та, яка не хоче бачити.

     Уважно прочитайте слова Джонатана Свіфта, узяті за епіграф до нашого уроку. Поміркуйте, яку головну мету ми маємо поставити перед собою, продовжуючи опановувати сенс смислового навантаження його складного месиджу людству, роману “Мандри Лемюеля Гуллівера”? (Головне завдання – побачити, почути й зрозуміти, що найбільше турбувало геніального митця й мислителя Просвітництва Джонатана Свіфта, що він хотів донести своїм єдиним романом до читача, свого сучасника, й читача наступних поколінь, чим його книга про Гуллівера може бути корисною нам, українцям XXI століття.)

 Літературний диктант.Запишіть у зошити.

1)  Речі , які завжди брав із собою у плавання Гуллівер …

2) Яку науку вивчав Гуллівер? …

3)  Гуллівер опинився на острові ліліпутів  через …

4)  Гуллівер не зміг піднятися після того, як опритомнів на березі,  бо був …

5) Які науки добре розвинені в Ліліпутії?...

6)  Діти в Ліліпутії виховувалися у ….

7) Гуллівера в країні Ліліпутії здивувало те …

8)  Головною метою Гулівера у країні лілілутів було…

9)  Назива країни, з якою воювала Ліліпутія …

10) Ззапекла війна між країнами тривала…

11) Який наказ імператора відмовився виконувати Гуллівер?

12)  Головною   причиною ворожнечі Ліліпутії і сусідньої держави є …

      Ми продовжуємо текстуальне дослідження роману Свіфта про Гуллівера, й сьогодні головний акцент робимо на характеристиці світу, до якого потрапив головний герой, та характеристиці Гуллівера як образу людини доби Просвітництва.

–Усно дайте відповіді на запитання, співставте із запропонованими.

 З чиєї точки зору перед читачем постає Ліліпутів? (Читач бачить Ліліпутію очима Гуллівера.)

  – Що було головною метою Гуллівера, коли він потрапив до ліліпутів? (Отримати свободу.) Яким чином він сподівався її отримати? Чому він обирає саме такий шлях? Як би ви поводилися в подібній ситуації? (“Моя лагідність і добра поведінка так вплинули на імператора та його двір, а також на армію і весь народ, що я почав сподіватися незабаром дістати волю. Я докладав усіх зусиль, щоб підтримувати це прихильне ставлення до себе”.)

– Як довго Гуллівер перебуває у ліліпутів?.) (9 місяців і 13 днів Чому? (Автор дає своєму героєві час детально вивчити новий для нього світ та пройти ряд випробувань, що мали його поставити перед дилемою – хто він: дійсно вільна людина чи раб?)

– Дайте оцінку епізоду обшуку Гуллівера. Чи не вбачаєте ви в цьому акті прояв приниження гідності людини? Чому він добровільно віддав свої особисті речі? Аргументуйте відповідь.

– Що з речей Гуллівера найбільше зацікавило імператора? Як ви думаєте, чому?

– Доведіть, що свобода, яку отримав Гуллівер за рішенням кабінету міністрів, насправді не була свободою в її демократичному розумінні. Проаналізуйте документ, у якому зазначено права та обов’‎язки Чоловіка Гори. Чи можна цей документ вважати документом демократичних прав і свобод людини? Чому? Поясніть роль гіперболи у змалюванні витрат на прогодування Гуллівера у кількості, що дорівнює можливості прогодувати 1728 ліліпутів? Цієї їжі багато чи мало? У чому тут, по-вашому, полягає парадокс і сенс глузувань Свіфта? (Гуллівер отримує рівно стільки, щоб не померти з голоду. Свіфт глузує з раціоналізму ліліпутів та надмірного захоплення культом розуму, який панував за доби Просвітництва.)

 – Чому секретар у таємних справах Релдресел представив Гулліверу як два найважчих лиха, що тяжать над Ліліпутією, – “гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога”?

– Яка з партій є провладною? (Слемексенів, хоча вона менша числом, ніж партія Тремексенів.) У чому сенс побоювань представників правлячої партії? Яку роль відіграє кульгавість спадкоємця трону й те, що один із його підборів вищий за інший? Поясніть сенс цієї алегорії з різною висотою підборів. (Слемексени бояться нестабільності, яку уособлює собою різна висота підборів спадкоємця та перехід влади до Високих Підборів, яким нібито симпатизує принц.)

– Що є головною причиною зовнішнього конфлікту Ліліпутії з Блефуску? (Конфлікт Тупоконечників з Гостроконечниками, що уособлює собою спочатку внутрішній релігійно-політичний конфлікт Ліліпутії, втечу Тупоконечників до Блефуску, яка стала прецедентом до війни між країнами, що вже триває 36 місяців (тобто 3 роки)).

– Розкрийте алегоричний підтекст воєнного конфлікту між Ліліпутією та Блефуску. (Під Ліліпутією Свіфт мав на увазі не тільки конкретну сучасну йому Англію, до чого схиляється більшість дослідників, а й будь-яку імперію, сутністю зовнішньої політики якої є прагнення розширення своїх володінь у будь-який спосіб. Хоча сучасники сприймали цю фантастичну країну як карикатурне зображення Англії з жорсткою антилюдяною внутрішньою політикою та загарбницькою імперською зовнішньою політикою і вбачали у конфлікті Ліліпутії з Блефуску відображення релігійного конфлікту між Англією та Ірландією, посилаючись на те, що Блефуску теж острів. Проте вже ряд мислячих сучасників Свіфта вбачали у зображенні війни між двома фантастичними країнами багаторічний конфлікт між Англією і Францією, що намагалися задовольнити свої імперські амбіції (“ось серед оцих міжусобиць нам загрожує напад війська з острова Блефуску, другої великої держави світу, майже такої ж великої й могутньої, як імперія його величності”.)

  – Чим став Гуллівер для ліліпутів у війні з Блефуску? Доведіть геніальність і простоту його плану щодо захоплення ворожого флоту Блефуску. Чому ініціативу створення і виконання цього плану Свіфт віддає Гулліверу, а не адміралу Болголаму? Аргументуйте.

– Чому Гуллівер потрапив у немилість до імператора Ліліпутії? Розкрийте узагальнюючий сенс стосунків Гуллівера з владою. (Гуллівер “рішуче відмовився бути знаряддям поневолення незалежного й відважного народу”. “Моя відверта й сміливо висловлена думка настільки суперечила намірам і поглядам його величності, що він так і не зміг пробачити мені. Він дуже тонко дав це зрозуміти на державній раді, де, як переказували мені, наймудріші підтримували мене принаймні своєю мовчанкою; зате інші, мої таємні вороги, не могли втриматися від деяких висловлювань, що відбились – таки на мені, хоч і посередньо. Відтоді його величність і ворожа мені кліка міністрів розпочали інтригу проти мене, яка через два місяці ледве не спричинилася до моєї загибелі. Ось як мало важать найбільші послуги, зроблені монархам, коли на другу шальку терезів покласти відмову догоджати їхнім примхам”.)

    На перший погляд в романі Свіфта чотири різних Гуллівери. Проте насправді перед читачем постають чотири різні грані однієї особистості, освіченої людини доби Просвітництва, яка шукає себе і сенс свого життя у жорстокому, ворожому їй світі, сповненому зла і вад.

.   Домашня    робота.

Знати зміст 1 ч. твору.Письмово у зошити охарактеризувати позитивні і негативні риси держави ліліпутів. (можна  використати запропонований план).

1.	Назва країни
2.	Столиця
3.	Географічна характеристика
4.	Населення
5.	Наука
6.	Звичаї
7.	Форма правління
8.	Політичні сили
9.	Закони
10.	Освіта і виховання дітей
11.	Зовнішня політика
12.	Принципи відбору кадрів на керівні посади

 

 

 

  

   

07.09.2022 року. 9-А, 9-Б кл.

 Темка уроку. Специфіка жанрів у різних національних літературах. Розмаїття індивідуальних стилів митців.  

   Діти,  установіть відповідність між авторами та літературними епохами, коли вони творили.Запишіть до зошита.

Автори                                                                              Літературна епоха

1.  Луїс де Ґонґора-і-Арґоте  -                       а) античність;                          

 2. Джон Донн-                                                 б) середньовіччя;

 3. Р. Бах-                                                            в) Відроддження;

4. Б. Р Космовська -                                         г) бароко;

 5. Ж.Б. Мольєр _                                              д) Ренесанс;

 6. Овідій, Сапфо -                                             е) класицизм;

 6. Лі Бо, Данте -                                                  є) література 20-21 ст.

   Діти, мати свій стиль, стиль життя, бути стильним, стильно одягатися — ці вирази усім нам добре знайомі і часто є предметом обговорення, мрій і навіть заздрощів. До речі, стилі притаманні всім видам мистецтва, і художній літературі також. Однак у різні епохи кожна національна література вирізнялася своєю стильовою спрямованістю та художніми особливостями.

   Стиль життя кожного з нас є індивідуальним і неповторним. З іншого боку, можна говорити про цілі групи людей, що живуть за подібними правилами, неписаними законами і мають схожі смаки. Тож не дивно, що в сучасному житті ми спостерігаємо ціле розмаїття стилів чи то в моді (діловий, спортивний, романтичний, класичний.), чи то в способі світосприйняття (стилі різних молодіжних субкультур.).

   Свого часу всі види мистецтв умовно поділили на три типи: просторові, часові та синтетичні. До просторового мистецтва належить живопис, скульптура та архітектура. До часового мистецтва віднесли все те, що подається в русі, і літературу. До синтетичного мистецтва зарахували кіно і театр.Історично ж так склалося, що кожний зі згаданих видів мистецтва залежно від епохи вирізнявся своїм неповторним стилем.

 Свої стилі в різні епохи мала й література. Окремо зауважимо, що в науці прийнято виділяти загальний стиль та індивідуальний стиль письменника.

    За уривками творів визначте автора й назву твору, з’ясуйте характерні ознаки індивідуального стилю одного з авторів, зробіть висновки.

 

...Гермес до Олімпу високого швидко Злинув. На землю тоді Пріам з колісниці зіскочив

 

І, візника залишивши Ідея на місці, щоб бистрих

 

Коней і мулів стеріг, подався їздець староденний

 

Прямо до дому, де Зевсові любий Ахілл мав оселю. (……)

 

Одна тільки мрія —

 

відвідать прославлені гори,

 

Щоб там, окримівшись,

 

пізнати Велике Дао!

 

(………..)

 

Шукай людину скрізь: на бідному постої,

 

У закутку нужди, й у пишному покої.

 

Одна душа за сто Кааб дорожча!

 

Чому ж ідеш до них? Шукай душі живої! (……….)

 

В однім селі у Ламанчі жив собі гідальго, з тих, що мають лише списа на ратищі, старосвітського щита, худу шкапину та хорта-бігуна. Душенина на щодень, суботами «бите-різане», неділями ще якесь голуб’ятко на додачу. Решта йшла на камізелю з дорогої саєти, оксамитні штани й пантофлі про свято; про будень малась одежа з сукна домашнього. (………...)

 

Запишіть . Висновок: індивідуальний стиль письменника, його національну приналежність можна визначити за тематикою (природа, філософські роздуми.), назвами географічних та історичних об’єктів, за деталями побуту; інколи видами віршування (наприклад, гекзаметр характерний переважно для Гомера).

  Домашня робота.

1.     Продовжити  і записати речення. « Я надаю перевагу літературному жанру…….., а  стилю…., тому що…..»

2.     Дібрати 3-4 уривки із вивчених творів, на прикладі яких можна можна показати специфіку жанрів і стилів різних національних літератур.

3.      Уміти розповідати про літературні стилі, наводити приклади та робити висновки про актуальність цих знань.

 

 



05.09.2022 року. 9-А, 9-Б класи.

ТЕМА.  Літературні жанри і стилі. Перехідні явища в літературі.     

      

 

  Діти,  вивчаючи зарубіжну літературу ви прочитали і пропустили крізь свою душу твори різних авторів, ці автори є представниками різних країн і культур. Вам знайомо багато понять теорії літератури. Сьогодні ми спробуємо, скористатися вашими вже здобутими знаннями і задати напрям до вивчення літератури в цьому році.

Літературна вікторина.

Назвіть літературні епохи.

 

    

 

Усно дайте відповіді на запитання.

·        Які ви знаєте священні книги людства?

·        З якої книги Десять Заповідей? Назвіть ці Заповіді.

·        Культуру яких народів охоплює античність?

·          Яка антична поетеса зобразила кохання як сильну пристрасть, що ставила людину на межі життя і смерті?

·        Засновником якого жанру вважається Есхіл?

·         Хто є автором «Енеїди»?

·        Яких найвидатніших китайських поетів епохи Середньовіччя ви знаєте?

·         Герої якої доби Ромео і Джульєтта, Гамлет, Дон Кіхот?

·        Які образи у літературі називаються вічними?  

 Отож художній світ різноманітний. Твори відрізняються часом написання, тематикою, формою, авторами. А ще, на перший погляд, однакові віршовані твори або прозові все ж мають різницю, і ми не сплутаємо вірш і поему, оповідання і роман або трагедію і комедію. Така категорія, яка об’єднує певні твори називається жанром.

Кожному роду літератури притаманні свої жанри. Деякі з них вам добре знайомі, але в цьому році ви зможете відкрити для себе і нові жанри, наприклад «роман у віршах».

Жанри можуть взаємодіяти між собою, що приводить до міжжанрових утворень. Наприклад, повість-казка, поема-казка та ін. Деякі жанри поділяються на жанрові різновиди. Так роман має такі різновиди жанру: історичний, пригодницький, філософський та ін.

Запишіть до зошитів.

     Жанр –  термін, що визначає родові й видові особливості художньої творчості.     Літерату́рний жанр – тип літературного твору, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, класифікує літературні твори за типами їх поетичної структури.

     З погляду на тип поетичної структури літературного твору  найчастіше виділяють такі жанрові види. Опрацюйте схеми «Роди і жанри літератури».

      Запам’ятайте , що     у  процесі історичного розвитку майже кожен жанровий вид варіював у різновиди, або жанри.     Так, жанровими різновидами роману сьогодні є роман: біографічний, автобіографічний, детективний, духовний, історичний, готичний, бульварний, пригодницький, психологічний, науково-фантастичний, соціально-побутовий, тенденційний, роман-епопея, роман-щоденник, роман-притча. Жанри поеми: епічна, героїчна, лірична, ліро-епічна, драматична, іронічно-комічна, дидактична, сатирична, бурлескна, лірико-драматична (романтична).

     Класифікацію підвидів проводять за змістовою ознакою (історичний роман, духовний роман, роман жахів), за композиційною особливістю твору (сонет, рондо), за сукупністю ознак і особливостей (мадригал, хоку).

     Типологія жанрів була чітко визначена в класицизмі. Романтизм порушив класицистичну «чистоту» жанрів. У XIX ст. стало поширеним поєднання літературних родів у жанрі. Коли ж у жанровім виді виступають елементи двох чи трьох родів,  йдеться про змішаний жанр або перехідні явища і літературі.

     Так перехідними є, наприклад поема, балада, байка в межах ліро-епічного жанру.

     В межах роду розрізняють види і жанри. Вид посідає проміжне місце між родами і жанрами, відрізняється від жанру вищим ступенем художнього узагальнення (проміжні форми – ліро-епічна поема, лірична драма). Для виду характерні стійкі структури, способи побудови образів.

   Запишіть до зошитів.  Взаємодія жанрів сприяє появі нових жанрових форм:

-         трагікомедія

-         роман у новелах

-         роман у віршах.

-         кіноповість

-         кіноновела тощо.     

     Окремі жанри характерні лише для певних національних культур: щедрівки, думи – в українців, билини – в росіян, саги – в ірландців і скандинавців, хайку і танка – у японців.

     Стиль – сукупність ознак, які характеризують мистецтво пев­ного часу та напряму або індивідуальну манеру художника стосов­но ідейного змісту й художньої форми.

     Розрізняють стилі загальні (епох, напрямів, течій) та індивідуальні (стилі письменників).

     Стиль письменника – ідейно-художня своєрідність його творів, зумовлена особливостями таланту, світоглядом, життєвим досвідом, характером, загальною культурою, орієнтуванням на певні зразки.

     Складники стилю письменника:

- тематика,

- образотворчість,

- сюжетно-композиційні особливості,

- поетична мова  

       Д о м а ш н є   з а в д а н н я.

Опрацювати статті підручника «Літературні жанри і стилі», «Перехідні явища в літературі».

 Індивідуальне: проанонсувати улюблену книгу, щоб зацікавити нею однолітків.

 

 

 

 

 

26.05.2022 року.

Контрольна робота. ЛІТЕРАТУРА ХХ-ХХІ СТ.: ЖИТТЯ, ІСТОРІЯ, КУЛЬТУРА.    

          Початковий і середній рівні (кожна правильна відповідь — 1 бал, усього — 6 балів

 1. Що означає назва твору Р.Бредбері «451° за Фаренгейтом»?

А) псевдонім головного героя

Б) температура, за якої може статися глобальна катастрофа на землі;

В) температура самозаймання паперу;

Г) назва кав’ярні, де зазвичай відпочивали пожежники

 2.. Функцію вистежування й покарання Монтеґа у романі Р. Д. Бредбері «451° за Фаренгейтом» виконував:

а) дрон; б) пожежна машина-робот;

в) електричний пес; г) термінатор.

       3.  Страхолюдом (Опудалом) в романі Гарпер Лі «Убити пересмішника» називали

А Боба Юела; Б Тома Робінсона; В Артура Редлі; Г преподобного Сайкса.

   4. «Убити пересмішника» в однойменному романі Н. Г. Лі означає:

а) знищити безневинну істоту;

б) бути влучним стрільцем;

в) бути безпринципною особою;

г) впіймати злодія.

 5. Поміж основних ідей роману Р. Д. Бредбері «451° за Фаренгейтом» немає ідеї:

а) осуду тоталітарного режиму;

б) неоціненної значущості художніх книжок;

в) великого значення любові, взаєморозуміння, живого спілкування;

г) багатства та бідності.

 6. Зі світу, де живе Ґай Монтеґ із твору Р. Д. Бредбері «451° за Фаренгейтом», майже зникли:

а) емоції; б) дерева;

в) дикі тварини; г) різні хвороби.

         Достатній рівень. Розгорнуті відповіді на запитання (3 б.)

 7. Схарактеризуйте образ Ґая Монтеґа (за романом «451° за Фаренгейтом» Р. Д. Бредбері), висловіть своє ставлення до особистостей його типу.

 8. Пролеми, порушені у романі  Г. Лі»Убити пересмішника», їх актуальність сьогодні.

           Високий рівень (3 б.)

 

   Напишіть твір- мініатюру на одну із тем:

 «Складне прозріння особистості в тоталітарному суспільстві (за романом Р. Бредбері «451° за Фаренгейтом» та історичними й сучасними подіями у світі)»;

«Моральні уроки творів  сучасної літератури» (на прткладі вивчених творів).

23.05.2022 року.

Тема уроку.Урок зв'язного мовлення.Написання рецензії на прочитаний твір.

    Діти, кожен прочитаний твір залишає в нашій душі не тільки спогади про героїв, а й дає певну інформацію, розкриває якісь таємниці буття, робить нас розумнішими, навчає замислюватися над вчинками та їх результатами. На сьогоднішньому уроці розвитку зв’язного мовлення ми познайомимося із таким жанром літературної критики, як рецензія  та вимогами до її написання.   

    Робота з літературознавчим словником.  Запишіть до зошитів, запам’ятайте. Рецензія — відгук, розбір та оцінка художнього (літературного, театрального, музичного, кінематографічного та ін.), наукового або науково-популярного твору; жанр літературної критики та газетно-журнальної публіцистики. Це невеликий (стандартний обсяг 1800-3600 знаків, 1-2 сторінки формату А4) текст, який містить огляд та аналіз твору.

    У рецензії необхідно проаналізувати твір так, щоб стала зрозумілою його тема, ідейна спрямованість, характер героїв, зміст вчинків, їхній настрій, позиція автора.     Для того, щоб обрати потрібну книгу, слід звернутися до рецензії на неї (анотації), що зазвичай вміщено на другій сторінці титульного аркуша або на останній сторінці обкладинки книжки. Необхідно також самому вміти складати рецензію, оцінювати ідейну й мистецьку цінність твору.

     Існують такі різновиди рецензій:

■ офіційні — друкуються в урядовому або відомчому виданні з нагоди виходу друком книги державного значення;

■ функціональні — для складання враження про книгу в контексті конкретних завдань та з конкретною метою (чи відповідає твір інтересамконкретного видавництва або умовам видання серії, як успішно можна продати, чи висвітлює він якісь певні питання). Пишеться ясно й доступно;

■ інформативні — для потенційних читачів і покупців, із метою допомогти прийняти рішення — варто читати чи ні;

■ есе за темою — міркування про марність всього існуючого з використанням книги як відправної точки;

■ публіцистичні — загострюють увагу на суспільно-важливій проблемі. Пишеться яскраво, жорстко, влучно, обов’‎язково суперечливо, ніби запрошуючи до дискусії;

■ критичні. Основні вимоги — стежити за логікою, не опускатися до критиканства, аргументувати свою позицію, грамотність (критик, який оперує матеріалом гірше за того, кого він критикує,— жалюгідне видовище).

      Критерії оцінювання в рецензії. Оцінюючи й аналізуючи твір, варто враховувати:

■ загальне враження від книги — цільне, розрізнене, потужне, слабке, приємне, недоладне;

■ сюжет — наскільки логічно його створено, чи є моменти, що не працюють на нього, чи не провисають лінії;

■ розповідь — динамічна, некваплива, затягнена, загнана, рвана. Якою мірою динаміка історії відповідає жанру і завданням книги?

■ герої — наскільки докладно й достовірно їх описано, чи достатньо природна їхня психологія, чи могли вони вчинити саме так у запропонованих обставинах. Чи симпатичні ці герої читачеві, чи викликають вони співчуття або відразу?

■ мова і стилістика — взагалі та в контексті поставлених завдань;

■ достовірність взагалі та в деталях. Чи не порушено у книзі законів природи й науки, чи вдягали у змальований час такий одяг, чи розмовлялисаме цією мовою в конкретному середовищі, чи точно відтворено текст молитви?

■ основна думка тексту — наскільки вона етична, розумна, оригінальна. Чого саме книга навчає читача, що хоче йому сказати?

■ оригінальність — наскільки ідея банальна, звідки і що автор запозичив, кого цитує, пародіює, перефразує. Якщо здається, що книга започатковує новий жанр або напрямок,— обов’‎язково згадаємо про це;

■ різноманітні помилки й недоречності;

■ суспільне значення — чи визначено в тексті моменти, корисні, наприклад, для патріотичного виховання чи національної самосвідомості, абоописано складні етичні моменти й варіанти вибору;

■ позалітературні переваги — наприклад, історичне, етнографічне чи соціальне значення видання. Посередньо написана книга може бутицікавою як джерело інформації (наприклад, про побут і вдачу пілотів-винищувачів або придворних дам Катерини Великої);

■ потрібність — чи актуальна обрана тема, чи цікава вона суспільству, на яку аудиторію розрахована;

■ місце книги в літературному процесі — як конкретний твір співвідноситься з іншими у своєму жанрі, яку тенденцію позначає, розвиває або завершує;

■ власні враження — сподобалося чи ні, які відчуття й думки викликало, чи захотілося придбати та залишити у домашній бібліотеці.

      Не обов’‎язково аналізувати кожну книгу за всіма цими пунктами: ми маємо обрати ті, які важливіші для нас саме зараз.

     Для того щоб написати вдалу рецензію на літературний твір, потрібно:

■ скласти чіткий план, яким ви керуватиметеся в процесі написання своїх рецензій;

■ розглянути якість написання художнього твору, виокремити оригінальність сюжету;

■ писати в одному тоні (весело, повчально або пізнавально) та одному стилі;

■ зазначити помилки автора книги, яких він припустився;

■ висловити свої почуття, які ви відчували під час читання твору;

■ висловлювати свої думки максимально докладно й обґрунтовано;

■ уникати використання ненормативної лексики або закликів до насильства.  

   Запишіть  . Орієнтовний план написання рецензії

1. Невеликий бібліографічний опис твору та стислий переказ сюжету.

2. Відгук рецензента на сам твір.

3. Критика або аналіз твору:

а) сенс назви;

б) аналіз форми та змісту;

в) майстерність автора і його способу подання основної думки;

г) опис індивідуального стилю письменника;

д) оцінка твору й роздуми автора рецензії над твором (основна думка рецензії);

е) актуальність твору.

    Основні помилки під час написання рецензії

■ рецензію написано як звичайний переказ змісту твору.

■ Відсутні аргументи.

■ Не зрозуміла думка рецензента.

■ Занадто багато описів другорядних деталей.

 

     Для того,  щоб написати якісну рецензію на книгу, необхідно дуже багато читати, навчитися порівнювати різні за жанрами та тематикою твори. Починати писати рецензію на книгу слід із назви, адже заголовок — це обличчя будь-якої статті. Далі — стисло описати головних героїв і події твору. Кожного персонажа варто виокремити поіменно, щоб читач розумів, про кого йдеться. Після опису подій і персонажів потрібно розкрити основну ідею твору (що автор хоче сказати? які проблеми він порушує? чого хоче навчити?) й оцінити книгу зі своєї точки зору.

Домашнє завдання: 1. Користуючись отриманими знаннями, напишіть рецензію на будь - який твір із тих, що ви прочитали останніми (на вибір:   "451 градус за Фаренгейтом" Р.Д. Бредбері та "Убити пересмішника"Гарпер Лі.

2.Підготуватися до контрольної роботи. Повторити матеріал із теми « Нові тенденції у драматургії кінця 19- початку 20 ст. » (  Г. Ібсен  «Ляльковий дім», Б. Шоу «Пігмаліон»), «Література 20-21 ст.» ( Р. Бредбері «451° за Фаренгейтом», Г. Лі «Убити пересмішника»)

 

 

19.05.2022 року.

Тема: Моральні  ідеали в романі Гарпер Лі «Убити  пересмішника».

 

 Літературний диктант. Запишіть до зошитів.

1.      Лі народилася та виросла  в…..

2.    Навчалася  у….

3.   У 1950 р. вона вступила на роботу  ….

    4.   Роман  «Убити пересмішника» вийшов друком …

     5.  У 1962 р.  роман був відзначений ….

     6.   Перший наклад твору становив….. примірників.

    7.   Г.Лі написала ……

    8.   Події роману  «Убити пересмішника» відбуваються пртягом…..

    9.    Головна героїня твору …..

    10.  Її вік….

   11.  Батько дівчинки…..

   12   .Батькові дівчинки було….років.   

-        Епіграфом до свого роману Лі взяла слова чудового англійського дитячого письменника Ч. Лема: «Юристи, напевне, теж колись були дітьми».

-       Сюжет і персонажі твору — результат спостережень майбутнього автора за своєю родиною та сусідами в рідному місті в 1936 році. Це розповідь про расизм і ксенофобію в південно-східних штатах Америки.

 Чи зрозуміли ви чому так названий роман?

    Пересмішником називають  птицю родини горобцеподібних. В книзі Гарпер Лі – символ невинності. Убити пересмішника – великий гріх .

        Дія роману відбувається  в містечку Мейкоб (штат Алабама)  в середині 30 років 20 ст. У романі є згадки про Велику депресію. Що вам відомо про цей історичний період?   Дія твору розгортається в 1930-ті роки, коли США та інші країни світу потерпали від потужної економічної кризи — найдовшої, найглибшої та найбільш глобальної у XX столітті. Період кризи (з 1929 р. до кінця 1930-х) в США називали Великою депресією. У країні значно зріс рівень безробіття і скоротилося промислове виробництво, а сотні тисяч американців стали бездомними.

          Історична довідка «Закони Джима Кроу»

       Згідно з цими законами, темношкірі американці були позбавлені всіхгромадянських прав, вони вважалися людьми «другого сорту». Місцева влада ввела для них комендантську годину, а у всіх громадських місцях вивішували таблички з написом «Тільки для білих» або «Для кольорових». Категорично заборонялися міжрасові шлюби, а жорстоке знущання та тортури стали публічними розвагами.)

       Головні герої - адвокат Аттікус Фінч та його діти: тринадцятилітній  син Джим  та восьмилітня Джин-Луїза, від імені якої й ведеться оповідь. Головна подія роману - справа темношкірого  Тома Роббінса, якого захищає в суді Аттікус Фінч. Майже все містечко обирає позицію «Це мене  не обходить».

      Головні герої твору –  в більшості  діти. Які вони? Як живуть? Що впливає на їхній світогляд? Як протягом років змінюються їхні характери, погляди?  Яке у них ставлення до батька, дорослих людей? Які моральні ідеали висвітлюються у творі? Ось питання, на які ми спробуємо дати відповіді на сьогоднішньому уроці

      У романі два сюжети книги розгортаються поступово по двох паралельних лініях, щоб до кінця книги зійтися в одній точці.  Запишіть до зошитів.

     Перша сюжетна лінія - обертається навколо «Опудала» Артура Редлі, який живе в напівзруйнованому будинку на одній вулиці з Фінч і, за чутками, є таким собі монстром. Глазастик, Джим і їх сусід Дилл пустують, всіляко намагаючись виманити Опудала.

      Друга лінія сюжету роману - про батька Глазастика і Джима, адвоката Аттікуса Фінча. Місцевий суддя призначає його захисником чорношкірого чоловіка Тома Робінсона, який помилково звинувачується в згвалтуванні білої дівчини. Аттікус підозрює, що програє справу, але все одно сміливо протистоїть труднощам, в якийсь момент героїчно вставши між своїм клієнтом і натовпом лінчевателей.

  Прочитайте подані   цитати  з твору. Як ви розумієте ці слова? Співставте свої  відповіді із запропонованими

§  «…є в людини щось таке, що не скориться більшості — це її совість» ( людина повинна жити чесно, так як їй підказує її совість. Прикладом є життя , вчинки Аттікуса Фінча)

§  Юристи, напевно, теж колись були дітьми? (Автор твору юрист, тому цей твір багатоголосий, читач ознайомлюється з життям різних верств населення, отримуючи уявлення про події з різних точок зору. Світ дітей і світ дорослих створює особливу систему у висвітленні образів і подій і такий прийом дає автору право сподіватися, що події в тексті будуть подано по-дитячому чесно, щиро, відверто).

§   «…більшість людей хороші, коли їх зрозумієш»;

§  «…розумієш, дівчинко, це не образа, коли тебе називають словом, яке комусь здається образливим, це тільки свідчить, яка жалюгідна душа в людини, що так каже»;

§  «…для того щоб жити по совісті з іншими людьми, я повинен жити в злагоді з власною совістю. Діяти по совісті не завжди означає погоджуватися з думкою більшості»;

§  «…справжня мужність — це коли ти знаєш наперед, що не переможеш, а все одно борешся, борешся до кінця. Рідко перемагаєш, а всетаки часом перемагаєш».

       У творі «Убити пересмішника» висвітлюється багато моральних і суспільних           проблем.Америка 30-х років ХХ століття представляла собою країну, чорношкіре населення якої було позбавлене громадянських прав. Знаючи про це, Аттікус  Фінч все ж береться захищати негра, знаючи заздалегідь, що програє справу

 Письмово дайте відповідь  на запитання.

1. Чому автор висвітлює цю історію? Що хоче цим показати? Як у творі показано, що чорношкірі мешканці поважають адвоката Аттікуса Фінча?  

 2.Як у містечку, зокрема в родині Аттікуса, ставилися до бідних? Порівняйте родини Канінгемів і Юелів. Як на них вплинула бідність?

 Домашня робота.Письмово дати відповіді на запитання.

-         1 .Як ставиться до темношкірих більшість мешканців Мейкомба? Що зумовлює таке ставлення: особисті вади білих (пиха, агресивність) чи традиції суспільства?  

-         2. Чи розуміють мейкомбці, що, засуджуючи Тома, виправдовують справжнього злочинця?

-         3. Гарпер Лі вважала свій роман «історією чистої та простої любові». Як ви вважаєте, любові до кого?

-         4.Які проблеми, розкриті у творі, залишаються актуальними донині? Чого роман може навчити сучасну дитину або дорослу людину?

 

16.05.2022 року.

Тема. Гарпер Лі. “Убити пересмішника”. Проблема входження молоді в

дорослий світ, зіткнення із жорстокістю.

 

Хороша книга не та, яка думає за тебе,

а та, яка змушує тебе думати

Гарпер Лі

 

Наших розумних, прекрасних друзів – книг на світі дуже багато, їх не злічити. Вони всі різні: тонкі й товсті, наукові й художні, історичні, про війну, фантастичні, корисні, ті, що читаєш із захватом і не зрозумілі, цікаві й не дуже… Та є такі книги, які навіть і не потрібно примушувати читати, їх читають і дорослі, і підлітки.     Літературне слово замінити неможливо нічим. Лише треба навчитись його любити, захоплюватися ним, підмічати невидимі тонкощі, черпати з нього прекрасне і корисне.

  Роман американської письменниці Г. Лі “Убити пересмішника” цікаво читати в любому віці. Адже ця книга про дітей і не лише: дорослим вона дозволяє відчути себе знову дітьми, подивитися на світ щирими і чесними очима. Тільки в дітей душа чиста, щира, відкрита і не спотворена чимось негативним.

Книга сучасної письменниці про Америку і американців, а якщо конкретніше, то вона – про проблеми родинного виховання, про складне життя і людину, про те, як багато чого залежить від особистості, від її душі, серця, совісті, моралі, принципів. В цій книзі письменниця розповідає про трагічні події суспільства.

  Розмірковуючи про зміст епіграфа уроку, над чим американська письменниця  закликає замислитися своїх читачів ?Свій коментар запишіть до зошитів.

Нелл Гарпер Лі ( Nelle Harper Lee) народилася в 1926 році в Америці в штаті Алабама. З чотирьох дітей у сім’ї вона була наймолодшою. Її батько – юрист, він перебував на державній службі.

         Дівчинка була гарненькою, і її всі любили, тішились нею. Вона мала неабиякі здібності, хоч і зростала бешкетницею. Вона рано почала читати, закінчила місцеву школу, жіночий коледж, вивчала юриспруденцію в університеті.

         Навчаючись у вищому закладі, Гарпер Лі вступила в жіноче студентське братство. Саме тоді вона зробила декілька студентських публікацій, адже цілий рік була редактором гумористичного журналу. Через різні життєві негаразди Лі так і не закінчила університет, то ж і не мала юридичної освіти.

         У 50-х роках Гарпер Лі твердо вирішує присвятити себе літературній діяльності. В цей час вона живе в Англії, в Нью – Йорку і працює службовцем в авіакомпанії.

В грудні 1956 року письменниця отримала листа від друзів, у якому вони прислали їй подарунок у вигляді сплаченої річної відпустки. Друзі писали: “У тебе є один рік відпустки, щоб написати все, що тобі хочеться. Щасливого Різдва!”. І вона, завдяки великому оптимізму своїх справжніх друзів, їх підтримці та завдяки своєму працелюбству написала роман “Убити пересмішника”. ЇЇ книга стала бестселером, отримала позитивні відгуки літературних критиків, а також Пулітцерівську премію. Вона залишається у списку бестселерів у США до цього дня і стала видатною.

Герпер Лі такого успіху, звичайно, зовсім не очікувала.

У 1966 році Президент ОША Джонсон обрав Г. Лі в Національну Раду Мистецтв. З цього часу вона отримує численні почесні посади, продовжує жити в Нью-Йорку, рідко дає інтерв’ю та рідко виступає на

публіці. За час своєї літературної творчості авторка опублікувала кілька коротких есе в популярних виданнях. У 2007 році Г. Лі була удостоєна вищої цивільної нагороди США, Президентської медалі Свободи.

 Запишіть до зошитів.

Бестселер (з англ. bestseller – той, що добре продається) — популярна книжка, яка входить до списку тих, що найбільше продаються. Термін “бестселер” лише говорить про його велику популярність.

   Домашня  робота.

1.   Прочитати скорочено  в Інтернеті роман «Убити пересмішника»

 2 . Скласти в робочому зошиті ланцюжок основних подій роману.

 3. Підготувати стислі характеристики персонажів роману (усно).

3.  Письмово дати відповідь на запитання. Чому, на вашу думку, такий великий успіх має роман Г. Лі «Убити пересмішника»?

 

 

 12.05 2022 року.

Тема  уроку.  Р.Д.Бредбері «451°за Фаренгейтом».Натовп і влада; складне прозріння особистості в тоталітарному суспільстві.

Запишіть  до зошитів.Літературний диктант.

1.    Слава Бредбері досягла всесвітніх масштабів завдяки….

2.     Характерні ознаки мови творів Бредбері…

3.    Задум роману «451°за Фаренгейтом» виник….

4.    За жанром «451°за Фаренгейтом» -це ….

5.    Доля знайомої Монтега Кларіс Маклелен  склалася….

6.    Брандмайстер Бітті стверджує, що у книжках….

7.    Про врятовані і сховані книги  Монтег розповів….

8.    Монтег прийшов до професора Фабера і запропонував…

9.    Будинок Монтега був спалений тому  , що…

10.        Після втечі Монтег приєднався  до…

11.        Люди, з якими таємно зустрівся Монтег, зберігали книги в…..

12.        «Книжки-це заряджена рушниця» - ці слова належать…

  Словник символів.

Символіка на одязі пожежників теж відображає протиріччя між їхніми минулими і теперішніми обов’язками.

Саламандра – істота, яка може, за повірям, існувати в огні,є символом цієї небезпечної праці.

Фенікс – птах(орел), що кожні 500 років, за легендою, відроджується з попелу, є символом рятівних можливостей пожежників.

Отже, кардинальні зміни, які відбуваються в роботі пожежників в майбутньому, підкреслюють жорстокість і цинізм суспільства. Воно є ворогом справжньої духовності.

    Знайти відповідність між визначенням і літературознавчим терміном.Запишіть(№ ,літера)

А.Твори,в яких розповідається про майбутнє людства.

Б.Зображення в художній літературі небезпечних наслідків цивілізації для майбутнього людства.

В.Особливий вид літератури, який у художніх образах втілює більш чи менш науково обґрунтоване життя людини і суспільства в майбутньому.

Г.Твори, які малюють майбутнє прекрасним і гармонійним.

1.Утопічна література.

2.Антиутопічна література.

3.Науково-фантастична література.

4.Футуристична література.

Усно прокоментцйте цитати із твору, співставте із запропонованими відповідями.   "Це непогана робота. В понеділок спалювати книги Едни Міллен, у середу – Уїтмена, в п’ятницю – Фолкнера. Спалювати до попелу, потім спалити навіть сам попіл. Такий наш професійний девіз."(Цинічна "робота" пожежників, яка зовсім не схожа на роботу, завдяки якій знищується матеріальна і духовна культура людства).

  "--Мій дід казав:"Кожен має щось залишити після себе. Сина ,чи картину, чи побудований дім, чи хоч би стіну або пару пошитих власноруч черевиків. Або сад, посаджений своїми руками. Щось, чого торкалися твої руки, в чому після смерті твоя душа знайде собі притулок. Люди дивитимуться на дерево, яке ти посадив, чи на квітку, і ти житимеш у них". (Герой Гренджер говорить про відповідальність людини на цій землі: її життя не має бути марним,вона повинна по собі залишити слід ," спадок" наступним поколінням).

 Ознайомтеся , запам’ятайте.

Тема  твору  – Побудова суспільства в майбутньому. Тяжке прозріння людини в тоталітарному суспільстві

 

Ідея – Читання книг, освіта врятує світ від загибелі

 «451° за Фаренгейтом» проблематика .

Конфлікт суспільства і особистості.

Гай Монтаг вступає в конфлікт з суспільством, починаючи читати книги, замість їх знищення. Будучи пожежним, покликаним для їх знищення, він стає подвійним агентом – на завданнях, замість знищення літератури, він забирає деякі книги до себе додому. Герой виділяється серед інших людей зі свого оточення. Як біла ворона, він стає злочинцем через бажання дізнатися нове і мислити, тоді як суспільство розучилося думати.

 Пропаганда і маніпулювання суспільством за допомогою ЗМІ.

Телебачення заповнює всі проблеми, які утворилися після заборони літератури. Засоби масової інформації стають прекрасним способом маніпулювання, вони «зомбували» населення, залишаючись єдиним каналом для отримання будь-якої інформації. Однак, все, що показують в екранних кімнатах, підноситься під вигідним ракурсом, а шанси помітити «щось недобре» в інформації, що подається зводяться до нуля через невміння мислити.

Проблема бездуховності так само народжується через відсутність книг і достатку «інформаційного фастфуду» телевізійних екранів, які на правах монополії беруть участь у вихованні населення. Моральні цінності, в результаті, замінюються споживчими.

Проблема історичної пам’яті. Література, яка зібрала всі відкриття та винаходи, все свідоме і обдумане століттями, є пам’яттю поколінь. Це збірка архівів усього створеного людиною з моменту появи писемності. У суспільстві, де книги заборонені, можливість збереження всього цього втрачається, що стає запорукою повного регресу для суспільства.

Всіх героїв роману можна розділити на дві групи: тих, які читають книжку і тих, які не читають.

Провідні мотиви твору “451 градус за фаренгейтом”: книги та читання, пожежі, тоталітарний контроль, інакомислення.

Символіка – механічний пес — символ тоталітаризму, репресії, він нагадує про покарання за незгоду з суспільством, за намагання вибитися із «загального кола»

Домашня робота. Письмово дати відповіді на запитання 2,3,6.(підручник ст.294,295).

 

 

 

 

 

 05.05.2022 року.

Тема уроку. Рей Дуглас Бредбері.Тривога за майбутнє суспільства в романі- артиутопії  «451° за Фаренгейтом».Тема знецінення культури.   

 

Книга – одне з найбільших чудес, створене людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, всю свою мудрість вони довірили саме книгам. Адже вони відкривають нам навколишній світ, допомагають уявити минуле та заглянути в майбутнє. Коли ж людина припиняє читати - вона перестає мислити.

«451° за Фаренгейтом» - це книга, що описує життя людей постіндустріального суспільства, де панує повний контроль суспільства урядом. Читання книг – це найбільший кримінальний злочин, який безпощадно карається державою, а пожежники, покликані розпалювати вогонь.

 451° за Фаренгейтом – температура, за якої горить папір – температура суспільного настрою та сердець мешканців антиінтелектуального світу. Саме таким постає життя людей майбутнього на сторінках роману Рея Бредбері. Думати, до речі, заборонено також. І, схоже, уряд країни досяг би своєї мети, змусивши націю відмовитися від усіх знань і почуттів, якби не пожежник, внутрішня свобода якого сягнула вище термометра за Фаренгейтом.

Із минулого звертаємо погляд до майбутнього. Над можливими розбіжностями розвитку людства у майбутньому замислювалося й замислюється багато людей. Одні письменники змальовували майбутнє як рай на землі, перемогу розуму, справедливості й технічного прогресу, інші — як загальну деградацію внаслідок надрозвитку техніки, глобальних катастроф, війн або втручання космічних прибульців. Письменник Рей Дуґлас Бредбері, з творчістю якого ви вперше ознайомилися в 6-му класі (за новелою «Усмішка»), належить до останніх. І не тому, що він песиміст: просто митець вважає своїм обов’язком застерегти людство від фатальних помилок, він подає надію, що кожне молоде покоління буде обачнішим, розумнішим, духовнішим за попереднє.

 Добре знайомі слова Бредбері: "Хто ми, як не наші книжки, і якщо гинуть  книжки, безслідно зникаємо і ми." У 6 класі ви уже знайомилися із  оповіданням Бредбері «Усмішка» ,яке    виховує небайдуже ставлення до навколишнього світу та долі людства.

 Легковажна бездумна діяльність людства руйнує духовні надбання, культуру, а як наслідок—цивілізацію, саму людину .Оповідання застерігає від фатальних помилок людства і дарує надію на порятунок .

  Рей Бредбері народився 22 серпня 1920 року в місті Вокіґан (Вокіґен), штат Іллінойс, США. Друге ім’я — Дуґлас — він отримав на честь знаменитого актора того часу Дуґласа Фербенкса. Батьком майбутнього письменника був Леонард Сполдінґ Бредбері, нащадок англійців-першопоселенців, матір’ю — Марі Естер Моберґ, шведка за походженням.

Невдовзі після народження хлопчика родина Бредбері переїхала до Каліфорнії з метою знайти роботу. Саме там, на околиці величезного Лос-Анджелеса, юний Рей закінчив школу. Далі вчитися хлопець не мав змоги, адже змушений був заробляти на життя. Його університетом стали книги, які він любив і яких багато читав.

Чи не у 12 років Рей ухвалив рішення стати письменником і завзято дотримував цього рішення, ніколи не мріючи про інші професії. Замолоду він продавав газети, потім кілька років жив за рахунок дружини, поки 1950 р. зрештою не вийшов друком його перший великий твір — «Марсіанські хроніки». Перше оповідання Бредбері опублікували 1938 р., за 12 років до того, але успіху та слави він зажив лише тоді, коли побачили світ саме «Марсіанські хроніки».

 Потім (у перших номерах журналу «Playboy»), 1953-го,— вийшов друком роман Р. Д. Бредбері «451° за Фаренгейтом», завдяки якому слава митця сягнула всесвітніх масштабів.

Рея Бредбері часто називають метром фантастики, одним із кращих письменників-фантастів, основоположником багатьох традицій цього жанру. Фактично ж Бредбері не є фантастом, оскільки його творчість слід вважати великою позажанровою літературою, та й істинно фантастичних творів у нього лише мала частка. Однак Бредбері нагороджено кількома преміями в галузі фантастики (Неб’юла — 1988-го, Г’юґо — 1954-го), не враховуючи безлічі загальнолітературних премій.

Твори Бредбері — це переважно невеликі оповідання нерозважального характеру, що містять замальовки, зведені до гострих драматичних, психологічних моментів, побудовані здебільшого на діалогах, монологах, міркуваннях героїв, ніж на дії. Незважаючи на явний талант до вигадування різних сюжетів, дуже цікавих і оригінальних, письменник часто обмежується безсюжетними замальовками, украй метафоричними, повними прихованого сенсу. І навіть у добре скроєних творах Бредбері може легко обірвати розповідь, піти від подробиць, залишивши дію в момент гострого напруження пристрастей. Також практично в жодному творі письменника не вдається вивести мораль і нав’язати свою точку зору: у 99 % творів автор залишається «за кадром». Ситуація може розвиватися як завгодно пристрасно, але ніколи Бредбері не приведе читача до висновку. Наче б він бачить своє завдання в тому, щоб схвилювати читача, загострити ситуацію і піти, залишивши того міркувати за книгою.

І якщо решту своїх творчих принципів Бредбері іноді порушував, то його мова, тобто способи викладу образів, думок, практично ніколи не змінювалася. Характерні ознаки його мови — це мінімум деталей, описів, подробиць, дій. Має місце навіть не стільки фантастичність (відсутність реалістичності), скільки нехтування значенням правдоподібності. Ця ознака стосується і сюжетів (фантастичність легко уживається із казковістю, детектив — із мелодрамою, ламаючи межі жанрів), і мови: Бредбері нехтує описами місць дій, зовнішності героїв, іменами, датами, цифрами. Природно, у його творах не зустріти технічних подробиць і взагалі відсутній вимисел у технічній сфері.

 У своїх творах письменник співчуває насамперед людям мистецтва (і навіть більше — його поціновувачам), ніж решті. Найчастіше при цьому на сторінках своїх книг Бредбері жорстоко розправляється з «ворогами» — черствими людьми, позбавленими фантазії, міщанами, чиновниками, політиками — тими, хто перешкоджає нормальному життю творчих людей, самовираженню, спілкуванню, хто зводить культуру до умовностей, масовості, стандартизації, робить життя сухим, нудним, духовно бідним, прісним.

Серед найбільш відомих його творів — роман «451° за Фаренгейтом», оповідання «Кульбабове вино», «Здрастуй і прощай», «Пахощі сарсапарелі», «І загримів грім», «Суничне віконце», «Третя експедиція» та багато інших.

Бредбері — письменник-гуманіст. Його хвилюють проблеми Добра і Зла, він вірить у людину, її духовність.

На сторінках своїх творів письменник прагне розгадати загадку життя, яке сприймає як найбільше диво. На його думку, воно «таке саме таємниче, як і смерть... упродовж двох тисячоліть філософи так і не змогли розгадати його».

 Невдовзі після виходу роману «451° за Фаренгейтом» для Бредбері почалась злива нагород і премій, що супроводжувала Рея до останніх років життя. 1954 року — нагорода Національного інституту мистецтв і письменства. Двічі йому присуджували премію О. Генрі. Він був лауреатом медалі Національної книжної фундації, лауреатом Еммі за адаптацію оповідання «Дерево Геловіну». Йому присвячено зірку на голлівудській Алеї Слави, усього ж на рахунку Бредбері 8 нагород і 2 номінації в галузі кіно. 2000 року Бредбері здобув медаль Національної книжкової премії за підсумком усієї прижиттєвої творчості, 2004-го — Національну медаль мистецтв президента Дж. Буша, 2007-го — Пулітцерівську премію «за визначну, плідну і глибоко впливову кар’єру як незрівнянного автора наукової фантастики і фентезі».

 У 1971 році, після четвертої висадки людини  на Місяць, з ініціативи екіпажу "Аполлон-15" на місячну карту нанесли "Кратер Кульбаби". Ця подія присвячена Рею Бредбері — авторові роману "Вино з кульбаб.

Запишіть до зошитів:

1.Факти біографії Бредбері,які вас зацікавили.

2.Доведіть , що Бредбері –письменник-гуманіст   

Екскурс до сприйняття твору, ключ до розуміння змісту

Одного разу в дитинстві, повертаючись із бібліотеки, Рей ішов повз пожежну станцію. Так виник задум роману "451 градус за Фаренгейтом", у якому пожежна служба займалася спаленням книжок. Про цей факт автор написав у передмові до роману. Таку назву було вигадано тому, що, нібито за цієї температури самозаймається папір. Насправді папір самозаймається за температури трохи вищій за 450 градусів за Цельсієм. Бредбері зізнався, що під час вибору назви він консультувався з фахівцем із пожежної служби, який переплутав температурні шкали.

Художній час роману – майбутнє, у якому технічний прогрес може все. Побутові прилади принесли людині дуже багато зручностей, звільнили час, зробили її життя комфортним. Але комп’ютери, телефони, теле-і радіоапаратура не можуть замінити звичайного спілкування між людьми, воно стає проблемою: люди перестають розуміти одне одного. Вони втрачають людські почуття: любов, дружбу, взаємовиручку, стають байдужими до природи, до книг. У цьому світі тепер кожен живе сам по собі.

Такий стан речей підтримується державою, а людьми в ній маніпулюють. Головним ворогом такої держави стають книги, які розповідають про реальне життя. І з ними починають справжнісіньку боротьбу: за наказом влади їх спалюють. А тих, хто їх рятує, переховує оголошують теж ворогами: їх переслідують і знищують!

Таку нещадну боротьбу, за іронією долі, ведуть пожежники, які колись сміливо рятували духовне надбання людства.

Словникова робота (запис до зошитів)

Науково-фантастична література — художні твори, у яких автори під впливом науково-технічного прогресу намагаються в образній формі прогнозувати майбутнє, показувати прийдешню долю людства.

Утопія (у перекладі з грец. — місце, якого немає) — фантазія, вимисел, мрія, що не збудеться, не справдиться. Поняття утопія вперше з’явилось у однойменному творі Томаса Мора (так у його творі називався острів, на якому було створено ідеальне суспільство). Сьогодні утопія — це літературний жанр, наближений до наукової фантастики. Для нього характерна неабияка переконаність автора в бездоганності проголошеної ним ідеї.

Антиутопія — вигадане суспільство, яке є антитезою утопії. Зазвичай для нього характерний гнітючий суспільний контроль, що здійснюється авторитарним або тоталітарним урядом.

Уперше термін антиутопія вжив британський філософ і економіст Джон Стюарт Мілль 1868 р. У жанрі антиутопії писали Дж. Орвелл, О. Гакслі, Р. Д. Бредбері та інші.

  У романі «451° за Фаренгейтом» американського письменника Р. Д. Бредбері  порушуються проблеми:

 - людини й техніки;

 = людини й природи;

 = стосунків народу та влади в тоталітарному суспільстві;

 - людини й мистецтва, художнього слова;

 - цінності людського життя.

Отже, прочитаний твір навіває сумний настрій. Не хочеться розділити ситуацію з нашими героями. Ми хочемо жити в демократичному суспільстві, вільно ходити вулицями, читати книжки, милуватися природою, спілкуватися з рідними та однолітками, радіти життю і почувати себе щасливими.

Домашня робота.

1.     Знати про життєвий  і творчий шлях  Бредбері.

2.     Записати у зошит  історію життя Гая Монтега(вік ,сімейний стан, стосунки із дружиною ,  професія, особливості роботи, стосунки із колегами,керівництвом, відношення до роботи, знайомство із Кларіс )

3.     Прокоментуйте слова, які промовила жінка(її книги спалили, вона згоріла із ними): «Будьте мужнім , Рідлі»      

 

 

 

 

 28.04. 2022 року.

  Тема уроку. Контрольний класний твір.

Контрольний класний твір виконати  у робочих зошитах  із зарубіжної літератури. Обсяг  роботи  2,5-3 сторінки.  Зошити із твором передати, принести до школи до 13 год.28.04 2022 року.

 Контрольний класний твір на одну із тем:

1.     «Експеримент над людиною» професора Хіггінса»  (за п’єсою Б.Шоу «Пігмаліон»).

2.     «Чи можна дім Хельмерів назвати ляльковим?» ( за п’єсою Г.Ібсена  «Ляльковий дім») .

Домашня робота. Прочитати уривки із роману Р.Бредбері «451 градус за  Фаренгейтом» (підручник ст.277-296)  

 

 25.04.2022 року.

Тема: Бернард Шоу '' Пігмаліон’’.  Динаміка образу Елайзи Дулітл.

         Опрацюйте запропонований  матеріал, запам’ятайте .

      П'єса Б. Шоу - шедевр того проблемного інтелектуального театру, який він прагнув створити. Усе в ній парадоксальне, полемічне, загострене, дає подвійне значення. «Провокуюча» спрямованість п'єси виявляється вже в тому, що її сюжет є іронічною, а подекуди пародійною «модернізацією» давньогрецького міфу про Пігмаліона і Галатею. Шоу невипадково обрав для перетворення Галатеї область фонетики - він сам був великим шанувальником цієї науки і ревно стежив за чистотою англійської мови. Професор фонетики Хіггінс, який у драмі Шоу виступає своєрідним Пігмаліоном, укладає парі з полковником Пікерінгом, що він проведе науковий експеримент - за кілька місяців навчить вуличну торговку квітами Елізу Дуліттл правильній вимові і зробить так, щоб «її з успіхом могли прийняти за герцогиню».        

      Шоу описує її наступним чином: «Її ніяк не можна назвати привабливою. Їй років вісімнадцять-двадцять, не більше. На ній чорний солом'яний капелюх, що дуже постраждав на своєму віку від лондонської пилу і кіптяви і навряд чи знайомий зі щіткою. Волосся її якогось мишачого кольору, який не зустрічається в природі: тут явно необхідні вода і мило. Поруділе чорне пальто, вузьке в талії, ледве доходить до колін; з- під нього видна коричнева спідниця і полотняний фартух. Башмаки, видно, також знали кращі дні. Без сумніву, вона по-своєму охайна, проте поряд з дамами рішуче здається замазурою. Риси обличчя у неї непогані, але стан шкіри залишає бажати кращого; крім того, помітно, що вона потребує послуг дантиста.» Дуже бідна, працьовита, невтомна, прагне мати гарний вигляд, але не має для цього ні коштів, ні вміння, ні смаку.

Мова Елізи:

«Куди преш, Фредді! Візьми очі в руки! »

«Хіба це справа? Розкидав у бідної всі квіти і змився, як миленький! »

«... у мене знайдеться здачі».

Чи не турбуйтеся, Кептен, купіть краще квіточку у бідної дівчини

«Ні расстрайвтісь, Кептен; купити луччі квіточку у бідні дівчата»

У-у-ааааа-у! (1 дія)

Професор Хіггінс характеризує її мову як «потворні і жалюгідні звуки».

Еліза бажає брати уроки:

«Фу-ти ну-ти, які ми горді! Подумаєш велика птиця - вчитель! »

«Нема чого обзивати мене опудалом, раз я бажаю платити як всяка леді».

 Спосіб вираження думки = стиль поведінки

Мова Елізи до зустрічі з Хіггінсом - характерний приклад мови представниці нижчого класу, її мова далека від літературної норми.

З наведених прикладів видно, що Еліза не тільки робить помилки у вимові, вживає просторіччя або використовує неправильні граматичні структури, а й висловлює думки дуже плутано. Це не може не впливати на стиль поведінки.

Основна риса поведінки Елізи - розв'язність, невміння вести себе.

У ході п'єси Еліза перетворюється. Хіггінс навчає її великосвітської вимові; у Пікерінга, бездоганного джентльмена, вона запозичує світські манери. Одночасно, і несподівано для Хіггінса, вона набуває почуття власної гідності.

Мова Елізи після занять з професором Хіггінсом

Прийом у місіс Хіггінс:

Ідеальна фонетика. Еліза говорить «приємним, музичним голосом, з педантичною ретельністю вимовляючи слова» (авторська ремарка), проте, виразу «укокошили стару», «померти», «сперли», «цього джину собі в глотку перелив» не відповідають стилю світського спілкування.

Однієї фонетики для статусу леді недостатньо, потрібно засвоїти нову граматику і новий словник + нову культуру, новий стиль поведінки.

Удосконалення Елізи:

 «Але саме від вас я навчилася хорошим манерам, адже це і відрізняє леді від вуличної дівчини, чи не так?» (5 дія)

Зовнішнє перетворення = внутрішнє перетворення. Мова Е. не просто правильна з погляду фонетики, граматики і лексики, це мова витриманого, впевненої людини, який здатний міркувати розсудливо, може відстояти свою точку зору.

Перетворення в справжню леді

У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і думки...

Форма + зміст = правильна мова

Новий стиль поведінки (як леді себе тримає) + звернення (як з нею себе тримають) = бездоганні манери

правильна мова + бездоганні манери = справжня леді

Експеримент Хіггінса дає блискучі результати. Еліза, яка знала лише лихо й злидні, в атмосфері поваги до її особистості виявляє надзвичайні здібності, розум, талант і почуття внутрішньої гідності.

«Перетворення» Елізи, на думку Шоу, покликане заперечити думку про те, що соціальні бар'єри нездоланні: насправді вони лише заважають людям реалізувати закладені в них можливості.

Шоу безмежно вірить у культуру, знання, які, за словами «прозрілого» Хіггінса, «знищують прірву, що відділяє клас від класу і душу від душі».

Хіггінс веде Елізу в аристократичне суспільство, і вона затьмарює світських дам не лише красою.

Пігмаліон-Хіггінс, торкнувшись своїм різцем до цієї Галатеї, розбуркав приспані в ній духовні й інтелектуальні сили, і його витвір виявився вищим і кращим за нього самого.

Еліза перевершує Хіггінса в манері триматися (на прикладі ремарок автора). Порівняйте.

Хиггинс	Элиза
Снимает цилиндр и пальто, бросает и то и другое на журнал. столик, бесцеремонно стаскивает фрак, надевает домашнюю куртку и устало разваливается в кресле у камина. (4 дей-е)	Она подходит к камину и зажигает лампу. Она снимает манто, кладет на рояль веер и цветы, садится на скамью и печально смотрит. (4 дей-е)
Вскакивает, потеряв терпение Потеряв равновесие; слезая с тахты; вскакивая в неистовстве; хватая ее в неистовстве (5 дей-е)	Сияющая, спокойная, В ее непринужденной манере нельзя заподозрить ни малейшей фальши. Спокойно отворачивается от него и садится на тахту лицом к окнам. С достоинством выпрямляется (5 дей-е)
Засовывает руки в карманы и, побрякивая по своей привычке их содержимым принимается шагать по комнате... Усердно жует с мечтательно-блаженным видом, т.к. яблоко попалось хорошее.	Она вдруг встает и, обойдя ее, возвращается на прежнее место у рояля, садится на скамью и закрывает лицо руками. Поднимает на него глаза, не шевелясь и не произнося ни слова.

Утім, «науковий» експеримент Пігмаліона-Хіггінса суперечить моральній відповідальності перед Елізою, долею якої він так безвідповідально скористався. Хіггінс порівнює свою роль із роллю Творця.

Але для Шоу наслідувати дії Творця ще недостатньо. Він вважає, що творча діяльність людини повинна підпорядковуватися більш високій меті, ніж проста гра з життям.

Фонетичний експеримент Хіггінса відбувається за принципом «людина для фонетики», а не «фонетика для людини». Еліза певний час є для нього лише дослідним матеріалом, і її внутрішній світ його ніяк не цікавить.

Він не замислюється над тим, якою буде подальша доля його «Галатеї» і що їй робити з її розумом і красою у світі, де для неї немає місця.

Що ж робити з Елізою?

Це питання постає не лише перед Хіггінсом, але й перед самим автором «Пігмаліона». Звичайно, можна знову повернути її в безодню злиднів і примусити продавати квіти, можна, нарешті, віддати її заміж за кого-небудь.

Утім, "Пігмаліон" не розважальна драма, і Шоу лише кепкує над своїм глядачем, натякаючи на можливість традиційної «щасливої розв'язки». Щоправда, в атмосфері комедії витають натяки на почуття кохання, що зароджується, хоча й не зовсім усвідомлено.

Жанр п’‎ єси-дискусії надає характеру пристрасної полеміки висловлюванням і вчинкам персонажів «Пігмаліона».

У п'єсі поступово окреслюється протистояння двох протилежних життєвих позицій - Елізи і Хіггінса, яке сягає кульмінації в останній розмові-суперечці персонажів у п'ятій дії, в сцені на балконі.

Учитель. П'єса Б. Шоу - шедевр того проблемного інтелектуального театру, який він прагнув створити. Все в ній парадоксальне, полемічне, загострене, має подвійне значення. «Провокаційна» спрямованість п'єси проявляється вже в тому, що її сюжет є іронічною, а подекуди пародійною «модернізацією» давньогрецького міфу про Пігмаліона і Галатею.

 Запишіть до зошитів. Особливості композиції.

Комедія "Пігмаліон" має композиційну структуру драми-дискусії. У ній виділяються такі елементи: зав'язка (дія I і ІІ) — розвиток дії (дія III і IV) — дискусія (дія V).

Зав’‎язка п’‎єси.( зробіть короткі записи) У ній відбувається представлення і знайомство основних дійових осіб: професора Хіггінса, полковника Пікерінга, вуличної торговки квітами Елізи Дуліттл і сімейства збіднілих англійських аристократів. Еліза Дуліттл брудно одягнена, говорить мовою англійських "низів" — кокні, її торгівля більше схожа на жебрацтво. Однак вона не позбавлена почуття власної гідності. Дівчина зуміла зберегти у злиднях моральні поняття, тверезий погляд на життя. Самоповага, природна обдарованість, уявлення Елізи про краще життя, в якому треба бути чистим, де правильно говорять, не животіють в убогості, стали визначальними для її подальшого перетворення у витончену й одночасно сильну жінку. Еліза прагне піднестися над життєвими обставинами. Вона міркує, що якщо дивак-вчений навчить її говорити правильною мовою, то це допоможе їй підвищити соціальний статус — поступити продавщицею в квіткову крамницю. Реаліями життя викликана її "ділова розмова" і візит "у повному параді" до професора фонетики, що взявся перетворити вульгарну замазуру на світську даму. В образі професора Хіггінса автор представляє тип ученого, який цілком поринув у свою науку. Експеримент із Елізою цікавий йому сам по собі. Попервах дівчина служить лише "піддослідним матеріалом", і він байдужий до її внутрішнього світу, та це не є проявом снобізму. Він також грубий і гордовитий і у ставленні до світських дам. Хіггінс позбавлений станових забобонів, мислить широко і вільно.

Розвиток дії. Процес навчання Елізи безпосередньо не показаний. Можна простежити лише його поетапні результати: це сцена в салоні міссіс Хіггінс і сцена нічної розмови Елізи з Хіггінсом після тріумфального завершення експерименту. Хіггінс і його талановита учениця докладають чимало зусиль, виявляючи завидну впертість для досягнення мети. Еліза вбирає все краще, що дає їй сприятливе середовище, однак, за словами Хіггінса, йому вже треба думати не тільки, як дівчина говорить, але й про те, що вона говорить. На цій невідповідності форми і змісту тримається комізм сцени в салоні міссіс Хіггінс. Розмовляючи про погоду, Еліза збивається на дикторський тон, а потім і зовсім на звичному жаргоні розповідає історію з особистого "життя в народі". Салонні інтонації і бездоганна вимова колишньої квіткарки поєднуються з вульгарною лексикою лондонських нетрів.

Сцена нічної розмови Хіггінса і Елізи - кульмінація комедії. У ній відображений головний результат експерименту — вулична торговка не тільки навчилася говорити і набула світських манер, вона усвідомлює себе особистістю. Парадокс ситуації в тім, что Еліза — Галатея "бунтує" проти свого творця, проти тієї пасивної ролі "матеріалу для експерименту", що він їй відводить. Вона дає урок своєму вчителю, але він, як показує драматург, засвоює його набагато гірше учениці. Порівнюючи Хіггінса і Елізу, автор підкреслює багатство її натури, незалежний характер, показуючи, що свідома обмеженість професора сугубо науковими інтересами позбавляє його людяності.

Дискусія і відкритий фінал. Суттю дискусії є ідейний конфлікт між Елізою і Хіггінсом. Ставши в результаті виховання і розвитку природних задатків гордою і сильною жінкою, Еліза жадає від Хіггінса визнання за нею цих якостей. Хіггінс, який однаково байдуже ставиться і до леді, і до квіткарки, пропонує дівчині свій ідеал — активне і вільне від пристрастей життя. Ці позиції несумісні, характери героїв однаково сильні і навряд чи один з них уступить іншому. От чому неможлива "щаслива розв'язка" у взаєминах Хіггінса-Пігмаліона і Елізи-Галатеї. Дискусія продовжується і тоді, коли закінчується п'єса.

 Запишіть до зошитів.  Еволюція перетворення Елізи

Квітникарка - погано одягнена, із жахливою мовою та вимовою.

Дівчина, яка навчається - пристойно одягнена, але мовою ще не володіє.

Дівчина, яка має успіхи у навчанні, добрий слух - добре одягнена, знає літературну мову, але ще не вміє її використовувати доречно.

Чудова учениця, «леді» - прекрасно вдягнена, має бездоганні манери й чудово володіє мовою.

Людина - здатна мислити, цінує людську гідність, бачить мету в житті й засоби її здійснення.

Б. Шоу сказав: «Кожна з моїх п’‎єс - це послання до людства». Яке послання до людства має п’‎єса «Пігмаліон»?

 Домашня робота. 1.Письмово охарактеризувати професора Хігінса,

2.Порівняти образ Хігінса із Пігмаліоном.  

21.04.2022 року.

 

        Тема. Бернард Шоу.  Специфіка втілення античного міфу у п’єсі            «Пігмаліон» Б. Шоу                                              

          Сьогодні ми продовжимо знайомство із «новою» драмою,   але перенесемося до Англії.   Англійський театр на межі століть переживав загальну кризу. Б.Шоу  став першим , хто спробував реформувати цей театр.1891 року вийшла друком його книга «Квітесенція ібсенізму», у якій Шоу виклав основні  положення естетики драматурга. Так розпочалася боротьба митця за новий театр. Про лауреата Нобелівської премії 1925 року в галузі літератури, володаря премії «Оскар», видатного англійського драматурга Джорджа Бернарда Шоу ми поведемо мову сьогодні та на наступних уроках.

 

Опрацюйте матеріал підручника ст.253-256.  

       Шоу вважають одним із найвпливовіших драматургів Великобританії, який разом із Шекспіром збагатив скарбницю світового театрального мистецтва.

 Запишіть у зошити.

  Літературний диктант.

      1.  Б Шоу орієнтувався на  світоглядні позиції  …

      2.  Англійський драматург створив маніфест  «нової»   драми …

      3.   Роботу над першим  романом  розпочинає у …. Років.

      4.  Б.Шоу  уславився  як вправний парадоксаліст і пропагандист соц. Ідей у…..

      5.  Як літературний критик Б.Шоу  наполягав на …

      6   .Стаття «Сутність ібсенізму»  була надрукована у…

      7.   П’єсу «Професія місіс Уоррен»  було заборонено через ….

      8.  Третій цикл творів Б. Шоу названий…

      9.  Б.Шоу започаткував  жанр …

      10. Драматург був відзначений …

      11.Б.Шоу відмовився від грошової винагороди….

      12.Батьківщина драматурга …  

       Ірландський драматург створив цикли творів «Неприємні п’єси», «Приємні п’єси»,  

        «П’єси для пуритан» .Загалом Шоу написав близько 60 п’єс , став засновником

        драматичного жанру     «драма-дискусія», або інтелектуальна драма.

         Особливість жанру «драма-дускусія» у тому, що   це драма, у якій герої є        носіями різних, але добре обґрунтованих поглядів. Конфлікт вибудовано на         дискусії і впродовж п’єси її не закінчено, а, навпаки, загострено, фінал        залишається відкритим.

  Сьогодні на уроці  ми поговоримо про одну з п’єс Б. Шоу, яка стала дуже популярною одразу ж після написання. На сцені  театрів Лондона її ставили 118 разів.  Це «Пігмаліон.Роман в п’яти діях» .

  

       Скажіть мені, будь ласка, на що читач одразу звертає увагу, коли бере в руки

     книгу? (на її назву)

          Чи було вам відоме ім’я Пігмаліона до ознайомлення з п’єсою Шоу? (Так, в 6

       класі ми вивчали давньогрецький міф «Пігмаліон і Галатея»)

 

        Пригадайте , будь ласка,  зміст античного міфу «Пігмаліон і Галатея»

        (підручник ст.257)  

       Міф про митця Пігмаліона став дуже популярним в літературі та мистецтві.

  

     «Відтворення античного міфу про Пігмаліона у  літературі та живописі».

«Пігмаліон» в літературі

Як вже відомо, за основу своєї блискучої комедії «Пігмаліон» Бернард Шоу

 обрав сюжет міфу «Пігмаліон і Галатея». Цей міф існував у Стародавній

Греції і був запозичений давньоримськими митцями. Публій Овідій Назон у X

 книзі «Метаморфоз» розповідає історію царя Кіпру, скульптора Пігмаліона,

 що   вирізьбив прекрасну статую дівчини зі слонової кістки і закохався в неї.

 У ХІІ столітті англійський поет і драматург Марстон написав поему

«Перетворення статуї Пігмаліона».Вільям  Шекспір переказав сюжет міфу

про Пігмаліона і Галатею в останній сцені «Зимової ночі».

 

Для Руссо, німецьких поетів-романтиків Пігмаліон був символом закоханого,

який силою свого почуття зумів створити ідеал краси.

Наприкінці XIX століття до міфу звертаються драматурги В. Морріс у поемі

 «Пігмаліон і Галатея» та В. Швенк Гілберт у комедії «Пігмаліон і Галатея».

 

          «Пігмаліон» в мистецтві

         Не тільки митці слова зверталися до образів Пігмаліона і Галатеї. У світі є безліч

        картин відомих і маловідомих художників, скульпторів, яким сюжет даного міфу

         прийшовся до душі.  До сюжету міфу  «Про Пігмаліона і Галатею» звернулись:

        в живописі — Луї Гауффер, Джуліо Баргелліні, Жан-Леон Жером, Жан Батіст

          Ванлоо, Франсуа Буше, Пабло Пікассо,

        в скульптурі — Етьєн Моріс Фальконе та ін.

         в музиці –  Жан-Філіп Рамо.   

   Зрозуміло, що Бернарда Шоу міф про Пігмаліона і Галатею теж не залишив

       байдужим.

     Запишіть, запам’ятайте.

     Одним із вершинних досягнень Дж. Б. Шоу є комедія «Пігмаліон». Драматург

     писав цю п’єсу  4 роки.  Роботу над твором було завершено 1912 р., а

     поставили його 1913 р. у Берліні та Відні.

Прем'єра «Пігмаліона» у Лондоні відбулася 11 квітня 1914 року і стала

 сенсацією театрального життя Англії. Відома акторка Стелла Патрик-

Кемпбелл  - дуже гарна жінка  - блискуче зіграла 17-літню квіткарку.

             Відтоді «Пігмаліон» не зупиняє своєї тріумфальної ходи сценами світу.

             У 1957 р. у Нью-Йорку Фредерік  Лоу поставив мюзикл «Моя чарівна леді». А

         ще через 7 років глядачі побачили екранізацію цього мюзиклу. Роль Елізи в

          ньому зіграла відома акторка Одрі Хепберн.  

 

            Сюжет твору Бернарда Шоу перегукується із сюжетом античного міфу, але він

           сповнений комізму та парадоксів, та й дія п’єси перенесена з античних часів у          епоху, сучасну письменникові.  

 

  Домашня   робота.

1.      Прочитати уривки із п’єси «Пігмаліон» (підручник ст.260-267).

      2.Письмово охарактеризувати  образ Хігінса.

      3.Визначити і записати риси інтелектуальної драми у п’єсі «Пігмаліон».  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       Таблиця № 1.  Компаративний аналіз творів

 

п/п	Античний міф «Пігмаліон і Галатея»	П'єса Б. Шоу «Пігмаліон»
Місце дії	Давня Греція, о. Кіпр
Зав’язка	За велінням богів скульптор-цар Пігмаліон створює статую прекрасної дівчини
Центральний мотив	Здійснення бажання Пігмаліона (перетворення скульптури на живу жінку) залежить від волі Афродіти
Образ головного героя	Пігмаліон - єдиний образ людини-творця у творі
Образ головної героїні:   А) діяльність у творі     Б) риси характеру	Галатея - «пасивний» персонаж у творі
	Відсутня інформація про характер Галатеї, її ставлення до Пігмаліона. Статичність опису зовнішності героїні
Фінал	Завершення історії щасливим шлюбом героїв

 

 

 

 

Тем         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       Таблиця № 1.  Компаративний аналіз творів

 

п/п	Античний міф «Пігмаліон і Галатея»	П'єса Б. Шоу «Пігмаліон»
Місце дії	Давня Греція, о. Кіпр
Зав’язка	За велінням богів скульптор-цар Пігмаліон створює статую прекрасної дівчини
Центральний мотив	Здійснення бажання Пігмаліона (перетворення скульптури на живу жінку) залежить від волі Афродіти
Образ головного героя	Пігмаліон - єдиний образ людини-творця у творі
Образ головної героїні:   А) діяльність у творі     Б) риси характеру	Галатея - «пасивний» персонаж у творі
	Відсутня інформація про характер Галатеї, її ставлення до Пігмаліона. Статичність опису зовнішності героїні
Фінал	Завершення історії щасливим шлюбом героїв

 

 

 

18.04.2022 року.

Тема:  Композиція п`єси Г. Ібсена «Ляльковий дім». Образна система. Підтекст. Символіка. Відкритість фіналу

 

1.   Усно дайте відповіді на запитання:

• Де відбувається дія п'єси — «Ляльковий дім»? 

• Хто входить до складу сім’Хельмерів? 

• Що Вас привабило в характері Нори на перший погляд?  

• Чи знає свою дружину Хельмер? Чи цікавиться він нею як людиною? Як сприймаєдружину?   

• Яким було життя Нори в батьковому домі?

• Якою читач бачить зустріч Нори з Фру Лінне? Скільки років не бачилися подруги?

• З якою метою прихала Фру Лінне до Нори?                                             

   Читаючи «Ляльковий дім», деякі сучасні читачі не зовсім розуміють суть конфлікту твору. Не одразу помічають важливість відокремлення зовнішнього і внутрішнього. Час інший, люди змінилися, цінності знівельовані, з одного боку, з іншого боку — стало складніше визнати їх доцільність.

    Образ Нори викликає бажання співчувати цій жінці, з подивом спостерігати її безпорадність, зрозуміти її дії, але ж ніяк не засуджувати її. Власне, саме так було під час появи драми. Але сьогодні ми пішли набагато далі в питаннях сімейних відносин, що не піддаються поясненню і людському розумінню (як краще вчинити, який вихід вважати правильним).

     Фальш і лицемірство пронизують домашнє життя родини адвоката Хельмера. Чарівна і лагідна, завжди жвава Нора, ніжна мати і дружина, користується начебто обожнюванням у чоловіка, оточена увагою, але насправді вона для нього тільки лялечка й іграшка. їй "не дозволяється" мати свої погляди, судження, смаки. Оточивши дружину атмосферою дражніння і солоденьких жартів, адвокат Хельмер ніколи не говорить з нею про щось серйозно. Життя цієї милої і симпатичної жінки складне, а "господаркою" будинку її назвати не можна.

  Одже, в центрі уваги – Нора. Як бачимо, героїня оточена рідними, близькими її серцю людьми. Але відомо, що спочатку Г.Ібсен називає свій шедевр «Нора». А ми, аналізуючи твір, змогли це довести. Але назва твору «Ляльковий дім» несе в собі, як на мене, більш соціальний зміст 

Письмово дайте відповіді на запитання:

 В чому внутрішній трагізм п’єси? Наскільки приховано благополуччя в родині? До яких пір це непомітно? 

 На чому засновано життя в домі?    

 Як довго Нора тримає таємницю? 

 В який момент драми зав’язується конфлікт?  

  Отже, з розвитком подій: появою в домі подруги, Крогстада, доктора Ранка ми спостерігаємо як  «ідеальне» подружжя руйнує свій звичайний образ. Герої драми поступово міняють свої обличчя, ті маски, в які вбрані герої драматичного твору поступово спадають. «Шляхетний» Хельмер перетворюється в лицеміра, що цілком залежить від  суспільної думки. Коли ж Крогстад під впливом змін у своєму житті повертає боргове зобов’язання Нори, Хельмер робить широкий жест: «Я простив тебе, Норо».

 Опрацюйте, запам’ятайте. 

 

Зовнішні та внутрішні прояви душі Нори

Молода, енергійна, весе-

ла, безтурботна (У зовнішньому вигляді) Прояви душі Нори Серйозна, відповідальна, економна, змучена серйозними проблемами (зокрема боргу) (У зовнішньому вигляді)

Думає про задоволення,

про те, як розважити

свого чоловіка, довести

йому своє кохання(У поведінці) Думає про те, як зберегти

таємницю, багато працює, щоб покрити витрату грошей на по-гашення боргу (У поведінці)

Дбає про своє «родинне

гніздечко», грається

з дітьми (У вчинках) Підробляє вексель, щоб урятувати чоловіка; розповідає подрузі,

бо не відчуває підтримки чоловіка, дуже самотня; рішуче пориває з чоловіком, зрозумівши, щовона для нього лише «лялька»( У вчинках)

Любить, догоджає, інко-

ли через силу (У

ставленні до чоловіка) Очікує на «диво» (У

ставленні до чоловіка)

Любить над усе, дбає про

їхнє виховання, розви-

ток (Ц ставленні

до дітей) Боїться, що її «злочин» вплине на них, уважає себе негідною їх виховувати (У ставленні

до дітей)

Дружелюбна, добра,

Співчутлива (У ставленні до інших) Доброзичлива, готова допомогти  (У ставленні до інших)

     Такою ми бачимо Нору. 

  Отже,  композиція п’єси «Ляльковий дім» має аналітичний характер. Аналітизм її полягає в тому, що твір розпочинається показом зовнішньої ілюзії щастя, а закінчується катастрофою. Драматург доводить, що злагода, комфорт, у яких живуть його персонажі, а також нібито доброзичливі взаємини між ними є оманою. У такий спосіб він розкриває суперечності сучасного йому світу. Але драму Г. Ібсена називають не тільки аналітичною, але й інтелектуально-аналітичною, бо вона завершується інтелектуальним осмисленням персонажами власного життя. Проте герої Ібсена не є рупорами його ідей. Вони промовляють те, що диктує їм логіка власного характеру, психологічну глибину якого майстерно розкриває письменник.  

Драма має прихований зміст. Це – підтекст.

 Робота в зошиті  

Підтекст – прихований, внутрішній зміст висловлювання.

Інтелектуально-аналітична драма – драма, в якій присутня якась таємниця, що визначає розгортання подій. Герой завдяки розуму і його здатності осмислити події намагається змінити свою долю.

 Символи  п’єси. 

  Працюючи на уроках зарубіжної літератури, нам не раз приходилося стикатися із таким поняттям, як символ. В літературі це поняття прийшло ще з давніх античних часів. Згадайте Прометея і його вогонь. Яблуко розбрату з міфів та поем Гомера тощо. Ібсен теж використовує подібні елементи в творі. Як ми вже говорили ляльковий дім не став виключенням. Адже сам він стає символом обману, вдаваного щастя, героїня – лялька, якою грають. Та і сама вона грає роль. 

• Чи не стане символічною історія з мигдалевим печивом, тарантела? (гра)

• А Різдвяна ялинка? (настрій героїні)

• А візитна картка доктора Ранка з чорним хрестом? (прощання навіки).

   

     Незважаючи на те, що жанрове визначення п'єси — драма, а фінал звучить досить трагічно, незважаючи на все це, залишається надія, що все у житті Нори закінчиться щасливо. Вона гідно подолає всі випробування долі. Власне в цьому і відкритість фіналу твору. Читач сам далі міркує про те, яким він буде. 

     Проблеми Нори — головної героїні п'єси — проблеми будь-якої людини взагалі, а не тільки жінки. Навіть сам автор зазначав: "Я вважаю, що та справа, за яку борються жінки, загальнолюдська. І ті, які уважно читають мої книжки, це побачать".

Іноді людина живе у своєму уявному світі, пов'язана численними обов'язками, численними "треба". Ці "треба" з'являються зі світу зовнішнього, і аж ніяк не відповідають потребам самої людини. Духовний світ такої людини — це ляльковий театр, але особистість не може жити в іграшковому будиночку.

Якщо людина сильна і усвідомлює свою природу, рано чи пізно вона починає боротися за свою свободу, за свободу вибору. Колись Ібсен у своєму чотиривірші сказав:

Жити — це знову й знову

З тролями в серці бій

Творити — цей суд суворий,

Суд над собою самим.

 

  Домашнє завдання. Читати твір «Пігмаліон» Бернарда Шоу , підручник ст.259-267,  письмово дати відповідь на запитання 2,3 ( підручник ст.256).

14.04.2022 року.

Тема. Особливості драматичного конфлікту та розвиток сценічної дії (зовнішньої та

 внутрішньої). Композиція п’єси Г.Ібсена “ Ляльковий дім ”  

                                                                                Ібсен є батьком нової драматургії,

                                             яка впритул підійшла до проблеми

                                                                        сучасної людини та її душі…

Б. Шоу

   Літературний диктант (записати у зошити)

1.. Ібсен – це відомий …….  .

2. Ляльковий дім в однойменній п’єсі Ібсена – це символ  …

3.  Події відбуваються напередодні …..  

4. Хельмер отримав посаду  …

5. Фру Лінне – це ……  

6. Хельмер докоряє Норі за …… 

7. Героїня потайки виплачує  …

8. Нора винна в тому, що  …

9. За жанром п’єса «Ляльковий дім» - це …… .

10. Доктор Ранк є прикладом справжньої …… 

11. Торвальд вважав: «Майже всі, хто схибив у житті мали брехливих …..

12. Щаслива сім’я – це ….  

  Перші враження  від прочитаного твору( усно)

·        Яке враження справила драма Г. Ібсена?

·        Що здивувало, зацікавило?

·        Хто з героїв сподобався і чому?

 

На минулому уроці ми розглянули творчий шлях видатного письменника  Г.Ібсена та його роль у становленні європейської реалістичної драми. Його новаторство полягало в оригінальності тематики (на перший план висувалися гострі суспільні проблеми на тлі буденності), у постановці низки болючих проблем про особистість та її стосунки з суспільством. Ви познайомилися з п’єсою «Ляльковий дім», яка створена в 1879 році, саме в реалістичний період творчості письменника. Драматург змушує шукати відповідь на порушені ним питання, залишаючи фінал п’єси відкритим. Сьогодні ми з’ясуємо, у чому суть основного конфлікту твору,  та попрацюємо над питаннями:

Чи є актуальними в наш час проблеми, поставлені Г. Ібсеном у драмі «Ляльковий дім»? Чи є проблеми емансипації жінки,гендерної рівності головними у творі?

  Г.Ібсену став відомим реальний факт, що був засвідчений у далекому містечку. Прототип Нори – Лаура  Кілер, котра маючи наміри врятувати чоловіка і дітей, вчинила спробу видати фальшивий вексель за справжній, але вчасно одумалась й знищила його. Про її вчинки дізнався чоловік. Під тиском рідні та знайомих він розлучився з Лаурою. Дітей у неї забрали і привселюдно оголосили причинною та брехухою. Ця жінка стала жертвою суспільства.

   Усно дайте відповіді на запитання.

- Де відбувалася дія п’єси?

- Яким ми бачимо життя сім’ї Хельмерів?

- Чому зображувані події відбувалися напередодні Різдва?

- Яке ваше враження від Нори?

- Як Хельмер ставиться до дружини? Якими словами називає її?

- Який подарунок просить Нора для себе?

- Кому Нора зізнається у своїх боргах?

- Яку роль в житті Нори відіграє Фру Лінне та Крогстад?

- Які слова Хельмера турбують Нору?

- Навіщо Хельмеру успіх його дружини на балу в консула?

- На яке «диво» очікувала Нора?

- Чому Фру Лінне завадила Крогстадові забрати листа в Хельмера?

- Яким виявилося справжнє ставлення Хельмера до Нори?

- Чому Хельмер змінив рішення щодо Нори?

   Проблематики п’єси. Запис до зошитів.

Проблеми, поставлені у творі:

-         моральна відповідальність людини за її дії,

-         «втрата ілюзій»,

-         справжні та фальшиві цінності,

-         свобода людської особистості,

-         несправедливі закони буржуазного світу.

  Конфлікт драми Ібсена зав’язується ще до того, як починається власне її дія, тому що Нора підписала фіктивний вексель ще до початку дії «Лялькового дому».

 Робота над схемою   «Особливості драматичного конфлікту»

 

                                                         Конфлікт

 

Зовнішній (сюжетний) – таємниця Нори, її «кримінальний» вчинок як несвідомий виклик суспільству та його недосконалим законам

Внутрішній (психологічний) – «пробудження» Нори, бажання по – справжньому розібратись у житті та його законах як один із методів показу внутрішньої гнилизни буржуазної сім’ї й суспільства

 

зіткнення природних людських прагнень із застиглими, рутинними догмами суспільства

соціальний

 

 

 

 

   Визначення особливостей розвитку сценічної дії.

У своїх п’єсах Ібсен широко використовує зовнішню і внутрішню дії, акцентуючи увагу на внутрішній дії, що допомагає розкрити приховані, глибинні суперечності, які не завжди вирішуються у фіналі та спрямовані на активізацію читацького (глядацького) сприйняття.

Дія

Зовнішня вчинки героїв, події взаємовідносини та  зіткнення персонажів

Внутрішня Життя душі героїв, умонастрої, зіткнення ідей, позицій

 

  Композиція твору.

 

 Основний принцип ібсенівської драми – аналітична композиція. У «Ляльковому домі» надзвичайно сильні елементи аналітичної структури. Вона полягає в осягненні внутрішньої суті сімейного життя адвоката Хельмера, на перший погляд, доволі щасливого, але такого, що ґрунтується на обмані та егоїзмі. При цьому розкривається справжній характер як самого Хельмера, так і його дружини. До аналітичної структури п’єси належить і широке використання передісторії, послідовне розкриття сюжетних таємниць як важливої рушійної сили в розвитку дії. На початку твору Ібсен зображує благополучну, зразкову сім’ю, а потім переконливо доводить її повну неспроможність. Фінал – крах тих фальшивих цінностей, яких дотримувався герой. Драматург розвінчує міф про зразковість буржуазних сімей та розкриває суперечності сучасного йому суспільства.                           

 Складання схеми.Запишіть у зошити.

Експозиція –  ….

Зав’язка -….  

Розвиток дії - ….  

Кульмінація -...

Розв’язка -…

   Робота над епіграфом. Прокоментуйте вислів Б. Шоу, що є епіграфом уроку. Про які проблеми «людини та її душі» йдеться в п’єсі?

  «Ляльковий дім» - одна з найпопулярніших п’єс норвежського драматурга. Вона спричинила палкі дискусії та суперечки. Автора звинувачували у підриві інституту сім’ї, суспільних ідеалів, «виправданні» Нори, яка залишає чоловіка і дітей заради пошуку власного шляху в житті. П’єсу визнали як один з найважливіших творів у боротьбі за жіночу емансипацію. Але сам автор наголошував на потребі тлумачити твір ширше. Проблеми Нори – це не лише її проблеми, це проблеми будь – якої людини взагалі, і не тільки жінки. Ібсен писав: «…повинен відхилити від себе честь свідомої підтримки жіночого руху. Я навіть не дуже добре розумію його гасла. Я вважаю, що та справа, за яку борються жінки, загальнолюдська. І той, хто уважно прочитає мої книжки, це побачить. Певна річ, у них можна знайти побажання паралельно розв’язати і жіноче питання, але це не головне ».

  Складіть   сенкан .Нора . Торвальд.       

   Домашнє завдання.

1. Характеристика головних образів п’єси.

2. Записати   свій варіант продовження твору.

 

 

 

 

11 квітня.

Тема уроку.   Генрік Ібсен «Ляльковий дім». Роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство. «Ляльковий дім» як соціально-психологічна драма  

  

 

Ібсен є батьком нової драматургії, яка впритул підійшла до проблеми сучасної людини та її душі…

                                       Б. Шоу

 На минулому уроці ми з вами ознайомилися з темою: ««Стара» і «нова драма»». Давайте перевіримо, як ви засвоїли матеріал. Самостійно заповніть порівняльну таблицю.

«Стара» і «Нова драма»

Об’єкт порівняння	«Стара драма»	«Нова драма»
Трагедія
Предмет зображення
Центр уваги
Драматичний конфлікт
Жанр
Головний герой
Решта героїв
Автор
Читач/глядач
Кінець (фінал) твору

 

 - Сьогодні ми будемо з вами познайомимося  із зачинателем  «нової драми»,  геніальним  мислителем , поетом , драматургом , засновником  національного норвезького театру Генріком   Ібсеном ,  творчість  якого визначила напрямки розвитку літератури  ХХ ст. Простежимо віхи життя митця, визначимо роль та новаторство Ібсена у світовій драматургії. Охарактеризуємо найвідомішу п’єсу новатора «Ляльковий дім» як соціально-психологічну драму.

  - Епіграфом нашого уроку є слова Бернарда Шоу: «Ібсен є батьком нової драматургії, яка впритул підійшла до проблеми сучасної людини та її душі…».

- Чому Б. Шоу називає Ібсена «батьком нової драматургії»?  Тому що Ібсен є засновником «нової драми» .   Шоу наголошує  на те, що нова драматургія «впритул підійшла до проблеми сучасної людини та її душі .Це  проблеми моральності, життєвого вибору, сімейних стосунків, людина і суспільство .  

      Генрік Ібсен народився в невеликому норвезькому місті Шиєні в купецькій сім'ї. Ходили чутки, що Генрік був незаконною дитиною, але, цілком імовірно, з'явилися вони лише тому, що сусіди Ібсенів нічим іншим не могли пояснити напружені стосунки батька й сина. Що в дитинстві майбутній драматург звик до нерозуміння й самотності, навчився обходитися без душевної близькості.

У 1837 р. Ібсен-старший розорився. Різкий перехід родини в соціальні «низи» став для Генріка тяжкою психологічною травмою, що згодом позначилося на його творчості. Уже з п'ятнадцяти років хлопець мусив самостійно заробляти на життя. У 1843 р. він переїхав до містечка Гримстад, де влаштувався учнем аптекаря. Невдовзі Ібсен починає шукати інших шляхів самореалізації: пише поезії, сатиричні епіграми на добропорядних буржуа, малює карикатури. В одному зі своїх віршів юнак зобразив норвезьке суспільство в образі корабля, у трюмі якого розкладається мертве тіло.

У 1850 р. з метою вступити до університету Генрік вирушив до Християнії. У столиці він захопився політичним життям: викладав у недільній школі робітничого об'єднання, брав участь у демонстраціях протесту, співпрацював з робітничою газетою та журналом студентського товариства, був задіяний у створенні нового суспільно-літературного журналу «Андрімнер».

Свій перший драматичний твір - історичну драму «Катиліна» - Ібсен написав ще в Гримстаді. А 1850 р. «Християнія Театр» поставив його другу п'єсу - «Богатирський курган». Обидва твори було написано данською мовою, але згодом Ібсен, як і інші творці новітнього національного письменства, намагатиметься писати норвезькою.

Рання драматургія Ібсена свідчить про обізнаність автора з естетикою та художньою практикою європейського романтизму. Варто зазначити, що романтичний пафос, яскравість пристрастей, безкомпромісність принципів і поведінки героїв-романтиків - усе це до певної міри притаманне й зрілим драмам норвезького драматурга. У порівнянні з творами сучасників Ібсена на південь від Норвегії вони видаються водночас і новаторськими, і архаїчними.

У середині XIX ст. на батьківщину, до норвезького міста Берген, повернувся уславлений скрипаль Уле Бюлль. Саме йому належала ідея створити постійну театральну трупу, що складалася б з акторів-норвежців. Бюлль заснував театральну школу, на основі якої за кілька років сформувався перший національний норвезький театр. У 1852 р. посаду його штатного драматурга було запропоновано Ібсена, однак за умови, що він виконуватиме також обов'язки директора, режисера і навіть бухгалтера. Вочевидь, така діяльність не пішла письменнику на користь: його третя п'єса провалилася, четверта, написана за фольклорними мотивами, сподобалася публіці, але не була прийнята столичними критиками.

Тим часом на хвилі боротьби за національну драматургію у Християнії виникає «Норвезький театр», і 1857 р. керувати ним запрошують Ібсена. Тоді у столиці вже діяв театр, репертуар якого за традицією складали вистави данською мовою. Звісно, публіка вже звикла до нього, тому новому театральному колективу і його очільнику довелося докласти чимало зусиль, аби привернути увагу глядачів. Це завзяте протистояння припинилося за рік після того, як Ібсен залишив директорську посаду.

У 1863 р. театри Христианії об'єдналися на основі естетичної програми, розробленої за активної участі драматурга, а герої вистав заговорили норвезькою. У 1858 р. Ібсен одружився. Він був дуже щасливий у шлюбі, але статус глави сімейства зобов'язував до пошуків додаткових джерел існування. Скромний прибуток директора одного з двох театрів у невеликому місті ледве забезпечував дружину й новонародженого сина.

У 1864 р. після численних клопотів Ібсен одержав від норвезького парламенту письменницьку пенсію і скористався нею, щоб виїхати на південь. Разом з родиною він оселився в Римі, потім перебрався до Трієста, жив у Дрездені й Мюнхені, звідки принагідно виїздив до Берліна, побував на відкритті Суецького каналу. Місцем постійного проживання драматурга став Мюнхен (південь Німеччини). На батьківщину Ібсен повернувся лише 1891 р. На той час його п'єси було перекладено всіма європейськими мовами.

Вирішальним моментом у творчій діяльності Ібсена став 1865 р., коли з Італії він надіслав до Норвегії драматичну поему «Бранд». Ії герой, священик Бранд, подібно до гетевського Фауста, над усе прагне досягнути внутрішньої досконалості й духовної свободи. Заради цієї мети він жертвує особистим щастям, єдиним сином, коханою дружиною. Однак зрештою сміливий, безкомпромісний ідеалізм героя («усе або нічого») зіштовхується з боягузливим лицемірством духовної та світської влади. Покинутий усіма, але переконаний у своїй правоті Бранд гине серед вічних льодів у горах Норвегії.

Наступного року Ібсен надіслав на батьківщину п'єсу «Пер Гюнт» (1866). Цей твір зазвичай розглядають "у парі» з «Брандом» як два альтернативних потрактування проблеми самовизначення й реалізації особистості. Головні герої п'єс цілковито протилежні один одному. Бранд - непохитний максималіст, готовий пожертвувати найдорожчим заради виконання високої місії. Пер Гюнт, безхарактерний і внутрішньо слабкий, охоче пристосовується до будь-яких умов.

Саме в «Пері Гюнті» Ібсен заявляє про свій розрив з національною романтикою. Фольклорні персонажі постають у п'єсі потворними й злостивими, селяни - жорстокими й грубими. Спочатку в Норвегії та Данії «Пер Гюнт» був сприйнятий негативно, мало не як блюзнірство. Г.К. Андерсен, приміром, назвав його найгіршим із будь-коли прочитаних творів. Однак згодом ставлення до п'єси змінилося.

 

  Складіть, запишіть  хронологічну  таблицю   «Життєвий і творчий шлях Г. Ібсена».

 

№ п.п.	Рік	Подія
1
2		.
3
4		.
5
6
7
8
9
10
11

 

 . У п'єсах Ібсена драматизм ситуації полягає в тому, що виявляється повна протилежність між видимістю життя і його справжньою природою. Розкриття показаного в п'єсі світу починається найчастіше вже в ході дії — в деталях, в окремих і, здавалося б, випадкових репліках, у кінці ж п'єси відбувається повний крах ілюзій і з'ясування істини.

     «Бранд» і «Пер Гюнт» стали для Ібсена перехідними творами, що спрямували його в річище реалізму й соціальної проблематики. Обидві ці п'єси побудовано в основному на романтичних, умовних подіях та широкому використанні символічних образів, які особливо добре вдавалися норвезькому драматургові.

Наступним художнім досягненням Ібсена стало створення жанру так званої аналітичної п'єси.

До аналітичних п'єс зазвичай зараховують такі драми Ібсена, як «Стовпи суспільства» (1877), «Ляльковий дім» (1878), «Примари» (1881), «Ворог народу» (1882), «Дика качка» (1884), «Росмерсхольм» (1886), «Жінка моря» (1888), «Гедда Габлер» (1890), «Коли ми, мертві, оживаємо» (1899) та інші.

Від твору до твору зростала психологічна майстерність норвезького драматурга. У цьому плані його перші аналітичні п'єси - «Стовпи суспільства» й "Ляльковий дім» - значно поступаються наступним. Однак саме вони найбільше уславилися в Сиропі, зокрема й в Україні. Наприклад, "Ляльковий дім» (під назвою «Нора») став для публіки справжнім потрясінням. Такий ефект був пов'язаний з новизною форми та змісту ібсенівських п'єс. В історію літератури Ібсен увійшов як творець соціально-психологічної драми.  

   Запишіть у зошити, запам’ятайте літературознавчі поняття.

Аналітична п'єса - драма, події якої є результатом того, що відбулося до початку твору. Така п'єса, по суті, є своєрідним розслідуванням таємниць минулого героїв.

Соціально-психологічна драма - новий жанр реалістичного театру кінця XIX - початку XX ст., який у драматургічній формі втілює основні художні принципи реалізму, зокрема принцип глибокого та неупередженого вивчення психології драматичного персонажа як типового вияву суспільного впливу на характер і вчинки людини.

Ібсенізм - особливість творчого методу, що полягає у показі трагізму життя через психологічні колізії, поєднання зовнішньої та внутрішньої дії, філософському осягненні дійсності, широкому використанні підтексту, символіки.

 «Нова драма» Г. Ібсена:

- це п’єси про людську душу, у яких йдеться про трагічну боротьбу особистості за власний духовний світ;

- драматург істотно збагатив коло тем: соціальні проблеми, становище жінок у суспільстві, спадкові хвороби, влада грошей;

- у п’єсах «нової драми» немає чіткої межі між трагедією і комедією;

- композиція п'єс має інтелектуально-аналітичний характер, аналітизм композиції полягає в тому, що майже всі п'єси розпочинаються показом зовнішньої ілюзії щастя, а закінчуються катастрофою. Інтелектуальні тому, що завершуються осмисленням персонажами власного життя.

- незавершена кінцівка — найвидатніший внесок «нової драми» Ібсена у світову драматургію. Тут конфлікт не вичерпується після завершення дії. У «Ляльковому домі» розв'язка не є вирішенням проблем, а є їхньою постановкою. Відкритість фіналу відповідає вимогам проблемного театру, який створив Ібсен.

  Історія  створення та прототипи  п’єси  «Ляльковий дім».

 П’єса задумана в 1878 році (перші начерки з заголовком «Начерки до сучасної трагедії» датовані 19 жовтня). Ібсен прагнув в класичній формі трагедії висловити сучасні проблеми. Написано ж твір у 1879 році.

В основу драми Ібсен поклав реальну подію. Прототипом Нори стала норвезько-датська письменниця Лаура Кілер. Під впливом п’єси «Бранд» 19-річна дівчина написала книгу «Дочки Бранда», яка вийшла у світ в 1869 році під псевдонімом. З нею познайомився Ібсен і порадив зайнятися літературою. Між ними зав’язалася дружба. Після смерті батька Лаура з матір’ю переїхала до Данії, де в 1873 році вийшла заміж за  Віктора Кілера. Він був доброю людиною, але іноді у нього траплялися припадки жорстокості, особливо болісно переносив він грошові проблеми. В 1876 Віктор захворів на туберкульоз. Його потрібно було лікувати на Півдні. Прохання Лаури, щоб він звернувся до свого багатого батька, нічого не дали. Тоді вона таємно взяла позику в банку. За неї поручився її впливовий багатий друг. У тому ж році вони з чоловіком відправилися до Швейцарії і Італії. Чоловік вилікувався від хвороби. На зворотному шляху в Мюнхені Кілери відвідали Ібсенів. Лаура по секрету все розповіла Сюзанні, дружині Ібсена. Після повернення до Данії знову потрібні були гроші для переїзду в інше місто. Лаура знову зробила позику у формі векселя. За неї поручився далекий родич, крупний комерсант. До моменту закінчення векселя Лаура була хвора після пологів, без грошей. Родич теж був у складному матеріальному становищі і не зміг викупити вексель. Лаура в розпачі зважилася видати підроблений вексель — але передумала і знищила його. Всі її дії стали відомі її чоловікові. Спочатку він їй глибоко співчував, але під впливом сім’ї і друзів змінив своє ставлення до неї і став вимагати розлучення, яке незабаром оформили. Дітей у Лаури забрали, її визнали душевнохворою, брехухою. Але минув час, чоловік попросив Лауру повернутися додому. Вона повернулася, знову стала його дружиною, з 1879 приступила до літературної діяльності і поступово виплатила всі борги. Після цього у неї було дві зустрічі з Ібсеном. Саме її життя стало основою для сюжету «Лялькового дому».

      Історично склалося у творах XIX ст., що жінка — найуразливіша ланка суспільства: її права більш обмежені, їй майже кожну мить нагадують про другорядну роль у житті, а на її слабкі плечі покладено тягар різних великих та дрібних обов'язків, а найголовніший — бути берегинею ладу в родині, хранителькою світлого й доброго настрою. Мабуть, тому жінка, коли вона справді особистість, — найсильніша і найяскравіша ланка суспільства.

Саме такою цікавою та яскравою особистістю ми  побачимо головну героїню ібсенівського "Лялькового дому" Нору. її характер показано в динаміці, у становленні під час випробувань.

      Сьогодні ми з вами дізналися про зачинателя «нової драми», про геніального мислителя, поета, драматурга, засновника національного норвезького театру Генріка Ібсена,  творчість  якого визначила напрямки розвитку літератури  ХХ ст. Про Ібсена говорили, що його п'єси починалися там, де раніше звичайно закінчувалися. Можна сказати й інакше: вони закінчувався там, де розпочиналася справжня, дійсна боротьба, де мало відбутися випробування сил героя, тобто там, де могла б початися нова п'єса.

Якби укладався список усіх часів і народів, що викликали найбільший резонанс не лише в мистецьких колах, а й у суспільстві, то драма Г. Ібсена «Ляльковий дім» увійшла б до першої десятки. У «Ляльковому домі» сміливість думки Ібсена-мислителя підкріплюється новаторством Ібсена-драматурга. На прикладі аналізованої вище п'єси можна побачити майже всі головні риси «нової драми» великого норвежця. Як і в багатьох інших творах, у ній драматург розглядає проблему «покликання».

  Домашнє завдання.     

1.     Прочитати   п’єсу «Ляльковий дім»  , с. 241 -250 .Характеризувати героїв.

2.      Записати характеристику Нори.

 

 

.

 

 

 

 

07.04 2022 року.

 

 Тема уроку.«Стара» і «нова» драми. Зміни в драматургії кінця XIX — початку XX століть

Орацюйте, запам'ятайте.

 

2

      Порубіжжя ХІХ-ХХ ст. у європейському літературному процесі      подарувало світові

нове розуміння людини, митця та його особливого впливу на суспільство. Відкривши новий духовний простір, література сягнула далеко за межі традиційних тем й у глибини людської душі, не підвладні реалістичному дослідженню.

     Театральну і драматичну естетику межі століть сформували творчі відкриття Г. Ібсена, Ю. А. Стріндберґа, К. Гамсуна, М. Ме-терлінка та ін.

    Драматургія останньої третини ХІХ ст. вирізняється пошуком нових форм зображення дійсності засобами мистецтва. Так з’являється «нова драма».

    Кожен із представників «нової драматургії» — Г. Ібсен, Дж. Б. Шоу, А. Чехов,М. Метерлінк, Ю. А. Стріндберґ, Ґ. Гаупт-ман, В. Винниченко та інші — безумовно, йшов власними шляхами. Підхід митців до театральної естетики та поетики значно різнився. Але існувала одна спільна ознака: усі вони намагалися створити проблемний театр, який би максимально наближався до сучасного читача й відповідав новим викликам життя.

 

    «Нова драма» поставила в центрі уваги особистість, але не в її соціальних зв’язках, а в площині духовності, індивідуальних переживань і відчуттів загальної атмосфери епохи на зламі століть. Драматурги прагнули розкрити «трагедію життя», а не «трагедію в житті», закликали до осмислення глибинної сутності дійсності, пошуку гармонії. Театр стає «інтелектуальним», «дискусійним». на перший план виходить внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У «новій драмі» вже можна помітити ознаки модернізму — символізм, імпресіонізм, неоромантизм тощо.

 

     Засновником «нової драми» вважають норвежця Генріка Ібсена. його ідеї підхопили німецький драматург Ґ. Гауптман, англійський — Дж. Б. Шоу, шведський — Ю. А. Стріндберґ, бельгійський — М. Метерлінк, французький — Е. Золя, російський — А. Чехов, український — В. Винниченко та ін.

Новими й не зовсім звичними на сценах театрів були картини повсякденного життя, побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. Чи не вперше почали порушувати жіноче питання, проблему ґендерної рівності. У п’єсах стало більше критичного, викривального пафосу.

Було навіть переосмислено природу драматичного жанру. У житті часто сумне поєднується із комічним і навпаки, тому розвивається новий жанр трагікомедії. Замість «любовних трикутників», таємниць, кримінальних злочинів, тобто «зовнішньої інтриги» драматурги вирішили звертатися до показу ідейних конфліктів (Б. Шоу), внутрішньої прихованої інтриги (М. Метерлінк), складної гри підтекстів (А. Чехов).

Герої «нової драми» вирізняються суперечливими характерами, часто навіть складно визначити, хто з них головний, а хто — другорядний, у кого переважають позитивні риси, а в кого — негативні. Інколи вони протягом твору виступають то головними, то другорядними. Персонажі розмовляють сучасною літературною мовою, використовують просторічну лексику, чим наближаються до глядача (читача). П’єси вже не мають зрозумілого, завершеного закінчення — його доводиться додумувати самому читачеві чи глядачеві. Виникнення «нової драми» завдяки широкому резонансові суттєво вплинуло на гуманізацію всього суспільства.

Запишіть у зошити ,вивчіть.

   

«Стара драма»	Об’єкт порівняння	«Нова драма»
Події в житті персонажа	Трагедія	Життя особистості в суспільстві
Людина в незвичайних ситуаціях	Предмет зображення	Людина сама створює певну складну ситуації
Відбувається зовнішній конфлікт між окремими особистостями	Центр уваги	Внутрішні, глибинні суперечності самої дійсності, зіткнення ідей, протиріч у душі й думках однієї людини
Через особисті якості людини	Драматичний конфлікт	Через ідеали людини
Трагедія, комедія, драма	Жанр	Трагікомедія («драма ідей», інтелектуальна, аналітична драма)
Узагальнений тип людини	Головний герой	Людина середнього класу, незвичайна особистість
Головні та другорядні, позитивні й негативні	Решта героїв	Виступають у творі то головними, то другорядними, характери неоднозначні, сповнені суперечностей
Порушує реальні проблеми, повчає, робить висновки	Автор	Відтворює духовні пошуки, терзання. Не дає однозначних відповідей
Спостерігає, отримує враження	Читач, глядач	Переживає разом із героями, дискутує з ними та про них
Має зрозуміле, чітке та очікуване завершення, розв’язку	Фінал твору	Відкритий, незавершений, спонукає до дискусій, роздумів

 

 

 

  

 

  

Домашня робота.

1.Опрацювати матеріал підручника ст.233-236,записати до зошитів періоди творчості  Г. Ібсена.

2.Читати уривки із драми "Ляльковий дім" ( ст.241-250). 

 Його заробітна платня за рік ….

  5.  Головна художня деталь, що підтверджує його злидарське становище …

 6 .    Акакій Акакійович ображався тоді ,…  
 7.    Найголовніша  риса характеру героя …

 8. Як він розважався ?   ….    
 9.  Коли Башмачкін відчув, що стара шинель потребує ремонту? ….

10. «Він рябий, мав криве око; великий палець на нозі зі знівеченим нігтем»  Це портрет ….

11.На пошиття нової шинелі потрібно було …. Рублів.31.03.2022 року.

Тема уроку:М.В.Гоголь.»Шинель». Образ Башмачкіна та засоби його створення.  Тема «маленької людини».
 
 Запишіть у зо

12. Де герой дістав решту?Яким чином ?
Усно дайте відповіді на запитання.

 1.  Чи змінилося щось у внутрішньому світі героя, коли у нього з’явилася мета?
 2. Як відреагували на нову шинель колеги Башмачкіна?     3.Хто влаштував вечірку замість Акакійовича?
 4.  Як почувався Башмачкін на вечірці

5 . Що трапилося з Башмачкіним під час повернення з вечірки?   
 6. Як поводив себе Акакій Акакійович? Чи захищався від крадіїв?

Не переписуючи запитання письмово дайте відповіді.
  До кого кинувся Башмачкін по допомогу ?
  Яким був наступний крок пошуку шинелі ?
  Як сприйняли в департаменті звістку про біду Башмачкіна?
  Що порадили колеги Башмачкіну ?  

   Що викликало «гнів»значної особи»?
  Які наслідки для Башмачкіна мало гримання генерала?
  Чому герой помер не відразу після пограбування, а після відвідування «значної особи»?  
  Як відреагували на сумну подію на роботі?  
  Які чутки пішли по Петербургу після смерті Башмачкіна?

Усно порівняйте запропоновані відповіді до запитань.

  У якому стані перебував генерал після історії з чиновником?(Він пожалкував, що так повівся й перебував у поганому настрої, навіть хотів виправити ситуацію, але дізнався, що Башмачкін помер.)
- Що трапилося із «значною особою», коли він їхав по вулиці?( привид забрав його шинель.)
- З якими словами мрець здер шинель?(«Нарешті я тебе той, впіймав за комір! Твоя шинель мені й потрібна!Не потурбувався про мою, та ще й нагримав, - віддавай же тепер свою!»)

- Яким ми бачимо привид Башмачкіна?(Рішучим, грізним, прагнув помститися.)
- Чому привид знімав шинель з усіх, «не дивлячись на чин і звання?(Це помста за байдужість: ніхто не заступився за нього, не допоміг.)
- Як ви думаєте, чому привид Башмачкіна дуже відрізнявся від живого Акакія Акакійовича?(Він помер і тепер він нікого не боїться.)  

 Визначте позитивні й негативні риси характеру Башмачкіна.Запишіть.
Позитивні риси:                        Негативні риси:
 
  Новаторство Гоголя в змалюванні образу дрібного чиновника. (Гоголь зображує свого героя в системі двосвіття.)
                     
                             Реальний світ
                                            
Світ літер і паперів.                   Світ реального життя.

комфорт, задоволення,             холодне, злиденне існування,

радість,щастя.                              вороже оточення колег,

 

                             Фантастичний світ

        Чиновник-привид: рішучий, сміливий, відстоює свої права та встановлює справедливість.
- Чому письменник вдається до фантастичного фіналу?
(Заляканий Башмачкін виявляє своє невдоволення «значними людьми» у стані безпам’ятства, у маренні. Чиновник, тільки ставши привидом, став сміливим.)
-Яким постає у повісті місто, у якому проживає герой?(Величним містом багатіїв і містом жалюгідних будівель, у яких селились бідні чиновники та ремісники, жебраки. Ці два Петербурга Гоголь ніби зіштовхує один з одним.)
- Як ви гадаєте, місто було для Башмачкіна другом чи ворогом?(Ворогом. Воно забрало не просто шинель, а останню надію і жагу до життя. У жорстокому петербурзькому світі, байдужому до бідних людей, Башмачкін зникає непомітно, як і жив. « Зникла і сховалася істота, ніким не захищена, нікому не дорога, ні для кого не цікава…Петербург залишився без Акакія Акакійовича, ніби в ньому його ніколи і не було.»)
   Чим для Башмачкіна була шинель?Запишіть.
   Шинель   - мрія,….                            
  Домашня робота.                                         
          
1.  Письмово   охарактеризуйте  образ Башмачкіна у старій шинелі , у новій шинелі( за планом).
      План
1.Ставлення оточення до персонажа.
2.Ставлення Башмачкіна до навколишнього світу.
3. Скласти сенкан.

 2.Письмово дати відповідь  на запитання.
  1.Чому Гоголь головним героєм твору зобразив «маленьку людину»?
     


        

24. 03.2022 року

Тема уроку: Побутовий, психологічний і філософський план повісті "Шинель".

      

Домашня робота.Письмово відповісти на  запитання 3,4,6 (ст. 227)

 21.03. 2022 року

Тема уроку: Петербурзькі повісті М.В.  Гоголя. Основні теми та проблеми,побутовий, психологічний і філософський плани повісті «Шинель»

 Запишіть у зошити.

Літературний диктант.

1.Прислів’я,яке Гоголь узяв за епіграф до «Ревфізора»?

2.Провідною рисою Хлестакова є…

3.Який найнадійніший засіб проти ревізора вважає городничий?

4.Кому снилися «Два незвичайні пацюки…»?

5.Суддя  Ляпкін-Тяпкін бере хабарі…

6.Бобчинський і Добчинський -….

7.Хлестаков відмовляється платити  у трактирі, тому що….

8.У домі городничого Хлестаков розповідає про…

9.Хлестаков від’їжджає  із містечка після того , як…

10. Перед поїздкою Хлестаков надіслав листа…

11.Послання Хлестакова перехопив …. І передав……

12.Комедія закінчується повідомленням …..

Визначте і  запишіть у зошити композиційний план комедії «Ревізор» за зразком:

1.Зав’язка.Повідомлення про приїзд ревізора.

2.Розвиток дії…..

3 .Кульмінація…

4.Розв’язка…

Опрацюйте матеріал підручника ( ст.215-216).  

У Петербурзьких повістях («Невський проспект», «Ніс», «Портрет», «Шинель»,»Записки божевільного») сюжети зосереджено довколо одного місця- столиці  Російської імперії,Петербурга. Наскрізна тема Петербурзьких повістей- оманливість зовнішнього блиску столичного життя, його уявної пишноти.

У цьому циклі відбилися перші враження й перші розчарування митця від північної столиці .Гоголь змалював дивне місто, що живе   брехнею.

  Якось письменник почув історію про бідного чиновника, який дуже полюбляв полювати . Ціною економії і виснажливої понаднормової  праці він зібрав гроші та придбав дорогу рушницю, Але першого ж дня , коли він на човні вирушив Фінською затокою, рушниця впала у воду. Утрата так засмутила чиновника, що він захворів і перебував на межі життя і смерті. Товариші  зібрали гроші й купили йому таку саму рушницю. Із цієї історії виник задум написати  повість, у якій розповідалося б про бідного чиновника, що виплекав собі мрію, а  потім утратив бажане .

Домашня робота.Прочитати повість Гоголя «Шинель» ( ст.216 -227).Письмово дати відповідь на запитання 1,2 ст.227.

 

17.03.2022 року

 Тема. М. В. Гоголь «Ревізор». Образи чиновників. Образ Хлєстакова та його динаміка.  

  Традиційно вважається, що сюжет для комедії «Ревізор» Гоголю підказав приятель О. Пушкін, але є й інші версії. Наприклад, український письменник Г. Квітка-Основ’яненко розгнівався, бо був упевнений, що Гоголь використав сюжет написаної ним у 1827 році п’єси «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе», яка була відома в рукописному варіанті.

Свою комедию «Ревізор» Гоголь створив дуже швидко, за два місяці. Наприкінці 1835 року вона була готова. Гоголь в «Авторській сповіді» писав: «У „Ревізорі" я зважився зібрати в одну купу все погане в Росії, всі несправедливості <...> і разом посміятися над усім цим». З авторського визнання випливає, що «Ревізор» — соціально-сатирична комедія.

Її постановка в Олександрівському театрі спричинила хвилю невдоволення з боку дворян, чиновников та купців. Гоголь був уражений звинуваченнями в тому, що він — ворог Росії і що він обмовив її в комедії. Погана гра акторів і загальне нерозуміння спонукають письменника виїхати за кордон, в Італію. Повідомляючи про це Погодіну, він пише з болем: «Письменник сучасний, письменник комічний, письменник звичаїв повинен подалі бути від своєї батьківщини. Пророку немає слави у вітчизні».

 Не переписуючи запитання дайте письмові відповіді .   

 1. Звідки городничих дізнається про приїзд ревізора? (З листа Чмихова. Саме з цього листа ми дізнаємося, що за городничим, «як і за всяким, водяться грішки».)

 2. Де відбуваються події п’єси?

 3. Яким ми уявляємо собі повітове містечко?

 4. Які порядки тут панують?

 5. Хто приніс звістку, що ревізор уже приїхав? (Добчинський і Бобчинський.)

 6. Чому так сильно боялися ревізора чиновники міста? (Усі вони брали хабарі, привласнювали державні кошти.)

 7. Яка, на вашу думку, фраза є зав’язкою комедії? (Репліка городничого: «...до нас їде ревізор».)

   Оригінальність автора полягала в тому, що експозиція в комедії з’являється після зав’язки. Зав’язкою п’єси є перша фраза городничего: «...до нас їде ревізор», і тільки після цього ми поринаємо в атмосферу життя повітового міста, дізнаємося про тамтешні порядки і заняття місцевих чиновників.

 

  Схарактеризуйте кожного з чиновників міста.

Виновок запишіть . У п’єсі автор намагається максимально охопити всі сторони тогочасного життя та управління. Тут і судочинство, і освіта, і охорона здоров’я, і пошта, і соціальне забезпечення, і поліція. Такого всеохопного погляду на офіційний державоустрій російська література іще не знала. Для зображення своїх героїв автор використав такі прийоми, як гротеск (порівняння чиновників із тваринами.) та гіперболу (перебільшення Хлестакова про авторство та своє знайомство з міністрами).

Прізвище чиновника, посада	Характеристика                                 за текстом	Як виконує службу
А. А. Сквозник-Дмухановський, городничий	«Хоч і хабарник, але поводиться солідно»	Бере хабарі й дозволяє брати іншим, привласнює державні кошти
Л. Л. Хлопов, доглядач шкіл	Всього боїшся: всякий втручається	Наляканий безкінечними перевірками й доганами, тому страшенно їх боїться
А. Ф. Ляпкін-Тяпкін, суддя	Людина, що прочитала 5 чи 6 книг, і тому вільнодумна	Більше цікавиться полюванням ніж судочинством, бере хабарі «хортенятами», завжди напідпитку
А. П. Земляника, попечитель богоугодних закладів	«Свиня в ярмолці»	Хворі одужують як мухи, дорогих ліків не вживають
І. К. Шпекін, поштмейстер	Простосердна до наївності людина	Поштові справи занедбані, пошта не доходить, читає чужі листи

  Гоголь, змалювавши головного героя комедії Хлестакова, відтворив типовий характер представників дворянської молоді, яка заполонила петербурзькі департаменти.

 Усно дайте відповіді на запитання.

♦ Знайдіть та зачитайте портрет Хлестакова.

♦ Яке враження Хлестаков справив на інших?

♦ Як із Хлестаковим поводилися чиновники? (Намагалися прислужитися, підлещувалися.)

♦ Як розкрилась таємниця Хлестакова? (Пошмейстер прочитав лист Хлестакова.)

♦ Якою була реакція чиновників? (Вони дуже здивувалися.)

♦ Кого тепер звинувачують у всьому, що сталося? (Добчинського і Бобчинського.)

♦ Яким був фінал п’єси?

♦ Яку роль відіграє німа сцена? (Фінал комедії — це момент найвищого напруження. Герої п’єси спантеличені, налякані, бо доведеться спокутувати всі свої гріхи.)

 

  Чому ж ніхто з чиновників не викрив брехню Хлестакова? (Хлестаков вихваляється та бреше «художньо», «натхненно», «переконливо», «правдоподібно», у якийсь момент навіть сам повірив у те, що він надзвичайно важлива особа. За допомогою брехні Хлестаков підносить себе на вершину, таку недосяжну в реальному житті. «ганчірка» — видає себе за важливу людину, «вітрогон» — називає себе письменником та поетом, «паскудник» — видає себе за шляхетну людину, «злидар» — вихваляється багатством, завжди голодний — розказує про розкішні обіди. Пустопорожній, недорікуватий Хлестаков справив враження на чиновників як змістовна, дуже розумна та хитра людина.)

 Літературний диктант (запишіть у зошити).

1) За жанром «Ревізор» — це ... ( …).

2) Епіграф, що використав Гоголь до твору «Ревізор», звучить так:..   (…)

3) Який прийом використовує автор, добираючи цей епіграф? ( ….)

4) Аж 6 книг прочитав герой «Ревізора»... ( ….).

5) Лікарнями у творі М. Гоголя керував... ( …).

6) «Хортенятами» брав хабарі. ( …).

7) Засіб комічного, який переважно використовує автор у своєму творі. ( …..)

8) Хлестаков — це... ( ….).

9) Найголовніші риси Хлестакова —(...  ).

10) Повітове містечко зображене як. ( …).

11) Тема п’єси «Ревізор» — ... ( ….  .).

12) М. Гоголь викриває у своєму творі такі вади суспільства, як. (   …)

  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 1. Уміти характеризувати героїв комедії «Ревізор», визначати художні особливості, засоби комічного(виписати приклади).

2 Письмово дати відповідь на запитання 1 (ст.214)  

14.03.2022 року.

 Тема уроку:Микола Васильович Гоголь «Ревізор». Творча історія п'єси. Образи чиновників

 

Ми розглянемо комедію Гоголя «Ревізор», дізнаємося   про історію створення, охарактеризуємо образи, викриємо негативні  якості  героїв.

 

Вдкриємо зошити, запишимо число і тему уроку .

     

     Ідею написання комедії запропонував  О.С.Пушкін.

У жовтні 1835 р.  у листі до О.С. Пушкіна, у якому М.В. Гоголь цікавився враженнями генія російської літератури від своєї комедії «Одруження, або Зовсім неймовірна подія у двох діях», Микола Васильович просив підказати «Який – небудь сюжет, хоча б який-небудь смішний чи не смішний, але суто російський анекдот. Рука дрижить написати тим часом комеді.» Пушкін порадив написати комедію про удаваного ревізора, і Гоголь із задоволенням та натхненням працював над твором.

  Ревізор

Сам Гоголь запевняв Пушкіна, що «духом буде комедія на п’ять дій і, клянуся, буде смішнішою за чорта»

Після прем’єри 19 квітня 1836р. робота над твором не завершилась. 1842 року Гоголь знову переробив комедію. І лише шоста редакція твору задовольнила його остаточно.

Гоголь в «Авторській сповіді» писав: «У „Ревізорі" я зважився зібрати в одну купу все погане в Росії, всі несправедливості <...> і разом посміятися над усім цим». З авторського визнання випливає, що «Ревізор» — соціально-сатирична комедія.

Її постановка в Олександрівському театрі спричинила хвилю невдоволення з боку дворян, чиновников та купців. Гоголь був уражений звинуваченнями в тому, що він — ворог Росії і що він обмовив її в комедії. Погана гра акторів і загальне нерозуміння спонукають письменника виїхати за кордон, в Італію. Повідомляючи про це Погодіну, він пише з болем: «Письменник сучасний, письменник комічний, письменник звичаїв повинен подалі бути від своєї батьківщини. Пророку немає слави у вітчизні».

  Театр

«Ревізор» - драматичний твір

Драматичний твір – зображення людини в дії

Драма          трагедія         комедія

  Записати у зошити відповідно  до   визначеь ( комедія. ремарка, сатира,іронія, трагедія, гумор)

 …. -  драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища, розкривається смішне в навколишній дійсності людини чи тварини.

 ….  - драматичний твір, де зображуються нерозв'язні моральні проблеми, що призводять, як правило, до загибелі героя

 …. – різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах.

 …. – гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи  суспільства з висміюванням, засудженням вад і негативних явищ у різних сферах життя.

 …. – це прихована насмішка над явищем чи собою, про які говорять у позитивному тоні.

 …. -  авторські пояснення у драматичному творі щодо умов і часу дії, зовнішнього  Ознайомтесь із композицією комедії.

 1. Зав’язка. Повідомлення про приїзд  ревізора.

2. розвиток дії:

- розпорядження городничого чиновникам;

- новини з готелю;

- візит городничого до удаваного ревізора;

- огляд Хлестаковим богоугодних закладів:

- Хлестаков у домі городничого:

- парад чиновників;

- сватання Хлестакова.

3. Кульмінація. Брехливе хвастання хлестакова і торжество городничого.

4. Розв’язка:

- лист Хлестакова Тряпічкіну;

- повідомлення про приїзд справжнього ревізора.

 . У п’єсі автор намагається максимально охопити всі сторони тогочасного життя та управління. Тут і судочинство, і освіта, і охорона здоров’я, і пошта, і соціальне забезпечення, і поліція. Такого всеохопного погляду на офіційний державоустрій російська література іще не знала. Для зображення своїх героїв автор використав такі прийоми, як гротеск (порівняння чиновників із тваринами.) та гіперболу (перебільшення Хлестакова про авторство та своє знайомство з міністрами).

  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Знати зміст усієї п’єси  , уміти переказувати, коментувати, виділяти головне та деталі.

2. Творче завдання. Дослідити етимологію промовистих прізвищ у п’єсі.

 

24.02.2022р. 9 клас.

Тема уроку: М. В. Гоголь.Петербузький етап життя і творчості письменника. 

Тема уроку: Микола Васильович Гоголь. Петербурзький етап життя і творчості письменника

 

 

Нічого не може бути приємніше,

як жити на самоті, насолоджуватися видовищем природи

і почитати іноді якусь книгу …

М. В. Гоголь

 

Його ім’я стоїть поруч із такими великими творцями як В. Шекспір, О. Пушкін, Т. Шевченко, Д. Аліг’єрі та іншими. Колись М. Г. Чернишевський казав: «Він перший представив нас нам у справжньому нашім виді... Перший навчив нас знати наші недоліки й гребувати ними».

 Микола Гоголь…Це ім’я та прізвище вже не раз лунало в стінах нашого класу. Скажіть, будь ласка, які твори, картини, герої виникаютьу вашій пам’яті при згадці Миколи Гоголя?  Одним реченням по черзі назвіть все відоме вам із життя та творчості цього талановитого майстра слова.

   Опрацюйте матеріал про життєвий і творчий шлях митця.

 Микола Васильович Гоголь народився 20 березня (1 квітня) 1809 року в містечку Великі Сорочинці Полтавської губернії. Згідно з сімейними переказами він походив зі старовинного українського козацького роду і був нащадком відомого козака Остапа Гоголя, гетьмана Правобережної України (наприкінці XVII століття). Родина не була заможною. Єдиним багатством були діти – разом з Миколоюїх було дванадцять. Дитинство Гоголя пройшло в батьківському маєтку Василівці.  

  У 1818-1819 роках – навчається в Полтавському повітовому училищі. Пізніше продовжує освіту в Ніжинській гімназії.     У гімназії Гоголь особливо охоче вивчав давню українську історію, народні звичаї та усну народну творчість, з якими знайомився не лише з друкованих джерел, а й на ніжинських базарах, у передмісті Магерки, де мав багато знайомих. Пізніше ніжинські типи, окремі сценки увійшли до творів письменника.

  Ще в студентські роки Гоголь переймається соціальними негараздами і налаштовується на таку діяльність, «щоб бути по-справжньому корисним для людства». Вибравши вивчення основ юстиції, мріє у майбутньому вершити правосуддя. У грудні 1828 року попрощався Гоголь з рідними українськими місцями і взяв шлях на північ: в чужій і привабливий, далекий і бажаний Петербург.  

  У Петербурзі перед Гоголем відкрилося нове життя зі своїми болючими проблемами. У листі до матері він писав: «Петербург мне показался вовсе не таким, как я думал». Гоголь побачив у Петербурзі суворі обставини життя «маленьких», простих людей. Захисту і допомоги їм не було звідки чекати. Усі негаразди існування «маленької людини» Гоголь відчув на власному досвіді.  

   Ще в Ніжині він написав романтичну поему «Ганц Кюхельгартен». 1829 року Гоголь опублікував власним коштом своє творіння під псевдонімом «В. Алов». Критики відгукнулись про поему негативно. Автор, забравши з крамниць усі екземпляри твору, знищив їх. У похмурому казенному Петербурзі Гоголь згадував рідну сонячну Україну.

  Через трохи часу Гоголь отримує нову посаду в одному з департаментів міністерства внутрішніх справ. Через 3 місяці він тут не витерпів і написав прохання про відставку. Він перейшов в інший департамент, де потім працював писарем. Перемінивши безліч інших занять, він все-таки знаходить своє покликання в житті. Покликання Гоголя - це бути письменником.  

   Незабаром виходять його нові збірки та твори. 1831 - 1832 Гоголь пише збірник «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», 1835 - збірка «Миргород», в цьому ж році приступає до створення «Мертвих душ» і «Ревізора», у 1836 - надрукована повість «Ніс» і відбулася прем'єра комедії « Ревізор »у театрах Москви і Петербурга.

Диканський цикл став справжньою енциклопедією побуту, звичаїв, моралі, особливостей національного світогляду, міфології та фольклору українського народу.  ,   Яскравий живий образ України, що постає з повістей диканського циклу, до певної міри сприймається і як прихована антитеза тьмяному і змертвілому світу петербурзького чиновництва та бюрократії. Уже в повістях диканського циклу виявили себе і дві найприкметніші ознаки гоголівського художнього стилю - іскрометний комізм і тяжіння до фантастики, то веселої і життєстверджувальної, то похмурої і гнітючої.

  Вже потім, після його смерті, деякі повісті, що зображують Петербург «у всій його красі», з чиновниками, з хабарниками об'єднали в «Петербурзькі повісті». Це такі повісті як: «Шинель», «Ніс», «Невський проспект», «Записки божевільного». У петербурзьких повістях знайшли відображення як високі, так і аж ніяк не найкращі властивості російського характеру, побут і звичаї різних верств петербурзького суспільства - чиновників, військових, ремісників. Літературний критик А. В. Луначарський писав: «Підлі пики побуту дражнили і кликали до оплюхе». Такий оплюхой і стала повість «Невський проспект» з її Пироговим, Гофманом і Шиллером, з дамами, генералами і чиновниками департаментів, який брів по Невському проспекту «від двох до трьох годин пополудні ...»

  1831 рік став знаковим для Миколи Гоголя, адже він нарешті особисто познайомився зі своїм кумиром – Олександром Пушкіним, який захоплювався зі шкільної лави.     Пушкін підкидав Гоголю ідеї і сюжети для нових творів, наприклад, для «Ревізора» і «Мертвих душ», часом клопотав про постановку його п'єс, виводив Гоголя в світ і намагався привернути до нього увагу широкої аудиторії .     Комедія «Ревізор» заснована на дійсних подіях, про які повідав Гоголю Пушкін.

   Восени 1835 р. Гоголь взявся до написання «Мертвих душ», сюжет яких йому також підказав Пушкін.    Наприкінці січня 1852 р. проявилися ознаки нової душевної кризи. Гоголя мучило передчуття близької смерті, у нього побільшало сумнівів у добродійності своєї письменницької праці та в успішному написанні поеми.    

  7 лютого Гоголь висповідався і причастився, а в ніч з 11 на 12 спалив чистовий рукопис другого тому (збереглися частково лише п'ять глав, які стосуються різних чорнових редакцій; опубл. у 1855 p.). Не стало великого автора 21 лютого 1852 року.  

 Запишіть у зошити (лише так чи ні) «Чи вірите ви,що…?»

1.  Рід М.Гоголя походить із давнього й відомого українського козацького роду ?

 2.   Микола був одним із дванадцяти дітей у батьків?  

 3.     Батько Миколи Васильовича не лише захоплювався теаром,а й самостійно організовував домашній театр?

   4.    М.Гоголю подобалося грати в комедіях, а особливо – чоловічі ролі?      

      5.  Гоголь у Ніженській гімназії вищих наук навчався без особливого задоволення     

      6.    Його перша драма «Ганс Кюхельгартен» мала в Петербурзі шалений успіх  

      7.   М.Ю.Лермонтова вразила збірка «Вечорів», і він про неї сказав: «Ось справжня весе-лість,щира,невимушена ..»

       8.    Сюжет композиції «Ревізора» підказав М.Гоголю товариш О. Вишня?    

        9.        У Гоголя був літературний псевдонім «В.Алов»?

       10.      Молодий М.Гоголь писав як романтик?

        11.     «Арабески»- це другий цикл творів М.Гоголя?

        12.      М.Гоголь спалив третій том «Мертвих душ»?

   Творче завдання «Сенкан»

    Складіть і запишіть  сенкан за зразком

Микола Гоголь.

Неординарний, самотній.

Пише, страждає, подорожує.

Україна для нього – понад усе.

Містик.

   Прочитайте епіграф, письмово дайте відповідь.  

-Як ви розумієте слова М.Гоголя?

- Чи можна так сказати про його життя?

   Домашня робота.   

1.      Уміти розповідати про життя і творчість митця.

2.     Прочитати комедію «Ревізор».

 

 

 

02.06.2021 року. 9-А клас. 

31.05.2021 року. 9-А клас. 02.06.2021 року. 9- Б.

Тема уроку:  «Ерудиція завжди переможе». Урок повторення та узагальнення знань за рік.

 

   Впродовж  навчального року ви багато чого дізналися  про літературні жанри та стилі, провідні ідеї Просвітництва, Романтизму і Реалізму, нові тенденції в драматургії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Поглибили свої знання про вже відомих вам письменників, познайомилися з новими іменами.

Знати все неможливо. Але без ерудиції, вміння логічно мислити, практично використовувати власні знання, шукати і знаходити необхідну інформацію в сучасному світі не обійтися. Саме цьому ми маємо навчатися.  

 

Запитання 1. Насир-ад-Дин, вчитель Омара Хайяма, знайомлячись з новими учнями, говорив: «Саранча бігає, але нешвидко; літає, але невисоко; повзає, але тільки по землі; плаває, але недовго; копає, але неглибоко. Отже, у саранчі п’ять здібностей, але жодного…». Яким словом закінчував це метафоричне повчання мудрий Насир, якщо своє завдання як вчителя він бачив у доведенні здібностей учнів до досконалості й пошуку у них того, чого немає у саранчі?
Відповідь: Таланта.

 Відповідаючи  на  запитання, заповніть таблицю ( правильна відповідь 1 бал)

 

№  з/п	Номінація	Запитання / бали
1	Літературні жанри та стилі
2	Просвітництво
3	Романтизм
4	Взаємодія романтизму і реалізму
5	Реалізм
6	Нові тенденції в драматургії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

 

Запитання

І. Номінація «Літературні жанри та стилі»

1.Жанри можуть взаємодіяти між собою, що приводить до виникнення синтетичних утворень. Наведіть приклади. ( наприклад  повість-казка,  …..).

2.Визначте жанр твору за цитатою: «Сорок років з гаком розмовляю я прозою, а мені таке ніколи на думку не спадало. Велике, велике вам спасибі,що пояснили. Отож я хотів би їй написати: «Прекрасна маркізо, ваші чудові оченята віщують мені смерть від кохання». То чи не можна ці самі слова сказати галантніше? Знаєте, ну, якось, делікатніше висловитися?» (комедія  ……)

3.Жанр твору Ф.Шиллера «До радості» (  …..)

4.Провідні жанри реалізму  (…….).

5.Жанр твору М.Гоголя «Шинель» ( …….).

6.Які три роди існують в художній літературі? ( …….)

 

ІІ. Номінація «Просвітництво»

1.     «Ідеї правлять світом» - ця думка стала своєрідним гаслом доби Просвітництва, коли реально вважалася можливість побудови «царства …» ( …).

2.     Як впливали літературні твори на читачів, чому вчили? (Вчили мислити,  …..).

3.     Яким зображувало життя мистецтво  доби Просвітництва? ( ……).

4.     Назвіть твір, в якому автор критикує парламентську монархію, безглузді закони й порядки, нездатність політиків, але не прямо, а використовуючи прийом літоти, художні символи та алегорію (Дж.Свіфт  ………)

5.     Назвіть автора твору, що став гімном Євросоюзу (Ф.Шиллер,    ……)

6.     Йоганн Гете звертається до грецької міфології. Який образ привертає його увагу? ( ……).

 

ІІІ. Номінація «Романтизм»

 

1.Хто з письменників не відноситься до байронічної течії: Дж.   Байрон, А.Міцкевич, Г.Гейне? ( ……..).

2.Романтики проголосили її  однією з основних умов існування особистості ( ……).

3.В якому творі поетично оброблено народну легенду про красуню, що своїм співом зваблювала рибалок ?(Г.Гейне  ……. ).

4.Французький письменник А.Моруа назвав життя цього письменника «дорогою слави й честі».   (…….).

5.В якому творі розкривається епізод з життя видатного українського політичного діяча ХVІІ ст.? (Поема  ……)  

6.Що символізує кінь у романтичній літературі? (   ……).

 

ІV. Номінація «Взаємодія романтизму і реалізму»

 

1.В яких творах М.Гоголя простежуються романтичні та реалістичні традиції? ( …….).

2.Відкриттям І половини ХІХ ст. став образ «маленької людини». Наведіть приклад. ( ……..).

3.Якось поет В.Жуковський мандрував Європою й побачив відоме полотно «Сикстинська Мадонна» художника Рафаеля.Натхненний витвором мистецтва, він написав вірш: «Ах, не часто посещает/ Нас с небесной высоты/ И перстами нас касает / Гений чистой красоты ».       Яка поетична метафора сподобалась О.Пушкіну і він ввів її в свій вірш? ( ……….).

4.Тетяна, Ольга, Володимир Ленський – це герої якого твору? (…….)     

 

5.Назвіть твір, в якому головний герой ставав причиною нещасть інших людей  (…….)

6.Якою мовою писала листа Тетяна до Онєгіна? ( ……).

 

V. Номінація «Реалізм»

1.Твір усього життя О.де (   …….).

2.В якому творі герої намагаються уникнути покарання за недбалість на службі шляхом хабаря, але це їм не вдається ( ……).

3.В якому місті відбуваються події в повісті М.Гоголя «Шинель»?(  …….).

4.Дервіль і Фані Мальво, Анастазі де Ресто і Максим де Трай,  Каміла і Ернест де Ресто. Це герої  з якого твору?  (……).

5.Головний герой повісті М.Гоголя «Шинель» ( ……).

6.Який фінал має повість Бальзака «Гобсек»? ( …..)

 

VІ. Номінація «Нові тенденції в драматургії наприкінці ХІХ –

на початку ХХ ст.»

 

1.Його вважають творцем «нової драми». ( ….)

2.В основу якого драматичного твору взято античний міф про скульптора, який створив статую морської богині Галатеї та закохався в неї? ( ……).

3.Який фінал твору «Ляльковий дім» Г.Ібсена? ( …….).

4.Головна героїня п’єси Б.Шоу «Пігмаліон». ( …….).

5.Новий шлях для розвитку якого мистецтва відкрила «нова драма»? ( ……).

6.Принципи нової драми в українській літератури використовували письменники… ( ……..).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

19.04.2021 року. 9-А.

 

Тема: Джордж Бéрнард ШÓУ (1856–1950). Особливості світогляду Б. Шоу. Специфіка          втілення античного міфу в п`єсі «Пігмаліон»   

 

 

  Ми продовжуємо вивчення особливостей драматургії ХХ століття. Внесок Ібсена є вагомим, бо несе нові течії прогресивної думки, яка так необхідна людям у всі часи існування, щоб не втрачати правильних орієнтирів свого життя. Яскравою постаттю на цьому тлі вирізняється і Бернард Шоу – постать, яка уособлює національний дух, гордість, мистецький злет.  

Сьогодні ми познайомимося з особистістю і творчим шляхом Б.Шоу, людиною рідкісної працездатності і таланту, невичерпної енергії, англійським драматургом, чия творчість стала важливою віхою на шляху оновлення європейського театру, лауреатом Нобелівської премії (1925), митцем, якого називали «творцем інтелектуального театру XX ст.» (Б.Брехт).

 

Зацікавленість життям і творчістю великого драматурга Б.Шоу, «найпарадоксальнішого з парадоксальних», не зникає до наших днів. Свідченням такого інтересу є діяльність Міжнародного товариства Шоу, яке активно вивчає й коментує творчість митця, проводить міжнародні форуми, конференції; Товариства Бернарда Шоу США, яке випускає найбільш відомий і авторитетний журнал шоузнавців «Тhe Independent Shavian». Проте найяскравішим прикладом популярності творів драматурга є успішне життя його п’єс на світовій театральній сцені, адже п'єса, в першу чергу, «живе на сцені» (М. Гоголь). Серед багатої драматургічної спадщини митця є твір, який користується особливою популярністю, починаючи від першого свого сценічного втілення і закінчуючи постановками сучасних театрів, початку XXI ст. Мова йде про комедію «Пігмаліон» (1912-1913).

 

      Опрацюйте життєвий  та творчий  шлях  Б.Шоу.  

 

1сторінка.      Бернард Шоу народився 1856 р. в Дубліні, столиці Ірландії, яка тоді була однією з британських колоній. Батько Шоу, комерсант-невдаха, дуже пиячив. Мати була обдарованою жінкою, мала непоганий голос, але відчувала себе нещасливою з таким чоловіком. Життя родини супроводжували матеріальні нестатки, несприятливий моральний клімат (його Шоу потім відтворив у своїй трагікомедії "Дім, де розбиваються серця"): батьки часто сварилися і не приділяли належної уваги своїм дітям (окрім Бернарда, вони мали ще дві дочки).Майбутній драматург відчував себе покинутим і самотнім. Школи, де він навчався, були поганими, і хлопчик здебільшого здобував освіту самотужки. Він багато читав, захопився музикою. Поступово мати знайшла вихід із сімейної драми - почала вивчати музику, що потім  дало  їй змогу оселитись у Лондоні та заробляти приватними уроками співів. А Бернард Шоу, якому тоді виповнилось лише 15 років, залишився віч-на-віч із хворим батьком і змушений був дбати про шматок хліба. Він покинув школу і почав працювати, спочатку клерком, а потім головним касиром у земельній конторі. Безумовно, така кар'єра зовсім не влаштовувала талановитого юнака, який мріяв про музику і красне письменство. Одначе ті перші кроки самостійного життя виховали незалежність його духу, вміння витримувати удари долі.

     Ще одна риса світогляду Шоу бере початок у дитинстві - релігійне вільнодумство.  .

2 сторінка.     Нові можливості для розвитку незалежного духу постали перед Шоу з 1876 р., після переїзду до Лондона, який назавжди став місцем проживання великого драматурга. Тут він продовжив самоосвіту. Його душа і розум відкриваються всім інтелектуальним та естетичним впливам. Його друг і меценат В. Арчер згадує, як він уперше побачив Шоу в бібліотеці Британського музею. Перед ним лежали "Капітал" К.Маркса і партитура опери Р. Вагнера "Золото Рейну". Він по черзі читав обидва твори. Цей епізод  досить типовий для Шоу, який завжди збагачувався найрізноманітнішими здобутками в науці, філософії, мистецтві.

     У Лондоні Бернард Шоу писав дописи, статті та рецензії для різних журналів. Незабаром Шоу захопився соціалістичними ідеями і в 1884 році став одним із засновників соціал-реформаторського Фабіанського товариства. У другій половині 1880-х років письменник активно виступає у пресі як художній рецензент, музичний оглядач, а згодом - як театральний критик.

3 сторінка.   Шоу дебютував романами "Нерозумний шлюб" (1880), "Незлагідний соціаліст" та ін., проте ці твори не принесли йому успіху. Захоплення Ібсеном, створення книги "Квінтесенція ібсенізму" (1891) започаткувала наступний етап у творчості письменника, пов'язаний з реформуванням англійського театру. Він розробив принципово нову структуру драми - "проблемну п'єсу-симпозіум", що грунтувалась на особливому, парадоксальному способі викладу проблеми.

 За 7 років (1892 - 1899) Б. Шоу написав три драматичних цикли: «Неприємні п'єси» («Будинки вдівця», «Гультяй», «Професія місіс Уоррен»), «Приємні п'єси» («Війна і людина», «Обранець долі», «Кандида» та ін.), «П'єси для пуритан» («Учень диявола», «Цезар і Клеопатра» та ін.). Ці драми, різні за жанром і тематикою, об'єднані ідейною та соціальною спрямованістю - викрити лицемірство суспільства, втрату духовності, утвердити внутрішню свободу людини і справжні людські цінності. На початку XX ст. Б. Шоу пережив духовну кризу, свідченням якої стали філософські пошуки митця: він захопився ідеалістичною теорією «життєвої сили», «першооснови», яка знаходить втілення у стремлінні до прогресу та появі нових біологічних видів. На зміну сучасному людству з його низьким моральним і інтелектуальним рівнем має прийти нове, суспільство «надлюдей». «Надлюдина» у розумінні Б. Шоу - це, в першу чергу, особистість гуманістичного світогляду.  .

У подальшому Б. Шоу напише цілу низку блискучих п'єс: «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця» (цю драму автор вважав найкращою із своїх творів), «Назад до Мафусаїла», «Свята Іоанна», «Візок з яблуками» та ін. П'єси Б. Шоу уже не складали єдиних циклів, оскільки надто вже різноманітними були і за змістом, і за формою. Драматург, використовуючи різні жанри (комедії, трагікомедії, реалістичної драми, історичної трагедії), заглибився у проблеми морального удосконалення людства, досягнення істини. У 1925 році драматург став лауреатом Нобелівської премії і відреагував на цю знаменну подію зауваженням у своєму стилі: премія присуджена «на знак вдячності за те почуття полегшення, яке відчув світ в цьому році, коли він (Шоу) нічого не надрукував». Ставлення митця до нагород і титулів було показовим: він відмовлявся від них, стверджуючи, що книги і п'єси будуть найкращим пам'ятником для нього.     Всього він написав 56 п'єс, працюючи навіть у 94 роки. Великий драматург помер 2 листопада 1950 року.

4 сторінка.   У 1926 році Шоу став лауреатом Нобелівської премії "за творчість, позначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з надзвичайною поетичною красою". Згодом драматург багато подорожував по всьому світу, відвідавши, зокрема,СРСР, США та Південну Африку. Б. Шоу відмовився від грошового еквіваленту Нобелівської премії, написавши секретарю Шведської королівської академії, що «ці гроші - рятівне коло, яке кидають плавцю, тоді як він вже досяг берега і знаходиться у безпеці». Гроші можна використати для «поширення зв’язків і взаєморозуміння у галузі літератури і мистецтва між Швецією і Британськими островами». Сума премії - 7 000 фунтів - була використана для перекладу на англійську мову декількох п'єс А. Стрінберга і декількох романів шведських авторів, які без цієї підтримки навряд чи з'явилися б англійською мовою.

Письменник пережив Другу світову війну, під час якої активно боровся проти фашизму, і помер у своєму маєтку в Хартфордширі у віці 94 років.

5 сторінка. Творчий шлях Шоу-драматурга - це втілення ідеї про інтелектуальний реалістичний проблемний театр. «Його театр часто називають театром ідей, протиставляючи тим самим театру ситуацій і театру характерів .»    Проте на відміну від інших представників «нової драми» («серйозних драматургів» А. Стріндберга, А.Чехова та ін.), Б. Шоу вважав, що про серйозне можна говорити «смішно, дотепно, парадоксально …»

Головне завдання театру - активно впливати на глядачів постановкою проблеми. У цьому Б. Шоу був послідовником ідей Г. Ібсена. Драма мусить бути «фабрикою думки», дискусією, яка не закінчується остан­німи словами п'єси. «Відкритий фінал» мав спонукати глядачів до роздумів, інтелектуального осмислення, самостійних пошуків відповідей на запитання, що звучали (прямо чи завуальовано) зі сцени. Драматург відмовляється від традиційної структури п'єси (зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), пропонуючи власний варіант - зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, «відкритий фінал», дискусія. Шоу перетворює п’єси в дискусії, що беруть початок із актуальних проблем сучасності   

Драматург віддав перевагу жанру трагікомедії, як одному із засобів загострення проблеми, дискусії і активізації у глядача інтелектуального усвідомлення.

6 сторінка.   П'єсу "Пігмаліон" Бернард Шоу назвав "романому п'яти актах". Як і більшість драматичних творів Шоу, "Пігмаліон" має коротку передмову під назвою "Професор фонетики" і розлогу після-мову, де розповідається про подальшу долю героїні -- лондонської вуличної квіткарки Елізи Дулітл. Написана в 1912-1913 роках, п`єса витримала 118 постановок. Бернард Шоу, працюючи над комедією, орієнтувався на античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив скульптуру Галатеї. Вражений красою власного творіння, художник благає Афродіту оживити мармурову фігуру. Одухотворена Галатея стає прекрасною жінкою, щасливою дружиною Пігмаліона. Проте Шоу пародоксально переробив у своїй п'єсі давньогрецький міф. Галатея -Еліза, за задумом драматурга XX століття, ніколи не стане дружиною Пігмаліона-Хігінса. Щасливий кінець неможливий. Здійснюючи першу постановку, Шоу категорично забороняв акторам зображувати закоханість Елізи та Хігінса.

            Драматурга цікавило зовсім інше -- трагічна неможливість для освітченої, талановитої, духовно багатої жінки, позбавленої капіталу, гідно влаштувати своє життя. Елізі-Попелюшці нічого не вартувало досконало володіти сучасною англійською літературною мовою, манерами і поведінкою світських панн, щоб бути схожою на герцогиню чи принцесу на будь-якому прийомі. Але її подальша доля залишається непередбачуваною.

        Глибоко гуманні ідеї основи п'єси. Шоу вірить у невичерпний запас творчих сил, що криються в людях з народу. Бідність може спотворити людину духовно, зруйнувати її індивідуальність, але за сприятливих обставин все краще стрімко пробуджується.  

     7 сторінка. Джордж Бернард Шоу – видатний англійський драматург, автор 56 пʼєс.

     Йому вдалося вивести англійську драму із ідейного і художнього глухого

кута, в якому вона тоді знаходилася. Він надав їй соціальної гостроти,

проблемного характеру, яскравої соціально-парадоксальної форми. Ви

знаєте, що Б.Шоу прожив довге і плідне життя – 94 роки. Більше 70-и з них

він віддав літературі. Його пʼєси і зараз з успіхом ідуть на сценах театрів

всього світу.

  Запишіть у зошити.

               1. Літературний диктант 

1. Джордж Бернард Шоу  - лауреат … премії   

2. Для Бернарда Шоу взірцем була творчість…

3. Третій цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

4. Другий цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

5. За походженням Джордж Бернард Шоу  був…

6. Перший цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

7. Своє самостійне життя Бернард Шоу  почав з … років  

8. Б.Шоу вважається в Англії засновником…

9. Чудову освіту Б.Шоу здобув…

10.В основу сюжету твору Шоу „Пігмаліон” покладено…  

11. Рік створення п’єси „Пігмаліон”…   

12. П`єса Шоу „Пігмаліон” входить до циклу?  ….

          

  Домашнє завдання.

         1. Опрацювати підручник с.236 – 240.   

         2. Прочитати п’єсу «Пігмаліон» Б.Шоу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  19.04.2021 року. 9-А.

 

Тема: Джордж Бéрнард ШÓУ (1856–1950). Особливості світогляду Б. Шоу. Специфіка          втілення античного міфу в п`єсі «Пігмаліон»   

 

 

  Ми продовжуємо вивчення особливостей драматургії ХХ століття. Внесок Ібсена є вагомим, бо несе нові течії прогресивної думки, яка так необхідна людям у всі часи існування, щоб не втрачати правильних орієнтирів свого життя. Яскравою постаттю на цьому тлі вирізняється і Бернард Шоу – постать, яка уособлює національний дух, гордість, мистецький злет.  

Сьогодні ми познайомимося з особистістю і творчим шляхом Б.Шоу, людиною рідкісної працездатності і таланту, невичерпної енергії, англійським драматургом, чия творчість стала важливою віхою на шляху оновлення європейського театру, лауреатом Нобелівської премії (1925), митцем, якого називали «творцем інтелектуального театру XX ст.» (Б.Брехт).

 

Зацікавленість життям і творчістю великого драматурга Б.Шоу, «найпарадоксальнішого з парадоксальних», не зникає до наших днів. Свідченням такого інтересу є діяльність Міжнародного товариства Шоу, яке активно вивчає й коментує творчість митця, проводить міжнародні форуми, конференції; Товариства Бернарда Шоу США, яке випускає найбільш відомий і авторитетний журнал шоузнавців «Тhe Independent Shavian». Проте найяскравішим прикладом популярності творів драматурга є успішне життя його п’єс на світовій театральній сцені, адже п'єса, в першу чергу, «живе на сцені» (М. Гоголь). Серед багатої драматургічної спадщини митця є твір, який користується особливою популярністю, починаючи від першого свого сценічного втілення і закінчуючи постановками сучасних театрів, початку XXI ст. Мова йде про комедію «Пігмаліон» (1912-1913).

 

      Опрацюйте життєвий  та творчий  шлях  Б.Шоу.  

 

1сторінка.      Бернард Шоу народився 1856 р. в Дубліні, столиці Ірландії, яка тоді була однією з британських колоній. Батько Шоу, комерсант-невдаха, дуже пиячив. Мати була обдарованою жінкою, мала непоганий голос, але відчувала себе нещасливою з таким чоловіком. Життя родини супроводжували матеріальні нестатки, несприятливий моральний клімат (його Шоу потім відтворив у своїй трагікомедії "Дім, де розбиваються серця"): батьки часто сварилися і не приділяли належної уваги своїм дітям (окрім Бернарда, вони мали ще дві дочки).Майбутній драматург відчував себе покинутим і самотнім. Школи, де він навчався, були поганими, і хлопчик здебільшого здобував освіту самотужки. Він багато читав, захопився музикою. Поступово мати знайшла вихід із сімейної драми - почала вивчати музику, що потім  дало  їй змогу оселитись у Лондоні та заробляти приватними уроками співів. А Бернард Шоу, якому тоді виповнилось лише 15 років, залишився віч-на-віч із хворим батьком і змушений був дбати про шматок хліба. Він покинув школу і почав працювати, спочатку клерком, а потім головним касиром у земельній конторі. Безумовно, така кар'єра зовсім не влаштовувала талановитого юнака, який мріяв про музику і красне письменство. Одначе ті перші кроки самостійного життя виховали незалежність його духу, вміння витримувати удари долі.

     Ще одна риса світогляду Шоу бере початок у дитинстві - релігійне вільнодумство.  .

2 сторінка.     Нові можливості для розвитку незалежного духу постали перед Шоу з 1876 р., після переїзду до Лондона, який назавжди став місцем проживання великого драматурга. Тут він продовжив самоосвіту. Його душа і розум відкриваються всім інтелектуальним та естетичним впливам. Його друг і меценат В. Арчер згадує, як він уперше побачив Шоу в бібліотеці Британського музею. Перед ним лежали "Капітал" К.Маркса і партитура опери Р. Вагнера "Золото Рейну". Він по черзі читав обидва твори. Цей епізод  досить типовий для Шоу, який завжди збагачувався найрізноманітнішими здобутками в науці, філософії, мистецтві.

     У Лондоні Бернард Шоу писав дописи, статті та рецензії для різних журналів. Незабаром Шоу захопився соціалістичними ідеями і в 1884 році став одним із засновників соціал-реформаторського Фабіанського товариства. У другій половині 1880-х років письменник активно виступає у пресі як художній рецензент, музичний оглядач, а згодом - як театральний критик.

3 сторінка.   Шоу дебютував романами "Нерозумний шлюб" (1880), "Незлагідний соціаліст" та ін., проте ці твори не принесли йому успіху. Захоплення Ібсеном, створення книги "Квінтесенція ібсенізму" (1891) започаткувала наступний етап у творчості письменника, пов'язаний з реформуванням англійського театру. Він розробив принципово нову структуру драми - "проблемну п'єсу-симпозіум", що грунтувалась на особливому, парадоксальному способі викладу проблеми.

 За 7 років (1892 - 1899) Б. Шоу написав три драматичних цикли: «Неприємні п'єси» («Будинки вдівця», «Гультяй», «Професія місіс Уоррен»), «Приємні п'єси» («Війна і людина», «Обранець долі», «Кандида» та ін.), «П'єси для пуритан» («Учень диявола», «Цезар і Клеопатра» та ін.). Ці драми, різні за жанром і тематикою, об'єднані ідейною та соціальною спрямованістю - викрити лицемірство суспільства, втрату духовності, утвердити внутрішню свободу людини і справжні людські цінності. На початку XX ст. Б. Шоу пережив духовну кризу, свідченням якої стали філософські пошуки митця: він захопився ідеалістичною теорією «життєвої сили», «першооснови», яка знаходить втілення у стремлінні до прогресу та появі нових біологічних видів. На зміну сучасному людству з його низьким моральним і інтелектуальним рівнем має прийти нове, суспільство «надлюдей». «Надлюдина» у розумінні Б. Шоу - це, в першу чергу, особистість гуманістичного світогляду.  .

У подальшому Б. Шоу напише цілу низку блискучих п'єс: «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця» (цю драму автор вважав найкращою із своїх творів), «Назад до Мафусаїла», «Свята Іоанна», «Візок з яблуками» та ін. П'єси Б. Шоу уже не складали єдиних циклів, оскільки надто вже різноманітними були і за змістом, і за формою. Драматург, використовуючи різні жанри (комедії, трагікомедії, реалістичної драми, історичної трагедії), заглибився у проблеми морального удосконалення людства, досягнення істини. У 1925 році драматург став лауреатом Нобелівської премії і відреагував на цю знаменну подію зауваженням у своєму стилі: премія присуджена «на знак вдячності за те почуття полегшення, яке відчув світ в цьому році, коли він (Шоу) нічого не надрукував». Ставлення митця до нагород і титулів було показовим: він відмовлявся від них, стверджуючи, що книги і п'єси будуть найкращим пам'ятником для нього.     Всього він написав 56 п'єс, працюючи навіть у 94 роки. Великий драматург помер 2 листопада 1950 року.

4 сторінка.   У 1926 році Шоу став лауреатом Нобелівської премії "за творчість, позначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з надзвичайною поетичною красою". Згодом драматург багато подорожував по всьому світу, відвідавши, зокрема,СРСР, США та Південну Африку. Б. Шоу відмовився від грошового еквіваленту Нобелівської премії, написавши секретарю Шведської королівської академії, що «ці гроші - рятівне коло, яке кидають плавцю, тоді як він вже досяг берега і знаходиться у безпеці». Гроші можна використати для «поширення зв’язків і взаєморозуміння у галузі літератури і мистецтва між Швецією і Британськими островами». Сума премії - 7 000 фунтів - була використана для перекладу на англійську мову декількох п'єс А. Стрінберга і декількох романів шведських авторів, які без цієї підтримки навряд чи з'явилися б англійською мовою.

Письменник пережив Другу світову війну, під час якої активно боровся проти фашизму, і помер у своєму маєтку в Хартфордширі у віці 94 років.

5 сторінка. Творчий шлях Шоу-драматурга - це втілення ідеї про інтелектуальний реалістичний проблемний театр. «Його театр часто називають театром ідей, протиставляючи тим самим театру ситуацій і театру характерів .»    Проте на відміну від інших представників «нової драми» («серйозних драматургів» А. Стріндберга, А.Чехова та ін.), Б. Шоу вважав, що про серйозне можна говорити «смішно, дотепно, парадоксально …»

Головне завдання театру - активно впливати на глядачів постановкою проблеми. У цьому Б. Шоу був послідовником ідей Г. Ібсена. Драма мусить бути «фабрикою думки», дискусією, яка не закінчується остан­німи словами п'єси. «Відкритий фінал» мав спонукати глядачів до роздумів, інтелектуального осмислення, самостійних пошуків відповідей на запитання, що звучали (прямо чи завуальовано) зі сцени. Драматург відмовляється від традиційної структури п'єси (зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), пропонуючи власний варіант - зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, «відкритий фінал», дискусія. Шоу перетворює п’єси в дискусії, що беруть початок із актуальних проблем сучасності   

Драматург віддав перевагу жанру трагікомедії, як одному із засобів загострення проблеми, дискусії і активізації у глядача інтелектуального усвідомлення.

6 сторінка.   П'єсу "Пігмаліон" Бернард Шоу назвав "романому п'яти актах". Як і більшість драматичних творів Шоу, "Пігмаліон" має коротку передмову під назвою "Професор фонетики" і розлогу після-мову, де розповідається про подальшу долю героїні -- лондонської вуличної квіткарки Елізи Дулітл. Написана в 1912-1913 роках, п`єса витримала 118 постановок. Бернард Шоу, працюючи над комедією, орієнтувався на античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив скульптуру Галатеї. Вражений красою власного творіння, художник благає Афродіту оживити мармурову фігуру. Одухотворена Галатея стає прекрасною жінкою, щасливою дружиною Пігмаліона. Проте Шоу пародоксально переробив у своїй п'єсі давньогрецький міф. Галатея -Еліза, за задумом драматурга XX століття, ніколи не стане дружиною Пігмаліона-Хігінса. Щасливий кінець неможливий. Здійснюючи першу постановку, Шоу категорично забороняв акторам зображувати закоханість Елізи та Хігінса.

            Драматурга цікавило зовсім інше -- трагічна неможливість для освітченої, талановитої, духовно багатої жінки, позбавленої капіталу, гідно влаштувати своє життя. Елізі-Попелюшці нічого не вартувало досконало володіти сучасною англійською літературною мовою, манерами і поведінкою світських панн, щоб бути схожою на герцогиню чи принцесу на будь-якому прийомі. Але її подальша доля залишається непередбачуваною.

        Глибоко гуманні ідеї основи п'єси. Шоу вірить у невичерпний запас творчих сил, що криються в людях з народу. Бідність може спотворити людину духовно, зруйнувати її індивідуальність, але за сприятливих обставин все краще стрімко пробуджується.  

     7 сторінка. Джордж Бернард Шоу – видатний англійський драматург, автор 56 пʼєс.

     Йому вдалося вивести англійську драму із ідейного і художнього глухого

кута, в якому вона тоді знаходилася. Він надав їй соціальної гостроти,

проблемного характеру, яскравої соціально-парадоксальної форми. Ви

знаєте, що Б.Шоу прожив довге і плідне життя – 94 роки. Більше 70-и з них

він віддав літературі. Його пʼєси і зараз з успіхом ідуть на сценах театрів

всього світу.

  Запишіть у зошити.

               1. Літературний диктант 

1. Джордж Бернард Шоу  - лауреат … премії   

2. Для Бернарда Шоу взірцем була творчість…

3. Третій цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

4. Другий цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

5. За походженням Джордж Бернард Шоу  був…

6. Перший цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

7. Своє самостійне життя Бернард Шоу  почав з … років  

8. Б.Шоу вважається в Англії засновником…

9. Чудову освіту Б.Шоу здобув…

10.В основу сюжету твору Шоу „Пігмаліон” покладено…  

11. Рік створення п’єси „Пігмаліон”…   

12. П`єса Шоу „Пігмаліон” входить до циклу?  ….

          

  Домашнє завдання.

         1. Опрацювати підручник с.236 – 240.   

         2. Прочитати п’єсу «Пігмаліон» Б.Шоу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  19.04.2021 року. 9-А.

 

Тема: Джордж Бéрнард ШÓУ (1856–1950). Особливості світогляду Б. Шоу. Специфіка          втілення античного міфу в п`єсі «Пігмаліон»   

 

 

  Ми продовжуємо вивчення особливостей драматургії ХХ століття. Внесок Ібсена є вагомим, бо несе нові течії прогресивної думки, яка так необхідна людям у всі часи існування, щоб не втрачати правильних орієнтирів свого життя. Яскравою постаттю на цьому тлі вирізняється і Бернард Шоу – постать, яка уособлює національний дух, гордість, мистецький злет.  

Сьогодні ми познайомимося з особистістю і творчим шляхом Б.Шоу, людиною рідкісної працездатності і таланту, невичерпної енергії, англійським драматургом, чия творчість стала важливою віхою на шляху оновлення європейського театру, лауреатом Нобелівської премії (1925), митцем, якого називали «творцем інтелектуального театру XX ст.» (Б.Брехт).

 

Зацікавленість життям і творчістю великого драматурга Б.Шоу, «найпарадоксальнішого з парадоксальних», не зникає до наших днів. Свідченням такого інтересу є діяльність Міжнародного товариства Шоу, яке активно вивчає й коментує творчість митця, проводить міжнародні форуми, конференції; Товариства Бернарда Шоу США, яке випускає найбільш відомий і авторитетний журнал шоузнавців «Тhe Independent Shavian». Проте найяскравішим прикладом популярності творів драматурга є успішне життя його п’єс на світовій театральній сцені, адже п'єса, в першу чергу, «живе на сцені» (М. Гоголь). Серед багатої драматургічної спадщини митця є твір, який користується особливою популярністю, починаючи від першого свого сценічного втілення і закінчуючи постановками сучасних театрів, початку XXI ст. Мова йде про комедію «Пігмаліон» (1912-1913).

 

      Опрацюйте життєвий  та творчий  шлях  Б.Шоу.  

 

1сторінка.      Бернард Шоу народився 1856 р. в Дубліні, столиці Ірландії, яка тоді була однією з британських колоній. Батько Шоу, комерсант-невдаха, дуже пиячив. Мати була обдарованою жінкою, мала непоганий голос, але відчувала себе нещасливою з таким чоловіком. Життя родини супроводжували матеріальні нестатки, несприятливий моральний клімат (його Шоу потім відтворив у своїй трагікомедії "Дім, де розбиваються серця"): батьки часто сварилися і не приділяли належної уваги своїм дітям (окрім Бернарда, вони мали ще дві дочки).Майбутній драматург відчував себе покинутим і самотнім. Школи, де він навчався, були поганими, і хлопчик здебільшого здобував освіту самотужки. Він багато читав, захопився музикою. Поступово мати знайшла вихід із сімейної драми - почала вивчати музику, що потім  дало  їй змогу оселитись у Лондоні та заробляти приватними уроками співів. А Бернард Шоу, якому тоді виповнилось лише 15 років, залишився віч-на-віч із хворим батьком і змушений був дбати про шматок хліба. Він покинув школу і почав працювати, спочатку клерком, а потім головним касиром у земельній конторі. Безумовно, така кар'єра зовсім не влаштовувала талановитого юнака, який мріяв про музику і красне письменство. Одначе ті перші кроки самостійного життя виховали незалежність його духу, вміння витримувати удари долі.

     Ще одна риса світогляду Шоу бере початок у дитинстві - релігійне вільнодумство.  .

2 сторінка.     Нові можливості для розвитку незалежного духу постали перед Шоу з 1876 р., після переїзду до Лондона, який назавжди став місцем проживання великого драматурга. Тут він продовжив самоосвіту. Його душа і розум відкриваються всім інтелектуальним та естетичним впливам. Його друг і меценат В. Арчер згадує, як він уперше побачив Шоу в бібліотеці Британського музею. Перед ним лежали "Капітал" К.Маркса і партитура опери Р. Вагнера "Золото Рейну". Він по черзі читав обидва твори. Цей епізод  досить типовий для Шоу, який завжди збагачувався найрізноманітнішими здобутками в науці, філософії, мистецтві.

     У Лондоні Бернард Шоу писав дописи, статті та рецензії для різних журналів. Незабаром Шоу захопився соціалістичними ідеями і в 1884 році став одним із засновників соціал-реформаторського Фабіанського товариства. У другій половині 1880-х років письменник активно виступає у пресі як художній рецензент, музичний оглядач, а згодом - як театральний критик.

3 сторінка.   Шоу дебютував романами "Нерозумний шлюб" (1880), "Незлагідний соціаліст" та ін., проте ці твори не принесли йому успіху. Захоплення Ібсеном, створення книги "Квінтесенція ібсенізму" (1891) започаткувала наступний етап у творчості письменника, пов'язаний з реформуванням англійського театру. Він розробив принципово нову структуру драми - "проблемну п'єсу-симпозіум", що грунтувалась на особливому, парадоксальному способі викладу проблеми.

 За 7 років (1892 - 1899) Б. Шоу написав три драматичних цикли: «Неприємні п'єси» («Будинки вдівця», «Гультяй», «Професія місіс Уоррен»), «Приємні п'єси» («Війна і людина», «Обранець долі», «Кандида» та ін.), «П'єси для пуритан» («Учень диявола», «Цезар і Клеопатра» та ін.). Ці драми, різні за жанром і тематикою, об'єднані ідейною та соціальною спрямованістю - викрити лицемірство суспільства, втрату духовності, утвердити внутрішню свободу людини і справжні людські цінності. На початку XX ст. Б. Шоу пережив духовну кризу, свідченням якої стали філософські пошуки митця: він захопився ідеалістичною теорією «життєвої сили», «першооснови», яка знаходить втілення у стремлінні до прогресу та появі нових біологічних видів. На зміну сучасному людству з його низьким моральним і інтелектуальним рівнем має прийти нове, суспільство «надлюдей». «Надлюдина» у розумінні Б. Шоу - це, в першу чергу, особистість гуманістичного світогляду.  .

У подальшому Б. Шоу напише цілу низку блискучих п'єс: «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця» (цю драму автор вважав найкращою із своїх творів), «Назад до Мафусаїла», «Свята Іоанна», «Візок з яблуками» та ін. П'єси Б. Шоу уже не складали єдиних циклів, оскільки надто вже різноманітними були і за змістом, і за формою. Драматург, використовуючи різні жанри (комедії, трагікомедії, реалістичної драми, історичної трагедії), заглибився у проблеми морального удосконалення людства, досягнення істини. У 1925 році драматург став лауреатом Нобелівської премії і відреагував на цю знаменну подію зауваженням у своєму стилі: премія присуджена «на знак вдячності за те почуття полегшення, яке відчув світ в цьому році, коли він (Шоу) нічого не надрукував». Ставлення митця до нагород і титулів було показовим: він відмовлявся від них, стверджуючи, що книги і п'єси будуть найкращим пам'ятником для нього.     Всього він написав 56 п'єс, працюючи навіть у 94 роки. Великий драматург помер 2 листопада 1950 року.

4 сторінка.   У 1926 році Шоу став лауреатом Нобелівської премії "за творчість, позначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з надзвичайною поетичною красою". Згодом драматург багато подорожував по всьому світу, відвідавши, зокрема,СРСР, США та Південну Африку. Б. Шоу відмовився від грошового еквіваленту Нобелівської премії, написавши секретарю Шведської королівської академії, що «ці гроші - рятівне коло, яке кидають плавцю, тоді як він вже досяг берега і знаходиться у безпеці». Гроші можна використати для «поширення зв’язків і взаєморозуміння у галузі літератури і мистецтва між Швецією і Британськими островами». Сума премії - 7 000 фунтів - була використана для перекладу на англійську мову декількох п'єс А. Стрінберга і декількох романів шведських авторів, які без цієї підтримки навряд чи з'явилися б англійською мовою.

Письменник пережив Другу світову війну, під час якої активно боровся проти фашизму, і помер у своєму маєтку в Хартфордширі у віці 94 років.

5 сторінка. Творчий шлях Шоу-драматурга - це втілення ідеї про інтелектуальний реалістичний проблемний театр. «Його театр часто називають театром ідей, протиставляючи тим самим театру ситуацій і театру характерів .»    Проте на відміну від інших представників «нової драми» («серйозних драматургів» А. Стріндберга, А.Чехова та ін.), Б. Шоу вважав, що про серйозне можна говорити «смішно, дотепно, парадоксально …»

Головне завдання театру - активно впливати на глядачів постановкою проблеми. У цьому Б. Шоу був послідовником ідей Г. Ібсена. Драма мусить бути «фабрикою думки», дискусією, яка не закінчується остан­німи словами п'єси. «Відкритий фінал» мав спонукати глядачів до роздумів, інтелектуального осмислення, самостійних пошуків відповідей на запитання, що звучали (прямо чи завуальовано) зі сцени. Драматург відмовляється від традиційної структури п'єси (зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), пропонуючи власний варіант - зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, «відкритий фінал», дискусія. Шоу перетворює п’єси в дискусії, що беруть початок із актуальних проблем сучасності   

Драматург віддав перевагу жанру трагікомедії, як одному із засобів загострення проблеми, дискусії і активізації у глядача інтелектуального усвідомлення.

6 сторінка.   П'єсу "Пігмаліон" Бернард Шоу назвав "романому п'яти актах". Як і більшість драматичних творів Шоу, "Пігмаліон" має коротку передмову під назвою "Професор фонетики" і розлогу після-мову, де розповідається про подальшу долю героїні -- лондонської вуличної квіткарки Елізи Дулітл. Написана в 1912-1913 роках, п`єса витримала 118 постановок. Бернард Шоу, працюючи над комедією, орієнтувався на античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив скульптуру Галатеї. Вражений красою власного творіння, художник благає Афродіту оживити мармурову фігуру. Одухотворена Галатея стає прекрасною жінкою, щасливою дружиною Пігмаліона. Проте Шоу пародоксально переробив у своїй п'єсі давньогрецький міф. Галатея -Еліза, за задумом драматурга XX століття, ніколи не стане дружиною Пігмаліона-Хігінса. Щасливий кінець неможливий. Здійснюючи першу постановку, Шоу категорично забороняв акторам зображувати закоханість Елізи та Хігінса.

            Драматурга цікавило зовсім інше -- трагічна неможливість для освітченої, талановитої, духовно багатої жінки, позбавленої капіталу, гідно влаштувати своє життя. Елізі-Попелюшці нічого не вартувало досконало володіти сучасною англійською літературною мовою, манерами і поведінкою світських панн, щоб бути схожою на герцогиню чи принцесу на будь-якому прийомі. Але її подальша доля залишається непередбачуваною.

        Глибоко гуманні ідеї основи п'єси. Шоу вірить у невичерпний запас творчих сил, що криються в людях з народу. Бідність може спотворити людину духовно, зруйнувати її індивідуальність, але за сприятливих обставин все краще стрімко пробуджується.  

     7 сторінка. Джордж Бернард Шоу – видатний англійський драматург, автор 56 пʼєс.

     Йому вдалося вивести англійську драму із ідейного і художнього глухого

кута, в якому вона тоді знаходилася. Він надав їй соціальної гостроти,

проблемного характеру, яскравої соціально-парадоксальної форми. Ви

знаєте, що Б.Шоу прожив довге і плідне життя – 94 роки. Більше 70-и з них

він віддав літературі. Його пʼєси і зараз з успіхом ідуть на сценах театрів

всього світу.

  Запишіть у зошити.

               1. Літературний диктант 

1. Джордж Бернард Шоу  - лауреат … премії   

2. Для Бернарда Шоу взірцем була творчість…

3. Третій цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

4. Другий цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

5. За походженням Джордж Бернард Шоу  був…

6. Перший цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

7. Своє самостійне життя Бернард Шоу  почав з … років  

8. Б.Шоу вважається в Англії засновником…

9. Чудову освіту Б.Шоу здобув…

10.В основу сюжету твору Шоу „Пігмаліон” покладено…  

11. Рік створення п’єси „Пігмаліон”…   

12. П`єса Шоу „Пігмаліон” входить до циклу?  ….

          

  Домашнє завдання.

         1. Опрацювати підручник с.236 – 240.   

         2. Прочитати п’єсу «Пігмаліон» Б.Шоу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  19.04.2021 року. 9-А.

 

Тема: Джордж Бéрнард ШÓУ (1856–1950). Особливості світогляду Б. Шоу. Специфіка          втілення античного міфу в п`єсі «Пігмаліон»   

 

 

  Ми продовжуємо вивчення особливостей драматургії ХХ століття. Внесок Ібсена є вагомим, бо несе нові течії прогресивної думки, яка так необхідна людям у всі часи існування, щоб не втрачати правильних орієнтирів свого життя. Яскравою постаттю на цьому тлі вирізняється і Бернард Шоу – постать, яка уособлює національний дух, гордість, мистецький злет.  

Сьогодні ми познайомимося з особистістю і творчим шляхом Б.Шоу, людиною рідкісної працездатності і таланту, невичерпної енергії, англійським драматургом, чия творчість стала важливою віхою на шляху оновлення європейського театру, лауреатом Нобелівської премії (1925), митцем, якого називали «творцем інтелектуального театру XX ст.» (Б.Брехт).

 

Зацікавленість життям і творчістю великого драматурга Б.Шоу, «найпарадоксальнішого з парадоксальних», не зникає до наших днів. Свідченням такого інтересу є діяльність Міжнародного товариства Шоу, яке активно вивчає й коментує творчість митця, проводить міжнародні форуми, конференції; Товариства Бернарда Шоу США, яке випускає найбільш відомий і авторитетний журнал шоузнавців «Тhe Independent Shavian». Проте найяскравішим прикладом популярності творів драматурга є успішне життя його п’єс на світовій театральній сцені, адже п'єса, в першу чергу, «живе на сцені» (М. Гоголь). Серед багатої драматургічної спадщини митця є твір, який користується особливою популярністю, починаючи від першого свого сценічного втілення і закінчуючи постановками сучасних театрів, початку XXI ст. Мова йде про комедію «Пігмаліон» (1912-1913).

 

      Опрацюйте життєвий  та творчий  шлях  Б.Шоу.  

 

1сторінка.      Бернард Шоу народився 1856 р. в Дубліні, столиці Ірландії, яка тоді була однією з британських колоній. Батько Шоу, комерсант-невдаха, дуже пиячив. Мати була обдарованою жінкою, мала непоганий голос, але відчувала себе нещасливою з таким чоловіком. Життя родини супроводжували матеріальні нестатки, несприятливий моральний клімат (його Шоу потім відтворив у своїй трагікомедії "Дім, де розбиваються серця"): батьки часто сварилися і не приділяли належної уваги своїм дітям (окрім Бернарда, вони мали ще дві дочки).Майбутній драматург відчував себе покинутим і самотнім. Школи, де він навчався, були поганими, і хлопчик здебільшого здобував освіту самотужки. Він багато читав, захопився музикою. Поступово мати знайшла вихід із сімейної драми - почала вивчати музику, що потім  дало  їй змогу оселитись у Лондоні та заробляти приватними уроками співів. А Бернард Шоу, якому тоді виповнилось лише 15 років, залишився віч-на-віч із хворим батьком і змушений був дбати про шматок хліба. Він покинув школу і почав працювати, спочатку клерком, а потім головним касиром у земельній конторі. Безумовно, така кар'єра зовсім не влаштовувала талановитого юнака, який мріяв про музику і красне письменство. Одначе ті перші кроки самостійного життя виховали незалежність його духу, вміння витримувати удари долі.

     Ще одна риса світогляду Шоу бере початок у дитинстві - релігійне вільнодумство.  .

2 сторінка.     Нові можливості для розвитку незалежного духу постали перед Шоу з 1876 р., після переїзду до Лондона, який назавжди став місцем проживання великого драматурга. Тут він продовжив самоосвіту. Його душа і розум відкриваються всім інтелектуальним та естетичним впливам. Його друг і меценат В. Арчер згадує, як він уперше побачив Шоу в бібліотеці Британського музею. Перед ним лежали "Капітал" К.Маркса і партитура опери Р. Вагнера "Золото Рейну". Він по черзі читав обидва твори. Цей епізод  досить типовий для Шоу, який завжди збагачувався найрізноманітнішими здобутками в науці, філософії, мистецтві.

     У Лондоні Бернард Шоу писав дописи, статті та рецензії для різних журналів. Незабаром Шоу захопився соціалістичними ідеями і в 1884 році став одним із засновників соціал-реформаторського Фабіанського товариства. У другій половині 1880-х років письменник активно виступає у пресі як художній рецензент, музичний оглядач, а згодом - як театральний критик.

3 сторінка.   Шоу дебютував романами "Нерозумний шлюб" (1880), "Незлагідний соціаліст" та ін., проте ці твори не принесли йому успіху. Захоплення Ібсеном, створення книги "Квінтесенція ібсенізму" (1891) започаткувала наступний етап у творчості письменника, пов'язаний з реформуванням англійського театру. Він розробив принципово нову структуру драми - "проблемну п'єсу-симпозіум", що грунтувалась на особливому, парадоксальному способі викладу проблеми.

 За 7 років (1892 - 1899) Б. Шоу написав три драматичних цикли: «Неприємні п'єси» («Будинки вдівця», «Гультяй», «Професія місіс Уоррен»), «Приємні п'єси» («Війна і людина», «Обранець долі», «Кандида» та ін.), «П'єси для пуритан» («Учень диявола», «Цезар і Клеопатра» та ін.). Ці драми, різні за жанром і тематикою, об'єднані ідейною та соціальною спрямованістю - викрити лицемірство суспільства, втрату духовності, утвердити внутрішню свободу людини і справжні людські цінності. На початку XX ст. Б. Шоу пережив духовну кризу, свідченням якої стали філософські пошуки митця: він захопився ідеалістичною теорією «життєвої сили», «першооснови», яка знаходить втілення у стремлінні до прогресу та появі нових біологічних видів. На зміну сучасному людству з його низьким моральним і інтелектуальним рівнем має прийти нове, суспільство «надлюдей». «Надлюдина» у розумінні Б. Шоу - це, в першу чергу, особистість гуманістичного світогляду.  .

У подальшому Б. Шоу напише цілу низку блискучих п'єс: «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця» (цю драму автор вважав найкращою із своїх творів), «Назад до Мафусаїла», «Свята Іоанна», «Візок з яблуками» та ін. П'єси Б. Шоу уже не складали єдиних циклів, оскільки надто вже різноманітними були і за змістом, і за формою. Драматург, використовуючи різні жанри (комедії, трагікомедії, реалістичної драми, історичної трагедії), заглибився у проблеми морального удосконалення людства, досягнення істини. У 1925 році драматург став лауреатом Нобелівської премії і відреагував на цю знаменну подію зауваженням у своєму стилі: премія присуджена «на знак вдячності за те почуття полегшення, яке відчув світ в цьому році, коли він (Шоу) нічого не надрукував». Ставлення митця до нагород і титулів було показовим: він відмовлявся від них, стверджуючи, що книги і п'єси будуть найкращим пам'ятником для нього.     Всього він написав 56 п'єс, працюючи навіть у 94 роки. Великий драматург помер 2 листопада 1950 року.

4 сторінка.   У 1926 році Шоу став лауреатом Нобелівської премії "за творчість, позначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з надзвичайною поетичною красою". Згодом драматург багато подорожував по всьому світу, відвідавши, зокрема,СРСР, США та Південну Африку. Б. Шоу відмовився від грошового еквіваленту Нобелівської премії, написавши секретарю Шведської королівської академії, що «ці гроші - рятівне коло, яке кидають плавцю, тоді як він вже досяг берега і знаходиться у безпеці». Гроші можна використати для «поширення зв’язків і взаєморозуміння у галузі літератури і мистецтва між Швецією і Британськими островами». Сума премії - 7 000 фунтів - була використана для перекладу на англійську мову декількох п'єс А. Стрінберга і декількох романів шведських авторів, які без цієї підтримки навряд чи з'явилися б англійською мовою.

Письменник пережив Другу світову війну, під час якої активно боровся проти фашизму, і помер у своєму маєтку в Хартфордширі у віці 94 років.

5 сторінка. Творчий шлях Шоу-драматурга - це втілення ідеї про інтелектуальний реалістичний проблемний театр. «Його театр часто називають театром ідей, протиставляючи тим самим театру ситуацій і театру характерів .»    Проте на відміну від інших представників «нової драми» («серйозних драматургів» А. Стріндберга, А.Чехова та ін.), Б. Шоу вважав, що про серйозне можна говорити «смішно, дотепно, парадоксально …»

Головне завдання театру - активно впливати на глядачів постановкою проблеми. У цьому Б. Шоу був послідовником ідей Г. Ібсена. Драма мусить бути «фабрикою думки», дискусією, яка не закінчується остан­німи словами п'єси. «Відкритий фінал» мав спонукати глядачів до роздумів, інтелектуального осмислення, самостійних пошуків відповідей на запитання, що звучали (прямо чи завуальовано) зі сцени. Драматург відмовляється від традиційної структури п'єси (зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), пропонуючи власний варіант - зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, «відкритий фінал», дискусія. Шоу перетворює п’єси в дискусії, що беруть початок із актуальних проблем сучасності   

Драматург віддав перевагу жанру трагікомедії, як одному із засобів загострення проблеми, дискусії і активізації у глядача інтелектуального усвідомлення.

6 сторінка.   П'єсу "Пігмаліон" Бернард Шоу назвав "романому п'яти актах". Як і більшість драматичних творів Шоу, "Пігмаліон" має коротку передмову під назвою "Професор фонетики" і розлогу після-мову, де розповідається про подальшу долю героїні -- лондонської вуличної квіткарки Елізи Дулітл. Написана в 1912-1913 роках, п`єса витримала 118 постановок. Бернард Шоу, працюючи над комедією, орієнтувався на античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив скульптуру Галатеї. Вражений красою власного творіння, художник благає Афродіту оживити мармурову фігуру. Одухотворена Галатея стає прекрасною жінкою, щасливою дружиною Пігмаліона. Проте Шоу пародоксально переробив у своїй п'єсі давньогрецький міф. Галатея -Еліза, за задумом драматурга XX століття, ніколи не стане дружиною Пігмаліона-Хігінса. Щасливий кінець неможливий. Здійснюючи першу постановку, Шоу категорично забороняв акторам зображувати закоханість Елізи та Хігінса.

            Драматурга цікавило зовсім інше -- трагічна неможливість для освітченої, талановитої, духовно багатої жінки, позбавленої капіталу, гідно влаштувати своє життя. Елізі-Попелюшці нічого не вартувало досконало володіти сучасною англійською літературною мовою, манерами і поведінкою світських панн, щоб бути схожою на герцогиню чи принцесу на будь-якому прийомі. Але її подальша доля залишається непередбачуваною.

        Глибоко гуманні ідеї основи п'єси. Шоу вірить у невичерпний запас творчих сил, що криються в людях з народу. Бідність може спотворити людину духовно, зруйнувати її індивідуальність, але за сприятливих обставин все краще стрімко пробуджується.  

     7 сторінка. Джордж Бернард Шоу – видатний англійський драматург, автор 56 пʼєс.

     Йому вдалося вивести англійську драму із ідейного і художнього глухого

кута, в якому вона тоді знаходилася. Він надав їй соціальної гостроти,

проблемного характеру, яскравої соціально-парадоксальної форми. Ви

знаєте, що Б.Шоу прожив довге і плідне життя – 94 роки. Більше 70-и з них

він віддав літературі. Його пʼєси і зараз з успіхом ідуть на сценах театрів

всього світу.

  Запишіть у зошити.

               1. Літературний диктант 

1. Джордж Бернард Шоу  - лауреат … премії   

2. Для Бернарда Шоу взірцем була творчість…

3. Третій цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

4. Другий цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

5. За походженням Джордж Бернард Шоу  був…

6. Перший цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

7. Своє самостійне життя Бернард Шоу  почав з … років  

8. Б.Шоу вважається в Англії засновником…

9. Чудову освіту Б.Шоу здобув…

10.В основу сюжету твору Шоу „Пігмаліон” покладено…  

11. Рік створення п’єси „Пігмаліон”…   

12. П`єса Шоу „Пігмаліон” входить до циклу?  ….

          

  Домашнє завдання.

         1. Опрацювати підручник с.236 – 240.   

         2. Прочитати п’єсу «Пігмаліон» Б.Шоу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  19.04.2021 року. 9-А.

 

Тема: Джордж Бéрнард ШÓУ (1856–1950). Особливості світогляду Б. Шоу. Специфіка          втілення античного міфу в п`єсі «Пігмаліон»   

 

 

  Ми продовжуємо вивчення особливостей драматургії ХХ століття. Внесок Ібсена є вагомим, бо несе нові течії прогресивної думки, яка так необхідна людям у всі часи існування, щоб не втрачати правильних орієнтирів свого життя. Яскравою постаттю на цьому тлі вирізняється і Бернард Шоу – постать, яка уособлює національний дух, гордість, мистецький злет.  

Сьогодні ми познайомимося з особистістю і творчим шляхом Б.Шоу, людиною рідкісної працездатності і таланту, невичерпної енергії, англійським драматургом, чия творчість стала важливою віхою на шляху оновлення європейського театру, лауреатом Нобелівської премії (1925), митцем, якого називали «творцем інтелектуального театру XX ст.» (Б.Брехт).

 

Зацікавленість життям і творчістю великого драматурга Б.Шоу, «найпарадоксальнішого з парадоксальних», не зникає до наших днів. Свідченням такого інтересу є діяльність Міжнародного товариства Шоу, яке активно вивчає й коментує творчість митця, проводить міжнародні форуми, конференції; Товариства Бернарда Шоу США, яке випускає найбільш відомий і авторитетний журнал шоузнавців «Тhe Independent Shavian». Проте найяскравішим прикладом популярності творів драматурга є успішне життя його п’єс на світовій театральній сцені, адже п'єса, в першу чергу, «живе на сцені» (М. Гоголь). Серед багатої драматургічної спадщини митця є твір, який користується особливою популярністю, починаючи від першого свого сценічного втілення і закінчуючи постановками сучасних театрів, початку XXI ст. Мова йде про комедію «Пігмаліон» (1912-1913).

 

      Опрацюйте життєвий  та творчий  шлях  Б.Шоу.  

 

1сторінка.      Бернард Шоу народився 1856 р. в Дубліні, столиці Ірландії, яка тоді була однією з британських колоній. Батько Шоу, комерсант-невдаха, дуже пиячив. Мати була обдарованою жінкою, мала непоганий голос, але відчувала себе нещасливою з таким чоловіком. Життя родини супроводжували матеріальні нестатки, несприятливий моральний клімат (його Шоу потім відтворив у своїй трагікомедії "Дім, де розбиваються серця"): батьки часто сварилися і не приділяли належної уваги своїм дітям (окрім Бернарда, вони мали ще дві дочки).Майбутній драматург відчував себе покинутим і самотнім. Школи, де він навчався, були поганими, і хлопчик здебільшого здобував освіту самотужки. Він багато читав, захопився музикою. Поступово мати знайшла вихід із сімейної драми - почала вивчати музику, що потім  дало  їй змогу оселитись у Лондоні та заробляти приватними уроками співів. А Бернард Шоу, якому тоді виповнилось лише 15 років, залишився віч-на-віч із хворим батьком і змушений був дбати про шматок хліба. Він покинув школу і почав працювати, спочатку клерком, а потім головним касиром у земельній конторі. Безумовно, така кар'єра зовсім не влаштовувала талановитого юнака, який мріяв про музику і красне письменство. Одначе ті перші кроки самостійного життя виховали незалежність його духу, вміння витримувати удари долі.

     Ще одна риса світогляду Шоу бере початок у дитинстві - релігійне вільнодумство.  .

2 сторінка.     Нові можливості для розвитку незалежного духу постали перед Шоу з 1876 р., після переїзду до Лондона, який назавжди став місцем проживання великого драматурга. Тут він продовжив самоосвіту. Його душа і розум відкриваються всім інтелектуальним та естетичним впливам. Його друг і меценат В. Арчер згадує, як він уперше побачив Шоу в бібліотеці Британського музею. Перед ним лежали "Капітал" К.Маркса і партитура опери Р. Вагнера "Золото Рейну". Він по черзі читав обидва твори. Цей епізод  досить типовий для Шоу, який завжди збагачувався найрізноманітнішими здобутками в науці, філософії, мистецтві.

     У Лондоні Бернард Шоу писав дописи, статті та рецензії для різних журналів. Незабаром Шоу захопився соціалістичними ідеями і в 1884 році став одним із засновників соціал-реформаторського Фабіанського товариства. У другій половині 1880-х років письменник активно виступає у пресі як художній рецензент, музичний оглядач, а згодом - як театральний критик.

3 сторінка.   Шоу дебютував романами "Нерозумний шлюб" (1880), "Незлагідний соціаліст" та ін., проте ці твори не принесли йому успіху. Захоплення Ібсеном, створення книги "Квінтесенція ібсенізму" (1891) започаткувала наступний етап у творчості письменника, пов'язаний з реформуванням англійського театру. Він розробив принципово нову структуру драми - "проблемну п'єсу-симпозіум", що грунтувалась на особливому, парадоксальному способі викладу проблеми.

 За 7 років (1892 - 1899) Б. Шоу написав три драматичних цикли: «Неприємні п'єси» («Будинки вдівця», «Гультяй», «Професія місіс Уоррен»), «Приємні п'єси» («Війна і людина», «Обранець долі», «Кандида» та ін.), «П'єси для пуритан» («Учень диявола», «Цезар і Клеопатра» та ін.). Ці драми, різні за жанром і тематикою, об'єднані ідейною та соціальною спрямованістю - викрити лицемірство суспільства, втрату духовності, утвердити внутрішню свободу людини і справжні людські цінності. На початку XX ст. Б. Шоу пережив духовну кризу, свідченням якої стали філософські пошуки митця: він захопився ідеалістичною теорією «життєвої сили», «першооснови», яка знаходить втілення у стремлінні до прогресу та появі нових біологічних видів. На зміну сучасному людству з його низьким моральним і інтелектуальним рівнем має прийти нове, суспільство «надлюдей». «Надлюдина» у розумінні Б. Шоу - це, в першу чергу, особистість гуманістичного світогляду.  .

У подальшому Б. Шоу напише цілу низку блискучих п'єс: «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця» (цю драму автор вважав найкращою із своїх творів), «Назад до Мафусаїла», «Свята Іоанна», «Візок з яблуками» та ін. П'єси Б. Шоу уже не складали єдиних циклів, оскільки надто вже різноманітними були і за змістом, і за формою. Драматург, використовуючи різні жанри (комедії, трагікомедії, реалістичної драми, історичної трагедії), заглибився у проблеми морального удосконалення людства, досягнення істини. У 1925 році драматург став лауреатом Нобелівської премії і відреагував на цю знаменну подію зауваженням у своєму стилі: премія присуджена «на знак вдячності за те почуття полегшення, яке відчув світ в цьому році, коли він (Шоу) нічого не надрукував». Ставлення митця до нагород і титулів було показовим: він відмовлявся від них, стверджуючи, що книги і п'єси будуть найкращим пам'ятником для нього.     Всього він написав 56 п'єс, працюючи навіть у 94 роки. Великий драматург помер 2 листопада 1950 року.

4 сторінка.   У 1926 році Шоу став лауреатом Нобелівської премії "за творчість, позначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з надзвичайною поетичною красою". Згодом драматург багато подорожував по всьому світу, відвідавши, зокрема,СРСР, США та Південну Африку. Б. Шоу відмовився від грошового еквіваленту Нобелівської премії, написавши секретарю Шведської королівської академії, що «ці гроші - рятівне коло, яке кидають плавцю, тоді як він вже досяг берега і знаходиться у безпеці». Гроші можна використати для «поширення зв’язків і взаєморозуміння у галузі літератури і мистецтва між Швецією і Британськими островами». Сума премії - 7 000 фунтів - була використана для перекладу на англійську мову декількох п'єс А. Стрінберга і декількох романів шведських авторів, які без цієї підтримки навряд чи з'явилися б англійською мовою.

Письменник пережив Другу світову війну, під час якої активно боровся проти фашизму, і помер у своєму маєтку в Хартфордширі у віці 94 років.

5 сторінка. Творчий шлях Шоу-драматурга - це втілення ідеї про інтелектуальний реалістичний проблемний театр. «Його театр часто називають театром ідей, протиставляючи тим самим театру ситуацій і театру характерів .»    Проте на відміну від інших представників «нової драми» («серйозних драматургів» А. Стріндберга, А.Чехова та ін.), Б. Шоу вважав, що про серйозне можна говорити «смішно, дотепно, парадоксально …»

Головне завдання театру - активно впливати на глядачів постановкою проблеми. У цьому Б. Шоу був послідовником ідей Г. Ібсена. Драма мусить бути «фабрикою думки», дискусією, яка не закінчується остан­німи словами п'єси. «Відкритий фінал» мав спонукати глядачів до роздумів, інтелектуального осмислення, самостійних пошуків відповідей на запитання, що звучали (прямо чи завуальовано) зі сцени. Драматург відмовляється від традиційної структури п'єси (зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), пропонуючи власний варіант - зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, «відкритий фінал», дискусія. Шоу перетворює п’єси в дискусії, що беруть початок із актуальних проблем сучасності   

Драматург віддав перевагу жанру трагікомедії, як одному із засобів загострення проблеми, дискусії і активізації у глядача інтелектуального усвідомлення.

6 сторінка.   П'єсу "Пігмаліон" Бернард Шоу назвав "романому п'яти актах". Як і більшість драматичних творів Шоу, "Пігмаліон" має коротку передмову під назвою "Професор фонетики" і розлогу після-мову, де розповідається про подальшу долю героїні -- лондонської вуличної квіткарки Елізи Дулітл. Написана в 1912-1913 роках, п`єса витримала 118 постановок. Бернард Шоу, працюючи над комедією, орієнтувався на античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив скульптуру Галатеї. Вражений красою власного творіння, художник благає Афродіту оживити мармурову фігуру. Одухотворена Галатея стає прекрасною жінкою, щасливою дружиною Пігмаліона. Проте Шоу пародоксально переробив у своїй п'єсі давньогрецький міф. Галатея -Еліза, за задумом драматурга XX століття, ніколи не стане дружиною Пігмаліона-Хігінса. Щасливий кінець неможливий. Здійснюючи першу постановку, Шоу категорично забороняв акторам зображувати закоханість Елізи та Хігінса.

            Драматурга цікавило зовсім інше -- трагічна неможливість для освітченої, талановитої, духовно багатої жінки, позбавленої капіталу, гідно влаштувати своє життя. Елізі-Попелюшці нічого не вартувало досконало володіти сучасною англійською літературною мовою, манерами і поведінкою світських панн, щоб бути схожою на герцогиню чи принцесу на будь-якому прийомі. Але її подальша доля залишається непередбачуваною.

        Глибоко гуманні ідеї основи п'єси. Шоу вірить у невичерпний запас творчих сил, що криються в людях з народу. Бідність може спотворити людину духовно, зруйнувати її індивідуальність, але за сприятливих обставин все краще стрімко пробуджується.  

     7 сторінка. Джордж Бернард Шоу – видатний англійський драматург, автор 56 пʼєс.

     Йому вдалося вивести англійську драму із ідейного і художнього глухого

кута, в якому вона тоді знаходилася. Він надав їй соціальної гостроти,

проблемного характеру, яскравої соціально-парадоксальної форми. Ви

знаєте, що Б.Шоу прожив довге і плідне життя – 94 роки. Більше 70-и з них

він віддав літературі. Його пʼєси і зараз з успіхом ідуть на сценах театрів

всього світу.

  Запишіть у зошити.

               1. Літературний диктант 

1. Джордж Бернард Шоу  - лауреат … премії   

2. Для Бернарда Шоу взірцем була творчість…

3. Третій цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

4. Другий цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

5. За походженням Джордж Бернард Шоу  був…

6. Перший цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

7. Своє самостійне життя Бернард Шоу  почав з … років  

8. Б.Шоу вважається в Англії засновником…

9. Чудову освіту Б.Шоу здобув…

10.В основу сюжету твору Шоу „Пігмаліон” покладено…  

11. Рік створення п’єси „Пігмаліон”…   

12. П`єса Шоу „Пігмаліон” входить до циклу?  ….

          

  Домашнє завдання.

         1. Опрацювати підручник с.236 – 240.   

         2. Прочитати п’єсу «Пігмаліон» Б.Шоу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  19.04.2021 року. 9-А.

 

Тема: Джордж Бéрнард ШÓУ (1856–1950). Особливості світогляду Б. Шоу. Специфіка          втілення античного міфу в п`єсі «Пігмаліон»   

 

 

  Ми продовжуємо вивчення особливостей драматургії ХХ століття. Внесок Ібсена є вагомим, бо несе нові течії прогресивної думки, яка так необхідна людям у всі часи існування, щоб не втрачати правильних орієнтирів свого життя. Яскравою постаттю на цьому тлі вирізняється і Бернард Шоу – постать, яка уособлює національний дух, гордість, мистецький злет.  

Сьогодні ми познайомимося з особистістю і творчим шляхом Б.Шоу, людиною рідкісної працездатності і таланту, невичерпної енергії, англійським драматургом, чия творчість стала важливою віхою на шляху оновлення європейського театру, лауреатом Нобелівської премії (1925), митцем, якого називали «творцем інтелектуального театру XX ст.» (Б.Брехт).

 

Зацікавленість життям і творчістю великого драматурга Б.Шоу, «найпарадоксальнішого з парадоксальних», не зникає до наших днів. Свідченням такого інтересу є діяльність Міжнародного товариства Шоу, яке активно вивчає й коментує творчість митця, проводить міжнародні форуми, конференції; Товариства Бернарда Шоу США, яке випускає найбільш відомий і авторитетний журнал шоузнавців «Тhe Independent Shavian». Проте найяскравішим прикладом популярності творів драматурга є успішне життя його п’єс на світовій театральній сцені, адже п'єса, в першу чергу, «живе на сцені» (М. Гоголь). Серед багатої драматургічної спадщини митця є твір, який користується особливою популярністю, починаючи від першого свого сценічного втілення і закінчуючи постановками сучасних театрів, початку XXI ст. Мова йде про комедію «Пігмаліон» (1912-1913).

 

      Опрацюйте життєвий  та творчий  шлях  Б.Шоу.  

 

1сторінка.      Бернард Шоу народився 1856 р. в Дубліні, столиці Ірландії, яка тоді була однією з британських колоній. Батько Шоу, комерсант-невдаха, дуже пиячив. Мати була обдарованою жінкою, мала непоганий голос, але відчувала себе нещасливою з таким чоловіком. Життя родини супроводжували матеріальні нестатки, несприятливий моральний клімат (його Шоу потім відтворив у своїй трагікомедії "Дім, де розбиваються серця"): батьки часто сварилися і не приділяли належної уваги своїм дітям (окрім Бернарда, вони мали ще дві дочки).Майбутній драматург відчував себе покинутим і самотнім. Школи, де він навчався, були поганими, і хлопчик здебільшого здобував освіту самотужки. Він багато читав, захопився музикою. Поступово мати знайшла вихід із сімейної драми - почала вивчати музику, що потім  дало  їй змогу оселитись у Лондоні та заробляти приватними уроками співів. А Бернард Шоу, якому тоді виповнилось лише 15 років, залишився віч-на-віч із хворим батьком і змушений був дбати про шматок хліба. Він покинув школу і почав працювати, спочатку клерком, а потім головним касиром у земельній конторі. Безумовно, така кар'єра зовсім не влаштовувала талановитого юнака, який мріяв про музику і красне письменство. Одначе ті перші кроки самостійного життя виховали незалежність його духу, вміння витримувати удари долі.

     Ще одна риса світогляду Шоу бере початок у дитинстві - релігійне вільнодумство.  .

2 сторінка.     Нові можливості для розвитку незалежного духу постали перед Шоу з 1876 р., після переїзду до Лондона, який назавжди став місцем проживання великого драматурга. Тут він продовжив самоосвіту. Його душа і розум відкриваються всім інтелектуальним та естетичним впливам. Його друг і меценат В. Арчер згадує, як він уперше побачив Шоу в бібліотеці Британського музею. Перед ним лежали "Капітал" К.Маркса і партитура опери Р. Вагнера "Золото Рейну". Він по черзі читав обидва твори. Цей епізод  досить типовий для Шоу, який завжди збагачувався найрізноманітнішими здобутками в науці, філософії, мистецтві.

     У Лондоні Бернард Шоу писав дописи, статті та рецензії для різних журналів. Незабаром Шоу захопився соціалістичними ідеями і в 1884 році став одним із засновників соціал-реформаторського Фабіанського товариства. У другій половині 1880-х років письменник активно виступає у пресі як художній рецензент, музичний оглядач, а згодом - як театральний критик.

3 сторінка.   Шоу дебютував романами "Нерозумний шлюб" (1880), "Незлагідний соціаліст" та ін., проте ці твори не принесли йому успіху. Захоплення Ібсеном, створення книги "Квінтесенція ібсенізму" (1891) започаткувала наступний етап у творчості письменника, пов'язаний з реформуванням англійського театру. Він розробив принципово нову структуру драми - "проблемну п'єсу-симпозіум", що грунтувалась на особливому, парадоксальному способі викладу проблеми.

 За 7 років (1892 - 1899) Б. Шоу написав три драматичних цикли: «Неприємні п'єси» («Будинки вдівця», «Гультяй», «Професія місіс Уоррен»), «Приємні п'єси» («Війна і людина», «Обранець долі», «Кандида» та ін.), «П'єси для пуритан» («Учень диявола», «Цезар і Клеопатра» та ін.). Ці драми, різні за жанром і тематикою, об'єднані ідейною та соціальною спрямованістю - викрити лицемірство суспільства, втрату духовності, утвердити внутрішню свободу людини і справжні людські цінності. На початку XX ст. Б. Шоу пережив духовну кризу, свідченням якої стали філософські пошуки митця: він захопився ідеалістичною теорією «життєвої сили», «першооснови», яка знаходить втілення у стремлінні до прогресу та появі нових біологічних видів. На зміну сучасному людству з його низьким моральним і інтелектуальним рівнем має прийти нове, суспільство «надлюдей». «Надлюдина» у розумінні Б. Шоу - це, в першу чергу, особистість гуманістичного світогляду.  .

У подальшому Б. Шоу напише цілу низку блискучих п'єс: «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця» (цю драму автор вважав найкращою із своїх творів), «Назад до Мафусаїла», «Свята Іоанна», «Візок з яблуками» та ін. П'єси Б. Шоу уже не складали єдиних циклів, оскільки надто вже різноманітними були і за змістом, і за формою. Драматург, використовуючи різні жанри (комедії, трагікомедії, реалістичної драми, історичної трагедії), заглибився у проблеми морального удосконалення людства, досягнення істини. У 1925 році драматург став лауреатом Нобелівської премії і відреагував на цю знаменну подію зауваженням у своєму стилі: премія присуджена «на знак вдячності за те почуття полегшення, яке відчув світ в цьому році, коли він (Шоу) нічого не надрукував». Ставлення митця до нагород і титулів було показовим: він відмовлявся від них, стверджуючи, що книги і п'єси будуть найкращим пам'ятником для нього.     Всього він написав 56 п'єс, працюючи навіть у 94 роки. Великий драматург помер 2 листопада 1950 року.

4 сторінка.   У 1926 році Шоу став лауреатом Нобелівської премії "за творчість, позначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з надзвичайною поетичною красою". Згодом драматург багато подорожував по всьому світу, відвідавши, зокрема,СРСР, США та Південну Африку. Б. Шоу відмовився від грошового еквіваленту Нобелівської премії, написавши секретарю Шведської королівської академії, що «ці гроші - рятівне коло, яке кидають плавцю, тоді як він вже досяг берега і знаходиться у безпеці». Гроші можна використати для «поширення зв’язків і взаєморозуміння у галузі літератури і мистецтва між Швецією і Британськими островами». Сума премії - 7 000 фунтів - була використана для перекладу на англійську мову декількох п'єс А. Стрінберга і декількох романів шведських авторів, які без цієї підтримки навряд чи з'явилися б англійською мовою.

Письменник пережив Другу світову війну, під час якої активно боровся проти фашизму, і помер у своєму маєтку в Хартфордширі у віці 94 років.

5 сторінка. Творчий шлях Шоу-драматурга - це втілення ідеї про інтелектуальний реалістичний проблемний театр. «Його театр часто називають театром ідей, протиставляючи тим самим театру ситуацій і театру характерів .»    Проте на відміну від інших представників «нової драми» («серйозних драматургів» А. Стріндберга, А.Чехова та ін.), Б. Шоу вважав, що про серйозне можна говорити «смішно, дотепно, парадоксально …»

Головне завдання театру - активно впливати на глядачів постановкою проблеми. У цьому Б. Шоу був послідовником ідей Г. Ібсена. Драма мусить бути «фабрикою думки», дискусією, яка не закінчується остан­німи словами п'єси. «Відкритий фінал» мав спонукати глядачів до роздумів, інтелектуального осмислення, самостійних пошуків відповідей на запитання, що звучали (прямо чи завуальовано) зі сцени. Драматург відмовляється від традиційної структури п'єси (зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), пропонуючи власний варіант - зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, «відкритий фінал», дискусія. Шоу перетворює п’єси в дискусії, що беруть початок із актуальних проблем сучасності   

Драматург віддав перевагу жанру трагікомедії, як одному із засобів загострення проблеми, дискусії і активізації у глядача інтелектуального усвідомлення.

6 сторінка.   П'єсу "Пігмаліон" Бернард Шоу назвав "романому п'яти актах". Як і більшість драматичних творів Шоу, "Пігмаліон" має коротку передмову під назвою "Професор фонетики" і розлогу після-мову, де розповідається про подальшу долю героїні -- лондонської вуличної квіткарки Елізи Дулітл. Написана в 1912-1913 роках, п`єса витримала 118 постановок. Бернард Шоу, працюючи над комедією, орієнтувався на античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив скульптуру Галатеї. Вражений красою власного творіння, художник благає Афродіту оживити мармурову фігуру. Одухотворена Галатея стає прекрасною жінкою, щасливою дружиною Пігмаліона. Проте Шоу пародоксально переробив у своїй п'єсі давньогрецький міф. Галатея -Еліза, за задумом драматурга XX століття, ніколи не стане дружиною Пігмаліона-Хігінса. Щасливий кінець неможливий. Здійснюючи першу постановку, Шоу категорично забороняв акторам зображувати закоханість Елізи та Хігінса.

            Драматурга цікавило зовсім інше -- трагічна неможливість для освітченої, талановитої, духовно багатої жінки, позбавленої капіталу, гідно влаштувати своє життя. Елізі-Попелюшці нічого не вартувало досконало володіти сучасною англійською літературною мовою, манерами і поведінкою світських панн, щоб бути схожою на герцогиню чи принцесу на будь-якому прийомі. Але її подальша доля залишається непередбачуваною.

        Глибоко гуманні ідеї основи п'єси. Шоу вірить у невичерпний запас творчих сил, що криються в людях з народу. Бідність може спотворити людину духовно, зруйнувати її індивідуальність, але за сприятливих обставин все краще стрімко пробуджується.  

     7 сторінка. Джордж Бернард Шоу – видатний англійський драматург, автор 56 пʼєс.

     Йому вдалося вивести англійську драму із ідейного і художнього глухого

кута, в якому вона тоді знаходилася. Він надав їй соціальної гостроти,

проблемного характеру, яскравої соціально-парадоксальної форми. Ви

знаєте, що Б.Шоу прожив довге і плідне життя – 94 роки. Більше 70-и з них

він віддав літературі. Його пʼєси і зараз з успіхом ідуть на сценах театрів

всього світу.

  Запишіть у зошити.

               1. Літературний диктант 

1. Джордж Бернард Шоу  - лауреат … премії   

2. Для Бернарда Шоу взірцем була творчість…

3. Третій цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

4. Другий цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

5. За походженням Джордж Бернард Шоу  був…

6. Перший цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

7. Своє самостійне життя Бернард Шоу  почав з … років  

8. Б.Шоу вважається в Англії засновником…

9. Чудову освіту Б.Шоу здобув…

10.В основу сюжету твору Шоу „Пігмаліон” покладено…  

11. Рік створення п’єси „Пігмаліон”…   

12. П`єса Шоу „Пігмаліон” входить до циклу?  ….

          

  Домашнє завдання.

         1. Опрацювати підручник с.236 – 240.   

         2. Прочитати п’єсу «Пігмаліон» Б.Шоу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  19.04.2021 року. 9-А.

 

Тема: Джордж Бéрнард ШÓУ (1856–1950). Особливості світогляду Б. Шоу. Специфіка          втілення античного міфу в п`єсі «Пігмаліон» 

 

   Ми продовжуємо вивчення особливостей драматургії ХХ століття. Внесок Ібсена є вагомим, бо несе нові течії прогресивної думки, яка так необхідна людям у всі часи існування, щоб не втрачати правильних орієнтирів свого життя. Яскравою постаттю на цьому тлі вирізняється і Бернард Шоу – постать, яка уособлює національний дух, гордість, мистецький злет.  

Сьогодні ми познайомимося з особистістю і творчим шляхом Б.Шоу, людиною рідкісної працездатності і таланту, невичерпної енергії, англійським драматургом, чия творчість стала важливою віхою на шляху оновлення європейського театру, лауреатом Нобелівської премії (1925), митцем, якого називали «творцем інтелектуального театру XX ст.» (Б.Брехт). 

Зацікавленість життям і творчістю великого драматурга Б.Шоу, «найпарадоксальнішого з парадоксальних», не зникає до наших днів. Свідченням такого інтересу є діяльність Міжнародного товариства Шоу, яке активно вивчає й коментує творчість митця, проводить міжнародні форуми, конференції; Товариства Бернарда Шоу США, яке випускає найбільш відомий і авторитетний журнал шоузнавців «Тhe Independent Shavian». Проте найяскравішим прикладом популярності творів драматурга є успішне життя його п’єс на світовій театральній сцені, адже п'єса, в першу чергу, «живе на сцені» (М. Гоголь). Серед багатої драматургічної спадщини митця є твір, який користується особливою популярністю, починаючи від першого свого сценічного втілення і закінчуючи постановками сучасних театрів, початку XXI ст. Мова йде про комедію «Пігмаліон» (1912-1913).

       Опрацюйте життєвий  та творчий  шлях  Б.Шоу.  

 1сторінка.      Бернард Шоу народився 1856 р. в Дубліні, столиці Ірландії, яка тоді була однією з британських колоній. Батько Шоу, комерсант-невдаха, дуже пиячив. Мати була обдарованою жінкою, мала непоганий голос, але відчувала себе нещасливою з таким чоловіком. Життя родини супроводжували матеріальні нестатки, несприятливий моральний клімат (його Шоу потім відтворив у своїй трагікомедії "Дім, де розбиваються серця"): батьки часто сварилися і не приділяли належної уваги своїм дітям (окрім Бернарда, вони мали ще дві дочки).Майбутній драматург відчував себе покинутим і самотнім. Школи, де він навчався, були поганими, і хлопчик здебільшого здобував освіту самотужки. Він багато читав, захопився музикою. Поступово мати знайшла вихід із сімейної драми - почала вивчати музику, що потім  дало  їй змогу оселитись у Лондоні та заробляти приватними уроками співів. А Бернард Шоу, якому тоді виповнилось лише 15 років, залишився віч-на-віч із хворим батьком і змушений був дбати про шматок хліба. Він покинув школу і почав працювати, спочатку клерком, а потім головним касиром у земельній конторі. Безумовно, така кар'єра зовсім не влаштовувала талановитого юнака, який мріяв про музику і красне письменство. Одначе ті перші кроки самостійного життя виховали незалежність його духу, вміння витримувати удари долі.

     Ще одна риса світогляду Шоу бере початок у дитинстві - релігійне вільнодумство.  .

2 сторінка.     Нові можливості для розвитку незалежного духу постали перед Шоу з 1876 р., після переїзду до Лондона, який назавжди став місцем проживання великого драматурга. Тут він продовжив самоосвіту. Його душа і розум відкриваються всім інтелектуальним та естетичним впливам. Його друг і меценат В. Арчер згадує, як він уперше побачив Шоу в бібліотеці Британського музею. Перед ним лежали "Капітал" К.Маркса і партитура опери Р. Вагнера "Золото Рейну". Він по черзі читав обидва твори. Цей епізод  досить типовий для Шоу, який завжди збагачувався найрізноманітнішими здобутками в науці, філософії, мистецтві.

     У Лондоні Бернард Шоу писав дописи, статті та рецензії для різних журналів. Незабаром Шоу захопився соціалістичними ідеями і в 1884 році став одним із засновників соціал-реформаторського Фабіанського товариства. У другій половині 1880-х років письменник активно виступає у пресі як художній рецензент, музичний оглядач, а згодом - як театральний критик.

3 сторінка.   Шоу дебютував романами "Нерозумний шлюб" (1880), "Незлагідний соціаліст" та ін., проте ці твори не принесли йому успіху. Захоплення Ібсеном, створення книги "Квінтесенція ібсенізму" (1891) започаткувала наступний етап у творчості письменника, пов'язаний з реформуванням англійського театру. Він розробив принципово нову структуру драми - "проблемну п'єсу-симпозіум", що грунтувалась на особливому, парадоксальному способі викладу проблеми.

 За 7 років (1892 - 1899) Б. Шоу написав три драматичних цикли: «Неприємні п'єси» («Будинки вдівця», «Гультяй», «Професія місіс Уоррен»), «Приємні п'єси» («Війна і людина», «Обранець долі», «Кандида» та ін.), «П'єси для пуритан» («Учень диявола», «Цезар і Клеопатра» та ін.). Ці драми, різні за жанром і тематикою, об'єднані ідейною та соціальною спрямованістю - викрити лицемірство суспільства, втрату духовності, утвердити внутрішню свободу людини і справжні людські цінності. На початку XX ст. Б. Шоу пережив духовну кризу, свідченням якої стали філософські пошуки митця: він захопився ідеалістичною теорією «життєвої сили», «першооснови», яка знаходить втілення у стремлінні до прогресу та появі нових біологічних видів. На зміну сучасному людству з його низьким моральним і інтелектуальним рівнем має прийти нове, суспільство «надлюдей». «Надлюдина» у розумінні Б. Шоу - це, в першу чергу, особистість гуманістичного світогляду.  .

У подальшому Б. Шоу напише цілу низку блискучих п'єс: «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця» (цю драму автор вважав найкращою із своїх творів), «Назад до Мафусаїла», «Свята Іоанна», «Візок з яблуками» та ін. П'єси Б. Шоу уже не складали єдиних циклів, оскільки надто вже різноманітними були і за змістом, і за формою. Драматург, використовуючи різні жанри (комедії, трагікомедії, реалістичної драми, історичної трагедії), заглибився у проблеми морального удосконалення людства, досягнення істини. У 1925 році драматург став лауреатом Нобелівської премії і відреагував на цю знаменну подію зауваженням у своєму стилі: премія присуджена «на знак вдячності за те почуття полегшення, яке відчув світ в цьому році, коли він (Шоу) нічого не надрукував». Ставлення митця до нагород і титулів було показовим: він відмовлявся від них, стверджуючи, що книги і п'єси будуть найкращим пам'ятником для нього.     Всього він написав 56 п'єс, працюючи навіть у 94 роки. Великий драматург помер 2 листопада 1950 року.

4 сторінка.   У 1926 році Шоу став лауреатом Нобелівської премії "за творчість, позначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометну сатиру, яка часто поєднується з надзвичайною поетичною красою". Згодом драматург багато подорожував по всьому світу, відвідавши, зокрема,СРСР, США та Південну Африку. Б. Шоу відмовився від грошового еквіваленту Нобелівської премії, написавши секретарю Шведської королівської академії, що «ці гроші - рятівне коло, яке кидають плавцю, тоді як він вже досяг берега і знаходиться у безпеці». Гроші можна використати для «поширення зв’язків і взаєморозуміння у галузі літератури і мистецтва між Швецією і Британськими островами». Сума премії - 7 000 фунтів - була використана для перекладу на англійську мову декількох п'єс А. Стрінберга і декількох романів шведських авторів, які без цієї підтримки навряд чи з'явилися б англійською мовою.

Письменник пережив Другу світову війну, під час якої активно боровся проти фашизму, і помер у своєму маєтку в Хартфордширі у віці 94 років.

5 сторінка. Творчий шлях Шоу-драматурга - це втілення ідеї про інтелектуальний реалістичний проблемний театр. «Його театр часто називають театром ідей, протиставляючи тим самим театру ситуацій і театру характерів .»    Проте на відміну від інших представників «нової драми» («серйозних драматургів» А. Стріндберга, А.Чехова та ін.), Б. Шоу вважав, що про серйозне можна говорити «смішно, дотепно, парадоксально …»

Головне завдання театру - активно впливати на глядачів постановкою проблеми. У цьому Б. Шоу був послідовником ідей Г. Ібсена. Драма мусить бути «фабрикою думки», дискусією, яка не закінчується остан­німи словами п'єси. «Відкритий фінал» мав спонукати глядачів до роздумів, інтелектуального осмислення, самостійних пошуків відповідей на запитання, що звучали (прямо чи завуальовано) зі сцени. Драматург відмовляється від традиційної структури п'єси (зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка), пропонуючи власний варіант - зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка, «відкритий фінал», дискусія. Шоу перетворює п’єси в дискусії, що беруть початок із актуальних проблем сучасності   

Драматург віддав перевагу жанру трагікомедії, як одному із засобів загострення проблеми, дискусії і активізації у глядача інтелектуального усвідомлення.

6 сторінка.   П'єсу "Пігмаліон" Бернард Шоу назвав "романому п'яти актах". Як і більшість драматичних творів Шоу, "Пігмаліон" має коротку передмову під назвою "Професор фонетики" і розлогу після-мову, де розповідається про подальшу долю героїні -- лондонської вуличної квіткарки Елізи Дулітл. Написана в 1912-1913 роках, п`єса витримала 118 постановок. Бернард Шоу, працюючи над комедією, орієнтувався на античний міф про скульптора Пігмаліона, який вирізьбив скульптуру Галатеї. Вражений красою власного творіння, художник благає Афродіту оживити мармурову фігуру. Одухотворена Галатея стає прекрасною жінкою, щасливою дружиною Пігмаліона. Проте Шоу пародоксально переробив у своїй п'єсі давньогрецький міф. Галатея -Еліза, за задумом драматурга XX століття, ніколи не стане дружиною Пігмаліона-Хігінса. Щасливий кінець неможливий. Здійснюючи першу постановку, Шоу категорично забороняв акторам зображувати закоханість Елізи та Хігінса.

            Драматурга цікавило зовсім інше -- трагічна неможливість для освітченої, талановитої, духовно багатої жінки, позбавленої капіталу, гідно влаштувати своє життя. Елізі-Попелюшці нічого не вартувало досконало володіти сучасною англійською літературною мовою, манерами і поведінкою світських панн, щоб бути схожою на герцогиню чи принцесу на будь-якому прийомі. Але її подальша доля залишається непередбачуваною.

        Глибоко гуманні ідеї основи п'єси. Шоу вірить у невичерпний запас творчих сил, що криються в людях з народу. Бідність може спотворити людину духовно, зруйнувати її індивідуальність, але за сприятливих обставин все краще стрімко пробуджується.  

     7 сторінка. Джордж Бернард Шоу – видатний англійський драматург, автор 56 пʼєс.

     Йому вдалося вивести англійську драму із ідейного і художнього глухого

кута, в якому вона тоді знаходилася. Він надав їй соціальної гостроти,

проблемного характеру, яскравої соціально-парадоксальної форми. Ви

знаєте, що Б.Шоу прожив довге і плідне життя – 94 роки. Більше 70-и з них

він віддав літературі. Його пʼєси і зараз з успіхом ідуть на сценах театрів

всього світу.

  Запишіть у зошити.

               1. Літературний диктант 

1. Джордж Бернард Шоу  - лауреат … премії   

2. Для Бернарда Шоу взірцем була творчість…

3. Третій цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

4. Другий цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

5. За походженням Джордж Бернард Шоу  був…

6. Перший цикл п'єс Бернарда Шоу мав назву…

7. Своє самостійне життя Бернард Шоу  почав з … років  

8. Б.Шоу вважається в Англії засновником…

9. Чудову освіту Б.Шоу здобув…

10.В основу сюжету твору Шоу „Пігмаліон” покладено…  

11. Рік створення п’єси „Пігмаліон”…   

12. П`єса Шоу „Пігмаліон” входить до циклу?  ….

          

  Домашнє завдання.

         1. Опрацювати підручник с.236 – 240.   

         2. Прочитати п’єсу «Пігмаліон» Б.Шоу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14.04.2021 року. 9-А клас.  15.04.2021 року -  9-Б клас.        

  

 

Т е м а. Образна система «Лялькового дому».  Підтекст. Символіка.

 

  Запишіть у зошити. 

          Тестові завдання за змістом твору.

   1.З якою пташкою порівнюється Нора?

А) З солов’єм; б) з журавлем; в) з жайворонком; г) з канарейкою

   2. В якій країні лікувався Хельмер після звільнення з міністерства?

А) У Франції; б) в Італії; в) у Німеччині; г) в Англії

   3. Нора не довірила чоловікові свою таємницю таку його рису, як…

А) егоїзм; б) гординю; в) задерикуватість; г) самолюбство

   4. Чиї «підгнили корені характеру»?

А) Нори; б) Хельмера; в) Крогстада; г) фру Лінне

   5. Що повинна була отримати Нора назад від Крогстада?

А) боргове зобов’язання; б) заповіт; в) листа; г) розписку

   6. Хельмер вважав, що не має права під впливом дружини змінювати…

А) своє рішення; б) свій костюм; в) свою поведінку; г) складений заповіт

   7. Кого просила Нора вийняти небажаного листа з ящика?

А) Крогстада; б) доктора Ранка; в) служницю; г) фру Лінне

   8. Який танок готувала на вечір Нора, мов несамовита?

А) Самбу; б) тарантелу; в) вальс; г) танго

   9. Скільки років, за словами Хельмера, Нора була для нього «лицеміркою, брехухою … злочинницею»?

А) десять; б) п’ять; в) вісім; г) дванадцять

   10. Торвальд вважав, що врятував свою дружину з пазурів…

А) лева; б) яструба; в) орла; г) тигра

   11. Хельмер не готовий був пожертвувати для коханої людини…

А) своїм благополуччям; б) своєю гординею; в) своїм багатством; г) своєю честю

   12. Нора йде з дому, щоб пізнати…

А) себе; б) світ; в) чоловіка; г) суспільство

       Підтекст — прихований, внутрішній зміст висловлення. Підтекст може створюватися не лише за допомогою вербальних (мовних) засобів, а й інших, невербальних (наприклад, у драматичному творі — мелодія, мовчання, зміна освітлення, звукові ефекти тощо), зокрема акторської гри.

        Запитання та завдання (усно).

   Розкрийте сутність фінансово-юридичної операції, яку здійснила Нора без відома чоловіка. Які закони вона порушила?

   Які процедурні складники операції засвідчують про соціальну залежність жінки?

   У діалозі між Норою й Крогстадом ідеться про закони тодішнього суспільства. Порівняйте й прокоментуйте позиції героїв.

        Аналіз таблиці «Такі різні ролі …»

 

Ролі Нори до розкриття таємниці	Ролі Нори після розкриття таємниці
Лялька і дитина (пташка, білочка) для Торвальда (він прагне керувати ї вихованням і розвитком, пишатися нею відповідно до власних уявлень про сім’ю)	Вона усвідомила себе людиною, обстоює власні погляди на життя і свій шлях
Об’єкт для шантажу (з боку Крогстада)	Незалежна жінка не дозволить собі бути залежною від будь-кого
Мати, яка турбується про своїх дітей	Мати, яку відсторонили від виховання дітей. Мати, яка сама полишила дітей і йде з дому
Дружина, яка віддано кохає чоловіка, тому готова порушити закон	Непотрібна жертва (порушення закону було марним, бо чоловік не оцінив учинку жінки, хвилюється лиш за себе)
Жінка без соціальних прав і без можливостей обирати власну долю	Жінка, яка ще не має прав, але обирає новий шлях. Вона не хоче жити у фальшивому, ляльковому домі
Добра подруга (для Крістіни Лінне)	Зраджена подруга (Лінне могла зупинити лист Крогстада, але не зупинила)
Ідеал (для доктора Ранка)	Не ідеал (доктор Ранк помер, тепер немає більше нікого, хто сильно кохає і шанує Нору)
Висновок. Нора була ким завгодно, тільки не собою. Живучи заради інших, вона не мала власного життя й інтересів	Висновок. Нора починає важкий шлях пошуку власної сутності і власної долі. Вона не знає, куди піде, але вона точно знає, що жити в колишній системі цінностей (в ляльковому домі) вона не хоче. Їй потрібні правда і право на власні рішення

 

  Значення образів-символів.

   «Ляльковий дім» - символ відчуження, недовіри, фальші у родині, у стосунках чоловіка й жінки.

   Мигдалеве печиво – символ родинного затишку й добробуту, а також – певні обмеження для Нори та її внутрішніх прагнень.

   Різдво і ялинка – руйнування сім’ї Хельмерів, втрата християнських цінностей у світі, а також – надія на народження нових стосунків, відновлення втрачених моральних ідеалів.

   Відкритий фінал спрямований на продовження дії п’єси в часі. 

 

  Запа’ятайте. «Новаторство Г.Ібсена-драматурга».

   1) Розгляд проблеми «покликання», яке співзвучно духові новітнього світу.

   2) Повсякденна реальність – джерело драматичного.

   3) Побутові деталі максимально наближені до дійсності, в якій живуть глядачі (читачі).

   4) Використання підтексту, внутрішнього плану для розкриття найголовнішого в образах героїв.

   5) Герої «Лялькового дому»  - пересічні представники норвезького класу, водночас вони і носії певних моральних принципів. Їхні суперечки постають як найскладніший ідейний конфлікт, який під пером Ібсена набуває і філософського, і соціального тлумачення; герої Ібсена – втілення людських ідеалів.

   6) Поєднання трагічного і комічного.

   7) Жанр п’єси автор сам назвав «п’єсою на три дні», не віддаючи переваги ні драмі, ні трагедії, ні комедії, твір має синтетичний характер.

   8) Композиція має інтелектуально-аналітичний характер (від ілюзії щастя до його краху та розуміння брехні у житті героїв).

   9) Відкритий фінал як початок нової колізії (Нора робить крок у невідоме самостійне життя, щоб стати людиною).

 

  Домашнє завдання. Написати твір на одну з тем: «Що значить бути собою?», «Що чекає на Нору Хельмер?», «Чи можна будинок Хельмерів назвати «ляльковим»?», «Чому Нора покинула сім’ю?», «В очікуванні дива…»

 .

 

 

 

9- А клас. 9-Б клас-14.04. 2021 року.

  12.04.2021  року.

Тема. Генрік Ібсен. «Ляльковий дім». Композиція п'єси. Підтекст.  

  Усно дайте відповіді на запитання.

  Що для вас означає поняття щаслива родина?

  Л. М. Толстий, стверджував: «Усі щасливі родини сході одна на одну, кожна нещаслива родина нещаслива по-своєму...». У чому полягає нащастя родини Хельмерів?

 . Робота над будовою твору

Експозиція — напередодні Різдва, показане життя родини Хельмерів Зав’язка — у будинку Хелмерів з’являються фру Лінне та Нільс Крогстад: фру Лінне просить допомогти їй знайти роботу, а Крогстад — зробити йому «послугу».

Розвиток дії — Крогстад шантажує Нору. Жінка у відчаї шукає вихід зі скрутного становища.

Кульмінація — лист від Крогстада, з якого Торвальд дізнається про злочин дружини, а Нора — правду про Торвальда.

Розв’язка — Нора йде із дому, відкритий фінал.

     У чому виявилося новаторство твору? (Строго реалістичні картини буденного життя; максимальна простота; триєдиність дії: використання того ж самого помешкання; дія відбувається протягом доби.)

  Яка характерна риса драм Ібсена? Як вона проявилася у «Ляльковому домі»? (Драма — вирішення давнього конфлікту. Кожна п’єса ніби останній етап життєвої драми, її розв’язка. Найважливіші події відбулися в минулому, у передісторії п’єси. Всі герої мають таємницю, яка поступово стає відомою глядачеві. Інколи ця таємниця — історія самопожертви, як у Нори. При цьому вся п’єса перетворюється на картину розплати за те, що колись відбулося, — чи це злочин, чи помилка.)

  Які проблеми автор розкриває в п’єсі? (Недосконалість закону, правосуддя; безправне становище жінки; стосунки жінки й чоловіка в родині; ницість традиційних буржуазних норм моралі.)

Перших читачів твору неприємно вразила умовність та  нежиттєподібність пє’си. Відомі акторки відмовлялися грати фінал , вимагаючи змін у кінці твору.( німецька акторка Раабе,італійська акторка Елеонора Дузе).Навколо «Лялькового дому» виникали бурхливі суперечки, дискусія переходила зі сцени до глядацької   зали та приватних віталень. Саме цією п’єсою  Ібсен започаткував  п’єсу-дискусію, де для персонажів головним  є не досягнення життєвого успіху, а доведення істини в діалозі. 

 Запишіть ваші асоціації до слів:

Дім —  ……

Ляльковий дім —  ……...

  Відповідь запишіть. Чому автор називає п’єсу «Ляльковий дім»?  

Перегляньте презентацію 

  ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Аналізувати композицію твору, визначати символіку.

2. Творче завдання. Чи вважаєте ви Нору переможницею? Чи варта повага до неї   як до людин ціни , яку жінка заплатила за цю повагу? (відповідь запишіть)

 

 

 

24.03.2021 року. 9- А клас. 25 .03.2021 року. 9-Б клас.(дивіться попередній урок)

Тема. Життєвий і творчий шлях норвезького письменника, зачинателя європейської «нової драматургії» Генріка Ібсена

  Запишіть  у   зошити .Літературний диктант.

1. У «старій драмі» предметом  зображення є …..

2. У «новій драмі» предметом зображення є…..

3. Головний герой «старої драми»-……

4 .Головний герой « нової драми»….

5.У «старій драмі» автор…..

6. У « новій драмі» автор ….

7. Читач, глядач у «старій драмі»……

8 .Читач, глядач у «новій драмі»….

9. Фіна твору у «старій драмі»….

10. Фінал твору у «новій драмі»…

11. Жанри «старої драми»…

12. Жанри «нової драми»…

  «Під шум великих міжнародних бур я зі свого боку воював із маленьким суспільством, до якого був прикутий волею обставин і життєвих умов», — писав у своїх спогадах Генрік Ібсен, видатний норвезький драматург другої половини ХІХ ст., п’єси якого ось уже понад 130 років не сходять зі сцен театрів у всьому світі. У чому ж полягає секрет мистецького довголіття творів Ібсена? Передусім у тому, що письменник глибоко вірив у цінність окремої особистості, протестував проти розчинення її в безликій людській масі. Головний мотив його творчості — заклик до людей реалізувати своє справжнє покликання, але в жодному разі не за рахунок чужого щастя чи навіть життя Генрік Ібсен народився в Шиєні — норвезькому містечку лісорубів. Дитинство його було самотнє й безрадісне. Особливо нещасливим стало життя після того, як розорилася батькова торговельна фірма. У 15 років його відправили до Гримстада вчитися на помічника аптекаря. Там він провів 6 років, жив у мансарді на скромну платню. Юнака приваблювали поезія, літературна праця.

Генрік почав писати вірші. Перша п’єса Ібсена «Катиліна» — історична драма — особливого успіху не мала. 1852 року він приїхав до Бергена, очолив молодий норвезький театр. Ібсен у театрі займався всім — від підмітання сцени до режисури, що допомогло йому пізнати сценічні умовності того часу, традиції, канони, які потім йому захотілося зруйнувати. Дирекція театру відправила Ібсена в Данію та Німеччину — набувати досвіду. Його власні п’єси вже починають помічати. У 1857–1864 роках драматург перебував у Кристіанії, і це один із найважчих у його житті періодів. З одного боку — матеріальна скрута, з іншого — уперте невизнання з боку норвезької буржуазної публіки та преси, що перебували під данським впливом і чинили опір проникненню національних творів на столичну сцену.

Письмово дайте відповідь . Як ви розцінюєте таку поведінку драматурга — обстоювати національне й перебувати в матеріальній скруті, але не піддатися модному данському впливу, завдяки якому можна було б стати багатим та успішним?

1864 року Ібсен виїхав із Норвегії. Це добровільне вигнання тривало аж 27 років.Ібсен одружився із Сюзанною Торесен, яка стала його вірним другом на все життя. У них народився син. Родина жила то в Італії, то в Німеччині. Перші твори, які принесли драматургові світову популярність, — «Бранд» (1866) і «Пер Гюнт» (1867). Вони в романтичному світлі змальовували конфлікт людини з її оточенням і показували існуючу безодню між героїчними пориваннями та дійсністю, між реальністю та ідеалізмом.У наступних творах письменник схиляється до реалізму. 1891 року Ібсен повернувся на батьківщину. А через сім років Норвегія урочисто святкувала 70-річчя видатного письменника.Не стало його 1906 року.

 Прокоментуйте слова Г. Ібсена: «П’єса не закінчується з падінням завіси після п’ятої дії: справжній фінал — поза її межами… Справа кожного читача чи глядача самому дійти до цього фіналу через особисту творчість».

 . Домашнє завдання Прочитати п’єсу  «Ляльковий дім»   Закінчіть речення:

 Мені запам’яталося…

 До театру, драматургії я ставлюся…

 Я зацікавився (зацікавилася) (не зацікавився (не зацікавилася)) творчістю Ібсена тому, що…

  

  22.03. 2021 року. 9-А кл. 24.03.2021 року 9-Б клас.

Тема: «Стара» і «нова драма». Зміни в драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття. Генрік Ібсен(1828-1906). Роль Г. Ібсена в розвитку світової драми, його новаторство.

 

  Життя, театр, роль, партнер,плани життя, маріонетки,імпровізаці А: я й актор пліч-о-пліч, подвійні бомби, грати роль.  

  Маю надію, що ви здогадалися про те, що темою нашого уроку стане театр та драма, зокрема. Сьогодні ми ознайомимося з основними тенденціями розвитку драматургії кінця ХІХ – початку ХХ століття, познайомимося з іменами видатних драматургів цього періоду. Визначимо роль Генріка Ібсена у тих змінах, що відбуватимуться у світовій драмі.  Ми з вами не раз працювали над поняттям «драма», «драматичний твір». Давайте пригадаємо ознаки драми.

 Основною ознакою драматичного твору є призначення його для театрального спектаклю.

1.    Текст драматичного твору складається з двох частин - мови героїв і ремарки, що вказують режисеру на декорації і дії персонажів.
3.  Події вдрамі відбуваються в теперішньому часі. На це вказують дієслова у формі теперішнього часу;
4.  У драматичному творі майже немає описових елементів тексту, прямої мови, а про всі події читач дізнається з розмов дійових осіб; 
5. Властива одна сюжетна лінія й головна подія, герої показані в критичний момент свого життя, а дії у творі стиснуті в часі;

 6. Емоційно-чуттєва напруга.

7. Ведучі жанри драми: трагедія, комедія, драма (як жанр), трагікомедія, водевіль, мелодрама.

 Пригадайте особливості  «Старої    драми»

 Трагедія у житті персонажа, предмет зображення- людина в незвичайних ситуаціях,центр уваги- зовнішнє зіткнення окремих особистостей; драматичний конфлікт- вади і чесноти людини; жанри -трагедія, комедія, драма;головний герой- узагальнений тип людини; інші герої є головними та другорядними, позитивними та негативними; автор відтворює   дійсність, повчає, робить висновок; читач, глядач спостерігає, отримує враження ; твір завершується розв'язкою. 

  XIX ст. увійшло в історію світової літератури як епоха новаторських пошуків митців, появи нових мистецьких напрямків, жанрів прози, поезії.    Звичайно, мистецтво театру не змогло уникнути впливу нових ідей, філософських концепцій.  

  Що ж таке драматичний театр сьогодні? Відомо, що це місце, де будь-хто з нас може  ознайомитися і побачити виставу. Для людей ХІХ ст.. театр набув значення набагато більшого. Адже театр, це і клуб для спілкування, і виставка моди, нагород і статків, і місце побачень, статус. Про драматургів і їхні п’єси  говорили, сперечалися, лаяли і хвалили, вони спонукали до роздумів, захоплювали ідеями, вели до подвигів.

 У другій половині XIX ст. починається докорінна перебудова драматургії, яку пов’язують з народженням і розвитком «нової драми». 

    Драматурги шукали нових форм мистецтва, прагнули наблизити драму до сучасності, приділити більше уваги внутрішньому світу людини. Якщо в старому театрі зображувалась трагедія окремої людини, то оновлена драма розкриває загальну трагедію життя людства і отримує назву «нова драматургія».

   У центрі уваги «нової драми» кінця ХІХ - початку XX ст. постала особистість з її переживаннями і почуттями. Нові драматурги не ставили за мету точно відобразити певні події, їхні твори - своєрідна метафора життя особистості (особливо її внутрішнього життя) та світу.

                          Риси «нової драми»      

 Зображує трагедію

У центрі уваги – душевні переживання людини, морально - філософські проблеми

 Внутрішні конфлікти – зіткнення персонажів із трагедією буття, духовні протиріччя героїв

Рушій сюжету – психологічні колізії, зіткнення ідей

Герой –особистість «духовний симптом» епохи

 Глядач упізнає себе, залучається до «внутрішньої дії», переживає і мислить разом з героями 

 Письмово дайте відповідь на запитання.    Чим, на ваш погляд, відрізняється «нова драма» від «старої драми»?  

     Засновником «нової» драми був норвежець Генрік Ібсен. Успіх його п’єс надихнув інших драматургів .

 .    «Нова драма» стала одним із найцікавіших загальноєвропейських явищ, яке зробило свій вагомий внесок у справу гуманізації суспільства.Ознайомтеся із змістом таблиці.

Об’єкт порівняння	«Стара драма»	«Нова драма»
Трагедія	Життя персонажа	Життя особистості в суспільстві
Предмет зображення	Людина в незвичних ситуаціях	Людина у власноруч створеній ситуації
Центр уваги	Зовнішнє зіткнення окремих особистостей	Внутрішні глибинні протиріччя самої дійсності, зіткнення ідей
Драматичний конфлікт	Види й чесноти людини	Ідеали людини
Жанр	Трагедія, комедія, драма	Синтетичний – трагікомедія («драма ідей»)
Головний герой	Узагальнений тип людини	Людина середнього класу, неординарна особистість
Решта героїв	Головні та другорядні, позитивні та негативні	Усі важливі, характери неоднозначні
Автор	Відтворює дійсність, навчає, робить висновок	Відтворює духовні пошуки. Не дає однозначних відповідей
Читач, глядач	Спостерігає, отримує враження	Переживає разом із героями, дискутує з ними та про них
Кінець (фінал) твору	Завершений розв’язкою	Відкритий, незавершений, спонукає до суперечок, роздумів

 Повторіть та запам’ятайте,запишіть до зошитів № 2,3,4,7.

1.       Дія — 1) акт драматичного твору;  2) перебіг подій у художньому творі, через які розкриваються конфлікт, сюжетні колізії, риси характеру певного персонажа, дійової особи чи ліричного героя (сценічна дія).  

2. Дія зовнішня - вчинки, події, зіткнення персонажів.                                            

3. Дія внутрішня - життя душі героїв, умонастрої, зіткнення ідей, позицій.

4. „Ібсенізм" - особливість художнього мислення, творчого методу, який  полягає у розкритті трагізму життя через психологічні колізії, поєднання зовнішньої та внутрішньої дії, інтелектуально-аналітич­ному підході до подій та образів, філософському осягненні дійсності, широкому використанні підтексту, символіки тощо.

5. Інтрига - зав'язка, основна ситуація драми, навколо якої розвивається дія.

6. Конфлікт — (лат.соnflictus — зіткнення, сутичка) - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення супереч­ностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колізіями.

7.  Підтекст - прихований, внутрішній зміст висловлювання.

 «Нова драма» в центрі уваги поставила особистість не як соціальний тип, а як  індивідуальність, переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Показавши «трагедію життя», а не «трагедію в житті», драматурги закликали до осмислення дійсності, звільнення людського духу, пошуку шляхів відновлення гармонії світу.

Домашня робота.Вивчити матеріал про «стару» і « нову» драму. Опрацювати матеріал підручника ст.233-236.У робочі зошити записати повідомлення про творчість Ібсена.     

 

 

 

  

 

    18 .03.2021 року .9-Б клас                                           

    Тема. Позакласне читання «І подібні пригоди бувають у світі…»

                                     М.В.Гоголь. Повість «Ніс»

 

  Вивчаючи в 9 класі роман О.Пушкіна «Євгеній Онєгін», ми відмічали реалістичне висвітлення життя в цьому творі, який В.Бєлінський по праву назвав «енциклопедією російського життя». Давайте згадаємо, як поет зобразив Петербург, столицю тодішньої Росії:

Что ж мой Онегин? Полусонный

В постелю с бала едет он:

А Петербург неугомонный

Уж барабаном пробужден.

Встает купец, идет разносчик,

На биржу тянется извозчик,

С кувшином охтенка спешит.

 У романі   Ф.Достоєвського «Злочин і кара»,  Петербург описано так:   «На вулиці була страшна спека, до того ще духота, тиск, всюди вапно,  цегла, пил і той особливий літній сморід, так добре звісний кожному петербуржцеві…— все те разом неприємно потрясло і без того вже розстроєні нерви молодика. Нестерпний сморід із розпивочних… і п’яні, які часто попадалися,… довершили огидний і сумний колорит картини» 

 Саме у Достоєвського місто Петербург, жорстоке, смердюче, п’яне,  виступає як підбурювач убивства, душить Раскольнікова і нав’язує йому ідею перевірити свою незвичайність. Слід зазначити, що не тільки О.Пушкін і Ф.Достоєвський торкалися життя російської столиці.

    М.Гоголь також присвятив місту цілий цикл, який назвав «Петербурзькі повісті», що складається з п’яти творів: Невський проспект», «Шинель», «Записки божевільного», «Портрет» і «Ніс». Зображуючи достовірну картину життя петербуржців 30-х років ХІХ століття, він майстерно поєднує реальні картини з фантастичними. Саме на тлі міста з’являються образи як поважних людей, так і «маленької людини», практично розчавленої навколишньою дійсністю. На уроці ми попрацюємо з повістю М.Гоголя «Ніс»,  з’ясуємо її особливості, проаналізуємо події, поведінку героїв, звернемо увагу на  

 . Повість «Ніс».

    1836 року саме в пушкінському журналі «Современник» друкується вперше повість «Ніс», не дивлячись на те, що журнал «Московский наблюдатель» відмовився друкувати повість, назвавши її «поганою, вульгарною, тривіальною». О.Пушкін супроводжує її таким коментарем:  «М.В.Гоголь довго не погоджувався на друк цього жарту; але ми знайшли в ній так багато несподіваного, фантастичного, веселого, оригінального, що умовили його дозволити нам поділитися з публікою задоволенням, яке надав нам його рукопис».

  Короткий сюжет повісті:   історія ця  почалася 25 березня в Петербурзі. Вранці цирульника Івана Яковича розбудив запах свіжого хліба, який спекла його дружина Прасковія Йосипівна. Іван Якович сів за стіл,почав різати гарячий хліб і виявив всередині буханки людський ніс. Він впізнав його: це був ніс майора Ковальова.

  А в цей час, прокинувшись, майор Ковальов, підійшовши до дзеркала, виявив, що у нього пропав його ніс. Він починає ретельні пошуки своєї зниклої частини тіла. Навіть зустрічає його на вулиці, одягненого  як справжній статський радник. Ніс не захотів розмовляти  зі своїм господарем, і тому довелося звернутися в поліцейський відділок.

      Через деякий час пропажу повернули, але ніс не хотів приростати на місце. Не допоміг навіть лікар. Втомлений і зневірений майор Ковальов ліг спати, а наступного ранку виявив пропажу… на призначеному місці. Ось так закінчується повість «Ніс».

  Письмово дайте відповіді на  запитання:

1.Хто такий Ковальов?  

2.Який портрет Ковальова?   

3.З якою метою він приїхав в Петербург

4.З якою метою він щодня прогулювався по Невському проспекту?   

   Дослідіть  деталі, які переконують читачів в реальності подій взагалі і зокрема в Петербурзі.

  Дослідіть  і назвіть  фантастичні події твору.

 У основі повісті Гоголя лежить гротескна ситуація. Згадаємо, що таке гротеск? ГРОТЕСК (фр. комічний, смішний) – це художній прийом, який зображує події і героїв у фантастично-потворному вигляді. З прийомом гротеску буде розбиратися 3 група.

  Схарактеризуйте гротескну ситуацію в повісті М.Гоголя «Ніс». З якою метою автор створює  її?

   Порівняйте із своїми   дослідженнями Реальні події повісті «Ніс»  . Очікувана відповідь:

 а) точний час події: пропав ніс  25 березня, знайшовся 7 квітня;   б)точне місце дії: Петербург – тодішня  столиця російської держави, дія розпочинається на Вознесенському проспекті міста, цирульник Іван Якович живе  на Вознесенському проспекті, хоче викинути ніс на Ісакієвському мосту,  Ковальов живе на Садовій вул., гуляє по Невському проспекту, зустрічається з носом  в Казанському соборі тощо); в) реальні персонажі: цирульник Іван Якович,  п’яниця страшенний, у якого завжди руки смердять, і майор Ковальов, який мріє про місце віце-губернатора.

 . Фантастичні події повісті «Ніс»  . Очікувана відповідь:

а)ніс знаходиться в буханці хліба; б)ніс безболісно покинув господаря; в)ніс  -  пан у мундирі, гаптованому золотом, в замшевих панталонах, в капелюсі, при боці шпага, приїхав каретою, в соборі молився; г)ніс розмовляє з Ковальовим в соборі; д)поліцейський чиновник спіймав носа, коли той у диліжансі їхав до Риги з чужим паспортом; е)ніс несподівано опинився на своєму місці.

  Гротескна ситуація  . Очікувана відповідь:

Ситуація спотворює обличчя майора Ковальова, що ставить хрест на його планах та кар’єрі. Мета автора: зірвати маску з потворних явищ російської дійсності).

   Сутність Ковальова  . Запишіть у зошити.

а)Ковальов – зовні ефектна, але самолюбна і пихата людина, яка ганяється за високим статусом;  щоб додати собі благородства і ваги, називає себе майором; б)схиляється перед тими, хто має високий чин та звання; в)хвалиться знайомствами з впливовими людьми: статською радницею Чехтарьовою і штабс-офіцершою Підтикіною;  г)кар’єрист;  д)нещирий зі знайомими:  не той, за кого себе видає; е)мріє про шлюб за розрахунком: у нареченої  повинно бути не менше 200 тисяч при

  зостатися без руки чи то ноги, але з носом. Навіть заплакав. Стурбований, що не зможе тепер наносити візити, являтися в офіційних установах, прогулюватися Невським проспектом, спілкуватися  на вулиці зі своїми знайомими. Втрата носа для Ковальова – трагедія ).

- Чи змінилася поведінка майора Ковальова після втрати носа ? Запишіть у зошити.

 Домашня робота. Опрацювати матеріал підручника ст.233-236.Читати «Ляльковий дім».У робочі зошити записати історію створення «Лялькового дому».

 

 21 . 01. 2021 року       9-Б      

Тема. Складність образу Печоріна, його духовна трагедія.  Печорін — «герой свого часу».

 Усно дайте відповіді на запитання:

1. Чому Лермонтов назвав свій роман «Герой нашого часу»?

2. Що ви можете сказати про сюжет та фабулу роману?

3. Що об’єднує окремі повісті в єдиний роман?

 Опрацюйте матеріал, запам’ятайте.

«Бела». Кохання до Бели для Печоріна не забаганка розбещеного серця, а спроба повернутись до світу щирих почуттів «дітей природи». Думка познайомити Печоріна з Белою належить Максиму Максимовичу. Щиро співчуваючи «тоненькому, біленькому» офіцерові «з великими дивацтвами», Максим Максимович хоче його розважити і веде на весілля до князя. При цьому в нього було «своє на умі»: він прагнув зустріччю з Белою змінити переконання Печоріна про черкешенок. Сам того не усвідомлюючи, він підказує Печоріну спосіб викрадення Бели. Доброта та безпосередність Максима Максимовича

обертається бідою. Домінуючими рисами характеру Печоріна є «глибокий, постійний сум», постійна втома та холодність. Ми бачимо, що він довіряє Максиму Максимовичу, але мимоволі спричиняє смерть Бели. Герой дуже болісно переживає загибель черкешенки, хоча й не хоче цього показати. Жвава душа Печоріна прагне діяльності, вимагає безпосереднього, живого руху, волі, енергійного життєвиявлення — він наражається на чеченські кулі, шукає забуття в коханні, ризикованих пригодах, зміні місць. Але все це лише пошуки виходу, спроби розвіятись, забути про гнітючу «велику порожнечу».

 «Максим Максимович». Зовні Печорін здається збайдужілим до всього на світі, та в душі не може простити собі, не може спокійно згадувати історію з Белою. Не сподіваючись на розуміння Максима Максимовича, утікаючи від душевного болю, Печорін припиняє

стосунки з ним, і намагається якомога делікатніше пом’якшити свою відмову. Печорін не засуджує штабс-капітана за те, що той не в змозі зрозуміти його, нікого не звинувачує у своїй самотності, але гірко визнає, що в них «різні дороги». Печорін знає, що зустріч з Максимом Максимовичем його самотності не розвіє, а лише посилить відчуття болю, тому не хоче будь-яких зайвих пояснень. Печоріна переслідує порожнеча та усвідомлення того, що жити так навряд чи потрібно, примирення він отримує хіба що в гіркій іронії над самим собою: «…а все живеш — із цікавості: чекаєш чогось нового… Смішно і прикро!»

 «Тамань». Герой у повісті ще молодий і недосвідчений, почуття його живі, палкі і раптові, він під впливом якихось думок чи подій може не спати. Люди для Печоріна є цікавими, життя кличе його назустріч небезпеці та невідомому. Через свою довірливість він потрапляє до пастки, влаштованої ундіною. Спроба зблизитись

з контрабандистами стає безрезультатною не лише тому, що вони не можуть визнати Печоріна своєю людиною, але й тому, що розгадка таємниці викликає в нього розчарування. Палкий інтерес до життя змінюється відчуженням та байдужістю.

 «Княжна Мері». У звичному для себе оточенні, у колі соціально близьких людей, герой демонструє всю силу своїх умінь. Тут він — хазяїн життя, тут йому є зрозумілим і доступним будь-яке бажання, він легко передбачає події і послідовно здійснює свої плани. Йому все вдається, сама доля допомагає йому. Печорін змушує будь-кого «скинути маску», оголити душу. Разом з тим він приходить до пошуків нових стимулів життєвої поведінки, нових моральних норм, тому що старі, прийняті ним добровільно, уже не задовольняють його. Він виявляється значно вище і порядніше за Грушницького. Відкриваючи свою душу, Печорін майже відмовляється від егоїстичної позиції. У повісті автор яскраво демонструє шлях падіння та піднесення свого героя, у кінці якого Печорін залишається самотнім. Його усі, кожен по-своєму, ненавидять, він сам себе зневажає. Однак повість закінчується на світлій ліричній ноті: духовні пошуки Печоріна, процес його внутрішнього розвитку тривають.

 «Фаталіст». У повісті в Печоріна немає ані друзів, ані ворогів. Думки про долю людини так захоплюють Печоріна, що йому не до Насті, «гарненької дочки» урядника, в якого він живе. Печорін звільняється від захоплень та людських взаємин, йдеться лише про

те, що вирішує життя людини: її воля або доля. Усі персонажі поділяються на тих, хто вірить у долю, і тих, хто у неї не вірить. Печорін сам вирішив випробувати долю і зрозумів: його перемога над козаком — це не випадок, а точний розрахунок, сила, спритність, розум. І хоча все зовні виглядало фатальним, Печорін фаталістом так і не став.

 

 Письмово дайте відповіді   на запитання:

1. Які зміни відбуваються в характері Печоріна?

2. З якою метою автор порушує хронологію подій, переставляючи повісті на свій розсуд?

 3. Чим відрізняється Печорін від людей його покоління?

4. Як автор ставиться до свого героя?

 5.  Чому автор називає Печоріна героєм свого часу?

 Домашня робота. Охарактеризуйте героя за планом (письмово).Знати зміст твору.  .        

1. Зовнішність Печоріна.

2. Печорін — наслідок законів часу й оточення:

а) егоїзм;

б) невдоволеність життям;

в) роздвоєння особистості.

3. Ставлення Печоріна до людей.

4. Самоаналіз і здатність до глибокого почуття.

5. «Для чого я жив? Задля якої мети я народився?»

6. Ставлення автора до Печоріна.

 

   20.01.2021 року.   9А,9Б

Тема. Особливості розвитку сюжету й композиції в романі  М. Лермонтова «Герой нашого часу» . Зв’язок твору з історичною та духовною атмосферою доби.

 Опрацюйте матеріал підручника ст.121-123

 Запишіть у зошити. Літературний диктант.

1.Лермонтов народився у ….

2.Вихованням майбутнього поета займалася….

3.Лермонтов навчався….

4.Переїзд до Петербургу (вступ до військового училища) був спричинений…

5.На Заході Лермонтова називали….

6.Поет загинув на ….

7.Вірш «На дорогу йду я в самотині» був перекладений  на українську мову…

8.   «Поезія «Сосна» була опублікована …

9.Ліричний герой поезіі «На дорогу йду я в самотині..» прагне….

10.Чим викликаний біль ліричного героя ?

  Пригадайте що таке сюжет твору?

Сюжет- система подій у художньому творі, у ході яких розкриваються характери персонажів і головна ідея.

Фабула-ланцюг подій, розкритих у сюжеті, в їхній хронологічній послідовності

  Прочитайте і запам’ятайте ,що у 1838 році 24-річний Лермонтов розпочав роботу над романом «Герой нашого часу», спираючись на свої  кавказькі враження.У березні 1839 р. у «Вітчизняних записках» вийшли друком перша частина твору- повість «Бела». Там же в листопаді 1839 року з’явилась повість «Фаталіст» , а на початку 1840 –«Тамань». У цьому ж році роман було видано окремою книжкою,  у якій вперше з’явилися частини «Княжна Мері» й «Максим Максимович».

   Запишіть    у зошит.

Послідовність подій  у житті героя (фабула)

 1.     «Тамань».

2.     «Княжна Мері».

3.     «Бела»(початок).

4.     «Фаталіст».

5.     «Бела»  (закінчення)..

6.     «Максим Макситмович

 

Послідовність викладу подій у творі (сюжет) 

1.     « Бела».

2. «Максим Максимович».

3.  «Журнал Печоріна»:

 А)  Передмова ;

Б) « Тамань»;

В) «Княжна Мері»;

Г)»Фаталіст» 

 

Композиційна особливість полягає у нетиповій послідовності розташування розділів, а саме розвиток сюжету пов’ язаний не з історією життя героя, а історією знайомства автора з героєм. Так автор зміг ширше та глибше розкрити складну особистість Печоріна.

Композиція- побудова твору ,доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо- естетичну цілісність , зумовлену логікою зображеного світу, естетичним ідеалом, задумом письменника.

Запишіть  і запам’ятайте  жанр, тему, ідею, проблематику роману.

Жанр-психологічний роман.

Жанрова специфіка-морально- психологічний роман, соціально- психологічний роман.

Тема-доля покоління Лермонтова (30- ті роки XIX ст. )

Основні події роману розгортаються на Кавказі.

Проблематика:

-герой і час;

-людина і епоха;

-людина і суспільство;

-добро і зло;

-кохання і зрада;

-життя і смерть тощо.

Композиція. Роман складається з 2 частин і 5 глав.

Головні герої. Григорій Олександрович Печорін, штабс- капітан Максим Максимович, Бела,  Азамат,  Казбич,  Ундіна, юнкер  Грушницький,  лікар Вернер, княжна Мері, Віра.Роман « Герой нашого часу» відповідає на запитання: хто винний у тому, що молоді люди 30-х років 19ст. ,сильні і розумні, стали моральними каліками, нікому не потрібними. Лермонтов стверджує: винне суспільство, соціальні умови, в яких виховувався і жив герой.Трагічність долі особистості в тому, що гинуть кращі людські прагнення, спотворюються почуття, стосунки між людьми.

  Домашнє завдання.Високий рівень.Прочитати «Бела», «Максим Максимович»,»Тамань». Достатній рівень – по підручнику «Княжна Мері», середній,початковий рівні - по   підручнику ст.132-142.Вміти переказувати роман. Виписати  цитати, що характеризують  Печоріна.

 

9-Б  14.01.2021                                               9-А 18.01.2021     

Тема: Михайло Юрійович Лермонтов (1814– 1841). Лірика («Сосна», «І нудно і сумно…», «На дорогу йду я в самотині…»). Мотиви світової скорботи у ліриці М. Ю. Лермонтова.

 

   У хвилини, коли життя залишало О. Пушкіна, народжувався інший, не менш великий поет, який так відгукнувся на смерть свого кумира   За  вірш «На смерть поета..»,   у якому автор таврував убивць Пушкіна, імператор заслав поета в діючу армію на Кавказ, де в той час тривала війна з горцями. На зміну одному великому талантові прийшов інший, не менший талант — Михайло Лермонтов.

Він був одним із найулюбленіших поетів Т. Шевченка. Тарас Шевченко відчував свою духовну спорідненість із російським поетом. Він називав його «наш великий Лермонтов» і просив свого друга М. Лазаревського надіслати йому на заслання поезії Лермонтова. З таким самим проханням звертався він і до А. Лизогуба та Ф. Лазаревського. А коли одержав дорогоцінний томик віршів, то дуже зрадів: «Ти переслав мені в неволю Поета нашого,— на волю мені ти двері одчинив!». 1850 року під час обшуку в Шевченка було відібрано дві книжки російського поета; Шевченко кілька разів згадував Лермонтова і цитував його твори в «Щоденнику». У вірші «Мені здається, я не знаю» великий Кобзар писав про безсмертя Лермонтова, про силу його мистецтва. Вірші російського поета викликали в Шевченка радість, підтримували його сподівання на волю. Вплив поезії Лермонтова позначився на творах Тараса Григоровича «Слепая», «Тризна», «Пророк», «Чого мені тяжко, чого мені нудно» та ін. Мемуаристи писали, що в день смерті Шевченка збірка творів Лермонтова лежала на його столі. Саме про Лермонтова ми і розпочинаємо мову.

   Народився Михайло Юрійович Лермонтов 3 жовтня 1814 року в Москві в будинку поблизу Червоних воріт. Батько Юрій Петрович — відставний піхотний капітан із збіднілої дворянської сім’ї; мати — Марія Михайлівна, уроджена Арсеньєва (з роду Столипіних).

1815 року молода сім’я живе в селі Тархани Пензенської губернії, у маєтку бабусі майбутнього поета О. Арсеньєвої. Там пройшли дитячі роки поета. Він рано втратив матір (померла 1817 року, у 21 рік) і виріс у розлуці з батьком. Бабуся робила все для єдиного, обожнюваного внука, не шкодуючи грошей на вчителів і гувернерів. Він отримав прекрасну домашню освіту: з дитинства вільно володів французькою і німецькою мовами, добре малював і ліпив, навчався музики (грав на флейті, фортепіано і скрипці).

Побоюючись за здоров’я хворобливого внука, бабуся возила його на Кавказ (1818, 1820, 1825) для лікування мінеральними водами. Враження від цих поїздок залишилися в пам’яті поета на все життя (згодом вони виллються в ранній творчості — «Кавказ», 1830; «Сині гори Кавказу, вітаю вас!», 1832). 1827 року бабуся привезла онука в Москву, щоб він продовжив освіту. 1 вересня 1828 року Лермонтова зарахували півпансіонером до Московського університетського благородного пансіону, одного з кращих навчальних закладів Росії. Він отримує гуманітарну освіту та займається самоосвітою. 1828 року Михайло Лермонтов пише вірші, й цей рік прийнято його літературної діяльності.

Восени 1830 року Лермонтов вступає до Московського університету на вважати початком етично-політичне відділення. Незадоволення Лермонтова лекціями професорів і невдоволення професорів через нечемні відповіді й суперечки студента, що вважалося надзвичайною зухвалістю, призвели до того, що Лермонтов залишив університет 1832 року.

4 листопада 1832 року Михайло вступив до Школи гвардійських підпрапорщиків і кавалерійських юнкерів. Два роки, проведені в обстановці казармової муштри, були, з його слів, «страшними». Але навіть у цих умовах Лермонтов потай пише, хоч його творчість переживає період спаду.

Після закінчення Школи 1834 року Лермонтов отримує підвищення з юнкерів у корнети лейб-гвардії Гусарського полку, що стояв у Царському Селі. Більшу частину часу Лермонтов проводить у Петербурзі, уперше відчувши себе вільним.

Починає писати роман — «Княгиня Ліговська», у якому вперше з’являється ім’я Печоріна. Автобіографічні моменти роману пов’язані з Варварою Лопухіною, глибоке почуття до якої поет зберігав усе життя. Звістка про смерть О. Пушкіна приголомшила Лермонтова і наступного дня після його загибелі Лермонтов пише вірш «На смерть поета», а за тиждень — заключні 16 рядків цього вірша, який відразу зробив його відомим, переписувався і завчався напам’ять. Третього березня 1837 поет був арештований у справі «про недозволені вірші». Сидячи під арештом, пише вірші «В’язень», «Сусід», «Молитва», «Бажання».

Лермонтов був переведений з гвардії до Нижегородського драгунського полку і 1 квітня вирушив з Петербурга на Кавказ. Під час кавказького заслання Лермонтов познайомився з декабристами, які також відбували там покарання, а з поетом А. Одоєвським навіть подружився. Майже все, що створив Лермонтов у період між двома засланнями, пов’язано з Кавказом. Кавказькі теми й образи відбилися в усій його творчості: у ліриці й поемах, романі «Герой нашого часу» (1838).

У січні 1838 року Михайло Лермонтов приїжджає до Петербурга, оскільки турботи бабусі і клопотання В. Жуковського увінчалися успіхом і поет був переведений до Гродненського полку, розташованого неподалік Новгорода. Близько місяця прожив поет у Петербурзі, щодня бував у театрі. Унаслідок подальшого клопотання Лермонтов був переведений до його колишнього гусарського полку, що стояв у Царському Селі. Тоді ж вийшла не підписана автором «Пісня про царя Івана Васильовича…»

До початку 1839 року Лермонтов зближується з редакцією журналу «Отечественные записки», і поступово входить у середовище петербурзьких літераторів. Відвідує поетичні вечори, зустрічається з Тургенєвим, Бєлінським. У прогресивних колах його вважають надією російської літератури.

У березні 1840 року Лермонтова за дуель із сином французького посла Е. де Барантом було переведено до піхотного полку і відправлено в діючу армію на Кавказ. Він бере участь у військових діях, «виконуючи покладене на нього доручення з відмінною мужністю і холоднокровністю».

На початку лютого 1841 року, отримавши двомісячну відпустку, Лермонтов приїжджає в Петербург, сподіваючись отримати відставку і залишитися в столиці. Але і в цьому йому відмовлено, як і в нагороді за сміливі дії в боях на Кавказі. Більше того, йому наказано протягом 48 годин покинути столицю і слідувати у свій полк на Кавказ. Він прибуває в П’ятигорськ і отримує дозвіл затриматися там для лікування мінеральними водами. У записнику Лермонтов запише свої останні вірші «Суперечка», «Сон», «Круча», «Тамара», «Листок», «Побачення», «Пророк», «Вийду один я на дорогу» та інші.

У П’ятигорську він зустрічає своїх старих приятелів, серед яких і його товариш зі школи юнкерів, М. Мартинов. На одному з вечорів у будинку Верзіліних, де збиралася молодь, ображений черговим ущипливим жартом Лермонтова, Мартинов викликає його на дуель. Дуель відбулася 15 липня 1841 року. Поета убили. Тіло Лермонтова поховали 17 липня на П’ятигорському кладовищі. Пізніше, у квітні 1842 року, на прохання бабусі труну з прахом поета перевезли в Тархани і похоронили у фамільному склепі.

 Дайте письмово відповідь  на запитання

• Що вас найбільше вразило в  прчитаному, що запам’яталось?

  . Виразно прочитайте    поезіі Лермонтова  

* * *На севере диком стоит одиноко На голой вершине сосна И дремлет, качаясь, и снегом сыпучим Одета, как ризой она. И снится ей все, что в пустыне далекой, В том крае, где солнца восход, Одна и грустна на утесе горючем Прекрасная пальма растет. * * *І скучно, і сумно, і нікому руку подать В годину нестерпної скрути… Бажання! Навіщо даремно і вічно бажать?.. А роки минають, і їх не вернути! Любить… Та кого ж бо? На час лиш — кохати дарма, Кохання ж навік — неможливе. У себе заглянеш — минулого й сліду нема; Усе там — і радість, і мука — зрадливе… Що пристрасть? Солодку недугу розвієш умом, Як примху, нічого не варту… Життя ж, як подивишся оком холодним кругом,— Це витвір пустого, безглуздого жарту… (Переклад М. Терещенка)

* * *На дорогу йду я в самотині; Крем’яна в тумані путь блищить: Тихо. Бога слухає пустиня, І зоря з зорею гомонить. Небеса прекрасні та безкраї! Спить земля в промінні голубім… Чом же серце з болю завмирає? Жду чого? Жалію я за чим? Мрією не тішусь я пустою, Днів не жаль, що більш не розцвітуть. Я жадаю волі та спокою! Я б хотів забутись і заснуть! Та не тим холодним сном могили… Я б навік заснути так хотів, Щоб живі дрімали в серці сили, Щоб у грудях віддих тріпотів; Щоб крізь ніч, крізь день ясний для мене Про кохання ніжний спів лунав, Наді мною темний дуб зелений Щоб схилявся й листям розмовляв. (Переклад М. Рильського)

Письмово проаналізуйте поезію    «І нудно і сумно…»

Особливості побудови поезіі : вірш побудовано у формі внутрішнього монологу героя,використані засоби поетичного синтаксису (форма запитань та відповідей.різновиди речень ,  тире, трикрапка  підсилюють контрастний настрій, є свідченням особистоі драми, яку переживає ліричний герой)

Художній прийом, який використав автор-антитеза.Наведіть і запишіть приклади за зразком:

Нудно-бажання, кохання навік-…

Прочяитайте поезію «На дорогу йду я в самотині…»Запишіть у зошит.

Символіка поезіі : кам’яна путь-шлях мандрівника у пустелі; місце зустрічі зі Всесвітом:

 І зоря з зорею гомонить- символ високого ідеалу, духовного змісту, гармоніі.

В промінні голубім- світло ідеалу, надає земному пейзажу космічноі широти.

Я жадаю волі та спокою-асоціація з гармонією духовного і природного життя.

Темний дуб зелений- символ вічності, що втілює думку про вічний зв'язок людини із Космосом.

 

 . Домашнє завдання

   Вивчити напам’ять  вірш «На дорогу йду я в самотині…»;  письмово проаналізувати  поезію